Ухвала суду № 99808622, 22.09.2021, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/1873/21

1-кп/662/291/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі: головуючого судді Решетова В.В.

секретар судового засідання Борисенко Н.С.

за участі прокурора Фурдас І.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Чавурської О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальнальному провадженні №12021231250000129 від 24.06.2021р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новотроїцького районного суду Херсонської області з 21.09.2021 р. знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. До обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання, в якому просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки наявні ризики переховування обвинуваченого від суду, вплинути на потерпілого та свідків, передбачені п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменшилися, а попередня ухвала слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.08.2021р. про продовження строку тримання під вартою закінчує строк дії 25 вересня 2021 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у виді тримання піл вартою.

Захисник обвинуваченого просила відмовити у задоволенні клопотання прокурору, змінивши ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Приймаючи до уваги, що ухвала слідчого судду Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.08.2021р. про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 25 вересня 2021 р., а судове провадження не закінчено, тому суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників провадження, дійшов наступного висновку.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 5 ч. 2ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення-злочину, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути,не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превелює над принципом поваги до свободи особистості.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення - злочину, тяжкість кримінального правопорушення, в якому останній обвинувачується, максимальна санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років.

Крім того, наявність ризиків підтверджується низкою обставин, а саме, особистість обвинуваченого, спосіб його життя, що він має непогашену судимість, раніше судимий за вчинення злочину проти життя та здоров`я особи, не має міцних соціальних зв`язків, не має родини та дітей, що може бути підставою переховуватися від суду, не працює, не має постійного джерела доходу, що дає підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду і має для цього всі можливості у разі перебування на волі, вплинути на потерпілого та свідків, що виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті, що дає підстави стверджувати те, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою терміном на 60 днів.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину,який спричинив загибель людини.

Тому відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, суд одночасно із продовженням строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне не визначати обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави, так як обвинувачується в тому що своїми неправомірними діями він спричинив смерть людини.

Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження терміну застосування запобіжного заходу обвинувачуваному ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити термін застосування запобіжного заходу обвинувачуваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Новопавлівка Каланчацького району Херсонської області, громадянину України, освіта середня, не одруженому, офіційно не працевлаштованому, місце проживання АДРЕСА_1 , раніше судимого, - у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 21 листопада 2021 р. включно, з утриманням його в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Новотроїцький районний суд Херсонської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя В.В.Решетов