Рішення № 99794633, 21.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року м. Київ № 640/14263/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексу - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26 березня 2021 року №№ 173049-2407-1717/2018, 173047-2407-1717/2019, 173047-2407-1717/2020, 173047-2407-1717.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно нараховано земельний податок за 4 роки, сам розрахунок на думку позивача також здійснений не правомірно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначив, що позивач є власником земельної ділянки і відповідно є платником земельного податку. Також, відповідачем зазначено, що розрахунок земельного податку проведено відповідно до відомостей Земельного кадастру.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Судом встановлено, підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем, що фізична особа - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,4 га, кадастровий номер 5625881600:01:002:0001, адреса АДРЕСА_1 (копія Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно додана до даної позовної заяви).

Дана земельна ділянка була придбана за 91245 грн згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 грудня 2017 року НМХ 580043, реєстраційний номер 610 на підставі протоколу електронних торгів № UA-EA- 2017-11-15-000496-с від 29 листопада 2017 року, складеного за результатами «відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став позивач (копія договору купівлі-продажу та протоколу торгів містяться в матеріалах справи).

26 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано наступні податкові повідомлення - рішення:

№ 173049-2407-1717/2018, яким згідно підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 20983,97 грн;

№ 173047-2407-1717/2019, яким згідно підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 31475,95 грн;

№ 173047-2407-1717/2020, згідно підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 31475,95 грн;

№ 173047-2407-1717, згідно підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 31475,95 грн.

Позивач зазначає, що отримав вказані податкове повідомлення - рішення 31 березня 2021 року.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач вернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із відповідним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 та пп. 14.1.73 п. 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Положеннями статей 269 та 270 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що право власності на земельні ділянки, площею 0,4 га, кадастровий номер 5625881600:01:002:0001, адреса АДРЕСА_1 , позивач набув у 2017 році.

За правилами статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Між тим, порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 26 березня 2021 року без проведення перевірки, звірки тощо, прийнято чотири податкових повідомлення рішення №№ 173049-2407-1717/2018, 173047-2407-1717/2019, 173047-2407-1717/2020, 173047-2407-1717 із визначенням земельного податку за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки.

При цьому, як було зазначено вище, п. 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення про визначення суми за землю обчислюється та надсилається платнику податків до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) або поточного року (для плати за землю).

Таким чином, прийняття відповідачем 26 березня 2011 року спірних трьох рішень (№ 173049-2407-1717/2018, 173047-2407-1717/2019, 173047-2407-1717/2020), тобто після 1 липня поточного року, свідчить про порушення суб`єктом владних повноважень положень статті 286 ПК України.

Суд зазначає, що до матеріалів справи додано лише податкові повідомлення - рішення без детального розрахунку, тому встановити яким чином проведений розрахунок земельного податку, який коефіцієнт застосовано не вбачається можливим.

Суд зазначає, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п. 271.1 статті 271 ПК України).

Згідно з ч. 1 статті 193 ЗК України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до положень статті 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Згідно з пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Разом з тим, суб`єктом владних повноважень не було надано суду детального розрахунку сум податкових зобов`язань до кожного податкового повідомлення - рішення, визначених у 4 спірних рішеннях, з якого можливо встановити яким чином було здійснено нарахування.

При цьому, пояснення з приводу способу розрахунку земельного податку, наведеного у відзиві на позов, судом враховуюся, проте не можуть бути прийняті замість розрахунку до податкових повідомлень - рішень, як невід`ємних частин оскаржуваних рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що ненадання відповідачем доказів на підтвердження правильності розрахунку суми податкових зобов`язань, визначених у спірних рішеннях є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/14191/16 (К/9901/4709/17).

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувані в межах розгляду даної справи рішення не можуть вважатись такими, що прийняті з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 26 березня 2021 року №№ 173049-2407-1717/2018, 173047-2407-1717/2019, 173047-2407-1717/2020, 173047-2407-1717.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3632,00 (три тисячі шістсот тридцять дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 43142449).

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова