Рішення № 99794660, 21.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року м. Київ № 640/18335/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40)

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке викладено у листі від 14 червня 2019 року №321/Р-03 щодо припинення виплати призначеної дострокової пенсії ОСОБА_1 з березня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити призначену дострокову пенсію ОСОБА_1 з березня 2019 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначила, що органи Пенсійного фонду України не мають права приймати рішень щодо надання особі статусу учасника бойових дій або ж позбавлення її такого статусу, тобто при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач перевищив свої повноваження стосовно встановлення у позивача відсутності статусу військовослужбовця.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що правом на дострокове призначення пенсії за віком наділені не всі особи зі статусом учасника бойових дій, а тільки ті особи, які відносяться до числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Представник відповідача стверджував, що оскільки позивач набула статусу учасника бойових дій на підставі вищевказаної норми як працівник, то вона не була військовослужбовцем (військовозобов`язаним) та відповідно не набула права на дострокове призначення пенсії.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається зі змісту листа Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (правонаступником якого є відповідач) від 14 червня 2019 року №321/Р-03, з 11 липня 2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058.

Водночас, згідно копії довідки Донецького обласного військового комісаріату від 04 жовтня 2016 року №01/2831 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, з 21 червня 2016 року позивач перебувала як працівник Збройних Сил України на посаді головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення Донецького обласного військового комісаріату.

За записами трудової книжки в цей період позивача прийнято на посаду головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення Донецького обласного військового комісаріату з 21 червня 2016 року.

Тобто, у період безпосередньої участі в антитерористичній операції ОСОБА_1 , на думку відповідача, не мала статусу військовослужбовця (військовозобов`язаного) чи резервіста, відтак і право на призначення дострокової пенсії за віком - відсутнє.

У зв`язку з наведеним, з 01 березня 2019 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 на підставі розпорядження від 13 березня 2019 року №168058 (у зв`язку з невірним застосуванням законодавства).

Незгода позивача із припиненням їй виплати пенсії зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Так, як слідує зі змісту положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п.20 ст.6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.п.12 та 13 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п.19 ст.6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.11 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абз.6 і 7 п.1 ст.10 зазначеного Закону, а також абз.8 п.1 ст.10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до абз.3 пп.5 п.2.1 розділу II «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» №22-1 від 25.11.2005 року, до заяви про призначення пенсії за віком додаються посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до п.п.19,20 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені «Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413).

Згідно із пунктом 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб» №2443-VІІІ від 22 травня 2018 року (який набрав чинності 25 липня 2018 року) в абзаці 1 пункту 19 статті 6 слова «та працівники» і «працівники» виключено.

Таким чином, статус учасника бойових дій відповідно пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до внесення змін згідно Закону №2443-VІІІ від 22 травня 2018 року надавався не тільки військовослужбовцям, але й іншим особам, які не проходили військову службу, однак брали участь в бойових діях.

При цьому, як встановлено судом з наявного в матеріалах справи посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , яке видано Управлінням персоналу штабу військової частини А-1314 22 листопада 2016 року, тобто ще до змін встановлених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб» №2443-VІІІ від 22 травня 2018 року (який набрав чинності 25.07.2018 року) в абз.1 пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як передбачено статтею 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, зазначене посвідчення підтверджує, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та є документом, який надає їй право на призначення пенсії за віком, відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Кабінетом Міністрів України постановою від 12 травня 1994 року № 302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення № 302).

Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Згідно з пункту 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Суд зауважує, що повноваження, щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі, й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил армії, належать органам, які видають "Посвідчення учасника бойових дій".

Відповідно до пункту 7 Положення № 302 такими органами є Мін`юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв`язку, а також Держспецтрансслужби за місцем реєстрації ветерана.

З аналізу вищезазначених норм видно, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі, і пільгами щодо дострокового призначення пенсії є "Посвідчення учасника бойових дій".

Таким чином, оскільки належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій ніким не оскаржувалася, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії.

При цьому, факт участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції підтверджується відповідною довідкою та відповідачем не заперечується.

Додатково суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Варто зазначити, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, посилаючись на пункт 5 частини 1 статті 49 Закону №1058 необхідним є наведення прямої норми іншого закону, яка регламентує причини припинення виплати пенсії, в разі відсутності такої вказівки рішення пенсійного органу не може вважатися правомірним та обґрунтованим, адже прийняте без законодавчо визначеної підстави.

Так, відповідачем у розпорядженні від 13 березня 2019 року №168058 вказано, що виплату пенсії позивача припинено у зв`язку з невірним застосуванням законодавства, що не узгоджується з вимогами частини 1 статті 49 Закону №1058.

З огляду на вищевказане в сукупності, суд приходить до висновку про протиправність припинення виплати пенсії позивачу з 01 березня 2019 року. При цьому, судом вбачається, що належним способом захисту порушеного права позивача є скасування розпорядження від 13 березня 2019 року №168058 (оскільки саме останнє слугувало підставою для припинення виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 ) та зобов`язання відповідача поновити виплату такої пенсії позивачу з березня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач звільнена від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13 березня 2019 року №168058, яким припинено виплату призначеної дострокової пенсії ОСОБА_1 з березня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) поновити призначену дострокову пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01 березня 2019 року.

В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук