Рішення № 99786690, 09.09.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3568/19

Провадження № 2/175/988/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бойко О.М.,

при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,

за участю: позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про неправомірну відмову в підписі документу та визнання дійсним даного документу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про неправомірну відмову в підписі документу та визнання дійсним даного документу.

24 жовтня 2019 року (а.с.47) відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 підтримали первісні позовні вимоги, просили суд задовольнити їх у повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги не визнали, посилаючись на долучений до матеріалів справи письмовий відзив (а.с.75).

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення первісних позовних вимог і просила суд застосувати до них строки позовної давності, зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити.

Від представника третьої особи Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с.74).

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, зокрема свідків ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, у їхній сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступне.

Як встановлено в судовому засідання та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 25.02.1992 р. Дніпропетровською районною державною нотаріальною конторою, після смерті матері ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_1 та її сестра - відповідач ОСОБА_3 в рівних частинах успадкували домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,32 га за адресою АДРЕСА_1 , де згідно довідки Новоолександрівської сільської ради №4951 від 18.07.2019 р., у зв`язку з упорядкуванням нумерації житлових будинків, будинок за АДРЕСА_1 змінено на АДРЕСА_2 .

Згідно з раніше встановленими межами земельних ділянок відповідачка не має виходу на АДРЕСА_2 . Відповідачка має вихід на АДРЕСА_3 , до якої примикає її земельна ділянка. В літку 2018 року відповідачка обладнала заїзд для свого автомобілі з боку АДРЕСА_2 , через частину земельної ділянки позивачки.

В підтвердження правомірності своїх дій відповідачка надала Державний акт на право приватної власності на землю також від 20.10.1997 р., який з її слів нібито повторно виданий Новоолександрівською сільською радою і згідно з яким їй відійшла частина земельної ділянки, яка примикає до виділеної ОСОБА_1 частини будинку та до АДРЕСА_2 .

На підставі вищевказаного ОСОБА_1 просила суд, визнати неправомірною відмову ОСОБА_3 у підписанні двох примірників Акту приймання-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_1 від 08 серпня 2019 р. по земельній ділянці площею 0,1600 га, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності і знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради за адресою АДРЕСА_2 і визнати дійсними два примірники Акту приймання-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_1 від 08 серпня 2019 р. по земельній ділянці площею 0,1600 га, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності і знаходиться території Новоолександрівської сільської ради за адресом АДРЕСА_2 без підпису їх ОСОБА_3 .

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст.15, ч.2 ст.16, ч.1 ст.20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, відповідно до п.5 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема диспозитивність. Яка відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із змісту ч. 2 ст.5 ЦПК України вбачається, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону лише у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду.

З наведеного вище випливає, що суд позбавлений за своїм розсудом визначати інший спосіб захисту права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду якщо законом чи договором передбачено інший спосіб захисту ніж той який особа обрала при зверненні до суду.

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Зокрема ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд вважає, що спосіб захисту права, що обрав позивач ОСОБА_1 передбачений вищенаведеними нормами закону, проте у даному випадку не є ефективним засобом захисту, та не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Інші документи додані сторонами до справи не спростовують встановлених судом обставин і не змінюють висновків суду.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 не виконала обов`язок по доведенню обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, тому первісні позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Як встановлено судом із зустрічного позову, після смерті ОСОБА_6 , позивач та її сестра ОСОБА_1 успадкували домоволодіння в рівних частинах, розташоване на земельній ділянці площею 0,32 га за адресою АДРЕСА_1 .

В порядку приватизації рішенням виконкому Новоолександрівської сільської ради народних депутатів №106 від 25 грудня 1996 року сторонам передані земельні ділянки площами по 0,16 га.

У 1997 році позивач та відповідач оформили право власності на свої земельні ділянки, про що 20 жовтня 1997 року виконкомом Новоолександрівської сільської ради видані державні акти на право приватної власності на землю та погоджені відповідні межі земельних ділянок.

Однак, як зазначає позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , під час виготовлення державних актів булі допущені помилки та видані Державні акти з невідповідними розмірами меж, де на підставі цього просить суд визнати недійсним Держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 20 жовтня 1997 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,16 га, розташовану на території в АДРЕСА_1 (на теперішній час - буд.110) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і визнати недійсним Держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 20 жовтня 1997 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0,16 га, розташовану на території АДРЕСА_1 (на теперішній час - буд. 110) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

За змістом ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і порядку, встановленому законом..»».

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи , яка померла(спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.

На підставі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2020 року ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , про призначення судової земельно-технічної експертизи, де за повідомленням експерта №878/879-20 неможливо провести експертизу та надати висновок на поставлені питання у зв`язку з невиконанням клопотання експерта від 05.03.2020 №750/878/879-20/06/20 та неповерненням цивільної справи №175/356/-19-ц відповідно до статті 72 ЦПК України, п.п. 1.13., 2.1., 4.11. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998р. за №705/3145.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13-на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України" Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів N2,4,7 та 11 до Конвенції"N475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не виконала обов`язок по доведенню обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; тощо.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. На підставі вищевикладеного зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 316, 319 ЦК України, ст.ст. 3, 38, 57, 60, 81, 141, 264 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про неправомірну відмову в підписі документу та визнання дійсним даного документу – відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку – відмовити

Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивачів за позовами.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко