Постанова № 9980597, 13.05.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2010 р. справа № 2а-3413/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

з участю секретаря Надраги Л.Я.

представника позивача Вуйціва В.В.

представника відповідача Федорців О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ДП «Центр державного земельного кадастру»в особі Івано-Франківської регіональної філії ЦДЗК, вул. Сахарова, 34а, м. Івано-Франківськ, 76014 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000 про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0014692312/0, № 0014702312/0 та № 0014712312/0, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Центр державного земельного кадастру»в особі Івано-Франківської регіональної філії ЦДЗК звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0014692312/0, № 0014702312/0 та № 0014712312/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення № 0014692312/0, № 0014702312/0 та № 0014712312/0 прийняті з порушенням Закону України «Про систему оподаткування»та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року. Детальний аналіз Указу Президента України свідчить про те, що податок на прибуток не є складовою частиною єдиного податку. Таким чином, ДП ЦДЗК є платником єдиного податку і не був платником податку на прибуток, а тому підприємство, яке не було платником податку на прибуток не мало обовязку сплачувати даний податок та подавати декларації. Згідно п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності для субєктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір субєкта малого підприємництва.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечила. Суду пояснила, що статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік»встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України «Про підприємства в Україні»державні некорпоратизовані, корпоратизовані та казенні підприємства та їх обєднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році до спеціального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Крім того, враховуючи приписи пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважає, що позивач як емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), має нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування»дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами віднесено до переліку загальнодержавних податків і зборів.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити враховуючи наступне.

Судом встановлено, що у відповідності до наказу Центру державного земельного кадастру від 22.08.2003 року № 163-к Державне підприємство «Івано-Франківський регіональний центр ДЗК»приєднано до Центру державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах та створено на його базі Івано-Франківську регіональну філію Центру ДЗК.

У звязку з такою реорганізацією Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 року по 01.10.2003 року. На підставі проведеної перевірки складено акт від 24.11.2003 року № 1034/23-2-25/22199717 про результати проведеної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У ході перевірки встановлено порушення ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2003 рік», Постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх обєднаннями»від 22.04.2003 року № 557, п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі Акту від 24.11.2003 року № 1034/23-2-25/22199717 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.11.2003 року № 0014692312/0, № 0014702312/0, № 0014712312/0.

Як вбачається з акту перевірки (розділу ІІ п.1 «Єдиний податок») з 01.07.2001 року по 01.10.2003 року позивач зареєстрований, як платник єдиного податку згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року, з 01.07.2001 року був платником єдиного податку за ставкою 6 відсотків, з 01.01.2002 року був платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків.

Під час перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати єдиного податку порушень не встановлено.

Відповідно до п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до /або одночасно із виплатою дивідендів.

Згідно з п.10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30 відсотків до обєкта оподаткування.

Статтею 18 Закону України «Про підприємства в Україні»передбачено, що державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень.

Згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив і порядок відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями»№ 557 від 22.03.2003 року відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюються у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу) та сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державного казначейства.

З цього випливає, що обовязок сплати частини прибутку (доходу) має характер самостійного платежу, з огляду на встановлення законодавцем субєктів, які мають його сплачувати, правил визначення розміру такого платежу (обєкту) та порядку його сплати. Тобто його розрахунок здійснюється окремо від податку на прибуток, який, у свою чергу, розраховується за правилами податкового обліку, що свідчить про відмінний від податку на прибуток характер згаданого платежу.

Несплата вказаного самостійного платежу до державного бюджету є підставою для стягнення його сум у судовому порядку.

Статус позивача як платника єдиного податку не позбавляє його обовязку відраховувати відповідну частину прибутку до загального фонду державного бюджету у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 1.2, 1.9 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.

Отже, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Частина прибутку (доходу), який сплачують державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання, не включений у перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), визначений ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому обовязок підприємства щодо сплати цього платежу не відноситься до категорії податкового зобов'язання.

Крім того, відповідно до підпункту 17.1.2 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким до позивача були застосовані штрафні санкції за несплату частини прибутку (доходу), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф. Таким чином, обовязок сплатити штраф виникає у платника податків лише за умови донарахування контролюючим органом сум податкового зобовязання.

У відповідності до пункту 1.11 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Згідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх обєднаннями»інформацію щодо сплачених обсягів частини прибутку (доходу) згідно з пунктом 2 цієї постанови підприємства подають за формою встановленою Державною податковою адміністрацією, центральним органом виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать та разом з декларацією з податку на прибуток підприємств органам державної податкової служби.

У звязку з цим, подання інформації щодо сплачених обсягів частини прибутку (доходу) не слід вважати як подання податкової декларації у розумінні пункту 1.11 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вищенаведеного відповідачем неправомірно застосовано до відповідача штрафні санкції за неподання декларації з податку на прибуток.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

03.12.2003 року директором ДП Івано-Франківський регіональний ЦДЗК було внесено скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0014692312/0, № 00147121312/0, № 0014702312/0 від 27.11.2003 року. За наслідками розгляду вказаної скарги було відхилено скаргу, а вказані податкові повідомлення-рішення було залишено в силі. У звязку з цим відповідачем винесено 23.12.2003 року нові податкові повідомлення-рішення № 0014692312/1, № 00147121312/1, № 0014702312/1 без зміни їх суті.

Таким чином на підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що скасуванню також підлягають податкові повідомлення-рішення № 0014692312/1, № 00147121312/1, № 0014702312/1 від 23.12.2003 року.

Аналізуючи винесенні ДПІ в м. Івано-Франківську рішення неможливо виокремити суми застосованих санкцій та донарахованих податкових зобовязань.

Крім того, як вбачається із оскаржуваних рішень відповідача, застосовані штрафні санкції та донараховані податкові зобовязання підсумовані. В такій ситуації є неможливим виокремити здійснені податковим органом нарахування позивачу, оскільки такі дії свідчитимуть про підміну функцій ДПІ в м. Івано-Франківську.

Згідно з частиною першою цієї статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування рішення, зобовязання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Таким чином, встановивши, що дії відповідача не відповідають вимогам до рішень субєктів владних повноважень, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, на думку суду, з метою захисту прав позивача від порушень з боку субєкта владних повноважень права позивача, потребують судового захисту шляхом скасування в цілому податкових повідомлень-рішень за № 0014692312/0, № 00147121312/0, № 0014702312/0 від 27.11.2003 року та за № 0014692312/1, № 00147121312/1, № 0014702312/1 від 23.12.2003 року.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись статтями 11, 158-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0014692312/0, № 00147121312/0, № 0014702312/0 від 27.11.2003 року та податкові повідомлення-рішення № 0014692312/1, № 00147121312/1, № 0014702312/1 від 23.12.2003 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Суддя(підпис)Могила А.Б.

Постанова в повному обсязі складена 18.05.2010 року.