Ухвала суду № 99822139, 22.09.2021, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/736/21

провадження №2-з/624/18/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року суддя Кегичівського районного суду Харківської області Крапівка Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 18.07.2008 між сторонами був укладений кредитний договір № HAEWGA0000000001, за умовами якого банк зобов`язався надати кредитні кошти на строк з 18.07.2008 по 18.07.2028 у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 18991,44 дол. США на цілі: у розмірі 15618,64 дол. США на споживчі цілі, з них 15000 дол. США на споживчі цілі шляхом: видачі готівки через касу банку, а також у розмірі 450 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 90,06 дол. США – для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 78,58 дол. США – для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 3372,80 дол. США на сплату страхового платежу у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 договору. З метою забезпечення виконання зобов`язань за основним кредитом між сторонами також укладено договір іпотеки № HAEWАК0000000001 від 18.07.2008 предметом якого є 2-кімнатна квартира по АДРЕСА_1 . Кредит було отримано позивачем як фізичною особою на споживчі цілі на придбання єдиного нерухомого майна, отже кредит підпадає під визначення споживчого кредиту. У зв`язку зі змінами в Законі України «Про споживче кредитування» позивач 23.06.2021 звернулась до банку з заявою про проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором. 05.08.2021 отримала відповідь про відмову у проведенні обов`язкової реструктуризації, без зазначення конкретних підстав для відмови. Позивач у зв`язку цим звернулась до Національного банку України з вимогою вжити дії щодо реагування на незаконну відмову у проведенні реструктуризації. У відповідь позивач отримала лист в якому їй було повідомлено, що кредитор наразі отримав всі необхідні документи від позичальника для проведення реструктуризації, зазначене питання перебуває на узгодженні у відповідних працівників банку, про результати якого позичальника буде повідомлено додатково. При цьому заявнику роз`яснено, що кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, тому у разі, якщо заявник вважає, що її права порушені, то вона може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Строк розгляду банком заяви про реструктуризації від 23.06.2021 у 60 днів, з моменту отримання банком заяви закінчився 29.08.2021 і станом на день подання позову відповідь від відповідача так і не отримана. У зв`язку з зазначеним позивач просить зобов`язати відповідача провести реструктуризацію її зобов`язань за кредитним договором № HAEWGA0000000001 від 18.07.2008 згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-ІХ від 13.04.2021 та пункту 7 розділу ІV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».

Провадження у справі ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області відкрите 16.09.2021 року.

21.09.2021 надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення заявленого вище позову, шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження об`єкта нерухомості – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви зазначила, що 23.06.2021 вона звернулася до відповідача з заявою про проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором № HAEWGA0000000001 від 18.07.2008. 05 серпня 2021 року отримала відповідь про відмову у проведенні обов`язкової реструктуризації, без зазначення конкретних підстав для відмови. Позивач у зв`язку цим звернулась до Національного банку України з вимогою вжити дії щодо реагування на незаконну відмову у проведенні реструктуризації. Вказала, що з метою забезпечення кредитного договору нею був укладений договір іпотеки № HAEWАК0000000001 від 18.07.2008 предметом якого є 2-кімнатна квартира по АДРЕСА_1 . Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року вона була захищена від стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, але 23.04.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», яким скасовується мораторій щодо стягнення майна, строк закінчення мораторію є 23.09.2021. Таким чином з 24.09.2021 у відповідача не буде перешкод здійснити реєстрацію права власності на її квартиру. Тому вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» може бути відчужено спірну квартиру на користь третіх осіб, що утруднить чи зробить неможливим виконання у подальшому рішення суду.

У відповідності з положеннями ст.ст. 152, 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування суддями цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.

Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Згідно зазначених норм закону завданням забезпечення позову є застосування судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання у майбутньому прийнятого судового рішення за його позовом.

З матеріалів справи з`ясовано, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії. З матеріалів даної справи вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача провести реструктуризацію її зобов`язань за кредитним договором № HAEWGA0000000001 від 18.07.2008 згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-ІХ від 13.04.2021 та пункту 7 розділу ІV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованої 23.06.2021 за фізичною особою ОСОБА_1 в реєстрі містяться такі відомості: 18.07.2008 зареєстровано обтяження, іпотека квартири за адресою АДРЕСА_2 , іпотекодержатель ЗАТ «ПриватБанк», накладено заборону на нерухоме майно, 24.05.2018 накладено арешт на все нерухоме майно, згідно постанови державного виконавця.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та проаналізувавши відповідні норми процесуального права, виходячи із забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Заходи забезпечення позову не порушують прав сторін або інших осіб, забезпечення позову відповідає позовним вимогам. Крім того, забезпечення позову є тимчасовим процесуальним обмеженням прав.

За змістом ч. 7 ст. 153, ч. 6 ст. 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків у яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України є вичерпним.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (ч. 4 ст. 154 ЦПК України).

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову дозволяє належним чином захистити майнові інтереси всіх осіб, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухому майно проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Суддя Т.В. Крапівка