Рішення № 99787385, 22.09.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13583/21

Провадження № 2-а/344/262/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Горайської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Департаменту патрульної поліції, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 ( м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Микитюка Любомира Любомировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2021 року (згідно штампу на поштовому конверті) позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №548125 від 09 серпня 2021 року винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківської області, Микитюком Любомиром Любомировичем про притягнення ОСОБА_1 до Адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення, стягнути судовий збір.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 , зазначає, що 09.08.2021 о 15 год. 11 хв. інспектором Микитюком Л.Л. винесено постанову серії БАВ №548125 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення застосовано відповідачем у зв`язку з тим, що 09.08.2021 о 15 год. 10 хв. в с. Липівка керуючи власним автомобілем марки Citroen Berlingo обладнаним засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, п.2.3, В, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.

Позивач зазначає, що інспектор, в порушення вимог закону не роз`яснив права, згідно ст. 268 КУпАП, вказавши позивачу виключно про те, що він порушує ПДР, у службовому автомобілі, в той час як він перебував у своєму автомобілі, за 60 секунд з метою зупинки його автомобіля розглянув про адміністративне правопорушення, не надавши можливості реалізації його прав, зокрема на ознайомлення з матеріалами справи, дачу пояснень, подання доказів, подачу клопотань та юридичну допомогу.

Після того, як інспектор повернувся до автомобіля позивача та вручив йому копію оскаржуваної постанови, на пояснення позивача, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення вказав, що має право на оскарження.

Також позивач зазначає, що на звороті оскаржуваної копії постанови містяться права особи, однак з такими можливо ознайомитися виключно після розгляду справи та прийняття рішення.

30 серпня 2021 року позов надійшов до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями переданий головуючій Кіндратишин Л.Р.

03 вересня 2021 року ухвалою прийнято позовну заяву та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

20 вересня 2021 року від управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції надійшла заява про те, що Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем у справі.

22 вересня 2021 року надійшов відзив від відповідача Головного управління НП в Івано-Франківський області, де зазначено про безпідставність позову. Відповідач з`ясував усі обставини, заслухав пояснення позивача та діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. У позові просив відмовити.

Разом з відзивом відповідачем Головним управлінням НП в Івано-Франківській області подано заяву про виклик свідка, однак така не підписана, тому суд не приймав її до розгляду.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, підтримання позовних вимог, які просить суд задоволити.

Відповідачі не заявилися, причин своєї неявки суду не повідомили, хоч належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію»(далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

З постанови серії БАВ №548125 від 09.08.2021 в справі про адміністративне правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_1 , 09.08.2021 о 15 год. 40 хв. в АДРЕСА_1 , керував автомобілем обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п.2.3 В та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.2.3.В ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як свідчать матеріали справи, при винесені постанови в справі про адміністративне правопорушення поліцейським не були з`ясовані вказані обставини.

Доказів вини водія ОСОБА_1 в постанові не зазначено, пояснення від свідків не були відібрані.

При цьому судом враховується, що ухвалою суду від 03.09.2021 року про відкриття провадження у справі відповідачу було запропоновано подати суду відзив на позов який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач мав можливість зібрати інші докази вчинення правопорушення (відібрати пояснення у правопорушника, свідків, скласти рапорти або інші документи).

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фотознімки, відеозапис події, тощо.

Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, суд дійшов висновку, що враховуючи викладені позивачем обставини в позові, матеріали справи та з вище наведеного беззаперечно не вбачається, що мало вчинення правопорушення.

Окрім цього, норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (провадження № К/9901/15804/18), згідно з якими сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення. При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 6 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Отже, суд дійшов висновку, що враховуючи викладені позивачем обставини в позові, матеріали справи та з вище наведеного беззаперечно не вбачається, що позивачем вчинено правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КАС України, відповідачем ГУ НП в Івано-Франківській області не надано доказів скоєння позивачем правопорушення, як це передбачено нормами КУпАП.

В той же час, заявлені вимоги до відповідача Департаменту патрульної поліції не підлягають до задоволення, так як Відділення поліції №1 ( м. Тисмениця) Івано-Франківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області не входить до складу структурних підрозділів Департаменту патрульної поліції, інспектор СРПП Відділення поліції №1 ( м. Тисмениця) Івано-Франківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Микитюк Любомир Любомирович не є працівником ні Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, ні Департаменту патрульної поліції. Адже згідно постанови Кабінету Міністрів України « Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішній справ» від 16.09.2015 №730, утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області та окремо Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

За таких обставин справи, оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача слід закрити.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією №0.0.2231976972.1 від 16.08.2021 АТ КБ "ПриватБанк" Гундяк Тарас Дмитрович сплатив 454 грн. судового збору за звернення до суду із даним позовом.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 454 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову серії БАВ № 548125 від 09.08.2021, складену інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Микитюка Любомира Любомировича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., закривши провадження у справі.

У частині вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції -відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідачі :

- Інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Микитюк Любомир Любомирович, вул. К.Левицького, буд. 4, м. Тисмениця, 77401;

- Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ: 40108798, вул. Академіка Сахарова, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76000;

- Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.

Рішення складено в повному обсязі 22 вересня 2021 року.

Суддя Кіндратишин Л.Р.