Рішення № 99817402, 15.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2021Справа № 910/4653/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (87526, обл. Донецька, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, будинок 4; ідентифікаційний код 37880620)

про стягнення 1 077 269, 13 грн,

Представники сторін:

від позивача: Бондаренко О.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київтеплоенерго" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 821020 від 08.02.2019 на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з листопада 2019 по лютий 2021 в розмірі 958 322, 34 грн, а також нараховані суми інфляційних втрат - 38 471, 21 грн, 3 % річних - 16 554, 75 грн та пеню - 63 920, 83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

13.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача, в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

20.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача із запереченнями проти спрощеного позовного провадження, з якої вбачається, що надані позивачем до позовної заяви докази та аргументи відповідача не дають можливості розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження оскільки необхідно досліджувати суттєвий обсяг доказів, які сторони розуміють по-різному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/4653/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 26.05.2021.

30.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивачем у підтвердження заявлених позовних вимог надано докази, жоден з яких не відповідає вимогам ст. 73, 75, 76 ГПК України та вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також відповідачем до відзиву на позовну заяву додано клопотання про призначення комплексної судово-економічної експертизи із залученням спеціаліста технолога.

30.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київтеплоенерго" про визнання недійсним акту звіряння розрахунків за теплову енергії від 30.09.2020.

11.05.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" до свого провадження, вирішено розгляд, зустрічної позовної заяви здійснювати спільно з первісним позовом, підготовче засідання по справі № 910/4653/21 призначено на 26.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 відкладено підготовче засідання на 16.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання недійсним акту залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2021.

Відповідачем було змінено назву та адресу своєї реєстрації на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (87526, обл. Донецька, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, будинок 4; ідентифікаційний код 37880620).

Ухвалами Господарського суду міста Києва у судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви з 28.07.2021 до 25.08.2021, з 25.08.2021 до 15.09.2021.

У судовому засіданні 15.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд про задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 15.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенрго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенрго".

08.02.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - постачальник) та ТОВ "Водоканал-Сервіс" (далі - споживач) укладено договір № 821020 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник зобов`язалось виробити та поставити теплову енергію у гарячій воді Товариству, а споживач зобов`язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.05.2019, а в частині зобов`язання споживача розрахуватися за спожиту теплову енергію, до повного цього зобов`язання виконання (п. 4.1 договору).

Керуючись приписами статті 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.2, 4.4 договору).

Письмових заяв, відповідно до п. 4.4. договору про його припинення сторонами договору не заявлялося. За таких обставин договір є пролонгованим до 01.05.2021.

Згідно пп. 2.2.1 договору постачальник зобов`язався безперебійно (крім випадків, визначених цим договором та чинним законодавством) постачати споживачу теплову енергію у гарячій воді, на межу балансової належності, відповідно до додатків 3, 4 до цього договору для потреб опалення - в період опалювального сезону до будинку/будинків за адресою: м. Київ, пр. Корольова академіка, 14, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними додатку 1 до цього договору.

У разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності. Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК не пізніше 1 числа наступного за звітним місяцем (п. 2, 5 додатку 2 до договору).

Пунктом 7 додатку № 2 до договору, передбачено, що у разі відсутності у споживача будинкових приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць та величину годинного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Нарахування за поставлену теплову енергію проводилось відповідно до умов договору.

Споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою, передбаченою у договорі оформлену споживачем рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює (підписує необхідні документи) і повертає один примірник акта приймання-передавання товарної продукції акта звіряння постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 8 додатку № 2 до договору).

За умовами п. 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач на відкритий розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до пп. 2.3.1. договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним парламентом в обсягах, які визначені у додатку 1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

За період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до договору.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як зазначає позивач, у зв`язку з несвоєчасним внесенням відповідачем плати за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в останнього за період з листопада 2019 року по лютий 2021 року (включно) утворилася заборгованість у розмірі 958 322, 34 грн.

Позивачем вживалися заходи досудового порядку врегулювання спору, шляхом направлення відповідачу вимоги про сплату заборгованості. Втім, відповідачем заборгованість не сплачено.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов договором та несвоєчасним здійсненням оплати за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в останнього утворилася заборгованість в розмірі 958 322, 34 грн, також, на суму основного боргу позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 63 920, 83 грн, 3% річних в розмірі 16 554, 75 грн та інфляційних втрат в розмірі 38 471, 21 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивачем у підтвердження заявлених позовних вимог надано докази, жоден з яких не відповідає вимогам ст. 73, 75, 76 ГПК України та вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також відповідач вказує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, у підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, тощо, однак за умови, що інформація відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, то суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 ГК України).

Суд вказує, що факт постачання теплової енергії за договором підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення об`єктів теплопостачання та наданими Товариством відомостями обліку споживання теплової енергії, зокрема, обліковими картками за листопад 2019 на суму 106 740, 85 грн, за грудень 2019 на суму 132 849, 72 грн, за січень 2020 на суму 146 186, 29 грн, за лютий 2020 на суму 163 095, 17 грн, за березень 2020 на суму 114 714, 36 грн, за квітень 2020 на суму 63 762, 56 грн, за листопад 2020 на суму 119 010, 31 грн, за грудень 2020 на суму 176 843, 71 грн, за січень 2021 на суму 197 120, 50 грн, за лютий 2021 на суму 261 293, 96 грн, а також актами приймання-передавання товарної продукції.

Разом з тим, суд відзначає, що дані облікові картки та актами приймання-передавання товарної продукції не підписані представником відповідача, оскільки, всупереч п. 8 додатку № 2 до договору не отримувалися споживачем (відповідачем).

Також, позивачем надано довідку про стан розрахунків за спожиту від КП "Київтеплоенрго" теплоенергію відповідачем за договором № 821020 за період з листопада 2019 року по лютий 2021 року, відповідно до якої заборгованість становить 958 322, 34 грн.

Відтак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем в порушення умов договору № 821020 на постачання теплової енергії від 08.02.2019, не виконано обумовлені договірні зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за період з листопада 2019 року по лютий 2021 року, внаслідок чого за відповідачем й утворилася заборгованість у розмірі 958 322, 34 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт звіряння розрахунків за теплову енергію дата складання 30.09.2020, підписаний представниками обох сторін, а саме з боку Підприємства директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" Лопатіним К.О., а з боку Товариства керівником Гранатом В.О.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що в акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Із наданого акту звіряння розрахунків за теплову енергію вбачається, що Товариство засвідчує факт наявності у нього зобов`язання з виплати вартості спожитої теплової енергії за договором в розмірі 450 216, 40 грн станом на 30.09.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за отриману у період з листопада 2019 року по лютий 2021 року за договором № 821020 на постачання теплової енергії від 08.02.2019 у розмірі 958 322, 34 грн, матеріалах справи не містяться.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 821020 від 08.02.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 958 322, 34 грн підлягає задоволенню.

У зв`язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 63 920, 83 грн, 3% річних в розмірі 16 554, 75 грн та інфляційні втрати в розмірі 38 471, 21 грн. нараховані за період 01.11.2019 по 01.03.2021.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 3.3 договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі, обумовленому чинним законодавством.

Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (пункту 2.5 Постанови № 14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені та встановлено, що їх нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно, здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 63 920, 83 грн підлягає задоволенню.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то Підприємством правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що їх нарахування не суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства, відповідно, здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 16 554, 75 грн та інфляційних втрат в розмірі 38 471, 21 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (87526, обл. Донецька, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, будинок 4; ідентифікаційний код 37880620) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість в розмірі 958 322 (дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч триста двадцять два) грн 34 коп., пеню в розмірі 63 920 (шістдесят три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 83 коп., 3% річних в розмірі 16 554 (шістнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 38 471 (тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят один) грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 159 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн 04 коп.

3. Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 5 264 (п`ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 15 коп. згідно платіжного доручення № 35579 від 16.12.2020.

4. Оригінал платіжного доручення № 35579 від 16.12.2020 на суму 7 573, 29 грн залишити в матеріалах справи № 910/4653/21.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.09.2021

Суддя Д.О. Баранов