Рішення № 99805694, 10.09.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/25814/20

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,

секретар - Франківська Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої смертю потерпілого,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ "УПСК" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, мотивуючи його тим, що 24.01.2019 р. о 23-00 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Santa FE, р/н НОМЕР_1 , рухаючись на 243 км + 850 м автодороги М-12 «Стрий Тернопіль Кропивницький Знам`янка» з боку смт Війтівці в напрямку м. Хмельницький поблизу повороту на с. Водички Хмельницького району Хмельницької області, із швидкістю 90 км/год в умовах недостатньої видимості, обмеженої поворотом ліворуч, не обрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, а саме, стан дорожнього покриття, яке було вкрите рухлим снігом, під час виконання маневру лівого повороту не впорався з керуванням, пересік суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки та, виїхавши на зустрічну смугу руху, допустив зіткнення правою боковою частиною автомобіля Hyundai Santa FE, р/н НОМЕР_1 , із передньою частиною сідлового тягача «DAF FT 105.410», р/н НОМЕР_2 , із спеціалізованим напівпричепом «Bodex Kiss 3WA», р/н НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Водієм ОСОБА_2 було порушено п. 2.3 (б), п. 1.5, п. 10.1, п. 12.1, п. 12.2 Правил дорожнього руху та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР. Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_3 , яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні автомобіля Hyundai Santa FE, р/н НОМЕР_1 , отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до її смерті. Зазначене підтверджується вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.09.2019 р. (справа №686/8670/19), яким визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Hyundai Santa FE, р/н НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "УПСК", що підтверджується полісом №АМ8160489.

ОСОБА_3 була дочкою позивача ОСОБА_1 , яка проживала разом з нею і фактично утримувала матір. Позивач має третю групу інвалідності безстроково, втрата дочки спричинила тяжкі душевні страждання.

Позивач просить стягнути з ПрАТ "УПСК":

-14892,00 грн - у відшкодування моральної шкоди;

- 44676,00 грн - страхового відшкодування пов"язаного з втратою годувальника. (а.с.1-12)

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явилась, до позовної заяви додано клопотання її представника - адвоката Лабика Р.Р. про розгляд справи у відсутність сторони позивача. (а.с. 18)

Представник відповідача ПрАТ "УПСК" в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, надав відзив, позов не визнає. (а.с. 151, 100-108)

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.09.2019 р. (справа №686/8670/19) водій ОСОБА_2 24.01.2019 р. о 23-00 год., керуючи автомобілем Hyundai Santa FE, р/н НОМЕР_1 , рухаючись на 243 км + 850 м автодороги М-12 «Стрий Тернопіль Кропивницький Знам`янка» зі сторони смт Війтівці в напрямку м. Хмельницький поблизу повороту на с. Водички Хмельницького району Хмельницької області, із швидкістю 90 км/год, в умовах недостатньої видимості обмеженої поворотом ліворуч, не обрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, а саме стан дорожнього покриття, яке було вкрите рухлим снігом, під час виконання маневру лівого повороту не впорався з керуванням, пересік суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки та, виїхавши на зустрічну смугу руху, допустив зіткнення правою боковою частиною автомобіля Hyundai Santa FE, р/н НОМЕР_1 , із передньою частиною сідлового тягача «DAF FT 105.410», р/н НОМЕР_2 , із спеціалізованим напівпричепом «Bodex Kiss 3WA», р/н НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.3 (б), п. 1.5, п. 10.1, п. 12.1, п. 12.2 Правил дорожнього руху та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР.

Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_3 , яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні автомобіля Hyundai Santa FE, р/н НОМЕР_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: рани голови, перелому кісток черепа з евакуацією головного мозку, переломів ребер 2-3 по передньо-аксілярній лінії справа, 2-11 по лопатковій лінії справа, розміжчення селезінки з розвитком крововтрати, перелому кісток тазу зліва, що могли утворитись від дії тупих твердих предметів, якими могли бути конструкційні частини салону автомобіля, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення, та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.09.2019 р. (справа №686/8670/19) визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік. (а.с. 155-157)

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Hyundai Santa FE, р/н НОМЕР_1 , була застрахована на час ДТП - 24.01.2019 р. в ПрАТ "УПСК", що підтверджується полісом №АМ8160489. (а.с. 44)

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю загиблої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а.с. 29)

З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 04.08.2007 р. зареєстрували шлюб, чоловік змінив прізвище на ОСОБА_5 . (а.с. 32)

На а.с. 28 - копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На а.с. 33-35, 42-43 - витяги з паспортів громадянина України: позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання обох: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державної податкової служби України (відомості згідно з інформаційним фондом Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 15.12.2020 р. ) ОСОБА_3 за період І квартал 2016 р. по IV квартал 2018 р. отримала дохід в розмірі 130308,00 грн. (а.с. 76)

З 2003 р. по 2019 р. ОСОБА_3 сплачувала страхові внески, що підтверджується формою ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (а.с. 80-84)

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонеркою, має інвалідність 3 групи загального захворювання безстроково, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 28.02.2018 р., довідкою до акту огляду МСЕК №927168 від 24.01.2018 р. (а.с. 37, 39)

На а.с. 38 - копія довідки №1485 від 12.06.2020 р., згідно якої ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за період січень 2017 р. - грудень 2018 р. отримала 41700,04 грн пенсії по інвалідності. (а.с. 87-88)

На а.с. 40-41- індивідуальна програма реабілітації інваліда №1196 від 24.01.2018 р., в якій зазначений діагноз позивача ОСОБА_1 : множинний склероз, церебрастенічна фаза, лівобічна пірамідна недостатність, помірна мозжочкова атаксія субатрофія зорового нерва, порушення функції тазових органів по типу.

Відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 22 п. 22.1 абз. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 п. 23.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.2. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Необхідно зазначити, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Згідно ст. 1200 ч. 1 ЦК України у разі смерті потерпілого, право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Згідно ст. 202 СК України визначено підстави виникнення обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків. Частиною першою ст. 202 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Ця норма закону не має визначення особи, що потребує матеріальної допомоги. За аналогією закону, що регулює подібні правовідносини, в ст. 75 СК України, якою передбачено право одного з подружжя на утримання, визначається, що непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 75 ч. 4 СК України).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»). Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

Отже, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

В 2017 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 01.01.2017 р. - 1247,00 грн, з 01.05.2017 р. - 1312,00 грн, з 01.12.2017 р. - 1373,00 грн, а згідно довідки №429 від 22.12.2020 р. позивач ОСОБА_1 отримувала з січня 2017 р. до травня 2017 р. по 1442,16 грн пенсії, з травня 2017 р. до жовтня 2017 р. по 1507,16 грн, з жовтня 2017 р. по грудень 2017 р. по 1892,65 грн пенсії.

В 2018 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 01.01.2018 р. - 1373,00 грн, з 01.07.2018 р. - 1435,00 грн, з 01.12.2017 р. - 1497,00 грн, а згідно довідки №429 від 22.12.2020 р. позивач ОСОБА_1 отримувала з січня 2018 р. до листопада 2018 р. по 1892,65 грн пенсії, в грудні 2018 р. - 1898,50 грн пенсії. Тобто, позивач отримувала дохід не менше прожиткового мінімуму на місяць, що встановлений законом.

Згідно ст. 36 ч. 2 п. 1, ч. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 38 ч. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 р. непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи. Для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць, що має бути підтверджене належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.

В постанові Верховного Суду від 18.04.2018 р. (справа №165/325/17) зазначено, що якщо предметом позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Сам факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні.

Верховний Суд зазначив, що за змістом абз. 1 ч. 1, 2 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: 1) непрацездатні особи, які а) були на утриманні померлого або б) мали на день його смерті право на одержання утримання; 2) дитина потерпілого, народжена після його смерті. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

У п. 8 постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 р. визначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Позивач не довела того, що на день смерті дочки вона була на її утриманні, або була особою, яка мала право на утримання від неї.

З наданих доказів вбачається, що позивач та її загибла дочка, дійсно, зареєстровані за однією адресою, але перебування позивача на утриманні дочки не доведено належними доказами, не доведено і того, що позивач отримувала від дочки допомогу, яка була її основним доходом (а не її пенсія).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування, пов"язаного з втратою годувальника, в розмірі 44676,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ч. 2 п. 1 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 23 ч. 3-5 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1168 ч. 2 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 р. судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із характеру, тривалості, обсягу та змісту душевних страждань матері, яка втратила дочку. Втрата близької людини є непоправною, та безсумнівно призводить до суттєвих негативних наслідків, у тому числі, пов`язаних із нормальним життєвим укладом родини, неможливістю повного відновлення попереднього стану.

Згідно ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що є підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі - 14892,00 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача потрібно стягнути на користь держави 210,20 грн судового збору (пропорційно сумі задоволених вимог).

Керуючись, ст.ст. 23, 1187, 1167, 1168, 1200 ЦК України,

ст. 75 СК України,

Законом України «Про прожитковий мінімум»,

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

Законом України «Про пенсійне забезпечення»,

ст.ст. 13, 77-79, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 ,00 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев"яносто дві) грн у відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь держави 210,20 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складення повного рішення до Вінницького апеляційного суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;

відповідач Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ЄДРПОУ 20602681.

Повне рішення виготовлено 20.09.2021 р.

Суддя О.О.Венгрин