Рішення № 99794822, 22.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 вересня 2021 року справа №640/17382/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 )доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС)провизнання протиправним та скасування рішення відповідача від 30 вересня 2017 року №187/26-56-13-02

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, тому що єдиний податок сплачувався у розмірах та в строки, визначені законом, а висновки відповідача про наявність у позивача заборгованості зі сплати даного податку не відповідають дійсності і спростовуються платіжними документами.

Ухвалою від 03 серпня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/17832/20 в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про правомірність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки згідно з даними інтегрованої картки платника на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача був наявний податковий борг у зв`язку з несплатою самостійно визначеного грошового зобов`язання у податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за звітний період - 2016 рік та 1 квартал 2017 року, як наслідок, винесене оскаржуване рішення відповідає положенням статті 299 Податкового кодексу України.

У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що законодавством не передбачено виключення з реєстру платників єдиного податку позивача на підставі даних з інтегрованої картки платника податків без проведення документальної перевірки та встановлення відповідних порушень.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_1 з 01 квітня 2012 року на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 5% від доходу.

Відповідно до рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30 вересня 2017 року №187/26-56-13-02 ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку з 30 вересня 2017 року у зв`язку з виявленням контролюючим органом під час проведення перевірки порушень платником єдиного податку вимог пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України та наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Як зазначив відповідач, оскільки згідно з даними інтегрованої картки платника на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача був наявний податковий борг у зв`язку з несплатою самостійно визначеного грошового зобов`язання у податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за звітний період 2016 рік та 1 квартал 2017 року, а саме станом на: 01 квітня 2017 року у сумі 2 539,79 грн., 01 травня 2017 року у сумі 2 539,79 грн., 01 червня 2017 року у сумі 13 700,47 грн., 01 липня 2017 року у сумі 13 700,47 грн., 01 серпня 2017 року у сумі 13 700,47 грн., 01 вересня 2017 року у сумі 13 766,75 грн.

У свою чергу, позивач вказує, що сплачував єдиний податок у розмірах та у строки, встановлені законодавством; однак, при перерахуванні кошти помилково сплачено на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , який призначений для сплати єдиного соціального внеску, у зв`язку з чим виник податковий борг.

На підтвердження сплати податкових зобов`язань, позивач надав в матеріали справи дублікати квитанцій: від 26 квітня 2017 року №0.0.754449086.1, від 04 травня 2017 року №0.0.758595659.1, від 02 липня 2017 року №0.0.798004923.1, від 04 серпня 2017 року №0.0.821159763.1.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії квитанцій, суд встановив, що вони містять посилання на помилковий розрахунковий рахунок отримувача №37199204012656.

Як вбачається із реквізитів рахунків для зарахування платежів до державного та місцевого бюджетів в розрізі районів м. Києва, розрахунковий рахунок №37199204012656 призначений для сплати єдиного соціального внеску.

Отже, єдиний податок з фізичних осіб сплачений позивачем вчасно, але на помилковий розрахунковий рахунок.

За правовою позицією Верховного Суду (наприклад, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №805/3665/16-а, від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а та від 15 травня 2018 року у справі №813/676/17) така помилка не свідчить про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім`я відповідного контролюючого органу в казначействі.

Верховний Суд вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання у строк, встановлений законом має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податку.

Пункт 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачає, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

У свою чергу відповідно до підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України).

Оскільки позивач виконав свій податковий обов`язок зі сплати єдиного податку у встановлений строк, наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, не підтверджується, а тому, на думку суду, відсутні підстави для анулювання реєстрація платником єдиного податку.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували встановлення факту несплати позивачем єдиного внеску за спірний період, оскільки суд встановив його сплату на помилковий рахунок. Інших доказів на підтвердження позиції відповідача матеріали справи не містять.

Крім того, в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податкового кодексу України; проте, відповідні докази у справі відсутні.

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення податковим органом перевірки стосовно позивача та складання відповідного акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Аналогічного висновку стосовно необхідності проведення перевірки та необхідності складання акта перевірки перед прийняттям відповідного рішення дійшов Верховний Суд в постанові від 15 травня 2018 року №813/676/17 та від 19 листопада 2019 року у справі №200/5738/19.

З урахуванням викладеного, рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30 вересня 2017 року №187/26-56-13-02 про анулювання реєстрації платника єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

В частині дотримання строку звернення до суду із цим позовом, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач зазначає, що про існування спірного рішення дізнався 27 лютого 2020 року, отримавши відповідь податкового органу на адвокатський запит його представника. Будь-яких доказів на спростування зазначеного, відповідач до суду не надав.

Суд встановив, що до суду позивач звернувся 28 липня 2020 року, а тому суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30 вересня 2017 року №187/26-56-13-02 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко