Рішення № 99825492, 22.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5892/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2021 № 0021430705.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.03.2021 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки №2605/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 18.03.2021. В акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання пального без наявної ліцензії.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.04.2021 № 0021430705, яким застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", на суму 500000,00 грн.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що для здійснення основної господарської діяльності (КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт) у власності позивача у вересні-листопаді 2020 року перебувало три транспортних засоби. Однак, у зв`язку із значними об`ємами робіт, для їх проведення було залучено ще вісім транспортних засобів відповідно до договорів позички, на п`яти з яких встановлено по 2 баки для заправки.

Придбане пальне було повністю розлито по баках транспортних засобів, які використовуються позивачем у господарській діяльності. Позивач вказує, що ні на балансі, ні фактично жодних ємкостей чи паливних складів для зберігання пального немає, так як пальне придбавається виключно в обсягах під конкретні потреби, розливається у паливні баки транспортних засобів.

Звертає увагу на те, що посадовими особами контролюючого органу не встановлено наявності ємкостей для зберігання пального, самого пального (його кількості), адреси його зберігання, як і не було проведено забір відповідних матеріалів, фото чи відео фіксації можливого порушення.

На думку позивача, перевіркою факту зберігання пального виявлено не було, а в акті перевірки лише констатовано факт придбання пального ФОП ОСОБА_1 .

Водночас зазначає, що відповідно до п.п.14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Таким чином, позивач вважає, що жодним чином не порушував вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Крім того, позивач вважає, що призначення фактичної перевірки відносно позивача за місцем зберігання пального, відбулося за відсутності на те законних підстав. Зокрема, у наказі ГУ ДПС у Волинській області від 02.03.2021 № 788 не зазначено конкретної підстави, за наявності якої може проводитись фактична перевірка, а лише міститься загальне посилання на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

В той же час зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає формі, визначеній Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.07.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що в ході перевірки встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних за період з 05.10.2020 по 12.11.2020 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбав дизельне паливо об`ємом 17605,01 л.

У поясненні ОСОБА_1 зазначав, що придбане пальне з бензовоза закачувалось у баки транспортних засобів, які використовуються при веденні господарської діяльності. Документи щодо місткості баків вантажних автомобілів до перевірки надано не було, однак згідно з технічними характеристиками транспортних засобів, які використовувались позивачем та наданих первинних документів щодо придбання дизельного палива, подорожніх листів було встановлено, що пальне не могло бути злите в повному обсязі у паливні баки транспортних засобів. Ліцензії на зберігання пального до перевірки співробітникам ГУ ДПС у Волинській області не надано.

Статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" передбачена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафу 500 000 гривень.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області застосовано до ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції на суму 500000 грн., а саме: за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

18.03.2021 працівниками ГУ ДПС у Волинській області, на підставі наказу від 02.03.2021 №788, направлень на перевірку від 03.03.2021 № 754, № 755 здійснено виїзд для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за місцем здійснення господарської діяльності, за адресою: АДРЕСА_1 ,

Позивачу було вручено наказ, направлення та пред`явлено службові посвідчення, а також надано копію наказу, про що свідчить його власноручний підпис у вказаних документах. Перевірка проведена у присутності ОСОБА_1 .

Від отримання одного примірника акту перевірки та його підписання ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується відповідними актами від 18.03.2021.

За результатами фактичної перевірки складено акт за реєстраційним №2605/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 18.03.2021.

Перевіркою встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних ДПС ФОП ОСОБА_1 за період з 05.10.2020 по 12.11.2020 придбавалось дизельне паливо в кількості 17605,01 л у ТзОВ «ДЕНКЕРТ ПЛЮС», а саме відповідно до акцизних накладних №4 від 05.10.2020 - 2447,01 літрів, №5 від 06.10.2020 - 3128,96 літрів, №92 від 10.11.2020 - 6015,36 літрів та № 104 від 12.11.2020 - 6013,68 літрів.

При перевірці встановлено, що ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального станом на 18.03.2021 ОСОБА_1 не отримував.

У вкладному аркуші № 1 до акту перевірки від 18.03.2021 № 000913 зазначено, що згідно повідомлень за формою №20-ОПП щодо наявності нерухомого та рухомого майна для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 використовувалась власна та орендована техніка, а саме: автомобіль ЗИЛ-ММЗ 554М-вантажний спеціалізований самоскид, автомобіль MAN TGA 18.440 спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, автомобіль VOLVO FH 13.460 спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, автонавантажувач фронтальний АМКОДОРТО 18Б, автомобіль MAN TGA 18.440 спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, автомобіль RENAULT MAGNUM 460 спеціалізований вантажний сідловий тягач Е.

У вкладному аркуші № 2 до акту перевірки від 18.03.2021 № 000913 також зазначено, що документи щодо місткості баків вантажних автомобілів до перевірки не надано, однак згідно технічних характеристик транспортних засобів, що використовувались ФОП ОСОБА_1 встановлено, що автомобіль ЗИЛ ММЗ 554 М н.д.р. - бак 250 літрів; автомобіль (тягач) MAN TGX 18440, бак 800 літрів; автомобіль (тягач) RENAULT MAGNUM 460, бак 1200 літрів; автомобіль (тягач) MAN TGA 18.440, бак 950 літрів; автомобіль (тягач) VOLVO FN 13.460, бак 560 літрів та автонавантажувач АМКОДОР ТО 18 Б, бак - 1200 літрів. Аналізом наданих до перевірки первинних документів щодо придбання дизельного палива, наданих подорожніх листів вантажних автомобілів встановлено, що пальне не могло бути розлите в повному обсязі надходжень в паливні баки транспортних засобів.

А тому, за результатами перевірки зроблено висновок про порушення вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання ПММ без отримання відповідної ліцензії.

Також перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України, Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, позивачем не було подано повідомлення за формою 20-ОПП до податкового органу на момент придбання дизельного пального. Таке повідомлення було подане лише 15.03.2021.

На підставі акту перевірки №2605/03-20-07-05/2874004250 від 18.03.2021 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.04.2021 № 0021430705, яким застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" на суму 500 000 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу від 15.04.2021 № 0021430705 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Як передбачено підпунктами 20.1.10, 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Так, пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Як передбачає пункт 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За приписами статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як установлено судом, в основу проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , податковим органом покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що рішення про проведення фактичної перевірки позивача оформлене відповідним наказом, який вручений 18.03.2021 о 14:30 год ФОП ОСОБА_1 , про що свідчить його власноручний підпис. Позивач був ознайомлений з направленнями на перевірку та допустив осадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Вказане свідчить про виконання контролюючим органом умов допуску до перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 13.02.2018 у справі № 804/5402/14 саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Якщо допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка позивача була проведена 18.03.2021, за результатами фактичної перевірки складений акт реєстраційний 2605/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 18.03.2021. Від отримання одного примірника акту перевірки та його підписання ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується відповідними актами від 18.03.2021.

Таким чином, на думку суду, в ГУ ДПС у Волинській області були наявні підстави для проведення фактичної перевірки визначені ПКУ та зазначені у відповідному наказі.

Щодо встановленого при проведенні перевірки порушення, а саме: зберігання пального (дизельного палива) без ліцензії суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР.

До вказаного Закону було внесено зміни Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", які набули чинності з 01.07.2019, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Серед іншого, вказані зміни торкнулися, статті 15 Закону, приписи якої після 01.07.2019 ще змінювалися відповідно до Закону України №391-ІХ від 18.12.2019 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку" (чинного з 29.12.2019), та яка стосується спірних правовідносин і приведена нижче.

Абзацом п`ятдесят другим статті 1 Закону №481/95-BP визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно частини першої статті 15 Закону №481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною восьмою статті 15 Закону №481/95-BP передбачено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частина десята статті 15 Закону № 481/95-BP).

Разом з тим, згідно частин тридцять дев`ять-сорок два статті 15 Закону № 481/95-BP для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З аналізу вищезазначених положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Вказане вбачається як з визначення термінів "місце зберігання пального", "зберігання пального", так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Частинами першою-третьою статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Як встановлено з матеріалів справи, посилаючись на поставку ФОП ОСОБА_1 відповідно до акцизних накладних №4 від 05.10.2020 - 2447,01 літрів, №5 від 06.10.2020 - 3128,96 літрів, №92 від 10.11.2020 - 6015,36 літрів та № 104 від 12.11.2020 - 6013,68 літрів відповідач стверджує, що зберігання вказаного пального за адресою: Волинська обл., Володимир-Волинський район, село Низкиничі, вулиця Володимирська, 70, здійснювалось позивачем без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Позивач не заперечує, що отримав від постачальника ТОВ «ДЕНКЕРТ ПЛЮС» дизельне пальне, проте зазначає, що дизельне пальне не розвантажувалось (не зливалось) у стаціонарну ємність (бочку), та не зберігалось у стаціонарній ємності, а було розлито безпосередньо в баки транспортних засобів, які використовуються у його господарській діяльності, а саме власних автомобілів: ЗИЛ-ММЗ 554М, д.н.з. НОМЕР_2 ; тягач MAN TGA 18440, д.н.з НОМЕР_3 ; тягач RENAULT MAGNUM 460, д.н.з. НОМЕР_4 та орендованих відповідно до договорів позички від 15.03.2020 № 15/03/20-1, № 15/03/20-2, від 21.09.2020 № 21/09/20, № 21/09/20-2, № 21/09/20-3, від 15.03.2020 № 15/03/20-3 та від 21.09.2020 № 21/09/20-1 та за довіреністю від 08.07.2019 автомобілів: тягач MAN TGA 18.440, д.н.з. НОМЕР_5 ; тягач VOLVO FH 13.460, д.н.з. НОМЕР_6 ; Iveco AS 440S45, д.н.з. НОМЕР_7 ; ЗИЛ-ММЗ, д.н.з. НОМЕР_8 ; тягач MAN TGX 18440, д.н.з. НОМЕР_9 ; ЗИЛ 45021, д.н.з. НОМЕР_10 ; ЗИЛ-ММЗ, д.н.з. НОМЕР_11 ; автонавантажувач АМКОДОР ТО 18Б, д.н.з. НОМЕР_12

На підтвердження наявної техніки у позивача в період вересень-листопад 2020 року, у зв`язку з чим закуповується значна кількість пального, останній надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 112-124), договори позички транспортних засобів від 21.09.2020 № 21/09/20-3, від 15.03.2020 № 15/03/20-2, № 15/03/20-1, від 21.09.2020 № 21/09/20, від 15.03.2020 № 15/03/20-3, від 21.09.2020 № 21/09/20-2, № 21/09/20-1 (а.с. 77-83) та довіреність на право користування транспортним засобом від 08.07.2019 (а.с. 125).

А на підтвердження виконання робіт, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та витрат пального позивач надав копії подорожніх листів (а.с. 20-76), накази про затвердження норм списання ПММ, про створення комісії для проведення замірів витрат палива, про вимірювання місткості паливних баків транспортних засобів на основі акту контрольного заміру, про залучення транспортних засобів (а.с.84-91), акти проведення замірів витрат палива (а.с. 92-109).

Як встановлено судом, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного внеску видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно з КВЕД є: вантажний автомобільний транспорт (49.41), надання в оренду вантажних автомобілів (77.12), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Тобто пальне, яке придбавалося позивачем, використовувалося саме для здійснення підприємницької діяльності позивача та могло зберігатися у паливних баках транспортних засобів.

При цьому, як стверджує позивач на таких транспортних засобах як автомобіль (тягач) MAN TGA 18.440 н.д.р. НОМЕР_5 , автомобіль (тягач) VOLVO FN 13.460 н.д.р. НОМЕР_6 , автомобіль (тягач) MAN TGX 18440 н.д.р. НОМЕР_3 , автомобіль (тягач) RENAULT MAGNUM 460. н.д.р. НОМЕР_4 , автомобіль (тягач) MAN TGX 18440 н.д.р. НОМЕР_9 встановлено по 2 баки для заправки.

Також за розрахунками, зробленими ОСОБА_1 та наданими ним доказами слідує, що 4 автомобілі ЗИЛ мають об`єм паливного баку 250 літрів, автомобіль VOLVO - 560 літрів, 2 автомобілі MAN TGX - 800 літрів, автомобіль MAN TGA - 950 літрів, автомобіль IVECO - 800 літрів, автонавантажувач АМКОДОР - 1200 літрів

Надаючи оцінку вищевикладеному, суд зазначає, що, встановивши факт отримання позивачем дизельного пального, відповідач не встановив, не зафіксував та не довів належними та допустимими доказами саме факт та місце зберігання дизельного пального.

З матеріалів справи вбачається, що до акту перевірки не додано жодних додатків, які б підтверджували висновки викладені в акті. Фактично, акт перевірки складений лише на основі первинних документів щодо придбання пального.

Суд зазначає, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що за місцем здійснення господарської діяльності позивача зберігалось саме дизельне пальне до акту перевірки не долучено. Крім цього, проведено перевіркою не було встановлено ні наявності у позивача місця для зберігання пального, відповідних резервуарів, як і не встановлено виду пального, його кількості та в чому і де конкретно воно зберігалось. Проведеною перевіркою жодним чином не підтверджено та не зафіксовано, де саме позивач зберігав з 05.10.2020 по 12.11.2020 пальне та в якій кількості окрім баків транспортних засобів. У вкладному аркуші № 2 до акту перевірки від 18.03.2021 лише зазначено про проведений аналіз наданих первинних документів до перевірки щодо придбання пального та встановлено, що пальне у повному обсязі надходжень не могло бути злите в паливні баки транспортних засобів.

Вказане, на думку суду, не може свідчити про порушення вимог чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що із наданого позивачем пояснення, вбачається, що придбане ним пальне розливалося відразу у паливні баки транспортних засобів, які використовуються у його господарській діяльності. При цьому, окремого місця та резервуарів для зберігання пального у позивача немає.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, а також норм діючого законодавства, суд дійшов до переконливого висновку про те, що відповідачем не доведено факту зберігання позивачем пального без наявності ліцензії.

Крім того, судом встановлено, що у провадженні Іваничівсткого районного суду Волинської області перебувала справа № 156/323/21 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 до відповідальності за скоєння ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

За результатами розгляду матеріалів, які надійшли від Головного управління ДПС у Волинській області відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, постановою Іваничівського районного суду від 14.06.2021 у справі №156/323/21, що набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. При цьому, суд дійшов відповідного висновку з огляду на те, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які докази, що підтверджують факт зайняття ОСОБА_1 господарською діяльність із зберігання пального.

Тобто і у справі про вчинення адміністративного правопорушення закрито провадження через відсутність встановленого факту адміністративного правопорушення, яке за складом ідентичне податковому правопорушенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, оскільки факт здійснення зберігання пального ФОП ОСОБА_1 без наявності ліцензії не доведений відповідачем належними та допустимими доказами, тому правові підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу, передбаченого абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481, відсутні.

А тому податкове повідомлення-рішення від 15.04.2021 № 0021430705 про застосування до позивача штрафу у розмірі 500 000,00 грн є протиправним і підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що з врахуванням вищенаведеного інші доводи позивача не мають значення для вирішення справи, тому не надає їм правової оцінки.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області слід стягнути судовий збір у сумі 5000 грн, сплачений квитанцією від 03.06.2021 № 9.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 15.04.2021 № 0021430705.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати в сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя Р.С. Денисюк