Рішення № 99819293, 15.09.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 756/2131/20

Провадження № 2/210/169/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"15" вересня 2021 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Літвіненко Н.А.,

при секретарі Таранущенко В.С.

з участю позивача ОСОБА_1

з участю предст. позивача ОСОБА_2

з участю предст.відповідача Олійник Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія СЕВЕКО», ТОВ «Торговий дім «Севеко» про визнання зобов`язання припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою 13.02.2020 року до Оболонського районного суду м. Києва, яку згодом, ухвалою вказаного суду від 25.02.2020 року, направлено до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю, уточнивши позовні вимоги, та просила суд: визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «СЕВЕКО» ( код ЄДРПОУ 35928398) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 379 000 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 31.01.2017 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/166/14 з ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» на користь ОСОБА_1 стягнуто 5495600,00 грн. вартості частини майна, 665705,74 грн. трьох процентів річних, 5511485,00 грн. інфляційних втрат, 3205,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 23971,20 грн. витрат на оплату судової експертизи.

Вказане рішення суду вмотивоване тим, що 12.12.2011 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників товариства відповідно до поданої нею заяви про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», в якій вказувала на необхідність сплатити їй вартість частини майна у статутному капіталі. Проте, у передбачений законодавством 12 місячний строк, товариство не розрахувалось з ОСОБА_1

15.01.2015 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі 214/9128/14-ц з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було стягнуто 2379000 грн. Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не повернула товариству безпідставно набуті грошові кошти в загальній сумі 2379000 грн. на направлену їй письмову вимогу від 04.07.2014 року про повернення коштів.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 в сумі 5495600,00 грн. до ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» виникла з 12.12.2012 року, а вимога ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» до ОСОБА_1 в сумі 2379000 грн. виникла з 04.07.2014 року.

08.11.2016 року між ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» та ТОВ «Компанія СЕВЕКО» було укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2379000 грн.

Позивач зазначає, що новий кредитор ТОВ «Компанія СЕВЕКО» листом за вих..№026 від 11.11.2016 року повідомив її про заміну кредитора і свої вимоги.

Крім того, оскільки вимога ОСОБА_1 до ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» виникла 12.12.2012 року, тобто до моменту одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, ОСОБА_1 було направлено зустрічну вимогу до первісного кредитора проти вимоги нового кредитора про зарахування зустрічних вимог.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства України, відповідачі дане зарахування зустрічних вимог не визнають, продовжують примусове стягнення боргу, що змушує позивача звернутись до суду за захистом свого права.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (т. 1 а.с. 45).

Ухвалою суду від 16.09.2020 року за клопотанням представника відповідача ТОВ «Компанія СЕВЕКО» було здійснено перехід від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження із проведенням підготовчого провадження та призначенням підготовчого судового засідання по справі (т. 1 а.с. 130).

Ухвалою суду від 25.03.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (т. 1 а.с. 199).

Крім того, ухвалою суду від 26.04.2021 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову. Забезпечено позов шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозову Олександру Миколайовичу проводити будь-які дії з примусового виконання за виконавчим листом №2/214/1180/15, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача ТОВ «Торговий дім «СЕВЕКО» в судовому засіданні проти пред`явлених позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Отримавши копію позовної заяви та ухвали суду, представник відповідача ТОВ «Компанія «СЕВЕКО» - Костенко С.М. направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивач, будучи повідомлена про заміну кредитора, не пред`явила зустрічну вимогу до нового кредитора, жодних листів на які посилається позивач в позові, про відправлення зустрічних вимог відповідач не отримував. Отримання ОСОБА_4 , як фізичною особою, листа не підтверджене належними доказами.

Крім того, ТОВ «Торговий дім «СЕВЕКО» вже визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а позивач ОСОБА_1 вже пред`явила свої вимоги до ТОВ «Торговий дім «СЕВЕКО»

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.01.2015 року №214/9128/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий дім «СЕВЕКО» 2379000 грн., а також судових витрат 3654,00 грн. набрало законної сили 05.10.2016 року, тоді як рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/166/14 про стягнення з ТОВ «Торговий дім «СЕВЕКО» на користь ОСОБА_1 набрало законної сили 31.01.2017 року, тобто відповідач вказує, що обов`язок ОСОБА_1 перед ТОВ «Торговий дім «СЕВЕКО» виник раніше ніж обов`язок цього підприємства перед нею.

Крім того, заміна кредитора відбулась 08.11.2016 року, тобто з листопада 2016 року ОСОБА_1 стала боржником перед ТОВ «Компанія СЕВЕКО».

Отже, враховуючи вищенаведене, в рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2019 року №754/14404/18 вже було встановлено, що однорідне зарахування вимог не може бути здійснено між цими сторонами, ТОВ «Торговий дім «СЕВЕКО» визнаний банкрутом та позивач вже пред`явив вимогу на основну суму боргу до нього.

Представник відповідача ТОВ «Торговий дім «СЕВЕКО» - Олійник Є.О. направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не дотримано обов`язкової умови щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме належним чином вручення повідомлення ТОВ «Компанія СЕВЕКО». Крім того, питання зарахування зустрічних однорідних вимог за участю цього самого позивача та відповідачів підлягало неодноразовому розгляді іншими судами в інших справах, але суди не визнавали таке зарахування у зв`язку з недоведеністю та відсутністю доказів.

Представник відповідача вважає, що позивачем належним чином не доведено існування безспірних грошових вимог до ТОВ «Торговий дім «СЕВЕКО» у період з 12.12.2012 року до 08.11.2016 року як не доведений і той факт, що станом на день повідомлення позивача про заміну кредитора таких борг був безспірним.

Отримавши відзив відповідача ТОВ «Компанія СЕВЕКО», позивач надала на адресу суду відповідь на відзив в якому просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, відзиви, відповідь на відзив, вислухавши сторін, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про відмову в задоволені позову за таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31.01.2017 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/166/14 з ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» на користь ОСОБА_1 стягнуто 5495600,00 грн. вартості частини майна, 665705,74 грн. трьох процентів річних, 5511485,00 грн. інфляційних втрат, 3205,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 23971,20 грн. витрат на оплату судової експертизи (т. 1 а.с. 7-16).

Господарський суд Дніпропетровської області, ухвалюючи вказане рішення, виходив з мотивів того, що 12.12.2011 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників товариства відповідно до поданої нею заяви про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», в якій вказувала на необхідність сплатити їй вартість частини майна у статутному капіталі. Проте, у передбачений законодавством 12 місячний строк, товариство не розрахувалось з ОСОБА_1

15.01.2015 року заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 214/9128/14-ц з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було стягнуто 2379000 грн. Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не повернула товариству безпідставно набуті грошові кошти в загальній сумі 2379000 грн. на направлену їй письмову вимогу від 04.07.2014 року про повернення коштів (т. 1 а.с. 17-20).

08.11.2016 року між ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було укладено Договір про відступлення права вимоги №0811-16 за умовами якого первісний кредитор ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» відступає новому кредитору ТОВ «Компанія СЕВЕКО», а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за зобов`язаннями з безпідставного набуття, збереження майна між первісним кредитором і ОСОБА_1 щодо сплати нею грошових коштів в загальній сумі 2382654,00 в т.ч. грошові кошти, які набула ОСОБА_1 за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2379000,00 грн., а також понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3654,00 грн. (т. 1 а.с. 21-22).

22.02.2017 року між ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відступлення права вимоги №0811-16 від 08.11.2016 року відповідно до якої було внесено зміни до п. 1 Договору про відступлення права вимоги №0811-16 та визначено, що первісний кредитор ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» відступає новому кредитору ТОВ «Компанія СЕВЕКО», а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за зобов`язаннями з безпідставного набуття, збереження майна між первісним кредитором і ОСОБА_1 щодо сплати нею грошових коштів в загальній сумі 2382654,00 в т.ч. грошові кошти, які набула ОСОБА_1 за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2379000,00 грн., з правом подальшого нарахування річних та інфляційних витрат внаслідок набуття ОСОБА_1 грошових коштів без достатньої правової підстави, а також понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3654,00 грн. (т. 1 а.с. 23).

Крім того, вказаною Додатковою угодою внесено зміни до абз. 1 та абз. 2 п. 2 Договору про відступлення права вимоги №0811-16 та зазначено, що за цим Договором новий кредитор набув право вимагати від ОСОБА_1 виконання зобов`язань зі сплати грошових коштів, які набула ОСОБА_1 за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2379000,00 грн., нарахування 3% річних та інфляційних витрат, а також понесених судових витрат в сумі 3654,00 грн. стягнутих з ОСОБА_1 заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі №214/7225/14-ц (т. 1 а.с. 23).

11.11.2016 року Повідомленням-вимогою за вих.. №026 ТОВ «Компанія СЕВЕКО» повідомила ОСОБА_1 про заміну кредитора з ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» на ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та необхідність сплатити борг в розмірі 2382654,00 грн. (т. 1 а.с. 24-25).

09.02.2018 року ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв`язку, звернулась до кредиторів ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» із зустрічною вимогою до первісного кредитора проти вимоги нового кредитора в якій, відповідно до ст. 603 ЦК України вимагала від кредиторів вважати зобов`язання за договором №0811-16 від 08.11.2016 року, у вигляді грошових коштів в сумі 2379000,00 грн. та понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3654,00 грн., зарахованими, а відтак, припиненими (т. 1 а.с. 26-27).

Вказану зустрічну вимогу ОСОБА_1 направила рекомендованими листами на адреси кредиторів, про що свідчать копії описів вкладень, чеки про відправлення (т. 1 а.с. 28, 30).

На адресу ТОВ «ТД СЕВЕКО» лист направлено з трекінгом №020906404726, а на адресу ТОВ «Компанія СЕВЕКО» з трекінгом № 0209506404734.

Відповідно до доданої роздруківки з офіційного веб-сайту Укрпошти, відправлення за трекінгом №020906404726 адресоване ТОВ «ТД СЕВЕКО» - 17.02.2018 року вручено (т. 1 а.с. 28а).

Відправлення за трекінгом №0209506404734 адресоване ТОВ «Компанія СЕВЕКО» - вручено не було, повернуто відправнику (т. 1 а.с. 29).

Однак, для належного повідомлення кредиторів позивач ОСОБА_1 направила зустрічну вимогу на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про що свідчить копія опису вкладень, чеку про відправлення (т. 1 а.с. 30).

На адресу ОСОБА_4 лист направлено з трекінгом №0212505143245. Дане відправлення, відповідно до доданої роздруківки з офіційного веб-сайту Укрпошти, 10.04.2018 року, вручено особисто адресату (т. 1 а.с. 31).

Тобто, суд вважає,що відповідачі обізнані про зустрічну вимогу ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО».

Стаття 603 ЦК України вказує, що у разі заміни кредитора боржник має право пред`явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора, а яким саме чином має вчинятися таке пред`явлення, не уточнюється.

Тобто, чинним законодавством не передбачено спеціального порядку надсилання чи повідомлення іншій стороні заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, а тому обставини отримання чи неотримання іншою стороною відповідної заяви жодним чином не впливають на недійсність такого зарахування однорідних вимог.

Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2019 року у справі №918/541/18 дійшов до висновку, що в розумінні статті 601 ЦК України спеціального порядку та форми здійснення відповідно заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавствам. За загальними правилами про проточини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Посилання відповідача ТОВ «Компанія СЕВЕКО» про те, що в позовній заяві йдеться про подвійне стягнення в розмірі 5495600,00 грн. є необґрунтованими і спростовується самими позовними вимогами позивача, де вказано про визнання припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Компанія СЕВЕКО» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 379 000 грн.

Відповідач ТОВ «Компанія СЕВЕКО» вважає, що не підлягають застосуванню норми ст. 601, 603 ЦК Укреши, оскільки на момент одержання ОСОБА_1 письмового повідомлення про заміну кредитора у останньої до ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» ще не було законного права вимоги та посилається на правову оцінку Дніпровського апеляційного суду в постанові від 06.06.2019 року по справі №214/9128/14-ц, наполягає на застосуванні п.4 ст.82 ЩІК України, а також на рішення суду від 15.01.2015 року та рішення суду від 31.01.2017 року.

Проте, дані твердження спростовуються рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі № 904/166/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 року у справі №904/166/14 де встановлено, що грошове зобов`язання у ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» виникло на підставі поданої 12.12.2011 року нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» і повинно було виконане у строк до 12.12.2012 року, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про господарські товариства», проте сплачені боржником не були.

Таким чином, факт виникнення вимоги ОСОБА_1 до боржника у вказаний строк та невиконання боржником цього грошового зобов`язання у вказаний строк встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі №904/166/14.

Одночасно з цим, вимога ТОВ «Торговий Дім СЕВЕКО» у розмірі 2 379 000,00 грн. виникла з 04.07.2014 року, з моменту направлення вимоги ТОВ «Торговий Дім СЕВЕКО» про повернення коштів відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України. Даний факт також встановлений заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.01.2015 року у справі №214/9128/14-ц.

Відповідно, вимога ОСОБА_1 в сумі 5 495 600,00 гривень до ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» вже існувала на підставі, що виникла з 12.12.2012 року, тобто до моменту одержання вимоги від нового кредитора ТОВ «Компанія СЕВЕКО», що відповідно до ст. 603 ЦК України є однією з умов проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у разі заміни кредитора у зобов`язанні.

Згідно статті 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст.. 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред`явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Тобто, суд, керуючись положеннями статей 202 та 601 ЦК України, робить висновок, що спірна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що узгоджується з висновками зробленими у постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Слід зазначити, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення, про що також зроблено відповідний висновок у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 року у справі № 910/11116/19.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що аргументи відповідачів є необґрунтованими і безпідставними, за змістом названих правових норм та обставин, зобов`язання ОСОБА_1 перед відповідачами суд вважає припиненими а залік проведеним, оскільки додержані всі, необхідні умови для проведення такого заліку відповідно до ст.ст. 601-603 ЦК України.

Виходячи з наведеного, суд вважає необхідним позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «СЕВЕКО» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 379 000 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 22, 202, 598, 601,603 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 141, 259-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «СЕВЕКО» ( код ЄДРПОУ 35928398) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 379 000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення суду складено 23 вересня 2021 року.

Суддя: Н. А. Літвіненко