Постанова № 9980182, 07.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 р. справа № 2а-13126/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шальєвої В.А.

при секретарі< Призвище секретаря >

при секретарі Химич М.В.

за участю представника позивача Лозовицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської девізії, 17, адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Маріуполі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» про стягнення коштів за нікчемним правочином,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Маріуполі звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» про стягнення коштів по нікчемним правочинам, мотивуючи свої вимоги тим, що вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2008 року по справі № 1-88/08 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що ОСОБА_3, перебував на посаді директора вказаного товариства, яке створено без мети отримання прибутку, але з метою приховування незаконної діяльності по переведенню безготівкових коштів в готівкові та легалізації прибутку, який отриманий злочинним шляхом. Дії директора по віднесенню на витрати грошових коштів, які були отримані у касі філіалу ДРУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» за грошовим чеком від 1 вересня 2006 року № ЛБ 4190062 на суму 1955 грн. спрямовані на приховування та маскування незаконного походження коштів, що є діяльністю, яка порушує публічний порядок та моральні засади суспільстві, а дії ОСОБА_3 спрямовані на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обовязків щодо отримання зазначених грошових коштів, а правочини є нікчемними.

Позивач просить стягнути з відповідача в доход держави грошові кошти, отримані за нікчемним правочином відповідно до грошового чеку 1 вересня 2006 року № ЛБ 4190062 на суму 1955 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги , надав пояснення, аналогічні позову.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд за його відсутністю до суду не надходило. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громади про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач Державна податкова інспекція у м. Маріуполі є субєктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Приписами частини 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому відповідно до частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Частинами 1, 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України 23 грудня 2004 року під № 33244310 (а.с. 13-15) та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя як платник податків (а.с. 16).

Підприємство було створено за рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» № 1 від 17 грудня 2004 року, а саме, ОСОБА_3 спільно з іншими членами злочинного угрупування документально оформив своє рішення про створення даного підприємства, формальними засновниками якого за вказівкою ОСОБА_3, з відома членів злочинного угрупування, виступили ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не інформовані про злочинні наміри членів злочинного угрупування, прийняв Статут підприємства, який був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Маріупольської міської ради 23 грудня 2004 року за № 127410200000001198 за юридичною адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 7-12).

В судовому засіданні встановлено, що відносно ОСОБА_3 Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області винесено вирок від 15 лютого 2008 року по справі № 1-88/08 та який набрав законної сили 2 березня 2008 року, про вчинення ними злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (а.с. 17-35).

Згідно з протоколом загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» № 2/5 від 28 лютого 2005 року ОСОБА_3 з відома членів злочинного угрупування, директором був призначений ОСОБА_7, який не був усвідомлений про злочинні наміри членів організованої групи. Після реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» та відкриття рахунку в банку ОСОБА_5 та ОСОБА_7, не інформовані про злочинні наміри членів злочинного угрупування, передали реєстраційні документи та кліше круглої печатки ОСОБА_3, яким як організатором злочинного угрупування були привласнені права з повного керівництва підприємством та фактично використовувались ОСОБА_3 та іншими членами злочинного угрупування із злочинною метою.

На підставі протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» від 1 червня 2005 року ОСОБА_3 призначив себе директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», після чого йому були передані засновницькі та реєстраційні документи і кліше круглої печатки підприємства.

4 лютого 2005 року був відкритий поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» в національній валюті № 26009314969980 в філії ДРУ ТОВ «Банк “Фінанси і кредит», внаслідок чого ОСОБА_3 та інші члени угрупування отримали можливість розпоряджатися грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» через підставного директора ОСОБА_7, який мав право підпису банківських документів.

Згідно з пунктом 2.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», підприємство створене для здійснення торгівельної, виробничої, науково-дослідницької, іншої господарської діяльності з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Проте, ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності по переказу безготівкових грошових коштів в готівкові і легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, умисно, з корисливих мотивів, в період з грудня 2004 року по 21 травня 2007 року систематично здійснювали незаконну діяльність таку, як пошук суб'єктів підприємницької діяльності, що мали потребу в готівкових грошових коштах, з метою пропонування послуг з переведення грошових коштів із безготівкових в готівкові; після досягнення домовленості про умови переведення у готівку грошових коштів і суму винагороди в розмірі від 4,5 до 6 відсотків від суми безготівкових грошових коштів, які необхідно перевести у готівку, повідомляли реквізити рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», на який підприємства контрагенти перераховували безготівкові грошові кошти за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

ОСОБА_3 та інші члени злочинного угрупування заповнювали грошові чеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» на отримання готівкових грошових коштів з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», шляхом внесення в них завідомо неправдивих відомостей про мету витрат, на які знімалася готівка - на закупівлю товарів, за надані послуги і виконані роботи, для повернення фінансової допомоги.

Здійснюючи незаконну діяльність з переведення у готівку безготівкових грошових коштів, легалізацію (відмиванню) грошових коштів одержаних, злочинним шляхом, захованню і маскуванню незаконного походження таких грошових коштів, ОСОБА_3, діючи спільно з іншими членами злочинного угрупування, умисно вніс свідомо неправдиві відомості до рядку «мета витрат» про цілі витрат, по яким знімались в касі банку готівкові грошові кошти, в офіційний документ - грошовий чек Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» на зняття готівкових грошових коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» № 26009314969980 в філії ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і кредит», тоді як фактично, витрати по чеку не здійснювалися.

Вироком суду встановлено, що здійснюючи незаконну діяльність по переведенню у готівку грошових коштів, легалізації (відмиванню) грошових коштів, одержаних, злочинним шляхом, захованню і маскуванню незаконного походження таких грошових коштів, ОСОБА_3 у складі організованого злочинного угрупування разом умисно вніс неправдиві відомості в рядку «мета витрат», на яку знімались у касі банку готівкові грошові кошти, в офіційні документи-грошові чеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» на зняття готівкових грошових коштів по поточному рахунку вказаного товариства № 26009314969980 у філії ДРУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», зокрема за грошовим чеком від 1 вересня 2006 року № ЛБ 4190062 на суму 1955 грн, тоді як фактично, перелічені по чеку витрати членами злочинного угрупування на здійснювалися.

ОСОБА_3 виконував свій підпис в грошових чеках як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», який мав право підпису банківських документів, завіряв; їх відтисненнями кліше круглої печатки товариства для надання їм виду законних документів, та видавав такі завідомо неправдиві документи-надавав до каси відділення №1 в місті Маріуполі філіалу ДРУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», але за цими підробленими чеками одержував суму грошових коштів, раніше перерахованих на цей рахунок підприємствами-контрагентами в безготівковій формі.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 2 статті 202 цього кодексу зазначено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України є правочин. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вбачається з вироку в матеріалах справи, ОСОБА_3 вчинений односторонній правочин, спрямований на отримання грошових коштів у касі філіалу ДРУ ТОВ «Банк “Фінанси і кредит», з фіктивною метою здійснення закупівлі товару та повернення фінансової допомоги.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2008 року у кримінальній справі № 1-88/08 за обвинуваченням ОСОБА_3 є доказом спрямованості умислу та доведення мети, суперечної інтересам держави та суспільства при здійсненні оспорюваного правочину.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року № 249 легалізація (відмивання) доходів - вчинення дій, визначених статтею 2 цього Закону, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів. Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що до легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» ОСОБА_3 по віднесенню на витрати грошових коштів, які були отримані у касі Маріупольської філії ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і кредит» зокрема за грошовим чеком від 1 вересня 2006 року № ЛБ 4190062 на суму 1955 грн., спрямовані на приховування та маскування незаконного походження коштів, що є діяльністю, яка порушує публічний порядок та моральні засади суспільства та спрямовані на набуття, зміну, та припинення цивільних прав та обов'язків щодо отримання зазначених грошових коштів (правочин), які є нікчемними.

Отже, правочин, спрямований на легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, який вчинено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» ОСОБА_3 та підтверджено чеком зокрема за грошовим чеком від 1 вересня 2006 року № ЛБ 4190062 на суму 1955 грн, що встановлено обвинувальним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 15 лютого 2008 року по справі № 1-88/08, є таким, що порушує публічний порядок та моральні засади суспільства, тобто є нікчемним, та все отримане за цим правочином підлягає стягненню у доход держави.

Враховуючи вищенаведене та з'ясувавши обставини справи й перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у м. Маріуполі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» про стягнення коштів за нікчемним правочином задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» на користь Державного бюджету України грошові кошти, отримані за нікчемним правочином відповідно до грошового чеку 1 вересня 2006 року № ЛБ 4190062 на суму 1955 (одна тисяча девятсот пятдесят пять) грн.

Повний текст постанови виготовлений 14 червня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шальєва В.А.