Рішення № 99825157, 29.04.2021, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/116/21 Провадження №2/574/189/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

в присутності

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 27.05.2010 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем, шляхом підписання відповідної заяви, укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у вигляді встановленого на платіжну картку кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 18000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 28.12.2020 року виникла заборгованість у розмірі 22485 грн.39 коп.., з яких 17469 грн. 78 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5015 грн.61 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Вказану заборгованість просив стягнути з відповідача.

Представник позивача просив справу розглянути без його участі, позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав. Підтвердив, що ним були підписані анкета-заява та довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки від 27.05.2010 року. З іншими документами про кредитування його не ознайомили. Зміни процентної ставки по кредиту з ним також не узгоджувалися. Він повністю сплатив кредит, яким користувався, а тому вважав вимоги банку необґрунтованими.

Представник відповідача ОСОБА_3 звернув увагу суду, що при підписанні анкети-заяви відповідачем була встановлена процента ставка 30 % річних. Однак позивач провів розрахунок заборгованості виходячи із збільшених процентних ставок, про зміну яких не знав відповідач, а тому цей розрахунок є необґрунтованим. З Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діють у позивача, його також не ознайомлювали. Наголошував, що відповідач фактично сплатив коштів банку значно більше, ніж отримав кредиту. Просив у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи позивача, вислухавши аргументи відповідача та його представника, безпосередньо дослідивши надані докази і давши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.05.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2 , шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, був укладений договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.18).

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем 27.05.2010 року, відповідно до якої базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 2,5% на місяць, тобто 30% на рік (а.с.19).

Також, позивачем надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що діють в банку, підпис ОСОБА_2 про ознайомлення з яким відсутній (а.с.20-44).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідач згідно з кредитним договором б/н отримав кредитні картки: № НОМЕР_1 (дата відкриття 27.05.2010 року, термін дії до 03/14), № НОМЕР_2 (дата відкриття 28.12.2010 року, термін дії до 11/14), № НОМЕР_3 (дата відкриття 08.09.2011 року, термін дії до 05/15), № НОМЕР_4 (дата відкриття 27.06.2013 року, термін дії до 09/16), № НОМЕР_5 (дата відкриття 06.06.2016 року, термін дії до 05/19) та № НОМЕР_6 (дата відкриття 08.07.2019 року, термін дії до 05/23) (а.с.16).

Згідно з довідкою позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н) початкова сума кредитного ліміту була встановлена у розмірі 500 грн., в подальшому вона змінювалася і максимально було встановлено у розмірі 18000 грн. - з 23.03.2017 року, а з 26.11.2019 року була зменшена до 17420 грн. (а.с. 17).

З виписки за картковими рахунками вбачається, що відповідач користувався кредитним лімітом (а.с. 53-62).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 28.12.2020 року становить 22485 грн.39 коп.., з яких 17469 грн. 78 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5015 грн.61 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.5-15).

При цьому, відповідно до вказаного розрахунку дана заборгованість почала виникати з 01.01.2017 року, оскільки борг по кредитному договору який виник у попередній період, відповідачем був погашений 23.12.2016 року (а.с.10).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою та третьою ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (провадження №14-131цс19), які є обов`язковими для врахування судом в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.

Між тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг були узгодженні з відповідачем, він ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Роздруківка із сайту щодо встановлених тарифів, Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

З довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем 27.05.2010 року, вбачається, що базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 2,5% на місяць, тобто 30% на рік.

Однак, відповідач починаючи з 01.11.2015 року змінив відсоткову ставку з 30 % річних до 34,8 % річних (2,9% на місяць), з 06.07.2016 року до 42 % річних (3,5% на місяць), з 01.08.2020 року до 40,8% річних (3,4%на місяць), що підтверджується розрахунок заборгованості по кредиту наданим позивачем.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

За змістом частини першої-четвертої ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

При цьому, право на зміну відсоткової ставки в односторонньому порядку не є абсолютним, так як кредитним договором повинно бути чітко передбачено на який розмір може збільшуватися відсоткова ставка, оскільки не зрозуміло чому саме в такому розмірі нараховується відсоткова ставка на суму заборгованості.

Відповідно до правової позиції у справі № 6-82цс16, висловленої у постанові Верховного суду України від 30 листопада 2016 року, звертається увага на те, що вирішуючи питання про правомірність зміни банком процентної ставки за користуванням кредиту, суд відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не врахував, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Судом встановлено, що належного повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки за кредитом позивачем не здійснювалося.

Також з розрахунку заборгованості по кредиту, наданого позивачем, вбачається, що банк погашав відсотки за рахунок тіла кредиту.

Доказів погодження сторонами договору в письмовій формі такого прядку погашення відсотків позивачем не надано. Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитивними коштами.

З вищевказаного розрахунку заборгованості по кредиту вбачається, що відповідач фактично отримав кредитних коштів у сумі 91656,83 грн., а сплатив 106541,60 грн..

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, тим самим збільшуючи тіло кредиту, що не було узгоджено сторонами при укладенні договору, а кошти які відповідач сплачував на погашення тіла кредиту банком фактично направлялися на сплату відсотків.

Іншого розрахунку позивачем не надано, а суд не має права, в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства, перебирати на себе цю функцію.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст.2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 76-83, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) про стягнення заборгованості по кредитному договору б/н від 27.05.2010 року у розмірі 22485 грн.39 коп. відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий

Повний текст рішення виготовлений 05.05.2021 року.