Рішення № 99817237, 20.09.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/91/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2021 справа № 908/1639/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1639/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" (01024, м. Київ, пров. Виноградний, буд. 1/11, офіс 46)

до відповідача публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення 320841,10 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 320841,10 грн., які складаються з: 289173,88 грн. заборгованості за договором про закупівлю робіт № Р471117 від 10.11.2017, 6480,25 грн. 3% річних та 25186,97 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю робіт № Р471117 від 10.11.2017 щодо оплати вартості виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року в повному обсязі та у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням передбачених законом санкцій. За доводами позивача роботи за договором виконані підрядником у повному обсязі та прийняті замовником, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт від 28 лютого 2020 року, актами приймання-передачі змонтованого устаткування від 28.02.2020 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2020 року від 28 лютого 2020 року. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 525, 526, 536, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2021 справу № 908/1639/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 09.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1639/21, присвоєно справі номер провадження 18/91/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1639/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 02.07.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції копія ухвали суду про відкриття провадження у справі вручена повноважному представнику відповідача 14.06.2021.

Від відповідача 02.07.2021 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач звернув увагу на положення пунктів 4.1, 4.3 договору, якими визначено, що оплата товару за договором здійснюється на підставі отриманого Замовником рахунку та за умови реєстрації в "Єдиному реєстрі податкових накладних" податкової накладної, складеної відповідно до вимог законодавства. Зауважив, що позивачем до позову не доданий рахунок та податкові накладні, які повинні були бути складені та зареєстровані в "Єдиному реєстрі податкових накладних" у зв`язку з виконанням робіт. За твердженням відповідача, в порядку передбаченому договором не настали підстави для проведення ним розрахунків за договором та актами приймання виконаних робіт № 1, 2, 3, 3-1, 4, 4-1, 5, 5-1. Щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції відповідач вважає відсутніми підстави для їх нарахування з огляду на ненадання позивачем до позову в установленому договором порядку рахунку та складених і зареєстрованих в "Єдиному реєстрі податкових накладних" податкових накладних. Відносно заявлених позивачем витрат на правничу допомогу відповідач вказав на їх не співмірність. Відзначив, що в додатку № 1 до договору передбачено, що винагорода адвоката складає 2000,00 грн. за одну годину, в т.ч. за одне судове засідання незалежно від його тривалості, але в той же час додаток № 1 до договору та акт прийому-передачі від 26.05.2021 не містять детального опису вартості кожної з наданих послуг (збір доказів, вивчення та аналіз документів тощо) та часу затраченого адвокатом на виконання певної послуги. Крім цього, оплата за надання послуг, в порушення умов договору, проведена адвокату до підписання між ним та клієнтом акту прийому-передачі, тобто без підтвердження реального обсягу послуг, які могли бути надані за договором. За доводами відповідача, враховуючи, що підготовка позовної заяви у справі за договором про закупівлю робіт не потребує значного часу (позов є нескладним), витрати на відшкодування правової допомоги в сумі 2000,00 грн. за годину та в загальній сумі 11000,00 грн. є завищеними, та такими, що можуть бути зменшені судом. Просить, у випадку задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, зменшити суму цих витрат до 500,00 грн. Також відповідач, у випадку повного або часткового задоволення позовних вимог, просить суд надати йому розстрочення виконання судового рішення на строк 12 місяців.

Від позивача 02.08.2021 судом отримано відповідь на відзив.

Суд звертає увагу, що відповідно до ухвали від 09.06.2021 у справі № 908/1639/21 позивачу запропоновано надати відповідь на відзив у строк - протягом 5 днів з моменту отримання відзиву на позов. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошти поштове відправлення з відзивом отримане позивачем 12.07.2021, отже, останній день подання відповіді на відзив - 19.07.2021 (з урахуванням того, що останній день процесуального строку припадає на вихідний день). Відповідь на відзив надійшла до суду поза межами встановленого в ухвалі суду строку без клопотання про його поновлення, тому суд залишає її без розгляду. Надані позивачем документи долучені до матеріалів справи.

Від відповідача 09.08.2021 отримані пояснення, в яких останній заперечив прийняття судом відповіді на відзив, як поданої з порушенням встановленого судом строку, та наполягав на висловлених у відзиві на позов запереченнях та клопотаннях.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 09.06.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 09.07.2021 та закінчити 09.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на знаходження судді-доповідача у справі Левкут В.В. у щорічній відпустці по 13.09.2021 та у відрядженні по 18.09.2021, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 20.09.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.

При цьому суд зауважує, що з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням наданих стонами пояснень та заперечень, справа розглянута судом у розумний строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" (Підрядником, позивачем у справі) та публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Замовником, відповідачем у справі) 10.11.2017 укладений договір про закупівлю робіт № Р471117 (надалі - Договір).

Відповідно до п 1.1. Договору Підрядник зобов`язується у 2017-2018 виконати роботи, зазначені в пункті 1.2 Договору, відповідно до проектно-кошторисної документації, наданої Замовником, а Замовник - прийняти і оплатити роботи (закінчений будівельний об`єкт) за цінами, в порядку і строки, визначені цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено найменування робіт: «Реконструкція КЛ-6кВ Ф-15 від ТП-312, ТП-516 для електропостачання житлового будинку гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » ДК 021:2015 - 45000000-7 - Будівельні роботи на поточний ремонт (шифр 1610.1350.26.05.16.028.03.17) (згідно з договором на стандартне приєднання № 1610-1350 від 26.05.2016 (СПП 1610-1350)).

Відповідно до п. 1.5 Договору Підрядник в межах ціни Договору виконує на свій ризик власними і залученими силами всі будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, передбачені проектно-кошторисною документацією «Реконструкція КЛ-6кВ Ф-15 від ТП-312, ТП-516 для електропостачання житлового будинку гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 »», в терміни, передбачені календарним графіком виконання робіт (додаток № 2), передає Замовнику об`єкт КЛ-6кВ Ф-15 від ТП-312, ТП-516 для пред`явлення приймальній комісії, усуває в межах гарантійних термінів експлуатації об`єкту недоробки, недоліки допущені через неякісне виконання робіт.

Згідно із п. 1.6 Договору технічні характеристики об`єкта після завершення будівництва (реконструкції): протяжність КЛ-6кВ - 0,038 км; протяжність КЛ-0,4кВ - 0,1295 км; протяжність ПЛІ-0,4кВ - 0,2605 км; КТПП-400/6/0,4 У1 з трансформатором 400кВА- 1 шт.; вузол обліку трифазний - 1 шт.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 574798,00 грн. без ПДВ. ПДВ 20 % на суму 114959,60 грн. Всього ціна Договору з ПДВ 689757,60 грн. Договірна ціна договору - динамічна. Ціна договору може бути зменшена за взаємною письмовою згодою сторін.

За визначенням п. 4.3 Договору, розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником протягом 180 календарних днів після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № 2КБ-2в) і довідки вартості виконаних робіт і затрат (форма №КБ-3) на підставі отриманого Замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов:

- виконання Підрядником робіт на суму здійсненої Замовником передоплати та оформлення документів, зазначених у п. 4.2 цього Договору;

- підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № 2КБ-2в) і довідки вартості виконаних, робіт і затрат (форма №КБ-3), акту приймання-передачі змонтованого устаткування;

- реєстрації Підрядником Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього Договору.

Відповідно до пункту 4.4. Договору остаточний розрахунок за договором проводиться Замовником не пізніше 180 (сто вісімдесят) календарних днів після повного закінчення робіт, включаючи усунення виявлених недоліків у процесі приймання робіт, прийняття Замовником об`єкту будівництва для введення в експлуатацію згідно з вимогами чинного законодавства.

За умовами п. 6.1.1 Договору, Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Пунктом 6.4.1. Договору встановлено, що Підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

Відповідно до п. 8.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та Договором.

Згідно із п. 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє по 30.06.2018 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Сторонами будо укладено наступні додаткові угоди до Договору:

- № 1 від 19.03.2018, якою сторони погодили календарний графік виконання робіт, та кінцевий термін завершення виконання робіт - 20.12.2018;

- № 2 Від 26.12.2018, якою сторони погодили продовження строку виконання робіт та виклали календарний графік виконання робіт у новій редакції, встановили кінцевий термін завершення виконання робіт - 31.07.2019;

- № 3 від 2019 року, якою сторони погодили продовження строку виконання робіт та виклали календарний графік виконання робіт у новій редакції, встановили кінцевий термін завершення виконання робіт - 30.11.2019;

- № 4 від 29.11.2019, якою сторони погодили продовження строку виконання робіт та виклали календарний графік виконання робіт у новій редакції, встановили кінцевий термін завершення виконання робіт - 31.03.2020.

Позивачем на виконання умов Договору виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи у повному обсязі. Роботи прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт від 28 лютого 2020 року, Актами приймання-передачі змонтованого устаткування від 28 лютого 2020 року:

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2020 на суму 65049,89 грн.;

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2020 на суму 62352,22 грн.;

- акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2020 на суму 25489,50 грн.;

- акт № 3-1 приймання-передачі змонтованого устаткування від 28.02.2020 на суму 354183,22 грн.;

- акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2020 на суму 110348,17 грн.;

- акт № 4-1 приймання-передачі змонтованого устаткування від 28.02.2020 на суму 13446,17 грн.;

- акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2020 на суму 626,90 грн.;

- акт № 5-1 приймання-передачі змонтованого устаткування від 28.02.2020 на суму 2556,61 грн.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року, загальна вартість робіт становить 634052,68 грн.

Замовник здійснив часткову оплату за Договором:

- 24.11.2017 в сумі 226203,19 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача за 24.11.2017 (платіжне доручення № 58763);

- 27.11.2017 в сумі 118675,61 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача за 27.11.2017 (платіжне доручення № 58933).

Оплату 289173,88 грн. залишку вартості будівельних робіт відповідачем не здійснено.

Направлена позивачем 11.09.2020 на адресу відповідача претензія (вих. № б/н від 11.09.2020) щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних робіт у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою договір про закупівлю робіт № Р471117 від 10.11.2017 є змішаним договором та містить елементи договорів підряду та надання послуг, оскільки даний договір породжує зобов`язання сторін, що підпорядковуються різним інститутам цивільного права.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, з аналізу вищевказаних норм законодавства слідує, що предметом договору підряду є кінцевий результат - предмет матеріального світу, на який замовник набуває речові права, а предметом договору про надання послуг є дія, що приносить користь та вчинюється для задоволення будь-чиїх потреб в процесі її споживання.

Таким чином, за предметом договору про закупівлю робіт № Р471117 кінцевою метою має бути як певний результат - реконструкція визначеного Договором об`єкту, так і здійснення пусконалагоджувальних робіт і дій відповідної якості.

Обставини справи свідчать, що відповідачем виконані, а позивачем прийняті без зауважень передбачені Договором роботи, що підтверджується двостороннє підписаними Актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в).

Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт від позивача на момент підписання актів не надходило.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати виконаних робіт (остаточний розрахунок) визначено п. 4.4 Договору - не пізніше 180 (сто вісімдесят) календарних днів після повного закінчення робіт.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що відповідач оплату виконаних робіт в повному обсязі на здійснив.

Стосовно вартості виконаних робіт та часткової оплати спір між сторонами відсутній. Відповідач щодо наявності заборгованості за виконані за Договором роботи не заперечує. Заперечення відповідача стосуються того, що позивачем до позовної заяви не доданий рахунок та податкові накладні, які повинні були бути складені та зареєстровані в "Єдиному реєстрі податкових накладних" у зв`язку з виконанням робіт, тому не настали підстави для проведення ним розрахунків за договором.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідачем вартість виконаних позивачем робіт, часткові оплати та розмір заборгованості не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості виконаних робіт та наданих послуг у повному обсязі у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 289173,88 грн. основного боргу за виконані за Договором роботи заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Доводи відповідача щодо ненастання строку виконання зобов`язання по оплаті з огляду на умови п. 4.1, 4.3 договору суд відхилив як необґрунтовані. Позивачем надані до матеріалів справи копії податкових накладних за всіма Актами, зареєстрованих в "Єдиному реєстрі податкових накладних" у зв`язку з виконанням робіт. Про ненадання/неотримання рахунку відповідачем при прийнятті робіт не зазначалось, як і при отриманні претензії, отже, ненадання позивачем рахунку не впливає на термін остаточного розрахунку за прийнятими відповідачем роботами.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 6480,25 грн. 3% річних та 25186,97 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений позивачем період з 26.08.2020 по 25.05.2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", виходячи з простроченої суми вартості виконаних робіт, суд встановив, що розрахунок виконано неправильно, оскільки позивачем помилково в період прострочення включено 26.08.2020 - день настання виконання зобов`язання по оплаті. За визначений позивачем період до стягнення підлягає сума 6456,57 грн. і в цій сумі вимога про стягнення 3% річних судом задовольняється. В решті вимоги про стягнення 3% річних (23,68 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначений позивачем період: вересень 2020 року - квітень 2021 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд встановив, що розрахунок виконано правильно, до стягнення підлягає сума 25186,97 грн. інфляційних втрат, як і визначено позивачем.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт в повному обсязі і у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого зобов`язання, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 289173,88 грн. основного боргу, 6456,57 грн. 3% річних та 25186,97 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (23,68 грн. 3% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4812,25 грн. судового збору.

Стосовно клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на 12 місяців, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

В обґрунтування клопотання про надання розстрочки відповідач посилається на скрутний фінансовий стан ПАТ "Запоріжжяобленерго", наявність великого податкового боргу, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство), значну кредиторську заборгованість ПАТ "Запоріжжяобленерго" перед ДП "Енергоринок". Вказані обставини, відповідач вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому просить задовольнити його клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду.

На підтвердження викладених обставин відповідач надав суду наступні документи: довідки щодо залишку коштів на поточних рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго»; довідка про кредиторську заборгованість станом на 01.06.2021 за роботи, послуги, ТМЦ; довідка про кредиторську заборгованість перед ДП "Енергоринок"; довідка щодо податкового боргу; довідка про дебіторську заборгованість; довідка щодо дефіциту обігових коштів.

Однак, надані відповідачем довідки про кредиторську заборгованість перед ДП "Енергоринок" щодо податкового боргу, дебіторської заборгованості, дефіциту обігових коштів, про залишки коштів на поточних рахунках є документами, складеними в односторонньому порядку, оскільки оформлені за підписом директора з економіки та фінансів ПАТ «Запоріжжяобленерго» Галета О.Л.

Відповідач, звертаючись до суду з клопотанням про надання розстрочки, не надав суду докази на підтвердження актуального фінансового стану, а саме звіт про фінансові результати та баланс за 2020 рік, звітність про фінансовий стан за шість місяців 2021 року, в тому числі відомості про наявне у нього рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо провести стягнення.

При цьому відповідачем не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду саме строком на 12 місяців.

Крім того, слід зазначити, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Поряд з цим, надання розстрочки та відстрочки, у т. ч. зміну способу та порядку виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання розстрочки суб`єкту господарювання.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Звертаючись із клопотанням про надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців, відповідач не надав жодних гарантій, що протягом зазначеного часу рішення господарського суду буде ним виконуватись, не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення. Тобто, суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Позивач у позові просив стягнути з відповідача всі понесені судові витрати та до орієнтовного розрахунку судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, позивач включив витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем надано Акт прийому-передачі наданих послуг від 26.05.2021 за договором про надання правової допомоги від 05.05.2021, розрахунок наданих послуг від 26.05.2021, рахунок-фактуру № 05-21 від 25.05.2021 та платіжне доручення №3329 від 25.05.2021 щодо сплати за послуги адвоката в сумі 11000,00 грн.

Відповідач проти наданого позивачем орієнтовного розрахунку заперечив та зазначив про неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу. Просить, у випадку задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, зменшити суму цих витрат до 500,00 грн.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу заявником надано до суду:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1048855 від 25.05.2021 на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 05.05.2021;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1405 від 21.03.2014;

- договір № б/н про надання правової допомоги від 05.05.2021, укладений адвокатом Діордієвим Олексієм Сергійовичем (Адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" (Замовник), відповідно до якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу при розгляді в судах всіх інстанцій справ, що стосуються Замовника, а також представляти інтереси Замовника в підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах Національної поліції, органах державної виконавчої служби, приватних виконавців;

- додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 05.05.2021;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 26.05.2021 до договору про надання правової допомоги, відповідно до якого вартість наданих послуг склала 11000,00 грн.;

- розрахунок наданих послуг від 26.05.2021 за договором про надання правової допомоги (з переліком послуг та кількістю годин);

- рахунок-фактуру № 05-21 від 25.05.2021 на суму 11000,00 грн.;

- платіжне доручення № 3329 від 25.05.2021 щодо сплати за послуги адвоката в сумі 11000,00 грн.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Діордієва Олексія Сергійовича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ "Будівельний холдинг "Шевченківський" є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про його часткове задоволення в силу наступного.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 500,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем первісно заявлено до стягнення з відповідача 320841,10 грн. Розрахунок заявленої до стягнення суми не є складним і не потребував значного часу. Також не обтяжена справа кількістю доказів, які б потребували вивчення.

З огляду на обставини справи, справа є нескладною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно з ціною позову та складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнати обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 5500,00 грн.

На підставі викладеного, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення компенсаційних санкцій, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5499,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/1639/21, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" (01024, м. Київ, пров. Виноградний, буд. 1/11, офіс 46; ідентифікаційний код 39139346) 289173,88 грн. (двісті вісімдесят дев`ять тисяч сто сімдесят три грн. 88 коп.) заборгованості, 6456,57 грн. (шість тисяч чотириста п`ятдесят шість грн. 57 коп.) 3% річних, 25186,97 грн. (двадцять п`ять тисяч сто вісімдесят шість грн. 97 коп.) інфляційних втрат, 4812,25 грн. (чотири тисячі вісімсот дванадцять грн. 25 коп.) судового збору та 5499,60 грн. (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять грн. 60 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 22.09.2021.

Суддя В.В. Левкут