Рішення № 99819731, 17.09.2021, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4882/19

Номер провадження 2/213/1147/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Алексєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Довгої А.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що АТ "Криворізька теплоцентраль" за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов`язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення, відповідно до встановлених тарифів.

Позивач на виконання своїх зобов`язань надавав послугу з опалення і гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зобов`язання по оплаті за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 32160,91 грн. У зв?язку з неналежним виконанням зобов`язання, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в розмірі 8727,91 грн та 3% річних від суми боргу в розмірі 2230,17 грн. Вказану суму заборгованості, інфляційні втрати та 3% річних позивач просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

18 травня 2021 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від12.10.2011 №343 та згідно листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.07.2013, згідно наказу №532 від 03.09.2013 відбулась передача об`єктів теплопостачання від КПТМ «Криворіжтепломережа» до ДП «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є позивач. Позивач фактично з 2013 року є суб`єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності та населення, в тому числі в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, де розташована квартира відповідачів. Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є споживачами послуг позивача. Позивач надавав житлово-комунальні послуги відповідачам. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо оплати за надані послуги у відповідачів виникла заборгованість за період з 01.10.2013 по 31.10.2019. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. При проектуванні будинку закладається засіб централізованого теплопостачання, згідно з вимогами будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні пов`язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Єдиним належним та допустимим доказом відключення квартири від системи централізованого опалення є відповідний Акт про відключення, який затверджений постійно діючою міжвідомчою комісією. Будь-якого доказу на підтвердження законності відключення квартири відповідачів від системи централізованого опалення останні не надали, тому вважають, що доводи відповідачів повинні бути відхилені.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати вказаних послуг у повному обсязі. Зобов`язання відповідачів в умовах неукладеного договору про надання послуг з централізованого опалення виникають на підставі дії Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вважають, що є підстави для стягнення з відповідачів суми боргу у повному обсязі з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала викладені у відзиві обставини та пояснила, що позивачем не надано доказів перебування сторін у договірних відносинах щодо постачання теплової енергії та визначення строку оплати за такі послуги. Тому у відповідачів відсутні зобов`язання по оплаті за послуги позивача, якими вони фактично не користуються, оскільки встановили автономну систему опалення, що позивачем не враховано. Позивачем не надано жодних доказів про надання послуг відповідачам щодо постачання теплової енергії. Останні не повідомляли про наявність заборгованості. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на позов зазначено, що відповідач ОСОБА_1 та її представник вважають, що виключно підставою нарахування 3% річних та інфляційних збитків є факт прострочення сплати вартості послуг, який має бути доведено позивачем. Факту прострочення передує домовленість сторін про строки виконання зобов`язання або пряма норма закону.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції на час заявленого періоду на стягнення, відносини між учасниками в сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. При цьому, виконавець зобов`язаний підготувати на основі типового договору та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг. Позивач жодного разу не направляв відповідачам проект договору, такий договір між сторонами не укладено. Фактично прострочення оплати вартості послуг не відбулося, тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат і 3% річних.

Також вказують, що відповідачі не вважають себе споживачами послуг АТ «Криворізька теплоцентраль», оскільки не підпадають під ознаки «споживача» визначені положеннями діючого законодавства. У 2007 році відповідачем ОСОБА_3 було отримано погодження Управління ЖКГ виконкому Криворізької міської ради на влаштування у квартирі по АДРЕСА_2 індивідуального опалення. Відповідачами було отримано технічні умови та замовлено робочий проект, після чого здійснено відключення квартири від мереж централізованого опалення. У березні 2021 року теплопостачальною організацією було обстежено їх квартиру та складено акт про демонтаж системи автономного опалення та гарячого водопостачання, засвідчено факт встановлення автономного опалення, запропоновано зняти з навантаження та попереджено про відповідальність за самовільне підключення до мереж теплопостачання. Після цього теплопостачальна організація зняла квартиру відповідачів з теплового навантаження, їх послугами вони не користувались та не оплачували їх. Жодного рахунку на оплату, претензії чи листа про наявність заборгованості вони не отримували. Просять відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Також відповідачами подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом у грудні 2019 року, трирічний строк позовної давності становить з листопада 2016 року по листопад 2019 року. Просять застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення основного боргу, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідачі в судовому засіданні підтримали позицію представника, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року скасовано заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року у даній справі, яким позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Суд, вислухав представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , відповідачів, дослідив матеріали справи, вважає, встановленими такі обставини.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради (а.с.12,13).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12 жовтня 2011 року №343 «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» надано згоду на передачу об`єктів теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста від комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на балансовий облік та в господарське відання, без передачі права власності, за умови отримання ним відповідного погодження Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (а.с.77).

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» створено в процесі приватизації, шляхом перетворення Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», що видно із статуту позивача (а.с. 78-79).

Згідно із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири АДРЕСА_3 за період з 01 жовтня 2013 року по 01 листопада 2019 року становить 32160,91 грн. За вказаний період споживачами не здійснювалась оплата послуг позивача (а.с.5).

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів на його користь 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 230,17 грн та інфляційних втрат в розмірі 8 727,91 грн, нарахованих на суму несплаченої заборгованості (а.с.6).

Із письмових доказів, наданих відповідачами встановлено, що на засіданні комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання прийнято рішення надати погодження ОСОБА_3 на влаштування індивідуального опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49).

Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» 29 листопада 2007 року надані технічні умови №2287 для розроблення проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води приміщення, що розташоване у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50).

02 листопада 2007 року ВАТ «Криворіжгаз» надані технічні умови ОСОБА_3 на проектування газопостачання – установка автономного опалення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . За замовленням ОСОБА_3 приватним підприємством «ИнПОСТ» виконано робочий проект газопостачання вказаної квартири (а.с.51).

Відповідно до акта обстеження системи вентиляції №2208 від 23 листопада 2007 року, встановлено, що в квартирі відповідачів на кухні установлені газові прилади: плита газова ПГ-4, котел турбо «Ferolli» (а.с.52).

01 березня 2012 року представником КПТМ «Криворіжтепломережа» складено акт №2, із якого видно, що при обстеженні квартири відповідачів встановлено: мається видимий розрив на системі центрального опалення, гарячого водопостачання; стояки за ізольовані; система гарячого водопостачання демонтована; пакет документів у наявності; в приміщенні встановлено автономне опалення, акт опломбування газового лічильника - 16.01.2008 (а.с. 53).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини у зв`язку з наданням послуг з централізованого опалення та виконання споживачами зобов`язань по оплаті отриманих послуг.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виник спір щодо надання, з одного боку, та споживання, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 68 ЖК України, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як зазначалося вище, Виконавчим комітетом Криворізької міської ради рішенням від 12 жовтня 2011 року № 343 надано згоду на передачу об`єктів теплопостачання в Інгулецькому районі міста від комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на балансовий облік та в господарське відання. Таким чином виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає в Інгулецькому районі міста Кривого Рогу стало ДП «Криворізька теплоцентраль» правонаступником якого є позивач.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. А відповідно до ч.3 ст. 20 вказаного закону Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3 ч.2 ст. 21 Закону на виконавця покладено обов`язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 якого до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Таким чином, факт відсутності договору на надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений в Постанові ВСУ від 20.04.2016 по справі 6-2951цс15.

Із наданих відповідачами доказів встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 встановлено газовий котел на опалення житлового приміщення, квартира від`єднана від труб централізованого опалення, складено акт від 01 березня 2012 року, яким підтверджено розрив на системі центрального опалення.

Так, пунктом 24 Правил передбачена можливість споживачів відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил №630).

Згідно з пунктом 26 Правил №630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №4 від 22.11.2005 року затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, яким було передбачено виконання певних процедур, в тому числі звернення власника або орендаря окремого приміщення житлового будинку до постійно діючої міжвідомчої Комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Із наданих суду доказів не встановлено дотримання відповідачами вказаного порядку відключення квартири від мережі централізованого опалення.

Окрім того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Таким чином, діюче законодавство та нормативні акти не передбачають відключення окремої квартири у багатоквартирному будинку від централізованого опалення, а тому повинно постачальник комунальної послуги повинен проводити нарахування плати за надані послуги.

Як зазначалося вище відсутність укладеного договору на постачання теплової енергії між сторонами не звільняє відповідачів від обов`язку оплачувати надані їм послуги.

Разом з тим вказаний обов`язок виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг.

Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Вказане узгоджується з висновками викладеними в постанові ВС від 26.09.2018 по справі №750/12850/16-ц.

Згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, предбачених законом (в тому числі щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З наведених норм процесуального закону вбачається, що сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, позивач належними, допустимими та достовірними доказами повинен довести порушення його прав.

Як встановлено судом, на підтвердження викладених в позові обставин щодо надання відповідачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, позивачем не надано будь-яких належних доказів (актів подачі теплової енергії на будинок, актів про відключення теплоносія на будинок, тощо), з яких суд мав встановити факт надання позивачем комунальних послуг по централізованому опаленню квартири за місцем проживання відповідачів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, вказаних обставин не довів, заперечення на відзив не направив.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене, оскільки не встановлено факту надання позивачем комунальних послуг відповідачам, тому позивач і не має права вимагати оплати за такі послуги. Отже, в стягненні солідарно з відповідачів заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення слід відмовити. У зв`язку з вищевикладеним, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідачів інфляційних втрат і 3% річних, які нараховані на суму заборгованості.

За вказаних умов розгляд заяви відповідачів про застосування до позовних вимог строку позовної давності суд вважає недоцільним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне покласти на позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,10, 12, 13, 76-81, 141, 223, 263- 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата виготовлення повного тексту судового рішення – 23 вересня 2021 року.

Суддя О.В. Алексєєв