Ухвала суду № 99820477, 23.09.2021, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 346/5014/15-к

23 вересня 2021 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Остапишин І.Р.,

прокурора Книгиницького І.В.,

захисника Герелюка Т.Б.,

законного представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12015090180000688 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, відповідно до ст.89 КК України не судимого, який обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Кримінальне правопорушення вчинив при таких обставинах.

Так, 13 серпня 2015 року приблизно о 03.00 год., ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 у господарстві ОСОБА_3 , під час сварки із своєю знайомою ОСОБА_4 , що раптово виникла на ґрунті особистої неприязні, діючи умисно, з метою позбавлення життя потерпілої, схопив її руками за волосся та не менше двох разів вдарив головою ОСОБА_4 до бетонної доріжки, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з множинними переломами кісток склепіння, основи та лицевого черепа, розривами твердої мозкової оболонки, розміщенням речовини головного мозку, крововиливами в м`які тканини голови, під оболонки та в речовину головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя, травматичною ампутацією двох зубів на верхній щелепі, садна в ділянках шиї, лівого передпліччя, обох колінних суглобів, правої китиці, попереково-крижової ділянки, синця в ділянці правого колінного суглобу. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці події.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих дій підтверджена сукупністю доказів, поданих суду на дослідження.

Зокрема, згідно даних протоколу огляду місця події та фототаблиць до нього, у господарстві ОСОБА_5 , що в АДРЕСА_1 у господарському приміщенні (стодолі) на підлозі виявлено труп ОСОБА_4 з ознаками насильницької смерті. В ході проведеного огляду виявлено, зафіксовано та вилучено змиви речовини бурого кольору із бетонованої долівки на подвір`ї, дверної рами в будинку, сліди пальців рук, долонь, відбитків взуття, елементи одягу, взуття, тощо. Огляд місця події зафіксовано на відеозаписі, що долучений до протоколу.

Відповідно до протоколу від 13 серпня 2015 року у приміщенні моргу в м.Коломия слідчим з участю судово-медичного експерта та експерта криміналіста оглянуто труп ОСОБА_4 , описано виявлені візуально тілесні ушкодження та отримано змиви з рук, зразки волосся, крові, вилучено одяг потерпілої. (а.с.50-98, т.1);

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 141 від 21 вересня 2015 року констатовано, що у ОСОБА_6 виявлена відкрита черепно-мозкова травма із множинними переломами кісток склепіння, основи та лицевого черепа, розривами твердої мозкової оболонки, розміщенням речовини головного мозку, крововиливами в м`які тканини голови, під оболонки та в речовину головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя, травматичною ампутацією двох зубів на верхній щелепі, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення. Беручи до уваги характер, кількість та розташування тілесних ушкоджень на голові (наявність павутиноподібного багато-фрагментарного перелому кісток склепіння та основи черепа, множинні осколкові переломи кісток лицевого репа, яким відповідають ушкодження (садна, синці, забійні рани) м`яких тканин на обличчі), слід вважати, що травма голови була спричинена дією тупого твердого предмета з необмеженою травмуючою поверхнею. Враховуючи вище вказане та обставини справи, викладені в описовій частині постанови, найбільш обґрунтованим можна вважати їх спричинення внаслідок неодноразових ударів (не менше двох) до бетонної поверхні передньою поверхнею голови (обличчя) потерпілої, зафіксованої в руці нападника за її ж волосся. Виключається спричинення травми голови від удару тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, в тому числі і дерев"яною ніжкою табурета, про яку йшлось у постанові. Інші тілесні ушкодження, враховуючи їх характер (садна в ділянках шиї, лівого передпліччя, обох колінних суглобів, правої китиці, попереково-крижової ділянки, синець в ділянці правого колінного суглобу) спричинені ударно-ковзаючою дією (кдар під кутом, ковзання, тертя).

Характер, розташування та кількість заподіяних тілесних ушкоджень свідчить, що ОСОБА_4 було спричинено не менше десяти травматичних дій, в тому числі не менше двох в ділянку голови, які спричинили черепно-мозкову травму, яка послужила причиною настання смерті. Враховючи характер травми та результати судово-гістологічної експертизи м"яких тканин голови з крововиливами та шматочків головного мозку, слід вважати, що смерть ОСОБА_4 настала через невеликий проміжок часу після отримання тілесних ушкоджень. Виявлені ушкодження шкіри попереково-крижової ділянки у вигляді лінійних та подовгуватих саден, які розміщені паралельно одне одному в напрямку з 12 на 6 год. по умовному циферблату годиника, могли утворитись при волочінні тіла обличчям вверх по бетонній доріжці. Враховуючи стан одягу на трупі можна припустити, що волочіння було здійснено в напрямку від голови до ніг. Характер, кількість та розташування всіх тілесних ушкоджень, які виявлені на трупі Пасєчник, виключають можливість їх спричинення внаслідок її падіння на площині з вертикального чи близького до нього положення із ударом до твердої площини.(а.с. 171-173, т.1);

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту із підозрюваним від 14.08.2015 року за участю захисника, ОСОБА_5 на місці події відтворив послідовність подій, які передували конфлікту з ОСОБА_4 та продемонстрував де і в який спосіб заподіяв потерпілій ударів, а також вказав куди затягнув тіло потерпілої (а.с.131-136 т.1).

Відповідно до висновку судової імунологічної експертизи №09/12-1063 від 05.10.2015 року на шортах ОСОБА_5 , вилучених в ході огляду місця події, виявлено кров людини з антигеном В ізосерологічної системи АВО. Даний слід міг утворитись від крови особи (осіб) з групою крові В (ІІІ), в тому числі від ОСОБА_4 .

Аналіз поданих доказів дає підстави вважати доведеною винуватість ОСОБА_5 у скєнні діяння, яке ставиться йому у вину. Обставини події, які були відтворені ОСОБА_5 під час слідчого експерименту, співпадають із даними, які були отримані під час проведення огляду місця події. Зокрема на тому ж місці, яке було вказане ОСОБА_5 як місце завдання ударів головою потерпілої до бетонної доріжки (безпосередньо біля останньої сходинки до будинку) в ході оляду виявлена група плям речовини бурого кольору, схожої на кров, а також сліди волочіння у напрямку від сходів до дверей стодоли. ОСОБА_7 також вказав де і у якій позі залишив потерпілу у стодолі.

Застережень та сумнівнів щодо належності чи допустимості доказів сторони кримінального провадження у ході судового розгляду не заявляли.

Подані при попередньому розгляді справи зауваження сторони захисту до висновків проведеної судово-медичної експертизи трупа потерпілої, які підтверджують наявність окремих порушень Правил проведення судово-медичної експертизи трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ №6 від 17.01.1995 року, не змінюють встановлених експертним дослідженням факту харатеру тілесних ушкоджень, механізму їх заподіяння, причинно-наслідкового зв"язку між отриманими тілесними ушкодженнями та смертю потерпілої. Необхідності призначати повторну експертизу з ексгумацією трупа суд не встановив.

Дослідивши обставини кримінального провадження, які подані сторонами суду, оцінивши доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що у кримінальному провадженні наявні достатні дані, які вказують на те, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, тобто умисно протиправно заподіяв смерть іншій людині.

Згідно висновку комісійної стаціонарної судово-психіатричної експертизи №25 від 17 лютого 2016 року, ОСОБА_5 в період вчинення інкримінованих йому дій психічним захворюванням чи недоумством не страждав, але виявляв органічний розлад особистості та поведінки внаслідок епілепсії, з поліморфними пароксизмальнми нападами (судомними нападами, дисформіями та сутінковим розладами свідомості). Наявні порушення в мисленні, в емоційно-вольовій та мнестичній сфері мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішень, усвідомлення власного місця і ролі в цій ситуації, передбачення наслідків своїх дій та здатність регулювати свою поведінку. Тому в період інкримінованих йому дій, ОСОБА_5 не був здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними( а.с. 100-106, т.2).

Відтак, відповідно до ч.1 ст.20 КК України вказані відомості про стан психічного здоров`я ОСОБА_5 є підставою для суду констатувати факт обмеженої осудності особи на час скоєння інкримінованих дій.

Водночас, згідно даних висновку комісійної стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 140 від 22 вересня 2016 року, яка була призначена судом у ході судового розгляду, ОСОБА_5 на час розгляду справи перебуває у стані декомпенсації органічного розладу особистості та поведінки внаслідок епілепсії, з поліморфними пароксимальними нападами (судомними нападами, дисфоріями та сутінковими розладами свідомості) і позбавлений можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. При цьому експертною комісією зазначено, що комплексний експертний аналіз усієї медичної документації та результатів стаціонарного клініко-психіатричного обстеження свідчить про загострення та посилення проявів епілептичної хвороби у ОСОБА_5 . Незважаючи на те, що останній більш як чотири місяці (до часу проведення експертизи) перебував на лікуванні у психіатричній лікарні та отримував масивну терапію протисудомними і нейролептичними препаратами, впродовж цього часу у нього розгортались як судомні, так і без судомні напади у вигляді дисфоричних та сутінкових станів, що відображено у медичній документації. За час проведення даного судово-психіатричного обстеження у ОСОБА_5 також спостерігались поліморфні (різні за проявами) епілептичні напади нерівномірної частоти незважаючи на відповідну терапію. Окрім епілептичних пароксизмів (нападів) у психічному стані утримуються і виразні зміни особистості та поведінки. Тому простежується помітне зниження пам`яті, уваги, в`язкість і деталізованість мислення, а у поведінці переважає легка дратівливість, імпульсивність, збудливість та бездумність, що є характерними для перебігу епілепсії наслідками. Враховуючи те, що проявиепілепсії не лише утримуються, а й мають наростаючий характер, такий стан слід трактувати як декомпенсацію, тобто клінічне загострення перебігу захворювання. Оскільки стан декомпенсації зумовлює необхідність інтенсивного, тривалого та послідовного лікування в умовах стаціонару, то ОСОБА_5 відповідно до його психічного стану було рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення до психіатричної лікарні із звичайним наглядом. (а.с.3-12 т.3)

Зазначені вище висновки підтверджені комісійною стаціонарною судово-психіатричною експертизою №117, яка проведена щодо ОСОБА_5 11.08.2019 року в КНП «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».

Ухвалою Богородчанського районного суду від 26.05.2021 року змінено порядок здійснення кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України та продовжено розгляд кримінального провадження за правилами глави 39 КПК України у порядку вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Прокурор за підсумками судового розгляду клопотав про застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Захисник Герелюк Т.Б. та законний представник ОСОБА_1 вважали, що докази, подані суду стороною обвинувачення, на їх думку не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих дій. Водночас погодились, що стан психічного здоров`я ОСОБА_5 свідчить про те, що на даний час він хворіє на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування до нього покарання, а тому, апелюючи до висновків комісійних експертиз вважали за можливе, у разі встановлення судом винуватості підзахисного, застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із загальним наглядом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.503 КПК кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Згідно ч.3 ст.19 КК України не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

Згідно зі ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В силу ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку.

Згідно зі ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст. 96 КК України )

Відповідно до ст. 512 КПК України судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановленим Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.

Зважаючи на наведені обставини, а також враховуючи характер і тяжкість захворювання ОСОБА_5 з урахуванням ступеня небезпечності для себе або інших осіб, що за станом свого психічного здоров`я він потребує госпіталізації до психіатричного закладу, суд приходить до висновку про необхідність застосувати до ОСОБА_5 примусовий захід медичного характеру у виді поміщення до психіатричного закладу із посиленим наглядом, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

На підставі наведеного, ст.ст. 92-94 КК України, керуючись ст.ст. 503, 512, 513, 516 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Івано-Франківської області через Богородчанський районний суд.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя