Рішення № 99817620, 15.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2021Справа № 910/8992/19 (910/5057/21)За позовом Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська,1, ідентифікаційний номер 26597691)

до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний номер 00376886)

про звільнення земельної ділянки

в межах справи №910/8992/19

За заявою Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, ідентифікаційний номер 00376886)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Судак С.С.

Представники сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/8992/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай".

До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Одеської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" про звільнення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.04.2021 позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, від заявника надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі Господарського суду м. Києва від 09.04.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 02.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 910/8992/19 (910/5057/21) на 12.07.2021.

05.07.2021 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2021 підготовче засідання у справі № 910/8992/19 (910/5057/21) відкладено на 04.08.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2021 закрито підготовче провадження у справі № 910/8992/19 (910/5057/21) та призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2021.

15.09.2021 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника.

Представники сторін до судового засідання 15.09.2021 не з`явилися, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

При цьому судом враховано, що ухвала суду від 28.04.2021 про відкриття провадження у справі відповідачем отримана 19.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Даною ухвалою суду встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Публічне акціонерне товариство «Одеський коровай» є власником нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 188,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 29.

У той же час, відповідно до листа Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 22.06.2020 № 01-12/810 позивачу стало відомо про факт незаконної прибудови до вказаного нежитлового приміщення на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси.

Листом від 31.08.2020 № 01-8/522вх Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомило, що в ході комісійного обстеження об`єкту за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 29, встановлено здійснення власником нежитлового приміщення першого поверху самовільної реконструкції даного приміщення з улаштуванням прибудови, що призвело до збільшення його площі.

Співставлення даних, відображених у технічному паспорті від 11.11.2005 № 5неж-191-1202 та у технічному паспорті від 28.09.2009 № 5неж-191-1202 свідчить про здійснення відповідачем самочинної реконструкції, внаслідок якої площа нежитлового приміщення першого поверху збільшилася з 188,3 кв.м. на 212,9 кв.м.

Відповідне збільшення площі відбулось, зокрема, за рахунок перетворення приміщення за № 9 «Коридор» площею 13,2 кв.м. (відображене у технічному паспорті від 11.11.2005 № 5неж-191-1202) на приміщення за № 6 «Торгівельний зал» площею 35,5 кв.м. (відображене у технічному паспорті від 28.09.2009 № 5неж-191-1202).

Отже, вказане збільшення площі приміщення за № 9 «Коридор» (відображене у технічному паспорті від 11.11.2005 № 5неж-191-1202) на 22,3 кв.м. здійснено за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Листом від 31.08.2020 № 01-18/1118-09-02 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив про те, що Одеською міською радою не приймались рішення щодо надання у власність чи користування земельних ділянок за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 29.

До вказаного листа також додано акт огляду земельної ділянки від 21.08.2020 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 29, складений відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства департаменту комунальної власності Одеської міської ради. За результатами огляду встановлено, що до нежитлового приміщення першого поверху здійснено прибудову.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Підпункт «а» частини другої статті 83 ЗК України встановлює, що у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях.

Як убачається із пояснень позивача та не спростовано відповідачем, Одеська міська рада не приймала рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 29.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 31.08.2020 № 01-8/522вх Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомляло позивача про те, що відповідно до даних Єдиного реєстру відсутні документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомості про реєстрацію, повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 29.

Також відповідно до листа від 20.08.2020 № 01-11/3747 Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради за даними архіву та відділу загального листування містобудівні умови та обмеження (будівельні паспорти) для проектування об`єктів будівництва на відповідній земельній ділянці не зареєстровані.

Таким чином, самочинно реконструйована частина нежитлового приміщення першого поверху, відображена в технічному паспорті від 28.09.2009 № 5неж-191-1202, як приміщення за № 6 «Торгівельний зал», площею 35,5 кв.м., не відповідає технічному паспорту від 11.11.2005 № 5неж-191-1202, виданого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Отже, як встановлено судом, збільшення площі приміщення за № 9 «Коридор» площею 13,2 кв.м. (відображене у технічному паспорті від 11.11.2005 № 5неж-191-1202) відбулося за рахунок перетворення на приміщення за № 6 «Торгівельний зал» площею 35,5 кв.м. (відображене у технічному паспорті від 28.09.2009 № 5неж-191-1202).

Зважаючи на викладене, унаслідок проведення відповідачем самочинної реконструкції площа нежитлового приміщення першого поверху збільшилася з 188,3 кв.м. на 212,9 кв.м. за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси шляхом збільшення площі приміщення за № 9 «Коридор» (відображене у технічному паспорті від 11.11.2005 № 5неж-191-1202) на 22,3 кв.м.

Як убачається із матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи не надано належних доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 29, на якій здійснено прибудову у 22,3 кв.м. до нежитлового приміщення першого поверху будинку, тому наявні всі ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

За змістом статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно частин 1, 2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З огляду на фактичне використання земельної ділянки без належних правових підстав, що відповідає поняттю самовільного зайняття земельної ділянки згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування відповідних наслідків, передбачених статтею 212 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/18461/17.

Позов у цій справі подано в інтересах держави в особі власника земельної ділянки до власника нерухомого майна, який використовує розташоване на спірній земельній ділянці майно у своїй господарській діяльності, з підстав порушення прав на земельну ділянку про зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом приведення. Предметом доказування є факт використання земельної ділянки відповідачами без належних на те правових підстав.

При цьому судом враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 920/447/18 щодо застосування до вимог власників земельних ділянок, спрямованих на захист порушеного цивільного права шляхом демонтажу споруд, відповідно до приписів статей 152, 212 ЗК України.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 29.05.2018 у справі № 915/101/15.

Відповідно до статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, зазначеною нормою допускаються припустимі заходи контролю за використанням майна приватними власниками відповідно до загальних (публічних) інтересів. Напрацьована ЄСПЛ судова практика по цьому питанню свідчить про необхідність аналізу при цьому двох питань: по перше, чи переслідує держава, яка встановлює контроль, законну мету забезпечення "суспільних інтересів" і, по-друге, чи є функціонування цього законодавства і здійснюваний за його допомогою контроль пропорційними переслідуваній меті.

Застосовуючи зазначені критерії оцінки припустимості заходів державного контролю щодо використання майна приватними власниками відповідно до публічних інтересів щодо проведення реконструкції майна, яке перебуває у приватній власності фізичних чи юридичних осіб, суд зауважує на наявності публічного інтересу в тому, щоб дотримувалися встановлені органами місцевого самоврядування та компетентними державними органами правила забудови, складовою частиною яких є реконструкція об`єктів нерухомості з виходом за межі периметру первісної забудови. У цьому випадку держава (орган місцевого самоврядування) переслідує законну мету щодо контролю за дотримання власником правил забудови та реконструкції об`єктів права приватної власності для забезпечення публічного інтересу, щоб така реконструкція не призвела до настання наслідків порушення прав інших осіб, гарантувала уникнення наслідків обвалу будівель та безпечне використання комунальних мереж.

Зважаючи на викладені обставини, ураховуючи фактичне використання відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 29, на якій здійснено прибудову у 22,3 кв.м. до нежитлового приміщення першого поверху будинку без належних правових підстав, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову власника цієї земельної ділянки щодо зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 29, шляхом приведення самочинно реконструйованої частини нежитлового приміщення першого поверху у відповідність до технічного паспорту від 11.11.2005 № 5неж-191-1202.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний номер 00376886) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 29, шляхом приведення самочинно реконструйованої частини нежитлового приміщення першого поверху, відображеної у технічному паспорті від 28.09.2009 № 5неж-191-1202, як приміщення за № 6 «Торгівельний зал», площею 35,5 кв.м., у відповідність до технічного паспорту від 11.11.2005 № 5неж-191-1202, виданого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний номер 00376886) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська,1, ідентифікаційний номер 26597691) 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.09.2021

Суддя Мандичев Д.В.