Вирок № 99822395, 23.09.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

23.09.2021

Справа № 642/7402/19

Провадження № 1-кп/642/146/21

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря - Злобової Я.О.,

прокурора - Шевцова О.М.,

захисника - Глініної О.Б.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м.Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, розлученого, який має дитину, 2017 року народження, з вищою освітою, працюючого в ТОВ «Веста МК» менеджером, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

26.08.2019 року о 09 години 29 хвилин ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 знаходились на вулиці біля будинку за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 15. Під час спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, в результаті чого ОСОБА_1 , діючи умисно, переслідуючи мету нанесення тілесних ушкоджень та усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, обома своїми руками тримаючи ОСОБА_2 за її праву та ліву зони передпліччя, стиснув її руки та своєю правою рукою стиснув задню поверхню шиї у середньому відділі ОСОБА_2 , в результаті чого спричинив останній згідно висновку судово-медичної експертизи № 09-1077/2019 від 12.09.2019 року тілесні ушкодження у вигляді синців на шиї та руках, які за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 26.08.2019 року о 09 години 30 хвилин ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 знаходились на вулиці біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Під час спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт на ґрунті раніше неприязних відносин, в результаті чого ОСОБА_1 , діючи умисно, переслідуючи мету нанесення тілесних ушкоджень та усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, лівою рукою тримаючи за ліве передпліччя ОСОБА_3 та правою рукою тримаючи її за задню поверхню шиї, ривком, з усією силою потягнув її до себе, від чого вона впала на землю, в результаті чого спричинив потерпілій згідно висновку судово-медичної експертизи № 09-1089/2019 від 11.09.2019 року тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого плечового суглобу у вигляді перелому плечової кістки на рівні хірургічної шийки з відривом великого горбка зі зміщенням кісткових уламків, з наявністю розлитого синця на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча у верхній та середній третинах, закритої травми лівої кисті у вигляді внутрішньосуглобового, осколкового перелому проксимальної фаланги 3-го пальця зі зміщенням кісткового фрагменту, синці на задній поверхні правого плеча у нижній третині та на задній поверхні правої гомілки у верхній третині.

Закрита травма лівого плечового суглобу та лівої кисті не є небезпечними для життя в момент заподіяння, а спричинили за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відносяться до ушкоджень середнього ступню тяжкості. Синці викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе визнав. Пояснив, що він є колишнім зятем потерпілої ОСОБА_2 , перебував у шлюбі з її дочкою, від якого вони мають спільну дитину – сина ОСОБА_4 , 2017 року народження. ОСОБА_2 є бабусею дитини, а потерпіла ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , прабабусею дитини. Мати дитини залишила сина, її місцеперебування невідомо, та дитина проживала з бабусею - ОСОБА_2 та прабабусею - ОСОБА_3 , з якими у нього виникали конфлікти з приводу його спілкування з дитиною. Він завчасно зателефонував ОСОБА_3 , домовився, щоб дітей – сина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 -відпустили до його батьків, ОСОБА_3 погодилась, однак з`ясувалось, що ОСОБА_6 забрала дітей у парк, зустрічі відкладались. 26 серпня 2019 року вранці він на автомобілі приїхав зі своєю матір`ю до будинку потерпілих, щоб забрати дітей. Вийшла ОСОБА_6 та сказала, що дітей не дасть, що батьків позбавили батьківських прав, у нього немає прав на спілкування з дитиною. Спочатку був діалог без конфлікту. ОСОБА_6 запропонувала йому поспілкуватись телефоном з адвокатом, який повідомив, що в червні було рішення про розірвання його шлюбу з матір`ю дитини. Він сказав, щоб йому надали рішення суду, яким би його було позбавлено права на побачення з дитиною. Він побачив, що ОСОБА_7 побігла до автомобілю, на якому він приїхав, стала вихоплювати у водія ключи, ламати дзеркало, підлокітник. Він відтягнув ОСОБА_7 від автомобіля, та побачив, що ОСОБА_6 б`ється з його матір`ю. Вони вчепились одна в одну, бились, дряпались. Він взяв сина на руки, попросив свідка – сусіда- забрати дівчинку ОСОБА_5 , яка там також була. Він розняв жінок, побачив у своєї матері кров. ОСОБА_6 продовжувала вихоплювати сина, який плакав. Він – ОСОБА_8 - казав, щоб залишили дитину. Його мати – ОСОБА_8 - віддала дитину ОСОБА_6 , та остання побігла в будинок. Він відразу викликав поліцію та швидку допомогу, оскільки у його матері піднявся тиск, боліло плече, та її забрала машина швидкої допомоги. Вони написали заяву в поліцію. Його мати потрапила у лікарню, у неї був перелом плечового суглобу, однак кримінальне провадження щодо ушкоджень, нанесених його матері, не розслідувалось, а досудове розслідування проводилось лише щодо нього. Він визнає, що дійсно наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Так, він тримав обома руками ОСОБА_2 за передпліччя, стиснув її руки, та стискав її ззаду за шию. Після цього він схопив ОСОБА_3 за ліве передпліччя та тримаючи її за задню поверхню шиї, ривком, з усією силою потягнув її до низу, та вона впала на землю. Також пояснив, що він шкодує про те, що сталось, бажає налагодити стосунки з ОСОБА_2 в інтересах дитини, та має намір допомагати їй виховувати та утримувати дитину. Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди не визнав, вважає його недоведеним.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень підтвердилась наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила в судовому засіданні, що ОСОБА_1 є її колишнім зятем. Після розлучення їх син – ОСОБА_4 – проживає з нею. Мати дитини в той час була в Туреччині, та залишила дитину на неї. Шабельник дуже рідко приїжджав до сина, не приймав участі у житті дитини, син його не пам`ятає. 26 серпня 2019 року вранці діти – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вийшли на дитячий майданчик. ОСОБА_9 з матір`ю та товаришем. Про приїзд вони завчасно не попереджали. Його мати сказала, що забирає дитину- сина ОСОБА_8 . Вона- потерпіла- вискочила у двір, побачила, що її мати ОСОБА_3 тримає хлопчика, а ОСОБА_1 тягне його до себе, хоче занести в автомобіль. Вона – ОСОБА_6 - схопила Шабельника за кофту та стала тягнути, а ОСОБА_8 тягнув її. На скандал вийшли сусіди. Сусід ОСОБА_10 заспокоював дитину- дівчинку ОСОБА_5 , яка була присутня у дворі. Обидві сторони лаялись нецензурно, перехоплювали дитину- ОСОБА_4 . ОСОБА_8 вдарив її мати- ОСОБА_7 , відштовхував її- ОСОБА_6 , хватав її за шию, руки, за волосся, валив на землю, бив по рукам, внаслідок чого у неї утворились великі синці на руці. ОСОБА_8 тримав її за руки. Після цього він також штовхав її мати - ОСОБА_7 , ламав їй пальці. У ОСОБА_7 було виявлено перелом ключиці, пальця, струс мозку, синці. Мати ОСОБА_8 також штовхала ОСОБА_7 . Була викликана швидка допомога та поліція. Вони з ОСОБА_3 є написали заяву в поліцію. Заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. в судовому засіданні підтримала.

Свідок ОСОБА_11 пояснив судовому засіданні, що потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є його сусідами, у них спільний двір. Влітку у 2019 року, дату він не пам`ятає, він вийшов у двір та почув крик, сварку. Він побачив, що біля двору стояв автомобіль. У автомобіля, біля хвіртки у двір, стояла мати ОСОБА_8 . Батько дітей- ОСОБА_8 - хотів забрати сина. У дворі була ОСОБА_12 , її мати - ОСОБА_13 , та діти. Бібікова – мати ОСОБА_14 кидалась до автомобіля, ОСОБА_8 її відштовхував від автомобіля, була метушня, сутичка, рукоприкладство. Він- свідок – вийшов у двір, щоб попередити бійку, взяв на руки дитину – ОСОБА_5 та заспокоював її, пішов з дитиною в сад. Він бачив, що ОСОБА_8 хватав ОСОБА_15 та її мати ОСОБА_7 за руки. ОСОБА_8 штовхнув чи вдарив ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Як потерпілі, так і обвинувачений лаялись нецензурно, ображали один одного. Вийшли сусіди. Потім приїхала машина швидкої допомоги, поліція. У ОСОБА_7 виявився перелом руки. Мати ОСОБА_8 викликала швидку допомогу, на її обличчі він бачив кров.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019220510002098 від 28.08.2019 внесено відомості про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією – ч.1 ст. 125 КК України щодо заподіяння 26.08.2019 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_2 , та за правовою кваліфікацією – ч.1 ст. 122 КК України за заявою ОСОБА_3 про заподіяння їй тілесних ушкоджень.

З протоколу огляду місця події від 02.09.2019 - місцевості за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 15, та фототаблиці до нього вбачається, що біля вказаного будинку розташований дитячий майданчик, ліворуч від вхідних воріт вказаного будинку АДРЕСА_2 під шиферним дахом знаходиться камера відеоспостереження, яка направлена на дитячий майданчик.

В судовому засіданні переглянутий відеозапис з камери відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_2 , який міститься на оптичному диску, на якому зафіксовані події 26 серпня 2019 року, а саме як ОСОБА_2 з дитиною прямує до хвіртки, та біжить жінка (як зазначили в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 – це його мати ОСОБА_16 ), намагаючись схопити ОСОБА_2 за руки, за нею біжить ОСОБА_3 , вони підбігають до калитки, яку ОСОБА_2 намагається відчинити, однак ОСОБА_16 – мати обвинуваченого, перешкоджає цьому, після чого ОСОБА_3 намагалась стати між цими жінками. ОСОБА_1 підбіг, обхопив ззаду ОСОБА_2 за руки, намагаючись їх розщепити, щоб вона відпустила хлопчика, остання його відпустила, після чого ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2 до калитки. З`являється свідок ОСОБА_11 , який спостерігає за конфліктом. Після цього ОСОБА_1 взяв ОСОБА_3 за ліву руку, правою рукою утримував її за шию та область лівого плеча, а потім ривком, з силою, потягнув її від калитки зверху вниз, до землі, від чого вона впала на землю. Далі сутичка продовжувалась, сторони намагались забрати одна у одної дитину. ОСОБА_1 відтягував ОСОБА_2 , обхопивши її обома руками за праву руку? від своєї матері.

Згідно з протоколом огляду предметів від 06.09.2019 вказаний диск оглянутий слідчим, в протоколі відображені дані відеозапису. Постановою слідчого від 06.09.20191 вказаний диск визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно з висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи № 1201-2019 від 27 серпня 2019 року, складеного судово-медичним експертом ХОБСМЕ ДОЗ ХОДА ОСОБА_17 , в результаті судово-медичного обстеження ОСОБА_2 встановлено наявність у неї синців на шиї та руках, які утворились від дії тупих твердих предметів, за механізмом удар або удар-стиснення та могли бути отримані протягом доби до моменту огляду, та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-1077/2019 від 12.09.2019 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на шиї та руках, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів, і за цією ознакою відповідно до п.п.2.3.2 «Б», 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затв. Наказом №6 МО України від17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

З протоколу слідчого експерименту, проведеного 11.09.2019 з участю потерпілої ОСОБА_2 , а також понятих та статиста, та фототаблиці до протоколу, вбачається, що вона показала механізм заподіяння їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, як він хватав її за руки, за шию, розтягував її руки, щоб вона відпустила онука.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-1110/2019 від 13.09.2019 року у ОСОБА_18 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на шиї та руках, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів, і за цією ознакою відповідно до п.п.2.3.2 «Б», 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затв. Наказом №6 МО України від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Покази потерпілої ОСОБА_2 згідно з протоколом слідчого експерименту від 11.09.2019 в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині терміну та механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_11 впізнав серед пред`явлених фотокарток 4 осіб ОСОБА_1 , який наніс тілесні ушкодженні його сусідкам.

З заяви ОСОБА_3 на адресу начальника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області від 28 серпня 2019 року вбачається, що остання просила прийняти заходи до ОСОБА_1 та ОСОБА_19 , які 26.08.2019 близько 10 год. 30 хвил. нанесли їй тілесні ушкодження за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи № 1213-2019 від 28 серпня 2019 року – 3 вересня 2019 року , складеного судово-медичним експертом ХОБСМЕ ДОЗ ХОДА ОСОБА_20 в результаті судово-медичного обстеження ОСОБА_3 встановлено наявність у неї закритої травми лівого плечового суглобу у вигляді перелому плечової кістки на рівні хірургічної шийки з відривом великого горбка зі зміщенням кісткових уламків, з наявністю розлитого синця на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча у верхній та середній третинах; закритої травми лівої кисті у вигляді внутрішньосуглобового, осколкового перелому проксимальної фаланги 3-го пальця зі зміщенням кісткового фрагменту; синців на задній поверхні правого плеча у нижній третині та на задній поверхні правої гомілки у верхній третині.

За характером встановлені травми лівого плечового суглобу та лівої кисті, зазвичай, утворюються внаслідок ударної дії тупих твердих предметів або від удару о такі. Синці утворились від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості діючих поверхонь яких не відобразились, за механізмом удару або удару-стиснення.

Вказані тілесні ушкодження моголи бути отримані у строк, на який посилається освідувана.

Закрита травма лівого плечового суглобу та лівої кисті не є небезпечними для життя в момент заподіяння, а спричинили за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відносяться до ушкоджень середнього ступню тяжкості, згідно п.п.2.2.1 «а», «б», «в», 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затв. Наказом №6 МО України від17.01.1995 року.

За ступенем тяжкості синці викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів, і за цією ознакою відповідно до п.п.2.3.2 «б», 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затв. Наказом №6 МО України від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

З протоколу слідчого експерименту, проведеного 11.09.2019 з участю потерпілої ОСОБА_3 , а також понятих та статиста, та фототаблиці до протоколу, вбачається, що вона показала механізм заподіяння їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, як він хватав її за руки, натискував на лівий плечовий суглоб, одночасно потягнувши ривком за ліве передпліччя до низу в напрямку землі, від чого вона впала на землю.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-1089/2019 від 11.09.2019 року, у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого плечового суглобу у вигляді перелому плечової кістки на рівні хірургічної шийки з відривом великого горбка зі зміщенням кісткових уламків, з наявністю розлитого синця на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча у верхній та середній третинах, закритої травми лівої кисті у вигляді внутрішньосуглобового, осколкового перелому проксимальної фаланги 3-го пальця зі зміщенням кісткового фрагменту, синці на задній поверхні правого плеча у нижній третині та на задній поверхні правої гомілки у верхній третині.

За характером встановлені травми лівого плечового суглобу та лівої кисті, зазвичай, утворюються внаслідок ударної дії тупих твердих предметів або від удару о такі. Синці утворились від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості діючих поверхонь яких не відобразились, за механізмом удару або удару-стиснення.

Вказані тілесні ушкодження могли бути отримані у строк, на який посилається освідувана.

Закрита травма лівого плечового суглобу та лівої кисті не є небезпечними для життя в момент заподіяння, а спричинили за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відносяться до ушкоджень середнього ступню тяжкості, згідно п.п.2.2.1. «а», «б», «в», 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затв. Наказом №6 МО України від 17.01.1995 року.

За ступенем тяжкості синці викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів, і за цією ознакою відповідно до п.п.2.3.2 «б», 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затв. Наказом №6 МО України від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Експерту надано довідку № 10522 КЗОЗ КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» ХМР від 26.08.2019, в якій зазначено, що ОСОБА_3 оглянута лікарем з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку? Закритий перелом шийки лівої плечової кістки та великого горбика, закритий крайовий перелом основи проксимальної фаланги 3- пальця лівої кисті.

Діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, що встановлено у ОСОБА_3 згідно з наданим консультативним висновком лікаря-спеціаліста № 10/15303 від 26.08.2019 КНП «МКЛШНМД ім. проф. Мещанінова» ХМР, на даний час не має об`єктивного клініко-діагностичного обґрунтовування, тобто не підтверджений даними клінічного спостереження динаміки неврологічного статусу та результатами додаткових інструментальних методів дослідження, що обумовлено вимогами клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою, затв. Наказом МОЗ України від 25.04.2006 № 245 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Нейрохірургія». Таким чином, даний діагноз не може бути прийнятий до уваги при визначенні ступеню тяжкості.

Діагноз «Забій м`яких тканин голови», що встановлений потерплій при її зверненні до лікувального закладу, не може бути прийнятий до уваги при встановленні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, так як встановлений на підставі суб`єктивних факторів та не підтверджується об`єктивними судово-медичними даними – наявністю будь-яких ушкоджень (синець, садно, рана тощо) в цій ділянці (примітка до п.4.6. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затв. Наказом №6 МО України від 17.01.1995 року).

Показання ОСОБА_3 згідно з протоколом слідчого експерименту від 11.09.2019 в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму утворення та способу спричинення встановлених у неї тілесних ушкоджень.

Аналізуючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення вказані докази є допустимими, належними, достовірними, узгодженими між собою, а сукупність вказаних доказів у їх взаємозв`язку є достатньою для висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, та ОСОБА_1 в ході судового розгляду факт заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень за вказаних обставин визнав повністю.

Надані стороною обвинувачення докази стороною захисту не спростовувались, а відповідно до ст. 22 КПК України однією з основних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є потерпілою у даному кримінальному провадженні, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час судового провадження у даній справі.

Щодо епізоду обвинувачення ОСОБА_1 у заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , яка не була допитана в судовому засідання, суд виходить з наступного.

Дані до ЄРДР про кримінальне правопорушення внесені за заявою ОСОБА_3 про заподіяння їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, вона пройшла судово-медичну експертизу, в суді заявила та підтримувала цивільний позов.

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення за ч.1 ст. 125 КК України розпочато на підставі заяви потерпілої ОСОБА_3 , згідно з положеннями ч.4 ст. 26 КПК України, від обвинувачення ОСОБА_1 у справі приватного обвинувачення вона в судовому засіданні не відмовлялась.

Хоч вона і не була допитана в судовому засідання як потерпіла, вищезазначені обставини нанесення їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень повністю доведені вказаними вище доказами та повністю визнаються ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 умисне легке тілесне ушкодження, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Крім того, ОСОБА_21 заподіяв потерпілій ОСОБА_3 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у психіатра і нарколога не перебуває. Раніше в силу ст. 89 КК України не судимий. Розлучений. Має дитину, 2017 року народження. Працевлаштований.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують відповідно до ст. 67 КК України його покарання, не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, обираючи міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.

Так, передбачене ч.1 ст. 125 КК України кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, а ч.1 ст. 122 КК України - нетяжким злочином.

Суд також враховує наведені вище дані про особу обвинуваченого, зазначену обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , а також обставини вчинення кримінальних правопорушень, та приходить до висновку про необхідність призначити йому покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, а за ч.1 ст. 122 КК України - у виді обмеження волі.

Суд призначає остаточне покарання відповідно до положень ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, враховуючи, що кримінальні правопорушення вчиненні в один проміжок часу.

Відповідно до положень ст. 75 КК України, враховуючи щире каяття обвинуваченого ОСОБА_21 , дані про його особу, наявність у нього малолітньої дитини, яка потребує утримання з його боку, суд приходить до висновку, що його виправлення можливо без відбуття покарання та його можливо звільнити від покарання з іспитовим строком, з покладенням на нього передбачених п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України обов`язків.

Потерпіла ОСОБА_3 заявила цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 4 844 грн. 54 коп., та моральної шкоди на суму 50 000 грн.

Згідно ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпіла ОСОБА_3 померла під час судового провадження.

Згідно із статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що процесуальне правонаступництво у справах за позовами про відшкодування моральної шкоди не допускається.

В частині моральної шкоди правонаступництво процесуальним та матеріальним законом не допускається, оскільки ці вимоги тісно пов`язані із особою позивача.

Відповідно до положення пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, що була однією з сторін у справі, якщо спірні відносини не допускають правонаступництво.

Таким чином, суд вважає необхідним закрити провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди.

В частині позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди заяви про процесуальне правонаступництво у передбаченому законом порядку суду не подано, тому цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди слід залишити без розгляду.

Потерпіла ОСОБА_2 заявила цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму 50 000 грн. В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 послалася на те, що її турбують щоденні думки та спогади про подію, про перенесений під час події психологічний стрес та завданий фізичний біль. Вона відчуває страх, що обвинувачений і в подальшому зможе вчиняти протиправні дії. З`явилось порушення режиму дня та сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга й роздратованість, замикання та бажання уникати будь-яких контактів та спілкування з людьми, постійні негативні переживання, тривога, страх перед будь-якими особами, бажання уникнути контактів та спілкування з людьми, переживання за стрес дітей, які плачуть по ночам та бояться повторення вказаних подій.

При вирішення цивільного позову ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Потерпіла ОСОБА_2 надала суду повідомлення з КЗ «Дошкільний навчальний заклад (Ясла-Садок) №106 комбінованого типу Харківської міської ради», в якому зазначено, що під час проведення психологічної діагностики дітей ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , практичним психологом ОСОБА_24 та громадським інспектором ОСОБА_25 було виявлено, що діти перебувають у тривожному, збудженому стані, сторонилися сторонніх людей, тривалий час діти бояться виходити на прогулянку, були малоактивними під час занять. Зі слів вихователів, поведінка дітей змінилась після 28 серпня 2019 року. Просять звернути увагу на психологічний стан дітей. Рекомендують дітям відвідувати індивідуальні консультації психолога з метою виведення дітей з даного стану.

Як зазначено у ч.ч.1,3 ст. 93 КПК України з бирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання висновків експертів, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3,4 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема рішення від 28.05.1985 року Серія А &96 справа Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним.

Судом встановлено, що протиправними діями ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода, оскільки остання зазнала тілесних ушкоджень, фізичного болю, душевних страждань, нервового стресу, переляку, переживання за дітей, приниження честі та гідності, була вимушена звертатись до правоохоронних органів, чим був порушений звичайний уклад її життя, тому суд приходить до висновку, що діями ОСОБА_1 їй завдана і моральна шкода, розмір якої судом визначений у сумі 7 000 грн.

Доказів заподіяння моральної шкоди потерпілій у більшому розмірі суду не надано.

Суд вважає, що саме такий розмір грошового відшкодування разом із винесенням обвинуваченому ОСОБА_1 обвинувального вироку та призначенням останньому покарання за вчинене кримінальне правопорушення буде відповідати обсягу моральних страждань потерпілої.

Процесуальні витрати відсутні. Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 ЦПК України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених , ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.125 КК України - у виді 120 годин громадських робіт.

-за ч.1 ст.122 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання або роботи.

Іспитовий строк обчислювати з моменту оголошення вироку.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 7 000 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. закрити.

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4 844 грн. 54 коп., залишити без розгляду.

Речовий доказ- оптичний диск з відеозаписом з камери відеоспостереження- зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Л.Л. Шрамко