Ухвала суду № 99791645, 16.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

16 вересня 2021 року Справа № 320/9523/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Барчук Д.І.,

за участю представників:

позивача - Занудіна С.М.,

відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третьої особи - Панчук Л.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Києві клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи - Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, та поновлення на службі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_3 до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи - Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.07.2020 № 135;

- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово в.о. командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.08.2020 № 545;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 186 від 08.09.2020;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити старшого лейтенанта ОСОБА_3 на посаді начальника служби пального і мастильних матеріалів тилу та поновити у списках особового складу та всіх видів забезпечення;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 08.07.2021, представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки про оскаржуваний наказ № 135, позивач знав вже під час бесіди з ним, що оформлено аркушем бесіди від 01.08.2020 який засвідчено підписом позивача.

Судом було оголошено перерву для ознайомлення представника позивача з матеріалами справи та для надання пояснень щодо питання пропуску строку.

В судовому засіданні 16.09.2021, представник позивача не погодився з думкою відповідача про те що позивач пропустив строк звернення до суду, пояснюючи тим, що з наказом про звільнення № 135 від 27.07.2020 він був ознайомлений лише 08.09.2020, до суду звернувся 09.10.2020, а отже строк звернення ним не пропущений.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів і третьої особи, дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у клопотанні, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, суд дійшов до таких висновків.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарні стягнень, порядок накладення та оскарження таких стягнень регламентовано Дисциплінарним статутом.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (стаття 45 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі статтею 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами частини третьої вказаної статті такий строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом наведеної норми процесуального закону, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Як зазначено у ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

До того ж, суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.80, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.75).

У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, а також дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Зі змісту наведених норм випливає, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з цим, порушення прав, свобод чи інтересів особи це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Тому поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржуваний наказ № 135 прийнято 27.07.2020. Позовну заяву подано до суду 09.10.2020.

Судом встановлено, що 01.08.2020 відбулась бесіда тво командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 із старшим лейтенантом ОСОБА_3 . Під час цієї бесіди позивачу повідомлено про те що відповідно до наказу № 135 від 27.07.2020 на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність. Роз`яснено про пільги і переваги щодо працевлаштування та матеріального забезпечення. ОСОБА_3 під час бесіди просив його не звільняти та прийняти до уваги, що його вина не доведена проведеним розслідуванням. Зазначена бесіда оформлена письмово у аркуш бесіди від 01.08.2020. та скріплена підписами М. Дзямана та ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Виходячи з наведеного, обов`язок ознайомлення з усними та письмовими наказами командування внаслідок специфіки проходження військової служби покладений саме на військовослужбовця.

За таких обставин твердження представника позивача про те, що аркуш бесіди не доводить факт обізнаності позивача про наявність наказу № 135 та його реалізацію, а також те що строк повинен вираховуватись з дати коли відповідач офіційно ознайомив позивача із письмовим наказом, суд вважає помилковим.

З огляду на встановлені обставини, саме 01.08.2020 є моментом, коли позивач дізнався про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного суду у справах № 520/3047/2020 від 31.03.21, № 340/448/19 від 09.08.21.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Вказані позивачем обставини не є незалежними від його волі та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що вказує на існування у позивача об`єктивної можливості реалізувати своє право на оскарження спірного наказу в установлений законом строк.

З огляду на викладене, суд зазначає, що надані скаржником докази поважності причин пропуску строку звернення до суду не підтверджують його неможливість звернутися до суду з даним позовом у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Щодо клопотання позивача про залишення без розгляду всіх вимог позивача, то суд вважає що воно може бути задоволено частково, оскільки з вимогою про скасування інших наказів, позивач звернувся в межах строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити частково.

2. Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 27.07.2020 року № 135 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.

повний текст ухвали виготовлено та підписано 21 вересня 2021 року