Ухвала суду № 99801628, 22.09.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021 Справа №607/2827/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Гуменного П.П.,

при секретарі судового засідання: Бігун О.І.,

під час судового засідання в залі суду по кримінальному провадженні №12020210010001816 від 19 серпня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.186, ч.4 ст. 187 КК України,

- за участю: прокурора Оскоріпа В.В., обвинувачених ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), захисника Гроди І.П., потерпілої ОСОБА_8 , представника потерпілої адвоката Гордєєва Ю.В., перекладача Черновської Ж.І., -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, звертаючи увагу на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинувачених вказаного запобіжного заходу і тяжкість вчинених кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні захисник Грода І.П. та його підзахисні щодо продовження дії запобіжного заходу заперечили, просили змінити обвинуваченим запобіжний захід на домашній арешт.

Представник потерпілої підтримав клопотання прокурора.

Перевіривши надані матеріали, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Судом при вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, в тому числі із застосуванням насильства, за які законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк до 15 років, не мають постійного місця проживання в Україні, не працюють.

З врахуванням характеру злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , зважаючи на їх систематичність, їхні соціальні зв`язки, суд вважає, що перебуваючи на волі, вони можуть ухилятися від суду, чи продовжувати займатися злочинною діяльністю.

Вказані обставини узгоджуються з доводами, наведеними у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року. У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини акцентував увагу на тому, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Водночас, зважаючи на систематичність у вчиненні злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , суд приймає до уваги те, що згідно практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зважаючи на розміри заподіяної потерпілим шкоди, у зв`язку вчиненням кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , враховуючи вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З врахуванням вище переліченого, суд приходить до переконання, що в задоволенні клопотання захисника - адвоката Грода І.П. про зміну щодо обвинувачених запобіжного заходу на домашній арешт, слід відмовити, оскільки, на думку суду вищеописані ризики не відпали, продовжують існувати та виправдовують утримання обвинувачених під вартою, як виключну міру запобіжного заходу.

За таких обставин, суд вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та уникнення реалізації інших вищеописаних ризиків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання захисника Гроди І.П. про зміну запобіжного заходу обвинуваченим - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до 00 год.00 хв. 19 листопада 2021 року.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) до 00 год.00 хв. 19 листопада 2021 року.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) до 00 год.00 хв. 19 листопада 2021 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя П.П. Гуменний