Рішення № 99817664, 06.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2021Справа № 910/3736/21

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

ОСОБА_1

про стягнення 15672,23 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Лук`янчук Д.Ю.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - позивач, СК «Уніка») звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - відповідач, КП «Київпастранс») про стягнення 15672,23 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталася 06.03.2018 за участю транспортного засобу, що належить відповідачу та з вини водія останнього.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що ним на користь потерпілої особи в результаті зазначеної ДТП здійснено страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспорту, внаслідок чого він набув право вимоги до володільця транспортного засобу, яким завдано шкоду. Відповідач є власником цього транспортного засобу (трамваю), яким керував його працівник під час цієї ДТП та оскільки відповідний транспортний засіб не має страхового полісу, то відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач має відшкодувати позивачу шкоду, завдану водієм трамваю внаслідок цієї ДТП.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що позивачем не доведено факту вини водія КП «Київпастранс» у спричиненні спірної ДТП, оскільки за постановою Подільського районного суду м. Києва від 01.06.2018 водія відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності, а провадження у адміністративній справі щодо нього було закрито. Таким чином, позивачем не доведено належними доказами факт скоєння водієм відповідача адміністративного правопорушення та у судовому порядку не встановлено вину водія відповідача у скоєнні спірної ДТП. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо розміру нанесеного збитку, оскільки, на думку відповідача, таким доказом може бути лише звіт (акт) про оцінку майна.

У відповіді на відзив позивач вказав, що:

- постановою Подільського районного суду м. Києва від 01.06.2018 у справі №758/4046/18 провадження у адміністративній справі щодо водія відповідача ОСОБА_1 було закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення його до адміністративної відповідальності, що не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи в скоєнні ДТП;

- факт наявності вини водія відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а також тим, що адміністративна справи була закрита не у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення;

- розмір завданих збитків підтверджується ремонтною калькуляцією від 17.03.2018, системи «Audatex», висновком СК «Уніка» до договору добровільного страхування транспортного засобу, який виконаний відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395; далі - Методика), а також платіжним дорученням про перерахування заявленої суми збитків на користь потерпілої особи, що є належними та допустимими доказами у даній справі.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 07.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ).

Третя особа, ОСОБА_1 , у наданих суду поясненнях вказав, що він не порушував правила дорожнього руху під час заїзду двоскладового вагону в депо, оскільки переконався, що вагон рухається за потрібним напрямком руху, а відчувши поштовх одразу зупинив вагон та помітив, що «останній візок другого вагону» пішов в іншу сторону та зачепив автомобіль який, на його думку, стояв з порушенням ПДР.

З метою підготовки справи до розгляду ухвалою суду від 07.06.2021 було витребувано у Подільського районного суду міста Києва копії матеріалів адміністративної справи №758/4046/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

У судове засідання з розгляду справи по суті представники сторін не з`явились. Клопотань про відкладення розгляду справи не подали. Однак, судом встановлено, що позивачем у позовній заяві заявлялось клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

ОСОБА_1 підтримав раніше подані ним пояснення у справі та зазначив, що на його думку однією із причин ДТП стала зламана стрілка, яка після руху трамвая в депо самостійно переключилася назад, внаслідок чого останній візок трамваю поїхав в іншому напрямку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2017 між СК «Уніка» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання» №814005/4640/0000030 (далі - Договір).

Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортним засобом «Skoda Octavia А5 Combi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - Застрахований автомобіль).

За умовами вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку (зокрема ДТП) сплатити страхове відшкодування на користь Страхувальника.

Як вбачається з Довідки національної поліції України №3018079417656500 про ДТП (копія міститься у матеріалах справи), 06.03.2018 о 19 години 10 хвилин по вул. Кирилівська, 132/1 у м. Києві відбулось зіткнення двох транспортних засобів: трамваю «Татра», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить КП «Київпастранс», під керуванням ОСОБА_1 та Застрахованого автомобіля, під керуванням ОСОБА_2 . Транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 2.3.б Правил дорожнього руху. За фактом правопорушення, яке призвело до скоєння ДТП було складено адміністративний протокол за статтею 124 КУпАП.

Як слідує із пояснень позивача, з метою відшкодування збитку завданого внаслідок вказаної ДТП, 12.03.2018 власник Застрахованого автомобілю звернувся до позивача з заявою № 00252923 про подію, що має ознаки страхового випадку. Того ж дня, позивачем було проведено огляд пошкодженого авто та 12.03.2018 складено акт №00252923 огляду транспортного засобу (дефектна відомість).

Відповідно до ремонтної калькуляції системи Audatex № 00252923 від 17.03.2018 (копія залучена до матеріалів справи) вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобілю склала 24936,12 грн.

Як вбачається зі страхового акта №00252923 від 01.06.2018, виконуючи взяті на себе зобов`язання за Договору, позивачем було прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором в сумі 15672,23 грн.

На підставі вищевказаних документів позивачем було перераховано на користь потерпілої особи зазначену суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №029120 від 21.06.2018, копія якого долучена до матеріалів справи.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 15672,23 грн., до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За загальним правилом, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).

Враховуючи положення частин 1, 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема при використанні транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом встановлено, що на момент спірної ДТП транспортний засіб трамвай марки «Татра», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачу, не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів.

Спір у цій справі виник через те, що відповідач вважає, що у позивача відсутнє право вимагати відшкодування з відповідача, оскільки вина ОСОБА_1 не є доведеною в установленому законом порядку, а розмір завданої шкоди не підтверджений належними та допустимими доказами у цій справі.

Оскільки в ДТП брали участь два автомобілі, які в силу частини першої статті 1187 ЦК України є джерелами підвищеної небезпеки, то, враховуючи вимоги статті 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої особи, вина.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, враховуючи зазначені положення цивільного законодавства та положення статті 74 ГПК України, обов`язок доказування наявності протиправної поведінки, шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою лежить на позивачеві, а обов`язок доказування відсутності вини особи, яка завдала шкоди, - на відповідачу.

Досліджуючи наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, судом встановлено наступне.

Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 112337 від 06.03.2018, ОСОБА_1 06.03.2018 о 19 годині 10 хвилин в м. Києві по вул. Кирилівська, 132/1, керував трамваєм у складі двох вагонів борт. № 5968, № 5970, заїзджаючи в Подільське трамвайне депо, не вчасно зреагував на зміну руху 2-го вагону №5970 та здійснив зіткнення із Застрахованим автомобілем, що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пункту 2.3.Б Правил дорожнього руху.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

При розгляді справи по суті судом враховано, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який складається лише для фіксації факту ДТП, а наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, зокрема протиправної поведінки такої особи, яка полягає у порушенні правил дорожнього руху, та її вини, встановлюється виключно судом у межах справи про адміністративне правопорушення.

Як зазначалося вище, постановою Подільського районного суду м. Києва у справі №758/4046/18 від 01.06.2018, провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП було закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, враховано висновок щодо застосування пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16 та від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18, згідно з яким з правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Тому факт непритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність у його діях правопорушення та відсутність його вини у спричинених збитках.

Як убачається із пояснень учасників вказаного ДТП наданих працівникам патрульної поліції на місці ДТП, то:

- ОСОБА_2 пояснив, що він «виїхав на перехрестя вул. вул. Кирилівська біля Подільського трамвайного депо на зелений сигнал світлофора і пригальмував з`їзжаючи з трамвайних рейок на Кирилівську, тому що за перехрестям стояв потік. В цей час трамвай звертав в депо, і його другий вагон зійшов з рейок вдаривши його автомобіль в двері багажника і в задній правий ліхтар»;

- ОСОБА_1 пояснив, що «керуючи трамваєм «Татра» Т-З 5986-5970 під час заїзду в депо побачив, що вагон 5970 другий візок поїхав в іншому напрямку. Відразу екстрено загальмував, вийшов побачив, що колеса знаходяться на колії. Також помітив, що за виносом габаритів вагону, що не можливо побачити у дзеркало заднього виду, стоїть автомобіль з пошкодженням».

З акта обстеження технічного стану вагону № 5970 від 07.03.2018 слідує, що вагон № 5970 виїхав на лінію 06.03.2018 на 19 маршрут в технічно-справному стані. Комісія Подільського ТРЕД вважає, що трамвайний вагон № 5970 на момент скоєння спірної ДТП (затримки руху) знаходився в технічно-справному стані, усі параметри колісних пар відповідали ПЕТТ.

Як убачається із листа Служби організації руху КП «Київпастранс» від 15.05.2018 №31/7/1200 (копія якого міститься у матеріалах справи), 06.03.2018 о 09:30 черговому начальнику зміни-трамвай відділу АСДУ Кунцяк Г.Й. надійшла інформація від диспечера по випуску Подільського депо Луп`як М.В. щодо роботи стрілочного вузла при заїзді в депо по вул. Кирилівська 132 в напрямку пл. Шевченка, яка була передана диспечеру Служби колії Гувілякіній В.І. для вжиття відповідних заходів.

Матеріали справи не містять доказів того, що на момент спірної ДТП робота вказаного стрілочного вузла в повній мірі була відновлена.

Відповідач є юридичною особою, яка в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об`єктів міського електричного транспорту, а тому в розумінні статті 1 Закону України «Про міський електричний транспорт» є перевізником.

Статтею 13 Закону України «Про міський електричний транспорт» передбачено, що перевізник зобов`язаний, зокрема, утримувати рухомий склад та інші об`єкти міського електричного транспорту у належному стані, створювати умови для проведення їх державного технічного огляду.

Згідно зі статтею 1 цього Закону до об`єктів міського електричного транспорту належить рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг.

Враховуючи вищевикладене, зібрані матеріали справи підтверджують, що причиною ДТП стало неналежне спрацювання трамвайної стрілки за технічний стан якої несе відповідальність КП «Київпастранс» (порушення відповідачем вимог статті 13 Закону України «Про міський електричний транспорт»), а водій останнього ( ОСОБА_1 ) заїзджаючи в Подільське трамвайне депо, не вчасно зреагував на зміну руху 2-го трамвайного вагону №5970 та здійснив зіткнення із Застрахованим автомобілем, що призвело до завдання збитків, чим порушив вимоги підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху.

При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики.

Пунктом 2.4 Методики передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Як зазначалося вище, позивачем на підтвердження розміру завданих збитків до матеріалів справи додано ремонтну калькуляцію № 00252923 від 17.03.2018, системи Audatex, із якої вбачається, що вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля складає 24936,12 грн.

Дослідивши вищезазначену ремонтну калькуляцію, суд встановив, що її зміст не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп`ютерної програми «Audatex», яка рекомендована пунктом 59 додатку 8 до Методики.

Наведені у вказаній ремонтній калькуляції роботи, запасні частини та витратні матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із тими пошкодженнями, що зазначені у довідці Управління патрульної поліції у місті Києві, що була складена на місці вищевказаної ДТП, а також акті №00252923 огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 12.03.2018. Зворотного відповідачем не доведено.

Із наданого позивачем Висновку до Договору СК «Уніка» слідує, що ним при розрахунку суми завданих збитків було враховано коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля (0,49).

Факт перерахування позивачем суми збитків (15672,23 грн.) на користь потерпілої особи підтверджується копією платіжного доручення №029120 від 21.06.2018.

Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування зазначеного вище (заявленого позивачем) розміру збитків завданих внаслідок спірної ДТП Застрахованому автомобілю.

Відтак, враховуючи положення статті 79 ГПК України суд вважає доведеним позивачем розміру заявлених збитків.

Судом відхиляються аргументи відповідача про те, що розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до умов Договору та умов страхування, розмір страхового відшкодування визначається на підставі огляду автомобіля та опису пошкоджень спеціалістом СК «Уніка» та подальшого розрахунку суми збитків та страхового відшкодування за допомогою програмного комплексу Audatex, враховуючи вимоги Методики.

Суд також зазначає, що системний аналіз змісту норм процесуального законодавства (зокрема положень статей 73-80, 86, 104 ГПК України) свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (пункти 33, 34 постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 917/500/18).

Враховуючи зазначене, суд визнає надані позивачем докази на підтвердження розміру завданих збитків за належні та допустимі, а розмір завданих збитків таким, що не спростований відповідачем.

Таким чином, зібраними доказами, зокрема: довідкою Національної поліції України №3018079417656500 про ДТП, протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 112337 від 06.03.2018, поясненнями учасниками ДТП, схемою місця ДТП, листом Служби організації руху КП «Київпастранс» від 15.05.2018 №31/7/1200, ремонтною калькуляцію № 00252923 від 17.03.2018, системи Audatex, Висновком до Договору СК «Уніка» та платіжним дорученням № 029120 від 21.06.2018, у їх сукупності, підтверджується факт наявності в діяннях відповідача повного складу правопорушення.

Свою вину у настінні спірної ДТП відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Судом також враховано, що матеріалами справи не підтверджується наявність у діях потерпілої особи ( ОСОБА_2 ,) складу цивільного правопорушення. Зокрема, наявності його вини у настанні спірної ДТП. Зворотного відповідачем не доведено.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 123, 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (Україна, 04070, місто Київ, вул. Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (Україна, 04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6 літ. В; ідентифікаційний код 20033533) 15672,23 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 23 копійки) матеріальної шкоди, а також 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 22.09.2021.

Суддя Р.Б. Сташків