Рішення № 99821938, 23.09.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9211/18

Провадження № 2/638/684/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді Штих Т.В.,

за участі секретаря Овчаренко К.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП, завданої кримінальним правопорушенням, -

встановив:

27.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «ВУСО» про стягнення з відповідачів солідарно на свою користь 77 823,91 грн. матеріальних збитків; та витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн..

В обґрунтування позову, представник позивача посилається на те, що 15.10.2017 року на 381км + 620 м а/ш Київ - Харків - Довжанський за участю автомобіля ЗАЗ-Сенс р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , який відповідно до дорожньої обстановки, порушивши правила дорожнього руху, а саме перед початком перестроювання не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу для руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ-3302, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_3 . Вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 26.01.2018 року по справі №550/1267/17 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК Украйни. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ЗАЗ-Сенс, р.н. НОМЕР_1 застрахована у ПрАТ «ВУСО» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК6593380, який був діючий станом на 15.10.2017 року.

Ухвалою від 02 серпня 2018 року провадження у справі відкрито, підготовче судове засідання призначено на 15:30 год. 26.09.2018 року.

23.04.2019 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому він проти позову заперечував, наголошував на тому, що висновок судової автотоварознавчої експертизи № 24516 від 07.05.2018р. не може бути прийнято судом до уваги як доказ, у зв`язку з порушеннями порядку, встановленого законом, які були допущено експертом, під час складання, зазначеного звіту. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу та не погоджувався в частині стягнення матеріальних збитків, із наданими позивачем доказами, отриманими в порушення закону.

У відзиві представник відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» також заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у відношенні до ПрАТ «СК «ВУСО» в повному обсязі.

Через канцелярію суду від представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» надійшла заява про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

06 листопада 2020 р. в судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Микитюк Василь Олександрович клопотання представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» підтримав.

Представник позивача адвокат Дмитрієв Федір Іванович проти задоволення клопотання заперечував.

Ухвалою від 09 листопада 2020 року заяву представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про призначення судової автотоварознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 03057, м. Київ, вул. Смоленкська, 6.

06.07.2021 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №673/21-54 від 30.06.2021.

Ухвалою від 08 липня 2021 року провадження у цивільній справі відновлено.

07 вересня 2021 року від відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких, ПрАТ «СК «ВУСО» вважає, що різниця в сумі 10 805,16 грн. (23 707,79 грн. - 12 902,63 грн.) підлягає доплаті страховою компанією, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15.10.2017 року на 381км + 620 м а/ш Київ - Харків - Довжанський за участю автомобіля ЗАЗ-Сенс р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , який відповідно до дорожньої обстановки, порушивши правила дорожнього руху, а саме перед початком перестроювання не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу для руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ-3302, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_3 , внаслідок чого пасажир автомобіля ЗАЗ-Сенс, р.н. НОМЕР_1 , отримав тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх спричинення та які спричинили його смерть.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль ГАЗ-3302, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням власника ОСОБА_3 ..

Вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 26.01.2018 року по справі №550/1267/17 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК Украйни.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 171; Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «ВУСО», згідно полісу №АК6593380, який був діючий на 15.10.2017 року.

ПрАТ «СК «ВУСО» в досудовому порядку здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_1 в розмірі 12 902,63 грн.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №673/21-54 від 30.06.2021 року:

1.Ринкова вартість належного ОСОБА_1 автомобіля марки ГАЗ-33023 реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП, що мало місце 15.10.2017 року з урахуванням пошкоджень, які не відносяться до даної ДТП складала 49 290,0 (сорок дев`ять тисяч двісті дев`яносто грн 0 коп.) в т.ч. ПДВ.

2.Вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ-33023 реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент ДТП, з урахуванням пошкоджень отриманих в результаті ДТП 15.10.2017 року складала 23 707,79 грн (двадцять три тисячі сімсот сім грн 79 коп. в т.ч. ПДВ.

3.Ринкова вартість залишків належного ОСОБА_1 автомобіля марки ГАЗ-33023, реєстраційний номер НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.10.2017р. за участю автомобілю марки ЗАЗ-Сенс реєстраційний номер НОМЕР_1 складала 25 582,21 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві грн 77 коп.) в т.ч. ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, надаючи оцінку аргументам учасників справи та правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками визнаються: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути: договори та інші правочини, а також - інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1) ч.1 ст.1188 ЦК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п. 2,3 ч. 1 ст. 980 ЦК України).

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 та з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суму матеріальних збитків.

Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом від 24.11.2003 № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ (п. 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Так, згідно з висновоком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №673/21-54 від 30.06.2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ-33023 реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент ДТП, з урахуванням пошкоджень отриманих в результаті ДТП 15.10.2017 року складала 23 707,79 грн (двадцять три тисячі сімсот сім грн 79 коп. в т.ч. ПДВ.

ПрАТ «СК «ВУСО» в досудовому порядку здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_1 в розмірі 12 902,63 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення від 12.03.2018 року №5358 та визнається самим позивачем.

Відповідно до додаткових письмових пояснень відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» вони погоджуються з позовними вимогами в частині 10 805,16 грн.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом від 24.11.2003 № 142/5/2092, визначено, що вартість складових частин КТЗ за даними іноземних джерел інформації, зокрема зазначених у додатку 8, коригується з урахуванням ввізного мита (якщо КТЗ виготовлено за межами України), податків, зборів і інших обов`язкових платежів (підп. 8.5.12).

Статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

Так, згідно з висновоком експерта №673/21-54 від 30.06.2021 року вартість складових частин, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 9 241,68 (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» становить 9264,88 грн. із розрахунку (23 707,79 (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу) - 12 902,63 (сума виплаченого страхового відшкодування) - 1540,28 грн. (ПДВ)).

Щодо вимог позивача про відшкодування матеріальних збитків ОСОБА_2 , то при прийнятті судового рішення в цій частині суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», поліс №АК6593380, який був діючий станом на 15.10.2017 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - сто тисяч гривень, франшиза нуль гривен.

У даному випадку ліміт відповідальності відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» зі сплати позивачу матеріальних збитків не вичерпано.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Таким чином, обов`язок відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, що сталася 15 жовтня 2017 року несе страховик.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. 6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 вищезазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до загальних принципів цивільного судочинства, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та принципу пропорційності (ст. 11 ЦПК України), з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає що вимога позивача про стягнення з відповідачів на його користь витрат на правову допомогу на суму 20 000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) задоволенню не підлягає.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій, фактів.

Зважаючи на те, що позивачем не надані належні та допустимі докази, які підтверджують спричинення позивачу матеріальних збитків в заявленому розмірі та законність вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу є недоведеною позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 22, 979, 1166, 1187, 1188 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263, 264 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052, адреса 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) вартість матеріальних збитків в розмірі 9264,88 грн. (дев`ять тисяч двісті шістдесят чотири грн. 88 коп.).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст документу виготовлено 23 вересня 2021 року.

Суддя : Штих Т.В.