Постанова № 9979728, 15.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 р. справа № 2а-9236/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шальєвої В.А.

при секретарі< Призвище секретаря >

при секретарі Химич М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Крамаренко Л.В., Перетятько Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольбудгруп” до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольбудгруп” звернулось до суду з адміністративним позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим повідомленням-рішенням № 0000031742/0 від 10.03.2010 р. відповідач визначив позивачу податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 28350 грн. За наслідками адміністративного узгодження податковим органом 01.04.2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000031742/1/9435 з аналогічними вимогами. Позивач не погоджується з рішеннями податкового органу, вказує на те, що податковим органом було неправильно застосовані норми законодавства, оскільки не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб корпоративні права фізичної особи засновника товариства.

Позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000031742/1/9435 від 01.04.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що у липні 2009 р. фізичною особою ОСОБА_1 внесено до статутного фонду позивача майно, загальною вартістю 63000 грн. На думку відповідача, інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності майна є відчуженням такого майна. Податковим агентом при нарахуванні на користь платника податку фізичної особи доходу у вигляді відчуження майна засновником є ТОВ „Севастопольбудгруп”. Позивач не нарахував та не утримав податок з доходів фізичних осіб з отриманого доходу ОСОБА_1 у вигляді корпоративних прав на 63000 грн., тому було визначено податкове зобовязання в розмірі 9450 грн. та нараховані штрафні санкції.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольбудгруп” зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Макіївської міської ради 10.07.2009 р.

Відповідач Макіївська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Макіївською ОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ „Севастопольбудгруп” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.07.2009 р. по 15.02.2010 р., за результатами якої був складений акт № 1474/23-4/36551750 від 24.02.2010 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем п. 1.15 ст. 1, ст. 11 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в частині неутримання та неперерахування до бюджету у 2009 р. податку з доходів фізичних осіб в розмір 9450 грн. (а.с. 7-19).

На підставі даного акту Макіївською ОДПІ 10.03.2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000031742/0 про визначення ТОВ „Севастопольбудгруп” податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 28350 грн., в тому числі, за основним платежем 9450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18900 грн. За наслідками адміністративного узгодження податковим органом 01.04.2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000031742/1/9435 з аналогічними вимогами (а.с. 25).

Предметом оскарження за даним позовом є податкове повідомлення-рішення № 0000031742/1/9435 від 01.04.2010 р.

Суд вважає зазначене рішення податкового органу протиправним з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ „Севстопольбудгруп” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Макіївської міської ради 10.07.2009 р. Статут позивача затверджений установчими зборами засновників 10.07.2009 р. Актом приймання-передачі від 10.07.2009 р. фізичною особою ОСОБА_1 внесено до статутного фонду ТОВ „Севастопольбудгруп” майно, загальною вартістю 63000 грн. (а.с. 55-57).

В акті перевірки, за наслідками якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган робить висновок, що податковим агентом при нарахуванні на користь платника податку фізичної особи доходу у вигляді відчуження майна засновником є ТОВ „Севастопольбудгруп”, яким не був утриманий податок з доходів фізичних осіб з отриманого ОСОБА_1 доходу у вигляді корпоративних прав на 63000 грн., тому було визначено податкове зобовязання в розмірі 9450 грн.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлений Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

е) доходів від надання в оренду (лізинг):

нерухомості, розташованої на території України;

рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Статтею 79 Господарського кодексу встановлено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 цього кодексу до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Як визначено ч. 3 ст. 80 кодексу, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Згідно з ч. 1 ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Отже, майно, яке було передано засновком ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ „Севастопольбудгруп”, є власністю саме цього господарського товариства.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Як визначено пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Відтак, дійсно, фізична особа ОСОБА_1 внаслідок внесення ним до статутного фонду господарського товариства майна придбав інвестиційний актив (отримав корпоративні права у цьому товаристві).

Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб” визначений порядок оподаткування операцій з корпоративними правами фізичних осіб.

Так, у відповідності до пп. „б”, „в” п. 1.3 ст. 1 цього Закону дохід з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Згідно з пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 цього Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Послідовний аналіз зазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є виключно доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також дохід у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав.

В даному випадку фізична особа ОСОБА_1 як власник корпоративних прав при отримані цих прав внаслідок внесення до статутного фонду ТОВ „Севастопольбудгруп” певного майна не здійснював операції з корпоративними правами та не отримував відповідного доходу, а також не отримував дивідендів, які б нараховувались на ці корпоративні права.

Вклад фізичної особи у вигляді майна у статутний фонд господарського товариства є витратами такої фізичної особи, понесеними у звязку з придбанням інвестиційного активу, та не є доходом в розумінні Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Відтак, суд вважає, що в даному випадку відсутній обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Суд вважає хибною позицію податкового органу, викладену в акті перевірки, щодо того, що в даному випадку мав місце договір міни, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ТОВ „Севастопольбудгруп” майно та придбав статутний капітал товариства в розмірі 100%.

Відповідно до ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Згідно зі ст. 716 цього кодексу до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Отже, за правовою природою внесення фізичною особою до статутного фонду господарського товариства майна в обмін на емітовані такою юридичною особою корпоративні права є придбанням фізичною особою інвестиційного активу, а не договором міни та не договором купівлі-продажу.

Тому посилання податкового органу на порушення позивачем ст. 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, яка регулює оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, є безпідставною.

Оскільки судом зроблений висновок про відсутність у податкового органу підстав самостійного визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 9450 грн., відсутні передбачені пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 18900 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин суд задовольняє позовні вимоги та визнає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно зі ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольбудгруп” до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000031742/1/9435, прийняте Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією 01.04.2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Севастопольбудгруп” податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 28350 грн., в тому числі, за основним платежем 9450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18900 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольбудгруп” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 17 червня 2010 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шальєва В.А.