Вирок № 99811614, 21.09.2021, Волноваський районний суд Донецької області

239/106/19

1-кп/221/190/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року місто Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

Судді - ПИСАНЕЦЬ Н.В.,

При секретарі - Гуровій Л.Л.,

За участі прокурора - Желтухіна А.О.,

Обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі суду, під час відкритого судового засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12019050500000146 від 12.02.2019 року за яким обвинувачується:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився у м.Новогродівка Донецької області, громадянин України, середньо-спеціальна освіта, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не є інвалідом раніше судимий: вироком від 03 березня 2020 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 1 ст. 263, 70 ч.4 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 , наприкінці січня 2019 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, з метою здійснення крадіжки чужого майна, достовірно знаючи, що за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає знайомий йому потерпілий ОСОБА_2 - нікого не має, прийшов до вказаної квартири. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений впевнився, що поряд нікого не має та його злочинні дії невідомі оточуючим, за допомогою власної сили, руками вибив замок вхідної двері та зайшов до середини, звідки таємно, умисно, повторно, з корисливою метою, в зальній кімнаті викрав світильник настільний електричний, після чого ОСОБА_1 направився до кухонної кімнати, де з печі викрав дверцята топки, дверцята зольні та шість колосників, які належать ОСОБА_2 , після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись на власний розсуд.

Органом досудового розслідування умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою провину, у скоєному розкаявся, пояснював причини вчинення ним злочину нехваткою грошових коштів на той момент.

Потерпілий ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно даних завідуючої Новогродівської нотаріальної контори, спадкова справа після його смерті не заводилась, свідоцтво про його смерть нікому не видавалось.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежитись допитом обвинуваченого та вивченням письмових доказів, що характеризують його особу.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені наданими прокурором письмовими доказами та показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні і які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого обвинуваченому діяння, суд приходить до переконання, що діяння, яке було вчинено ОСОБА_1 мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та ОСОБА_1 винний у їх вчиненні.

Підстав для визнання доказів, зібраних органом досудового розслідування, такими, що є неналежними чи недопустимими, суд не вбачає.

Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому покарання, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення. Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Згідно ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень ), склад сім`ї , його матеріальний стан, тощо.

Так, згідно характеризуючих даних, що містяться у матеріалах кримінального провадження, встановлено, що ОСОБА_1 є раніше судимою особою, має незняту та непогашену в установленому порядку судимість, знову вчинив тяжкий умисний злочин, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується незадовільно, визнав свою провину та розкаявся, беручи до уваги інтереси суспільства, суд вважає, що перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе та вбачає необхідність призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст. 185ч.3 КК України, із застосуванням вимог ст. 70 ч.4 КК України, оскільки ОСОБА_1 вчинив новий злочин до постановлення попереднього вироку від 03 березня 2020 року Волноваського районного суду Донецької області за ч. 1 ст. 263, 70 ч.4 КК України та вважає, що саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує, відповідно ст. 66 КК України покарання обвинуваченого є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, передбачених ст. 67 КК України судом не встановлено.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №2/20-233від 26.02.2019р. у сумі 1430 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, ст.185ч.3 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та попереднього покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 03.03.2020р. за ч. 1 ст. 263, 70 ч.4 КК України - остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чорьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання - з 29.08.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №2/20-233від 26.02.2019р. у сумі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн.

Речові докази у справі - 6 колосників, електрична лампа, дверцята зольності, дверцята топки - передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити потерпілому.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя: Н.В. Писанець