Рішення № 99794379, 09.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року м. Київ № 640/4444/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар"

до Державної податкової служби в особі Південного міжрегіонального

управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 22.12.2020 №312/28-10-53-10 та від 22.12.2020 №313/28-10-53-10,

за участю:

представника позивача - Зваржицької В.О.,

представника відповідача - Олійник Л.О.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби №312/28-10-53-10 від 22.12.2020 та №313/28-10-53-10 від 22.12.2020.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, позивач зазначив, що проведене за результатами перевірки зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідачем 06.04.2021 подано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що податкові зобов`язання, донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача при взаємовідносинах з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО».

За наслідками підготовчого провадження, судом було здійснено процесуальне правонаступництво у справі та замінено Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) на Державну податкову службу в особі Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 09.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2020 Офісом великих платників податків Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.11.2020 №523/28-10-53-10/36369434 (далі - Акт перевірки), яким зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар":

- п.п. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 "Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок З ДЗ): на рахунок платника у банку», податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року на суму 12 206 234 грн.;

- п.п. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, відображене у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації), яка переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду», податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 року на суму 9 316 985 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 20.11.2020 №523/28-10-53-10/36369434 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 312/28-10-53-10 від 22.12.2020 про зменшення розміру бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 12 206 234 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 6 103 117грн.;

- № 313/28-10-53-10 від 22.12.2020 про зменшення суми від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 9 316 985 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання/реалізації товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов`язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження, зокрема сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні суми податкових зобов`язань, документами бухгалтерського обліку, оформлення яких для відповідних операцій передбачено правовими нормами, та податковою накладною законодавець, безумовно, виходив з того, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 30.06.2020 у справі № 440/426/19.

За умови подання платником ПДВ належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" є:

10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний);

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

52.10 Складське господарство;

77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів;

82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення розміру бюджетного відшкодування та збільшення позивачу суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість стали господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО» (код за ЄДРПОУ 41852987).

Зокрема, в Акті перевірки контролюючим органом було встановлено, що:

- перевіркою даних Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2020 встановлено, що водії, вказані в товарно-транспортних накладних, наданих ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» до перевірки, не є працівниками ТОВ «КАС-АГРО» та не є працівниками перевізника, а саме ТОВ «Тревелтранс» за ознакою 101, дохід за ознакою 157 водіям та перевізникам, зазначеним в товарно-транспортних накладних, не виплачувався;

- згідно декларації з ПДВ поданої ТОВ «КАС-АГРО» за серпень 2020 року відсутнє декларування послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу без ПДВ (рядок 10.3 декларації з ПДВ, придбано з нульовую ставкою та/або без податку на додану вартість);

- ТОВ «КАС-АГРО» в рядку 10.3 декларації з ПДВ не декларувало придбані послуги перевезення без ПДВ;

- задекларовано в рядку 10.3 декларації з ПДВ суму у розмірі 1 614 грн. - послуги інспектування у ТОВ "РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК" (звільнені);

- перевіркою встановлено, що відповідно до умов Договору, Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення та пошкодження Товару переходить в момент розвантаження Товару в місці Поставки, що підтверджується відміткою у відповідній транспортній накладній, тобто поставка товару є першою подією для виписки податкових накладних та є первинним документом. Так, податкові та видаткові накладні було складено по факту поставок з урахуванням актів перерахунку партії Товару після перевантаження ріпаку відповідно до товаро - транспортних накладних, з визначенням кількісних та якісних параметрів поставленої партії Товару. Виходячи з вищенаведеного, надані до перевірки товаро-транспортні накладні містять завідомо недостовірну інформацію та не підтверджують реальність здійснення операції з руху сільськогосподарської продукції від ТОВ «КАС-АГРО»;

Таким чином, за результатами перевірки встановлено здійснення операцій, які в свою чергу не мають необхідного документального підтвердження, а саме придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО».

З огляду на викладене, за наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок, що встановлені в ході проведення перевірки дані і факти, дозволяють зробити висновки щодо нереальності господарських операцій, а укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО» договір не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять його предмет.

Як вбачається з матеріалів справи, у період що перевірявся, позивач мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО».

Зокрема, 03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО» (Постачальник) було укладено договір поставки №500005404 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити насіння ріпаку, врожаю 2020р. українського походження (надалі - Товар), на умовах, викладених в цьому Договорі.

Кількість товару, що підлягає постачанню за договором складає 500 т (допустиме відхилення кількості Товару +/- 5% за вибором Постачальника).

Постачальник зобов`язується поставити товар у строк з 03.08.2020 по 10.08.2020.

Базис поставки товару ПАР в редакції Інкотермс - 2010 (в частині, що не суперечить умовам цього договору: ТОВ «Дельта Вілмар Україна», Переробний комплекс олійних культур, Одеська обл.,м. Южне, Одесько-Миколаївське шосе, 28.

Вид транспорту для перевезення Товару: автотранспорт та/або залізничний транспорт. Кожний транспортний засіб з товаром повинен супроводжуватися відповідною накладною.

Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення та пошкодження Товару переходить в момент розвантаження Товару в місці Поставки, що підтверджується відміткою у відповідній транспортній накладній.

Покупець здійснює оплату повної вартості прийнятого товару на поточний рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів за днем після приймання Покупцем товару за якістю та кількістю в місці поставки, а також отримання: фасової або сканованої копії: рахунку-фактури Постачальника, в якому зазначені банківські реквізити, видаткової накладної, копії Акту перерахунку ціни партії Товару, оригіналів транспортних накладних, складених згідно вимог чинного законодавства, податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно додаткових угод від 03.08.2020 №1 та №2 сторони дійшли до згоди викласти п.3.1 Договору в наступній редакції: «Постачальник зобов`язаний поставити товар у строк з 03.08.2020 по 15.08.2020».

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товару у місці поставки та виконання Договору підтверджується наступними первинними документами:

- рахунками №6 від 06.08.2020, № 7 від 06.08.2020, № 8 від 08.08.2020, № 9 від 09.08.2020, № 10 від 10.08.2020, № 11 від 11.08.2020, № 12 від 11.08.2020, № 13 від 12.08.2020, № 14 від 15.08.2020;

- видатковими накладними № 102 від 06.08.2020, № 103 від 06.08.2020, № 104 від 08.08.2020, № 105 від 09.08.2020, № 106 від 10.08.2020, № 107 від 11.08.2020; № 108 від 11.08.2020; № 13 від 12.08.2020, № 14 від 15.08.2020;

- товаро-транспортними накладними від 03.08.2020 № 233, від 05.08.2020 № 4 та № 5, від 08.08.2020 №127, № 128, № 0102, № 007, від 09.08.2020 № 121, від 10.08.2020 № 146, від 11.08.2020 № 0103 та № 1968, від 13.08.2020 № 104 та № 777.

У зв`язку з чим, за наслідками господарських операцій були оформлені та своєчасно зареєстровані наступні податкові накладні від 11.08.2020 № 7 та № 6, від 12.08.2020 № 8, від 15.08.2020 № 9, від 08.08.2020 № 3, від 10.08.2020 № 5, від 09.08.2020 № 4, від 06.08.2020 №2, від 06.08.2020 № 1. Зазначене не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, усі вищевказані документи складені відповідно до вимог законодавства та містять усі необхідні реквізити, а відтак є належним підтвердженням фактів поставки та зберігання зернових, а також проведення оплати. Крім того, зазначені документи були надані відповідачеві під час проведення перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту першого статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог вказаного Закону підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Отже, суд приходить до висновку, що Покупцем та Постачальниками було дотримано усіх вимог щодо належного відображення господарських операцій за договорами поставки, шляхом підтвердження їх відповідними первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів, тому являють собою підстави для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку та включення вказаних сум до податкового кредиту та податкової звітності на підставі складених згідно законодавства та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

Доводи відповідача про неможливість реального виконання контрагентами позивача (по ланцюгу) договірних зобов`язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності не беруться судом до уваги, з огляду на те, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками.

Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №818/1504/17, від 17.12.2018 у справі №810/1753/17, від 30.06.2020 у справі №440/426/19, від 21.10.2020 у справі № 620/846/19.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що товар був поставлений з «невідомого джерела», оскільки до матеріалів справи позивачем були додані документи по ланцюгу постачання товару, а саме докази в підтвердження придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО» насіння ріпаку у загальній кількості 299,865 тон у наступних постачальників:

1) ФГ «Мартиненко О.М.»: - договір купівлі-продажу №1-27/07/20 від 27.07.2020; - накладна № 27 від 04.08.2020 на обсяг 33,865 тонн насіння ріпаку; - звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур №37-сг; - належним чином зареєстровану з боку ФГ «Мартиненко О.М.» податкову накладну; - листи про підтвердження закупівлі зерна (ріпаку) у ФГ «Мартиненко О.М.»;

2) ФОП ОСОБА_1 : - договір купівлі-продажу №1-03/08/20-10 від 03.08.2020; - видаткові накладні на загальний обсяг 130,04 тонн насіння ріпаку; - належним чином зареєстровані з боку ФОП ОСОБА_1 податкові накладні; - довідку про порядок вирощування насіння ріпаку (рапсу) №16 від 30.07.2020р., що підтверджує оренду земельної ділянки загальної площею 300,9912га, яка підтверджується Довідкою Держгеокадастру у Дніпропетровській області; - листи про підтвердження закупівлі зерна (ріпаку) у ФОП ОСОБА_1 ;

3) ФОП ОСОБА_2 : - договір купівлі-продажу №1-03/08/20-11 від 03.08.2020; - видаткові накладні на загальний обсяг 135,96 тонн насіння ріпаку; - належним чином зареєстровані з боку ФОП ОСОБА_2 податкові накладні; - довідку про порядок вирощування насіння ріпаку (рапсу) №10 від 31.07.2020, що підтверджує оренду земельної ділянки загальної площею 690,0428 яка підтверджується Довідкою, виданою Преображенським старостинським округом Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровській області; - листи про підтвердження закупівлі зерна (ріпаку) у ФОП ОСОБА_2 .

Таким чином, встановлено джерело походження насіння ріпаку, який в подальшому було реалізовано підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО» на адресу Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" у серпні 2020 року.

В акті перевірки відповідач зазначив, що надані до перевірки товаро-транспортні накладні містять завідомо недостовірну інформацію та не підтверджують реальність здійснення, зокрема водії, вказані в товарно-транспортних накладних, наданих ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» до перевірки, не є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «КАС-АГРО» та не є працівниками перевізника.

З цього приводу суд зазначає, що наявність товарно-транспортних документів на перевезення за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №813/1974/17, адміністративне провадження №К/9901/1391/17.

Товарно-транспортні накладні не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а являють собою докази факту перевезення (переміщення) товару; натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними у справі копіями відповідних видаткових накладних.

Доводи відповідача про неможливість реального виконання контрагентами позивача (по ланцюгу) договірних зобов`язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності не беруться судом до уваги, з огляду на те, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками. Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №818/1504/17, від 17.12.2018 року у справі №810/1753/17.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №804/4940/14, відповідно до якої «…Відсутність у контрагента Позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку…».

Також, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, «…Позивач об`єктивно не має можливості та, в принципі, не має такого обов`язку, як здійснювати перевірки своїх контрагентів з питань повноти і достовірності оформлення ними трудових відносин з працівниками, порядку нарахування доходів, утримання і сплати податків, зборів з таки доходів. В даному випадку, кожне підприємство самостійно зобов`язане нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особам з доходів, що виплачується такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести індивідуальну відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Безпідставними є і посилання контролюючого органу в Акті перевірки на відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента, оскільки норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності)…».

Стосовно посилання контролюючого органу на безтоварність операцій, суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які рішення судів, акти податкових перевірок чи будь-які інші офіційні документи, які б могли підтверджувати даний факт відповідно до законодавства.

Також, за посиланням контролюючого органу, податкові накладні, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, були зареєстровані.

В свою чергу, відповідно до принципу презумпції правомірності рішень платника, встановленого в пунктів 4.1.4 та 56.21 Податкового кодексу України, виходячи з загальної презумпції невинуватості особи, яка закріплена в частині другій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 62 Конституції України, відповідач зобов`язаний довести наявність порушення, якщо вважає, що таке наявне, належними доказами, а не обґрунтовувати свої висновки припущеннями.

Крім того, відповідно до висновку викладеного Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/174, інформація з АІС «Податковий блок» та ЄРПН (внутрішні бази даних податкової) не є доказом безтоварності.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що вказані господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар (роботи, послуги), отриманий від контрагентів, мав реальний і товарний характер та був використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем безпідставно зменшено податковий кредит по вказаним вище операціями.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд зазначає, що податкові накладні по господарським операціям позивача з його контрагентами зупинені не були, претензій від відповідача також не було. Відповідачем не надано суду беззаперечних доказів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, також не надано вироків щодо контрагентів позивача. Тобто, висновки відповідача фактично грунтуються лише на припущеннях.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Таким чином, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам Податкового кодексу України і в достатній мірі підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби №312/28-10-53-10 від 22.12.2020 та №313/28-10-53-10 від 22.12.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 19, поверх 4, код ЄДРПОУ 36369434) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби в особі Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (65015, м. Одеса, проспект Шевченка, буд 15/1, код ЄДРПОУ 44104032) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2021.