Ухвала суду № 99825800, 09.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 серпня 2021 р. Справа № 160/8917/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врона О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) у місті Дніпро адміністративну справу

за позовом Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення надміру виплачених коштів державної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389 рахунок НОМЕР_1 в Головному управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області МФО 805012), як надміру виплачену суму державної допомоги малозабезпеченим сім`ям в сумі 20786,70 грн. (двадцять тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 70 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», Порядку призначення і виплати державної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №250 від 24.02.2003 та наданих документів, ОСОБА_1 , як малозабезпеченій особі була призначена і виплачена державна соціальна допомога. Під час проведення перевірки достовірності даних, Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської ради було виявлено, що у власності відповідача, окрім задекларованого будинку є в наявності, ще два будинка. Відповідачка надала недостовірні дані щодо наявності у неї нерухомого майна, що вплинуло на встановлення права на державну соціальну допомогу, внаслідок чого їй були надміру виплачені кошти у сумі 20786,70 грн. за період з 01.07.2015 по 31.12.2017.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач не скористалися своїм право подати відзив на позов, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.

Згідно ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проаналізувавши зміст позовної заяви і доданих до неї документів, суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частин 1-4 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян і юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов`язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична або юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Частиною 4 ст.46 КАС України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Зміст пунктів 1-4 ч. 4 цієї статті свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб`єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб`єктів владних повноважень.

За п. 5 ч. 4 ст.46 КАС України суб`єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, громадських об`єднань, юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

У випадку, що розглядається, позов заявлено про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянки ОСОБА_1 і, на думку позивача, були набуті нею безпідставно, що свідчить про приватноправовий, а не публічний характер правовідносин, які виникли між сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, за правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу – участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, аналіз ст. 19 ЦПК України та ст. 19 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Отже, правовідносини, що склалися між сторонами в даній справі, є виключно цивільно-правовими, а відтак не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в даному випадку наявний спір про цивільне право.

Натомість, той факт, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних відносин, оскільки характер інтересу у спорі є приватноправовим, та жодним чином не публічно-правовим.

Правова позиція щодо стягнення коштів надміру виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям міститься в постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-495цс16 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08. 2018 у справі №819/1324/15,у справі № 802/461/17-а від 27.02.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства так як вказані позовні вимоги розглядаються в порядку цивільного судочинства, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження у справі за позовом Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної допомоги належить закрити.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.2 ст. 238 КАС України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідне клопотання позивачем не заявлялось, у зв`язку з чим повернення судового збору позивачу судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238,243,248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №160/8917-21 за позовом Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної допомоги -закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України, повторне звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона