Рішення № 99817252, 20.09.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/102/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2021 справа № 908/1556/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1556/21

за позовом Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84)

до відповідача публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 4577,44 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” 4577,44 грн., з яких 1723,97 грн. пені, 2428,47 грн. інфляційних втрат, 425,00 грн. 3% річних, нараховані на підставі договору № 1-162 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних мереж.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1-162 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних мереж щодо оплати вартості послуг з утримання електричних технологічних мереж спільного використання та інших послуг в повному обсязі та у визначений договором строк, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат та стягнення їх у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 258, 525, 526, 530, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 216, 231 Господарського кодексу України, просив позов задовольнити, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (участі) сторін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2021 справу № 908/1556/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 14.06.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позовної заяви без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1556/21, присвоєно справі номер провадження 18/102/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/1556/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 07.07.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується довідкою про доставки електронного листа з ухвалою про відкриття провадження у справі на адресу позивача 15.06.2021 та рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику відповідача 22.06.2021.

Від відповідача 07.07.2021 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд врахувати тяжкий фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» та зменшити розмір пені. За поясненнями відповідача, неналежне виконання грошового зобов`язання за договором спричинене не зловживанням відповідачем своїми правами, а об`єктивними обставинами, які унеможливили своєчасну оплату боргу. Водночас вказав, що позивачем не додані докази про будь-які об`єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань позивач зазнав збитки. Посилаючись на скрутний фінансовий стан ПАТ “Запоріжжяобленерго”, наявність великого податкового боргу, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство), значну кредиторську заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго” перед ДП “Енергоринок”, а також відсутність вини у допущеному простроченні, відповідач просив зменшити розмір пені та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач відповіді на відзив не надав. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошти поштове відправлення з відзивом отримане представником позивача 22.07.2021.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 14.06.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 14.07.2021 та закінчити 13.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 № 255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на знаходження судді-доповідача у справі Левкут В.В. у щорічній відпустці по 13.09.2021 та у відрядженні по 18.09.2021, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 20.09.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.

При цьому суд зауважує, що з огляду на конкретні обставини справи, справа розглянута судом у розумний строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (власником мереж, позивачем у справі) та відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (користувачем, правонаступником якого є відповідач у справі) 01.01.2013 укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-162 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору власник мереж зобов`язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі – субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”.

Згідно із п. 7.1 Договору розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що вартість послуг власника мереж із утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, розробленому відповідно до “Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, затв. постановою НКРЕ від 12.06.08 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.08 за № 732/15423, виходячи із узгодженого Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ “Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж”, що є невід`ємною частиною договору.

У відповідності із п. 7.3 Договору за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим направляє користувачу рахунок . Сума платежу визначається виходячи з Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних мереж» з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача. Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу: податкову накладну виписану по факту надання послуг (у разі, якщо власник мереж є платником ПДВ); підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5).

Відповідно до п. 7.4 Договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, визначених в п. 7.3 договору.

Пунктом п. 9.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1, з порушенням терміну, визначеного п. 7.4 договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені). Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно із п. 11.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.11.2020) цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні мережі до іншої особи цей договір втрачає чинність (при цьому підписання Додаткової угоди з цього приводу не потрібне)».

Позивачем на виконання умов Договору 30.11.2020 направлено відповідачу рахунок №210 від 30.11.2020 на оплату за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на суму 35875,26 грн. Відповідна податкова накладна за номером 32 складена позивачем також 30.11.2020, акт прийому-здачі наданих послуг підписаний Відповідачем 30.11.2020 без зауважень. Згідно з відміткою у рекомендованому повідомленні передбачені п. 7.3 договору документи, окрім податкової накладної, отримані представником відповідача 01.12.2020.

Крім цього, 23.12.2020 позивачем направлено відповідачу рахунок № 226 від 31.12.2020 на оплату за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на суму 35875,26 грн. Відповідна податкова накладна за номером 40 складена позивачем 31.12.2020. Акт прийому-здачі наданих послуг підписаний відповідачем 31.12.2020 без зауважень. Згідно з відміткою у рекомендованому повідомленні, передбачені п. 7.3 договору документи, окрім податкової накладної, отримані представником відповідача 28.12.2020.

Отже, КП “Науково-виробничий комплекс “Іскра” належним чином виконало свої зобов`язання за договором № 1-162 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних мереж щодо надання послуг у спірному періоді та реєстрації податкових накладних на суму, зазначену у рахунках.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором позивачем направлено на його адресу претензію №185/12/04-юр від 12.03.2021 щодо сплати заборгованості за вищевказаними рахунками та штрафних санкцій.

Відповідач у відповіді на претензію за вих. № 007-006/1663 від 22.03.2021 претензію визнав в повному обсязі та зобов`язався погасити заборгованість в квітні 2021 року.

Згідно банківської виписки з особового рахунку позивача відповідачем заборгованість за надані послуги згідно рахунків № 210 від 30.11.2020 та № 226 від 31.12.2020 сплачено в повному обсязі.

Як зазначив позивач, штрафні санкції за прострочення оплати на сьогоднішній день відповідачем не оплачені.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості послуг з утримання технологічних мереж спільного використання у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Обставини справи свідчать, що позивач на виконання своїх договірних зобов`язань у період листопад-грудень 2020 року, включно, надав відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на суму 35875,26 грн. за кожен місяць.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В порушення умов договору, відповідач оплату вартості послуг за утримання електричних мереж спільного використання у встановлений строк не здійснив.

Як вказує Позивач не заперечується відповідачем, відповідачем заборгованість за надані послуги згідно рахунків № 210 від 30.11.2020 та № 226 від 31.12.2020 сплачено в повному обсязі лише 18.03.2021.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно вартості послуг з утримання технологічних мереж у спірний період та прострочення зобов`язання по оплаті цих послуг спір між сторонами відсутній. Заперечення відповідача стосуються того, що за відсутності його вини у простроченні, відсутні підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, 3% та інфляційних втрат. Також відповідач просив зменшити розмір пені на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідачем вартість послуг з утримання технологічних мереж у спірний період та прострочення зобов`язання по оплаті цих послуг не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

За прострочення грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 1723,97 грн. пені, 2428,47 грн. інфляційних втрат, 425,00 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимога про стягнення 1027,11 грн. пені за період з 22.12.2020 до 18.03.2021 по рахунку № 210 та за період з 19.01.2021 до 18.03.2021 по рахунку № 226 заявлена на підставі п. 9.2.1 Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” суд встановив, що з урахуванням дат прострочення оплати по рахунку № 210 з 22.12.2020 та по рахунку № 226 з 19.01.2021, суми заборгованості в цей період, а також дати оплати, розрахунок виконано правильно, до стягнення підлягає сума 1723,97 грн. пені, як і визначено позивачем. Вимога про стягнення пені задовольняється судом у визначеній позивачем сумі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за визначений позивачем період з 22.12.2020 до 18.03.2021 по рахунку № 210 та з 19.01.2021 до 18.03.2021 по рахунку № 226 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої суми заборгованості, суд визнав розрахунок правильним. За визначений позивачем період до стягнення підлягає сума 425,00 грн., як і визначено позивачем, і в цій сумі вимога про стягнення 3% річних судом задовольняється.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначений позивачем період: січень-березень 2021 року по рахунку № 210 та лютий-березень 2021 року по рахунку № 226 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунок виконано неправильно, оскільки позивачем в період розрахунку включено березень 2021 року, в якому прострочення тривало менше місяця. За належний період по рахунку № 210 січень-лютий 2021 року до стягнення підлягає сума 829,79 грн. інфляційних втрат, а по рахунку № 226 за період лютий 2021 року до стягнення підлягає 358,75 грн., що разом складає 1188,54 грн. В решті вимоги про стягнення інфляційних втрат (1239,93 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання по оплаті послуг з утримання електричних технологічних мереж спільного використання в повному обсязі і у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого зобов`язання, не надав.

Посилання відповідача на відсутність його вини у неналежному виконанні грошового зобов`язання за договором та ненадання позивачем доказів про будь-які об`єктивні дані про наявність збитків внаслідок порушення відповідача, як на підставу звільнення від відповідальності за допущене порушення, суд відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до статті 617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що тяжке фінансове становища та відсутність обігових коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання та від наслідків в разі його порушення.

Стосовно клопотання відповідача про надання зменшення пені, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач посилається на скрутний фінансовий стан ПАТ “Запоріжжяобленерго”, наявність великого податкового боргу, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство), значну кредиторську заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго” перед ДП “Енергоринок”. На підтвердження викладених обставин відповідач надав суду наступні документи: довідки щодо залишку коштів на поточних рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго»; довідка про кредиторську заборгованість станом на 01.06.2021 за роботи, послуги, ТМЦ; довідка про кредиторську заборгованість перед ДП “Енергоринок”; довідка щодо податкового боргу; довідка про дебіторську заборгованість; довідка щодо дефіциту обігових коштів; висновок експерта № 123/124-20 за результатами проведення судової економічної експертизи від 07.09.2020.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, господарський суд бере до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Враховуючи положення ст.ст. 74, 76-80, 236 ГПК України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є таким випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Судом встановлено, що зобов`язання за договором № 1-162 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних мереж щодо вчасного та повного розрахунку за надані послуги відповідачем належним чином не виконувались, прострочення є тривалим, а заявлений позивачем розмір неустойки (пені) не є неспіврозмірним розміру заборгованості на час її нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 1723,97 грн. пені, 425,00 грн. 3% річних та 1188,54 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (1239,93 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1655,11 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код 00130926) на користь Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84; ідентифікаційний код 14313866) 1723,97 грн. (одну тисячу сімсот двадцять три грн. 97 коп.) пені, 425,00 грн. (чотириста двадцять п`ять грн. 00 коп.) 3% річних, 1188,54 грн. (одну тисячу сто вісімдесят вісім грн. 54 коп.) інфляційних втрат та 1655,11 грн. (одну тисячу шістсот п`ятдесят п`ять грн. 11 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 22.09.2021.

Суддя В.В. Левкут