Рішення № 99825658, 23.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року Справа № 160/12281/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні

дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним (неправомірним) та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене у Розпорядженні № 912040830986 від 23 квітня 2021 року та Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене у Розпорядженні № 912040830986 від 17 травня 2021 року в частині як обрахування стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання, так і зменшення відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді з 56% до 50% виходячи з суми, зазначеній у Довідці Дніпровського апеляційного суду № 04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який надає право на відставку судді та нарахування, і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці крім стажу роботи на посадах судді з 09 вересня 1997 року по 15 вересня 2016 року, тобто- 19 (дев`ятнадцять) років 5 (п`ять) днів також стаж роботи на посадах слідчого відділу внутрішніх справ м.Вільногірська Дніпропетровської області УВС Дніпропетровської області та старшого слідчого СУ УМВС України в Дніпропетровській області з 29 жовтня 1992 року по 09 вересня 1997 року, тобто- 4 (чотири) роки 10 (десять) місяців 10 (десять) днів, визначивши загальний стаж роботи на посаді судді, який надає право на відставку судді та нарахування, і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці- 23 (двадцять три) роки 10 (десять) місяців 14 (чотирнадцять) днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області починаючи з 29 квітня 2021 року здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з загального стажу роботи на посаді судді- 23 (двадцять три) роки 10 (десять) місяців 14 (чотирнадцять) днів, тобто у розмірі 56% від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді- 214404 гривні, зазначеній у Довідці Дніпровського апеляційного суду № 04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року, що становить (214404 х 56 :100)~120066 (сто двадцять тисяч шістдесят шість) гривень 24 копійки щомісячно, без обмеження граничного розміру, як з урахуванням раніше виплачених сум, так і вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 1214-ІХ від 04 лютого 2021 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» № 355 від 14 квітня 2021 року, оскільки такий перерахунок викликаний відновленням порушеного права від моменту неправомірного обрахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач є суддею у відставці та перебуває на обліку у відповідача та якому було з 19.02.2020 року здійснено перерахунок місячного довічного утримання судді у відставці в розмірі 56% від суми суддівської винагороди. Відповідно до рішень № 912040830986 від 23 квітня 2021 року та № 912040830986 від 17 травня 2021 року було здійснено перерахунок пенсії позивачу, при цьому до стажу на посаді судді не зарахований період роботи позивача в органах внутрішніх справ, у зв`язку з чим зменшено відсоткове співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді з 56% до 50%. Позивач вважає протиправними вищевказані рішення в частині обрахування стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання, так і зменшення відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді з 56% до 50% виходячи з суми, зазначеній у Довідці Дніпровського апеляційного суду № 04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року. З огляду на вищевказане позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

27.07.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

20.08.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані рішення є правомірними та такими, що винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до чинного законодавства України щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку. Також, вказано, що періоди роботи позивача в органах внутрішніх справ не зараховані до стажу роботи на посаді судді, оскільки такий стаж не відноситься до стажу судді відповідно до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідач вважає, що ним вірно визначено розмір грошового утримання, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці.

На підставі постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2017 року у справі №205/8761/16-а, яка набрала законної сили 11.05.2017 року, ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 16.09.2016 року.

Дніпровським апеляційним судом 13.04.2020 року позивачу видана нова довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №04.2/68/20-с про те, що станом на 18.02.2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 214404 грн., в тому числі: посадовий оклад 126120 грн., доплата за вислугу років 75672 грн. (60%), доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 12612 грн. (10%).

Позивач 22.04.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13.04.2020 року.

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.04.2020 року позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці.

Не погоджуючись з такою відмовою ОСОБА_1 звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року у справі № 160/6932/20, яке набрало законної сили 07.09.2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 27.04.2020 року б/н про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, зазначеного у довідці Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13.04.2020 року, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13.04.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020 року, у задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року у справі № 160/6932/20, що набрало законної сили, здійснило ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/68/20-с від 13.04.2020 року, починаючи з 19.02.2020 року у розмірі 56 % від розміру суддівської винагороди (23 роки стажу).

Не погоджуючись із зменшенням відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 86% до 56% позивач звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року у справі №160/14293/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 86 % до 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), виходячи із 86 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/14293/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі №160/14293/20 скасовано, прийнято нове судове рішення, в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідно до витягу із пенсійної справи позивача «Перерахунок пенсії.Версія:1.6.65.1 Дата-час розрахунку: 23.04.2021 року» вбачається, що на підставі рішення №912040830986 від 23.04.2021 року здійснено перерахунок пенсії позивача із зменшенням відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 56% на 50%.

20.04.2021 року позивач звернувся до відповідача з питання зменшення відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 56% на 50%.

12.05.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №15473-12162/С-01/8-0400/21 повідомлено позивача, що оскільки на посаді судді працював з 10.09.1997 року по 31.08.2016 року, щомісячне довічне утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди. Розрахунковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку складає: 214404,00 х 50%=107202,00 грн.

Відповідно до витягу із пенсійної справи позивача «Перерахунок пенсії.Версія:1.6.67.1 Дата-час розрахунку17.08.2021 року» вбачається, що на підставі рішення №912040830986 від 17.05.2021 року здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50%.

Позивач вважає протиправними вищевказані рішення в частині обрахування стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання та зменшення відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді з 56% до 50%, що стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях: від 24.06.1999 №6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20.03.2002 №5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про незалежність судців як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03.06.2013 №3рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами, позивач працював на наступних посадах:

- з 29.10.1992 року по 09.09.1997 року служба в органах внутрішніх справ на посаді слідчого, старшого слідчого;

- з 10.09.1997 року по 06.10.2011 року обіймав посаду судді П`ятихатського районного суду, Вільногірського міського суду Дніпропетровської області;

- 07.10.2011 року по 15.09.2016 року обіймав посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Судом встановлено, що відповідачем було зарахований позивачу стаж на посаді судді починаючи з 10.09.1997 року по 31.08.2016 року та становить 18 років 10 місяців 23 дні. Відповідно до записів трудової книжки, періоди роботи позивачу в органах внутрішніх справ з 01.07.1990 року по 09.09.1997 року не зараховані, оскільки не відносяться до стажу судді відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, спір у даній справі виник через неврахування відповідачем до стажу роботи судді роботу позивача слідчим в органах внутрішніх справ.

Суд зазначає, що з 05.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-19 від 21.12.2016 (далі- Закон №1798-19), яким врегульовано питання пенсійного забезпечення суддів у відставці.

Згідно з абз. 13 п.п.з) п.п.33) п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1798-19, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Аналогічні положення містяться у пункті 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ, який передбачав, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, на посаду судді П`ятихатського районного суду позивач призначений Указом Президента України від 19.08.1997 року №856/97.

На дату призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-XII).

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закон України №2862-XII, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ №584/95), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII).

Разом з тим, враховує, що включення до стажу роботи позивача на посаді судді додаткових періодів обумовлює збільшення відсотку грошового утримання, який призначається судді при виході у відставку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що не зарахування органом ПФУ до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, роботи на посаді слідчого та старшого слідчого в органах внутрішніх справ і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є протиправними.

Аналогічна правова позиція щодо обрахування стажу роботи судді у відставці висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №127/20301/17, від 06.03.2018 у справі №308/6953/17 та від 22.03.2018 у справі №520/5412/17, від 16.05.2018 у справі №800/367/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 26.03.2019 у справі №720/454/17, від 30.05.2019 у справі №592/2569/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді (окрім безпосереднього періоду роботи на посаді судді) слід додатково зарахувати періоди роботи в органах внутрішніх справ, які в свою чергу, також дають право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у відповідному розмірі відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді.

Твердження відповідача про необхідність застосування наведених ним положень норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обчислення стажу судді є помилковими і судом до уваги не беруться, оскільки вони не враховують той факт, що позивач призначений суддею 19.08.1997 року і відповідно до приписів наведеного вище законодавства зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Суд звертає увагу, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Так, судом встановлено, що відповідно до рішення Вищої ради Юстиції від 20.07.2016 року № 1497/0/15-16 визначено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 23 роки 8 місяців, що дає йому право для звільнення з посади судді у відставку.

При цьому, згідно постанови Верховної Ради України №1515-VІІ від 08.09.2016 року позивача 15.09.2016 року звільнено із займаної посади та відраховано зі штату суду, у зв`язку із виходом у відставку.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді повинно враховуватись крім роботи на посаді судді (19 років 5 днів), роботу на посадах слідчого та старшого слідчого ( 4 роки 10 місяців 10 днів), у зв`язку із чим стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 23 роки 10 місяців 14 днів.

Враховуючи стаж роботи на посаді судді, який дає право позивачу на відставку, а саме, 23 роки 10 місяців 14 днів, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має становити 56 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 3 * 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років) у відповідності до вимог ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII.

Таким чином, відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді, встановлений рішенням Вищої Ради Юстиції від 20.07.2016 №1497/0/15-16, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2017 у справі № 205/8761/16-а (2а/205/84/17) та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/14293/20, у розмірі повних 23 роки, здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, з рішень № 912040830986 від 23 квітня 2021 року та № 912040830986 від 17 травня 2021 року вбачається, що відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із застосуванням 50 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача здійснити перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому рішення відповідача № 912040830986 від 23 квітня 2021 року та № 912040830986 від 17 травня 2021 року в частині обрахування стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та зменшення відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді з 56% до 50% виходячи з суми, зазначеній у Довідці Дніпровського апеляційного суду № 04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року, підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Частина третя статті 245 КАС України передбачає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені вище обставини, та те, що відповідачем прийнято рішення, якими не зараховано до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку періоди роботи позивача в органах внутрішніх справ та зменшення відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди судді працюючого, суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який надає право на відставку судді, нарахування та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи на посадах слідчого відділу внутрішніх справ м.Вільногірська Дніпропетровської області УВС Дніпропетровської області та старшого слідчого СУ УМВС України в Дніпропетровській області з 29 жовтня 1992 року по 09 вересня 1997 року та провести перерахунок та виплату позивачу довічного грошового утримання судді у відставці з 29 квітня 2021 року з врахуванням такого стажу у розмірі 56% від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог в частині зобов`язання здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 20.11.2020 року виходячи із розміру суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді- 214404 гривні, зазначеній у Довідці Дніпровського апеляційного суду № 04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року, що становить (214404 х 56 :100)~120066 (сто двадцять тисяч шістдесят шість) гривень 24 копійки щомісячно, без обмеження граничного розміру, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи, що права позивача в частині перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки перерахунок та виплату такої виплати не проведено, відмови відповідача враховувати вказану довідку матеріали справи не містять, то суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо виплати позивачу довічного утримання судді з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Суд звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Враховуючи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Так, ч.1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Суд зазначає, що обґрунтованих пояснень щодо необхідності покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. Судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, також не встановлено.

Щодо клопотання позивача про допуск до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення зокрема у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Тобто, відповідно до вказаних частин ст.371 КАС України передбачено перелік рішень, негайне виконання яких є обов`язковим в силу закону та рішення, які приймаються на розсуд суду шляхом зазначення про їх допуск у резолютивній частині рішення.

Таким чином, заява про допуск до негайного виконання рішення в частині присудження виплати щомісячного довічного грошового утримання судді в межах стягнення за один місяць задоволенню не підлягає, оскільки в цій частині негайне виконання прямо передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2203993357.1 від 20.07.2021 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 454,00 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 912040830986 від 23 квітня 2021 року та №912040830986 від 17 травня 2021 року в частині обрахування стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та зменшення відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді з 56% до 50% виходячи з суми, зазначеній у Довідці Дніпровського апеляційного суду № 04.2/68/20-с від 13 квітня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який надає право на відставку судді, нарахування та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи на посадах слідчого відділу внутрішніх справ м.Вільногірська Дніпропетровської області УВС Дніпропетровської області та старшого слідчого СУ УМВС України в Дніпропетровській області з 29 жовтня 1992 року по 09 вересня 1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 29 квітня 2021 року з врахуванням стажу роботи на посаді судді, який надає право на відставку судді та нарахування, і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи на посадах слідчого відділу внутрішніх справ м.Вільногірська Дніпропетровської області УВС Дніпропетровської області та старшого слідчого СУ УМВС України в Дніпропетровській області з 29 жовтня 1992 року по 09 вересня 1997 року, у розмірі 56% від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині нарахування та виплати щомісячного довічного утримання судді за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв