Рішення № 99826062, 23.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 р. Справа№200/9943/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 20.07.2021 року № 2615/248 про відмову в призначенні державної допомоги при народженні дитини, зобов`язання призначити та провести виплату державної допомоги при народженні дитини за заявою від 15.07.2021 року в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача з чоловіком в місті Потсдамі в Німеччині народилася дитина – ОСОБА_2 .

Позивач разом з чоловіком та дочкою тимчасово мешкає в Німеччині, тому звернулася з листом про призначення державної допомоги при народженні дитини до Міністерства соціальної політики України.

Листом від 27.09.2020 року Міністерство соціальної політики України повідомило позивача, що відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною на території України. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, в тому числі допомоги при народженні дитини подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно.

Крім того, Міністерство в листі зазначило, що Законом України від 30.03.2020 № 540 ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19) продовжено строки звернення щодо призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, в тому числі допомоги при народженні дитини на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, та один місяць після дати його завершення.

Вказаним листом, Міністерство соціальної політики України запропонувало звернутися із заявою та необхідними документами до місцевого управління соціального захисту населення для призначення допомоги при народженні дитини.

Позивач 15.07.2021 року звернулася до відповідача з документами для призначення допомоги при народженні дитини, проте отримала рішення від 20.07.2021 року № 2615/248 про відмову у призначенні допомоги при народжені дитини, оскільки звернулася з заявою про призначення допомоги після спливу 12 місяців після народження дитини.

З зазначених підстав вважає рішення відповідача щодо відмови у призначенні соціальних виплат протиправним та таким, що порушує її конституційні права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем надано письмовий відзив від 19.08.2021 року № 10851/2021 (а.с. 29-30). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 15.07.2021 року звернулася до управління з приводу призначення допомоги при народженні дитини на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Зазначає, що позивач звернулася до управління поза межами строку, встановленого п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2001р. № 1751 у зв`язку з чим, рішенням від 20.07.2021 року позивачу відмовлено в призначенні виплат державної допомоги при народженні дитини.

Вказує на те, що жодними нормативними актами не передбачено відновлення строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.

Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 6-7). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач має дозвіл на тимчасове проживання в Німеччині (а.с. 9-10).

Відповідно до свідоцтва про народження відділу РАЦС м. Потсдам у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Потсдамі в Німеччині народилася дитина – ОСОБА_2 (а.с. 12-16).

Згідно з довідкою посольства України у ФРН від 21.02.2020 року № 536-68-20 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована громадянином України (а.с. 17).

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянкою України, що також підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 (а.с. 18).

Позивач, ОСОБА_1 звернулася з листом про призначення державної допомоги при народженні дитини до Міністерства соціальної політики України.

Листом від 27.09.2020 року № 733/0/78-20/293 Міністерство соціальної політики України повідомило позивача, що відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною на території України. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, в тому числі допомоги при народженні дитини подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно (а.с. 19).

Також, Міністерство соціальної політики України в листі зазначило, що Законом України від 30.03.2020 № 540 ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19) продовжено строки звернення щодо призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, в тому числі допомоги при народженні дитини на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, та один місяць після дати його завершення.

Вказаним листом, Міністерство соціальної політики України запропонувало звернутися із заявою та необхідними документами до місцевого управління соціального захисту населення для призначення допомоги при народженні дитини.

Судом встановлено, що позивач 15.07.2021 року звернувся до відповідача з документами для призначення допомоги при народженні дитини, однак отримала рішення від 20.07.2021 року № 2615/248 про відмову у призначенні допомоги при народжені дитини, оскільки звернулася з заявою про призначення допомоги після спливу 12 місяців після народження дитини (а.с. 31-33).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до частини сьомої та дев`ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини позивач вперше звернувся до Міністерства соціальної політики України, про що свідчить лист-відповідь вказаного міністерства від 27.09.2020 року, тобто своєчасно.

Вдруге, до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради позивач звернувся 15.07.2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.

З пункту 12 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що жодними нормативними актами не передбачено відновлення строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, оскільки пунктом 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 30.03.2020 № 540 ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19) встановлено наступне.

Статтю 18 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 33-34, ст. 404; 2005 р., № 25, ст. 338) доповнити пунктом 3-1 такого змісту:

3-1. Установити, що визначені частиною першою статті 5 цього Закону строки звернення за допомогою продовжуються на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, та один місяць після дати його завершення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, зобов`язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини за заявою від 15.07.2021 року.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Доненька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 20.07.2021 року № 2615/248 про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою від 15.07.2021 року в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Стягнути з департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 вересня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова