Ухвала суду № 9981514, 10.06.2010, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоРедьки А.І.,суддівЛавренюка М.Ю., Шаповалової О.А.,за участю прокурораПарусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2010 року матеріали провадження за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій на постанову Печерського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства Генеральної прокуратури України від 23 квітня 2009 року скасована постанова старшого прокурора відділу прокуратури АР Крим від 20.03.2009 року про скасування постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Феодосії від 17.03.2009 року про порушення кримінальної справи щодо службових осіб ТОВ "Нова перспектива Крим" за ч. 3 ст. 212 КК України, та порушено кримінальну справу щодо директора ТОВ "Нова Перспектива Крим" ОСОБА_1 та головного бухгалтера цього підприємства ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Відповідно до постанови прокурора приводами до порушення кримінальної справи є матеріали дослідчої перевірки, зокрема, акт ДПІ у м. Феодосії АР Крим № 2917/23-4/33535757 від 4.11.2008 року "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Нова Перспектива Крим" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків" за період з 1.04.2008р. по 30.06.2008 р., а підставами достатні дані, суть яких зводиться до того, що службові особи ТОВ "Нова Перспектива Крим" умисно ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом перекладення податкових зобовязань на фіктивне підприємство ПП "Демол-Сервіс" через посередників ТОВ "Рубітекс" і ТОВ "Рейнбоу ЛТД". Розглядаючи скаргу ОСОБА_1, Печерський районний суд м. Києва 2 жовтня 2009 року скасував постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року постанова районного суду в частині прийняття рішення щодо ОСОБА_2 скасована, а в решті залишена без зміни. У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд. Свою позицію обґрунтовує тим, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи суд фактично вдався до оцінки доказів та безпідставно зазначив про неузгодженість податкового зобовязання. При цьому суд не звернув уваги на наявність в матеріалах дослідчої перевірки ряду документів, які свідчать про вчинення злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Як випливає з положень ст. 94 КПК України для порушення справи закон вимагає наявність сукупності лише первинних даних, які в подальшому мають всебічно досліджуватись в ході досудового слідства та під час розгляду справи судом.

Згідно з положеннями ч. ч. 13, 14 ст. 236-8 КПК України суд першої інстанції мав би перевірити, чи містять матеріали дослідчої перевірки, що стали підставами до порушення даної кримінальної справи дані, які вказують на наявність ознак злочину, чи достатньо їх для того, щоб розпочати кримінально-процесуальне провадження стосовно названих осіб і чи немає обставин, які виключали можливість прийняття такого рішення, чи у межах наданих повноважень та із додержанням вимог процесуального закону діяв прокурор при прийнятті рішення про порушення кримінальної справи.

Проте вказані вимоги суд порушив.

Як видно з постанови прокурора відділу за додержанням законів при провадженні досудового слідства Генеральної прокуратури України Дробота В., у ході дослідчої перевірки встановлено, що у період з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року ТОВ "Нова Перспектива Крим" отримало нафтопродукти від ТОВ "Рубітекс" і ТОВ "Ренбоу ЛТД", які в свою чергу отримали їх від ПП "Демол-Сервіс", що виявилось фіктивним. При відсутності у ТОВ "Нова Перспектива Крим" документів про транспортування нафтопродуктів від ТОВ "Рубітекс" і ТОВ "Ренбоу ЛТД" було встановлено, що фактичним постачальником нафтопродуктів було ВАТ "Дніпронафтопродукт" та передача права власності до ТОВ "Рубітекс" і ТОВ "Ренбоу ЛТД" здійснювалось на підставі лише повідомлень без номерів та дат. Таким чином службові особи ТОВ "Нова Перспектива Крим" безпідставно включили до сум валових витрат суми на придбання нафтопродуктів, що призвело до заниження податкових зобовязань на загальну суму 3 214 356 грн. та до заниження та несплати податку на прибуток в сумі 2 223 673 грн. Самі ці дані, які містяться в акті перевірки ДПІ у м. Феодосія від 04.11.2008 року, податкових повідомленнях-рішеннях, поясненнях працівників податкової інспекції, директорів підприємств та інших матеріалах перевірки, прокурор визнав достатніми для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції послався на Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з положеннями якого податкові зобовязання ТОВ "Нова Перспектива Крим" не були узгоджені, а самого лише акту ДПІ у м. Феодосія від 04.11.2008 року недостатньо для порушення справи. Проте суд неправильно трактує положення Закону України № 2181-ІІІ, оскільки законодавець не пов'язує процедуру оскарження рішень податкових органів зі стадією порушення кримінальної справи. У п. 5.2.6. ст. 5 зазначеного Закону йдеться про обвинувачення в ухиленні від сплати податків, що не може ґрунтуватися на рішенні податкового органу, яке оскаржено до суду, до остаточного вирішення справи судом. Очевидним є те, що суд заздалегідь, без проведення необхідних слідчих дій, вирішив ті питання, які належить досліджувати при розгляді кримінальної справи по суті. Під час розгляду справи за апеляцією прокурора, суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, а навпаки вдався до оцінки зібраних у ній матеріалів та з'ясування фактичних обставин справи.

Ураховуючи, що постанова районного суду та ухвала апеляційного суду постановлені з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно неухильно дотримати вимоги ст. 236-8 КПК України, перевірити доводи скарги ОСОБА_1 і надані прокурором матеріали та прийняти по скарзі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.

судді:

Редька А.І. Лавренюк М.Ю. Шаповалова О.А.