Ухвала суду № 99817692, 23.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.09.2021Справа № 910/10900/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія Ельдорадо"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні майном та виселення,

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

про визнання договору поновленим та визнання права користування нежитловим приміщенням,

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - відповідач-3) про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні майном та виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/10900/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.09.2019.

09.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" було подано зустрічну позовну заяву про визнання договору поновленим та визнання права користування нежитловим приміщенням

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" процесуальний строк для подання зустрічної позовної заяви, прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/10900/19, підготовче засідання призначено на 23.10.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року у справі №910/10900/19 первісний позов задоволено. В задоволенні зустрічного позову, - відмовлено.

28.04.2021 року на виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/10900/19 було видано накази.

12.08.2021 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 19.08.2021 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/10900/19 до надходження справи на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду 02.09.2021 прийнято до провадження справу № 910/10900/19 для розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, розгляд заяви призначено на 20.09.2021.

Крім того, в описовій частині ухвали судом зазначено, що своїй заяві ТОВ "Дієса" вказує на наступні обставини: на території магазину ТОВ "Дієса" по вул Кільцева дорога, 4 у м. Києві знаходиться більше 10000 одиниць товару, в тому числі крупногабаритного, для переміщення якого необхідно організувати складний логістичний процес, знайти та орендувати приміщення придатну для зберігання такої кількості товару; за час оренди приміщення ТОВ "Дієса" було витрачено більше 2000000,00 грн на проведення встановлення поліпшень та реконструкції приміщення, у результаті чого необхідний час для можливості демонтажу відокремлених поліпшень приміщення, які знаходяться на балансі ТОВ "Дієса" як основні засоби. Проте докази в підтвердження зазначених обставин до заяви подані не були. Крім того, заявником не обугрунтовано строк, на який він просить відстрочити виконання рішення. З оглядну на зазначені обставини, судом зобов`язано ТОВ "Дієса" у строк до 15.09.2021 надати суду докази в підтвердження обставин, викладених у заяві, надати суду письмове обгрунтування строку, заявленого для відстрочення виконання рішення. Також запропоновано учасникам судового процесу надати суду письмові пояснення з приводу викладених в заяві обставин.

15.09.2021 через канцелярію суду від заявника надійшли докази на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2021.

17.09.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.

В судове засідання 20.09.2021 з`явились представники всіх учасників справи.

Представником позивача заявлено клопотання про повідомлення приватного виконавця про розгляд відповідної заяви.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення клопотання позивача, в зв`язку з його необгрунтованістю.

Суд, протокольною ухвалою 20.09.2021 відмовив позивачу у задоволенні клопотання про повідомлення приватного виконавця про розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду.

В зв`язку з заявленим позивачем клопотанням про необхідність перенесення судового засідання для ознайомлення з долученими до матеріалів справи ТОВ "Дієса" документами, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 27.09.2021. Також заявника повідомлено про його право подати докази, в підтвердження обставин, повідомлених в судовому засіданні.

23.09.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відвід судді Усатенко І.В. Заява мотивована тим, що судом порушено принципи господарського судочинства, зокрема щодо рівності сторін перед законом і судом та змагальності сторін, оскільки, судом в ухвалі суду від 02.09.2021 витребувано у заявника докази в підтвердження обгрунтованості його заяви та в судовому засіданні повідомлено про його право надати докази. Натомість, позивач наголошує, що суд має розглядати заяву за наявними (поданими сторонами) доказами та не може збирати докази самостійно. Крім того, позивач вказує, що суддею Усатенко І.В. розглядалась справа №910/16262/19, рішення в якій було прийнято не на користь ТОВ "Боедем", що може також свідчити про упередженість судді.

Відповідно до абзаце 2 ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки, заява про відвід подана пізніше ніж за 3 робочі дні до наступного засідання, питання про відвід судді Усатенко І.В., вирішується суддею, що розглядає заяву про відстрочення виконання судового рішення.

Дослідивши подану заяву про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/10900/19, суд дійшов наступного висновку.

За приписами статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас, викладені в заяві про відвід судді доводи ТОВ "Боедем" щодо необхідності відводу судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/10900/19 не можуть бути підставою для відводу в розумінні процесуального законодавства згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Частиною 4 статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З поміж іншого, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справи, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 198 ГПК України передбачено, що головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд відзначає, що заявником було вказано обставини в обгрунтування своєї заяви, проте не долучено докази, в підтвердження відповідних обставин. З метою прийняття законного, всебічного, повного та обгрунтованого рішення за результатами розгляду відповідної заяви, суд, в межах своїх повноважень, зобов`язав заявника надати докази та зазначив про право заявника подавати докази в підтвердження заявлених обставин. Вказані дії та рішення суду ніяким чином не свідчать про його упередженість.

Також суд відзначає, що рішення у справі № 910/16262/19 від 11.06.2020 прийняте не на користь ТОВ "Боедем" набрало законної сили 20.10.2020. Прийняття судом законного рішення не на користь відповідача (ТОВ "Боедем") не свідчить про упередженість судді по відношенню до такої особи.

Суд наголошує на тому, що усі процесуальні рішення при розгляді справи приймаються судом виключно з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору. Суд при цьому запобігає зловживанню учасниками судовому процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Суд зазначає, що при витребуванні доказів суд керується саме нормами чинного господарського процесуального законодавства, засадами здійснення господарського судочинства та дотримується вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого розгляду спору, а отже, у даному випадку дії та процесуальні рішення судді Усатенко І.В. ніяким чином не вказують на наявність підстав для відводу судді від розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Таким чином, розглянувши заяву про відвід судді Усатенко І.В., суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки, наведені заявником доводи у її обґрунтування, спростовані матеріалами справи та крім того, не можуть бути, в розумінні процесуального Закону, підставою для відводу судді Усатенко І.В. від розгляду справи.

Керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду заяви про відстрочення виконання рішення у справі № 910/10900/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Суддя Усатенко І.В.