Рішення № 99817997, 22.09.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2313/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2313/21

За позовом: Акціонерного товариства „Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; код 09806443)

До відповідача: Прачко-Тужовець Олени Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 )

Про стягнення 12506,58 грн.

Представники:

від позивача : не з`явився

від відповідача: не з`явився

Встановив: Акціонерне товариство „Таскомбанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Прачко-Тужовець Олени Дмитрівни про стягнення 12506,58 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2021р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства „Таскомбанк" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2313/21. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "30" серпня 2021 р. о 11:00. Позивачу визначено: надати відомості щодо дати народження відповідача задля скерування запиту до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у судове засідання на 30.08.2021р. о 11:15.

30.08.2021р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.09.2021р. о 15:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2021р. повідомлено учасників справи №916/2313/21: Акціонерне товариство „Таскомбанк" та Прачко-Тужовець Олену Дмитрівну про судове засідання, яке відбудеться "22" вересня 2021р. о 15:30.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем - Прачко-Тужовець Оленою Дмитрівною відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання кореспонденції суду.

Судом було здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з метою отримання відомостей про реєстрацію місця проживання Прачко-Тужовець Олени Дмитрівни .

У судові засідання відповідач не з`являвся, про поважність причин відсутності суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за час розгляду справи, суд встановив.

24 грудня 2019 року між Акціонерним товариством „Таскомбанк" (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Прачко-Тужовець Оленою Дмитрівною (Позичальник) було укладено Заяву-договір №ID7468559 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ „Таскомбанк" (продукт „Кредитний ліміт на поточний рахунок"), за умовами якого за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2.Договору, кредит надається у формі овердрафту на поточний рахунок, відкритий у АТ „Таскомбанк" з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах встановленого ліміту кредитування.

Відповідно до Розділу 2 Договору визначено, що розмір кредиту: 10000,00 грн., валюта кредиту: гривня, вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом: 27,00% річних, комір комісійної винагороди:0,49% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточному рахунку за розрахунковий місяць, тип процентної ставки: фіксована, період сплати процентів: з 01 по 10 число кожного місяця, період сплати комісії: з 01 по 10 число кожного місяця, період безперервного користування кредитом складає не більше 30 днів та строк кредиту: 12 місяців з дати укладання Договору.

Згідно до п. 3.1. Договору, позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати процентів та комісії у Період сплати визначений у пп. 2.5. та 2.6. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати зазначеної в п. 2.8 цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Позивачем було зазначено суду, що умови Кредитного договору не виконано, у зв`язку з чим наразі за відповідачем рахується заборгованість по тілу кредиту 10000,00грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 1791,03 грн. та позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 715,55 грн.

Також, на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог АТ "Таскомбанк" було надано суду витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів. При цьому, на підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн. позивачем було надано суду виписку по особовому рахунку за період з 24.12.2019р. по 26.05.2021р.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до відповідача, позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору зобов`язань, не було своєчасно сплачено на користь АТ "Таскомбанк" передбачені умовами договору платежі та не повернуто кредитні кошти, що є підставою для повернення кредиту, а також стягнення відсотків та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 24 грудня 2019 року між Акціонерним товариством „Таскомбанк" та Фізичною особою-підприємцем Прачко-Тужовець Оленою Дмитрівною було укладено Заяву-договір №ID7468559 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ „Таскомбанк" (продукт „Кредитний ліміт на поточний рахунок").

Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Прачко-Тужовець Оленою Дмитрівною прийнятих на себе зобов`язань за умовами Заяви-договору №ID7468559 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ „Таскомбанк" від 24.12.2019р. , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 10000,00 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Також, з огляду на вищевикладене, враховуючи закінчення терміну, на який відповідачу було надано кредит, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів своєчасного повернення кредитних коштів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 1791,03 грн.

Також позивач, з посиланням на умови укладеного договору здійснив нарахування пені у загальному розмірі 715,55 грн. Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня була нарахована позивачем на прострочену заборгованість по відсотках за період з 25.11.2020р. по 25.05.2021р. , по тілу кредиту за період з 25.11.2020р. по 25.05.2021р.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Постановою Кабінету Міністрів України „Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 від 11.03.2020р. на усій території України протягом періоду з 12.03.2020р. по 03.04.2020р. було встановлено карантин, а також заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.

04.07.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" №691-20 від 16.06.2020р., яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п. 15.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №691-20 від 16.06.2020р.) у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Враховуючи вимоги чинного законодавства, яким встановлено заборону нараховувати позичальнику неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 715,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 10000,00грн. та відсотків у розмірі 1791,03 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2140,12 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Акціонерного товариства „Таскомбанк" - задовольнити частково.

2.Стягнути з Прачко-Тужовець Олени Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства „Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30; код 09806443) заборгованість за Заявою-договором №ID7468559 від 24.12.2019р. про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ „Таскомбанк" (продукт „Кредитний ліміт на поточний рахунок"), що в частині тіла кредиту, відсотків станом на 26.05.2021р. становить 11791 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто одну) грн. 03 коп. та складається із заборгованості по тілу кредиту - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та заборгованості по відсотках - 1791 (одна тисяча сімсот дев`яносто одна) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2140 (дві тисячі сто сорок) грн. 12 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко