Рішення № 99785979, 22.09.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/657/21

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами загального провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: фізичної особи - підприємця Ботвиної Тетяни Валеріївни,

АДРЕСА_3 ;

адреса представника - адвокат Гутник В.П., а/с 352, м. Чернігів, 14013;

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

до відповідача 1: Приватного підприємства "Мельник І С",

вул. Енергетиків, 8, кв. 2, м. Чернігів, 14023;

електронна адреса: melnik.chernigiv@gmail.com;

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меіс",

вул. Енергетиків, 8, кв. 2, м. Чернігів, 14023;

електронна адреса: melnik.chernigiv@gmail.com;

предмет спору: про визнання недійсним рішення власника від 16.04.2021 та акту приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу від 16.04.2021; скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості; визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: Гутник В.П. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СВ №1010037 від 15.06.2021;

від відповідача 1: Купрієнко О.В. - адвокат, ордер серія АА №017935, видано 04.08.2021;

Мельник В.П. - керівник;

від відповідача 2: Мельник А.В. - керівник.

У судовому засіданні 22.09.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення власника ПП "Мельник І С" (ідентифікаційний код 14240185) від 16 квітня 2021 року в частині пункту першого порядку денного, яким вирішено здійснити майновий внесок до статутного капіталу ТОВ "Меіс" (ідентифікаційний код 43875828) шляхом передачі нерухомого майна належного ПП "Мельник І С" (ідентифікаційний код 14240185), що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 558,8кв.м., опис: основна будівля літ. "А", навіс "A3" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101), справжність підпису на якому посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. за реєстровим номером 1317;

- визнати недійсним акт приймання-передачі майнового внеску ПП "Мельник І С" до статутного капіталу ТОВ "Меіс" від 16 квітня 2021 року, яким ПП "Мельник І С" (ідентифікаційний код 14240185) передало, а ТОВ "Меіс" (ідентифікаційний код 43875828) прийняло в свою власність в якості майнового внеску ПП "Мельник І С" до статутного капіталу ТОВ "Меіс" наступне нерухоме майно: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 558,8 кв.м., опис: основна будівля літ. "А", навіс "АЗ" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101), справжність підписів на якому посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. за реєстровими номерами 1322, 1323);

- скасувати державну реєстрацію прав, а саме: державну реєстрацію права власності ТОВ "Меіс" (ідентифікаційний код 43875828) на нежитлову будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 558,8 кв.м., опис: основна будівля літ. "А", навіс "АЗ", що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101), яка проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2021 о 19:42:59 державним реєстратором приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою Ольгою Степанівною (номер запису про право власності/довірчої власності: 41579317);

- визнати за ПП "Мельник І С" (ідентифікаційний код 14240185) право власності на нежитлову будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 558,8 кв.м., опис: основна будівля літ. "А", навіс "А3", що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 справа №927/657/21 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; сторонам установлено строк на подання відзивів на позов, відповіді на відзиви, заперечень, заяв, пояснень тощо; підготовче засідання призначено на 12.07.2021.

09.07.2021, представником ФОП Ботвини Т.В. подано заяву б/н від 09.07.2021 про відвід судді Фесюри М.В. з обставин, які викликають сумнів в його неупередженості.

Ухвалою суду від 12.07.2021 відмовлено в задоволенні заяви позивача від 09.07.2021 про відвід судді Фесюри М.В. Задоволено заяву судді Фесюри М.В. про самовідвід. Відведено суддю Фесюру М.В. від розгляду справи №927/657/21.

У порядку статті 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) справа №927/657/21 за результатами повторного автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Романенко А.В., про що сформовано протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 12.07.2021 прийнято справу №927/657/21 до розгляду судом у складі судді Романенко А.В.; призначено підготовче засідання на 26.07.2021.

Відповідачі 1 та 2 в установлений строк скористались правом на подання, в порядку статей 165, 178 ГПК України, відзиву на позов (тотожні за змістом). Проти позову заперечили в повному обсязі. Зазначили, що ТОВ «Меіс» (відповідач 2) створений 20.10.2020 (відповідний запис внесено до ЄДРПОУ), тобто задовго до прийняття судового рішення про стягнення коштів з ПП «Мельник І С» на користь ФОП Ботвиної Т.В. Створенню Товариства передував тривалий переговорний процес, що мав на меті визначити оптимальний шлях розвитку виробництва (розпочато ще в 2019 році). За поясненнями відповідачів, у 2019 році виробничі площі ПП «Мельник І С» були орендовані ТОВ «Оптіма» для виконання оборонного замовлення (копія відповідного договору додана до відзиву). На той час ПП «Мельник І С» не мав можливості отримати оборонне замовлення самостійно, так як на його балансі відсутні необхідні виробничо-технічні потужності. У 2019 році, на спільній нараді засновника ПП «Мельник І С» та майбутніх засновників ТОВ «Меіс», була досягнута домовленість про створення Товариства, на якому будуть сконцентровані необхідні виробничі потужності з метою участі Товариства в майбутніх тендерах для військових замовлень, на підтвердження наведеного до відзиву додано належним чином засвідчену копію протоколу намірів сторін. Товариство створено в жовтні 2020 року незалежно від судового провадження в справі №927/997/19. Проте процес формування статутного фонду Товариства тривав до травня 2021 року. На підставі оскаржуваного рішення, до статутного фонду Товариства ПП «Мельник І С», в якості майнового внеску передало належну йому нежитлову будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 558,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30. За доводами відповідачів, процес створення Товариства та формування його статутного фонду ніяким чином не був пов`язаний із розглядом та вирішенням судової справи №927/997/19. Оскаржуване рішення про передачу майна до статутного фонду Товариства це результат попередніх домовленостей між майбутніми учасниками цього Товариства, що були досягнуті ще в 2019 році. Наголошували, що на момент прийняття оскаржуваного рішення власника ПП «Мельник І С» було відсутнє будь-яке обтяження щодо спірного нерухомого майна та не існувало жодного відкритого виконавчого провадження, в якому стягувачем виступала позивач. Вважають, що позивач не є належним суб`єктом оскарження рішення одноосібного власника юридичної особи. Рішення власника приватного підприємства про передачу майна до статутного фонду господарського товариства (з огляду на досягнуті в минулому домовленості) та, складений на його підставі, акт прийому-передачі майна не підпадають під поняття правочину, в розумінні статті 202 ЦК України, та до них не можуть бути застосовані приписи статей 203, 215 цього Кодексу. Відзиви відповідачів 1 та 2 (тотожні за змістом) за поясненнями їх представників, направлені позивачу одним відправленням - 1401402258606.

26.07.2021, у підготовче засідання прибули повноважні представники сторін.

Відповідачем 1 заявлено клопотання про зупинення провадження в справі, на підставі п.5 частини 1 статті 227 ГПК України, до вирішення справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства. З доданих до клопотання документів вбачається, що за заявою Мельник В.П. (керівника ПП «Мельник І С») від 15.07.2021, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено реєстраційний запис - номер кримінального провадження: 12021270340002155, правова кваліфікація частина 3 статті 358 Кримінального кодексу України, за фактом підробки документів (видаткових накладних).

За п.5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження в справі, зокрема, з об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи в випадку, коли зібрані докази дозволяють установити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Судом відхилено клопотання відповідача 1 про зупинення провадження в справі, як безпідставне, оскільки факт реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань будь-якого звернення за фактом вчинення злочину, не є підставою для зупинення провадження в господарській справі. Відповідачем 1 не доведено існування будь-яких об`єктивних обставин, що унеможливлюють вирішення наявного спору в судовому порядку.

Судом, з огляду на намір позивача скористатись процесуальним правом на подання мотивованої відповіді на відзиви, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.08.2021.

Позивач у належний строк, у порядку статей 166, 184 ГПК України, подав відповідь на відзиви. Спростовуючи доводи відповідачів звертав увагу, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі №927/997/19 з ПП «Мельник І С» на користь ФОП Ботвини Т.В. стягнута заборгованість за договором поставки, що укладений в спрощений спосіб шляхом оформлення видаткових накладних у період з 19.03.2019 по 30.05.2019. Тобто, зобов`язання ПП «Мельник І С» перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару виникли ще 19.03.2019. За висновками Верховного Суду щодо застосування норм права стосовно фраудаторних правочинів: будь-який правочин, вчинений боржником у період настання в нього зобов`язань із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок яких боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Тому позивач вважає, що всі дії відповідача 1 щодо відчуження належного йому майна, що вчинені після 19.03.2019 (дата першої видаткової накладної) мають розцінюватись як недобросовісні відносно позивача. Водночас протокол про наміри від 01.03.2019 не може розцінюватись як належний доказ у справі, оскільки, по-перше, даний документ укладено в простій письмовій формі, що не дає можливості пересвідчитись у тому, що його дійсно укладено 01.03.2019 (а не після відкриття провадження в даній справі); по-друге, в протоколі про наміри немає волевиявлення осіб, які його підписали, про надання йому сили попереднього договору; по-третє, протокол про наміри не є корпоративним договором щодо створення Товариства в розумінні Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки сторонами такого договору можуть бути виключно учасники Товариства. Вважає, що протокол про наміри, доданий до відзивів на позов, не є документом зобов`язального характеру та не має жодної юридичної сили, а тому в ПП «Мельник І С» не виник обов`язок з передачі в власність ТОВ «Меіс» спірного нерухомого майна. На момент підписання цього протоколу ТОВ «Меіс» ще не було створено, що також виключає наявність зобов`язальних відносин між відповідачами щодо передачі майна.

04.08.2021, у підготовче засідання прибули всі учасники спору.

Судом, за результатами підготовчого засідання, в порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.09.2021.

01.09.2021, позивачем подано до суду письмову заяву про стягнення судових витрат у справі.

06.09.2021, у судове засідання прибули всі учасники спору, судом розпочато розгляд справи по суті.

У порядку частини 2 статті 216 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2021.

22.09.2021, у судове засідання прибули всі учасники спору.

У судових засіданнях 06.09.2021 та 22.09.2021 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, наведені в позовній заяві та відповіді на відзиви.

Відповідачі 1 та 2 проти задоволення позову заперечували з підстав, зазначених у відзивах на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році, між ФОП Ботвиною Т.В. та ПП «Мельник І С» у спрощений спосіб укладено договір поставки шляхом оформлення видаткових накладних (складені в період з 19.03.2019 по 30.05.2019).

У зв`язку з порушенням ПП «Мельник І С» грошових зобов`язань по розрахунку за отриманий товар, ФОП Ботвиною Т.В. подано позов про стягнення з нього 304599,53грн (справа №927/997/19).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2020 у справі №927/997/19 відмовлено в задоволенні позову ФОП Ботвини Т.В. до ПП «Мельник І С» про стягнення 304599,53грн.

За результатами апеляційного перегляду, Північним апеляційним господарським судом, винесено постанову від 13.04.2021, якою рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2020 у справі №927/997/19 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову ФОП Ботвини Т.В. Присуджено до стягнення з ПП «Мельник І С» на користь ФОП Ботвини Т.В. 295815,72грн основного боргу, 2977,97грн інфляційних втрат, 5805,84грн трьох відсотків річних та 4568,99грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 6853,48грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

За частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28.05.2021, на примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021, Господарським судом Чернігівської області, видано накази в справі №927/997/19.

04.06.2021, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М., за заявою стягувача, винесено постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів №927/997/19, виданих 28.05.2021 Господарським судом Чернігівської області (ВП №65681003; 65680994).

04.06.2021, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М., у межах зведеного виконавчого провадження №65685115 (зведено ВП №65681003; 65680994), винесено постанови про арешт коштів та про арешт майна боржника, в межах суми звернення стягнення.

У процесі здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду в справі №927/997/19 встановлено, що в ПП «Мельник І С» відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, а коштів, що обліковуються на рахунках Підприємства, недостатньо для погашення заборгованості перед ФОП Ботвиною Т.В. Добровільно судове рішення в межах справи №927/997/19 не виконується.

Натомість, як встановлено в межах виконавчого провадження (ЗВТ №65685115), 16.04.2021, ПП «Мельник І С», в особі єдиного власника Мельника В.П. , прийнято рішення про передачу нерухомого майна, належного Підприємству, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30 , а саме: нежитлова будівля, загальною площею 558,8кв.м., опис: основна будівля літ. «А»; навіс «А3», як майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Меіс». Право власності ПП «Мельник І С» на указаний об`єкт нерухомості виникло на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2001 №66, укладеного між ним та ТОВ «ТБМ», зареєстрованого в Реєстрі речових прав на нерухоме мано за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2207723574101.

На підставі указаного рішення, 16.04.2021, за двостороннім актом приймання-передачі майнового внеску ПП «Мельник І С» до статутного капіталу ТОВ «Меіс», відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв у свою власність, в якості майнового внеску до свого статутного капіталу, спірне нерухоме майно, вартість якого за протоколом №2-2021 загальних зборів учасників ТОВ «Меіс» від 16.04.2021 - 50000грн.

Рішення власника ПП «Мельник І С» від 16.04.2021 та акт приймання-передачі майнового внеску ПП «Мельник І С» до статутного капіталу ТОВ «Меіс» (посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. та зареєстровані в Реєстрі за №№1317, 1322, 1323), стали підставою для внесення, 16.04.2021, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про державну реєстрацію права власності ТОВ «Меіс» на спірний об`єкт нерухомості, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 558,8кв.м., опис: основна будівля літ. «А»; навіс «А3», за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30.

Звертаючись з даним позовом про визнання недійсним рішення власника ПП «Мельник І С» від 16.04.2021 та, складеного на його підставі, акту приймання-передачі майнового внеску ПП «Мельник І С» до статутного капіталу ТОВ «Меіс» від 16.04.2021, позивач мотивує заявлені вимоги тим, що перелічені дії відповідачів, які є пов`язаними особами ( Мельник В.П. станом на 16.04.2021 був єдиним засновником та керівником ПП «Мельник І С» та водночас керівником ТОВ «Меіс», а учасниками Товариства були його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), вчинено з порушенням норм матеріального права, що полягають у зловживанні правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України)), недобросовісності (п.6 частини 1 статті 3 ЦК України), порушенні інтересів кредитора (стаття 234 ЦК України), що здійснені з наміром приховати майно з метою в майбутньому унеможливити виконання судового рішення по справі №927/997/19.

За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Статтею 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

За частинами 2 та 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 №2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься в частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, в тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває в посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна в власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зазначено, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна в відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника».

У постанові Верховного Суду, в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 в справі №755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. За частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, за висновком Верховного Суду, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

З матеріалів даної справи вбачається, що 16.04.2021 (тобто через три дні після оголошення апеляційною інстанцією вступної та резолютивної частини постанови в справі №927/997/19), відповідачем 1 прийнято рішення про передачу в якості майнового внеску до статутного капіталу відповідача 2 спірного об`єкту нерухомості, належного йому на праві приватної власності. На день прийняття цього рішення за відомостями, внесених до ЄДРПОУ (витяги з якого додано до матеріалів позовної заяви), у ПП «Мельник І С» (єдиним засновником та учасником якого був Мельник В.П. ) та ТОВ «Меіс» (учасниками якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - діти Мельника В.П. ) був один керівник в особі Мельника В.П . Після передачі відповідачем 1 спірного нерухомого майна до статутного капіталу відповідача 2, ПП «Мельник І С», що увійшов до складу Товариства, збільшив його статутний капітал до 60тис грн (частка в статутному фонді Товариства ПП «Мельник І С» - 50тис грн). 20.04.2021, ПП «Мельник І С» вийшло зі складу Товариства, частка якого була розподілена в рівних частинах між іншими його учасниками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З огляду на дії вчинені відповідачами 1 та 2 (що є пов`язаними особами за визначенням наведеним у пп.14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України) на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі №927/997/19, у відповідача 1 були відсутні кошти та майно за рахунок якого кредиторські вимоги позивача підлягали б задоволенню, про що свідчать належним чином засвідчені копії матеріалів зведеного виконавчого провадження №65685115, зокрема, довідки банківських установ: №1767 від 11.06.2021, №31-4/35541-151 від 07.06.2021, №1-06/1054 від 07.06.2021, лист-відповідь на запит №104887559 від 04.06.2021 МВС України про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що свідчить про відсутність зареєстрованого за боржником майна (сформований 04.06.2021 за №260101720).

У межах даного позову оскаржується дійсність рішення ПП «Мельник І С» (прийняте в особі власника Підприємства) та складений на його підставі двосторонній акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Меіс», оскільки за доводами позивача, такі дії вчинені відповідачами 1 та 2 умисно з наміром завдати їй шкоди, а саме з метою уникнення стягнення заборгованості за судовим рішенням (в справі №927/997/19) за рахунок нерухомого майна, належного ПП «Мельник І С».

Відповідно до статті 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

18.08.2004, до ЄДРПОУ внесено запис про державну реєстрацію ПП «Мельник І С» (код ЄДРПОУ 14240185), номер запису 10641200000000084, дата створення 27.09.1993.

Судом установлено, що засновником (власником) та керівником ПП «Мельник І С» є Мельник В.П. , про що свідчить витяг з ЄДРПОУ (наявний в матеріалах справи).

Рішення загальних зборів учасників (засновника) юридичної особи не є правочинами в розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (засновників) юридичної особи можуть бути, зокрема, невідповідність рішень загальних зборів учасників (засновника) нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зазначені висновки містяться зокрема в Постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17, від 27.03.2018 у справі №904/9431/15.

За частинами 1-4 статті 202 ЦК України правочин - дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише в випадках, установлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За рішенням власника (засновника) ПП «Мельник І С» від 16.04.2021 вирішено передати нерухоме майно належне Підприємству, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 558,8кв.м., опис: основна будівля літ. «А»; навіс літ. «А3», як майновий внесок до статного капіталу ТОВ «Меіс».

На виконання цього рішення, 16.04.2021, між ПП «Мельник І С» і ТОВ «Меіс» складено акт приймання приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу Товариства, відповідно до якого відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв у власність спірне нерухоме майно.

Надаючи належну оцінку акту приймання приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу юридичної особи, здійснивши належний аналіз Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015), суд дійшов висновку про те, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 11.09.2018 у справі №918/1377/16, від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 09.03.2021 у справі №904/440/20.

Правочин або інші дії (в тому числі рішення власника про передачу майна у власність юридичної особи як внесок), які вчиняються учасниками цивільних правовідносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин або інші дії не можуть використовуватись учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утриматись від дій, які безпідставно зменшують розмір її активів.

Правочин/інші дії, які вчинені боржником у період настання в нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок яких боржник перестає бути платоспроможним, мають ставитись під сумнів у частині їх добросовісності та наявності ознак зловживання правом. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

За висновком суду визнання недійсним рішення засновника відповідача 1 та, укладеного на підставі цього рішення відповідачами 1 та 2, двостороннього акту приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу Товариства (що за п.48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стали підставою державної реєстрації права власності відповідача 2 на спірне нерухоме майно) є належним способом захисту інтересів позивача ФОП Ботвини Т.В., як кредитора по відношенню до відповідача 1 в межах ЗВП №65685115, у розумінні статей 16 ЦК України та 20 ГК України.

Згідно з частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини 3 статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна дій щодо розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, проаналізувавши доводи та заперечення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив, що рішення ПП «Мельник І С», в особі його власника Мельника В.П. , про передачу належного Підприємству нерухомого майна до статутного капіталу Товариства, керівником якого також був Мельник В.П. , а учасниками Товариства його діти, одразу (протягом трьох днів) після прийняття апеляційною інстанцією постанови про стягнення з Підприємства заборгованості в сумі 304599,53грн на користь позивача (справа №927/997/19), що в подальшому унеможливило задоволення кредиторських вимог та призвело до неплатоспроможності боржника, в своїй сукупності свідчить про те, що таке рішення прийнято на шкоду інтересам цього кредитора (позивача), суперечить загальним засадам цивільного судочинства (п.6 статті 3 ЦК України) та є проявом зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), відтак підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

За частиною 4 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в частині 3 цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Двосторонній акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу Товариства має ознаки фраудаторного правочину, відносно якого підлягають застосуванню приписи частини 1 статті 203, частин 1 та 2 статті 215 та статті 234 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені в статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені в статті 215 ЦК України.

За змістом частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1 та 3 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені в постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року в справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року в справі № 359/1654/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16 дійшла висновку, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. При цьому, та обставина, що правочин, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Судом, у межах даної справи враховано, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, а тому така протизаконна ціль, як прийняття відповідачем 1 рішення та укладення на його підставі з відповідачем 2 двостороннього акту приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу пов`язаної особи (16.04.2021), з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу (постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі №927/997/19) свідчить, що правова мета такого правочину (в формі двостороннього акту) є іншою, ніж та, що ним передбачена (ПП «Мельник І С» вийшло зі складу учасників ТОВ «Меіс» 20.04.2021, а його частка в рівних частинах розподілена між учасниками цього Товариства, які є близькими родичами керівника відповідачів 1 та 2 на час вчинення таких дій), а тому цей правочин є фіктивним і має бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Доводи відповідачів 1 та 2 про те, що створення та формування статутного капіталу ТОВ «Меіс» не пов`язано з вирішенням справи №927/997/19, судом відхилено як такі, що спростовуються наведеними вище висновками. Протокол про наміри щодо створення Товариства від 01.03.2019 (копія якого додана до відзивів) не є попереднім договором, у розумінні статті 635 ЦК України, оскільки не містить волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, а тому даний документ не породжує будь яких зобов`язальних відносин та не створює правових наслідків, про що також звертав увагу позивач.

Одночасно в межах даного позову заявлено похідні вимоги:

- про скасування державної реєстрації прав, а саме: державної реєстрації права власності ТОВ «Меіс» на нежитлову будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 558,8 кв.м., опис: основна будівля літ. "А", навіс "АЗ", що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101), яка проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2021 о 19:42:59 державним реєстратором приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою Ольгою Степанівною (номер запису про право власності/довірчої власності: 41579317);

- про визнання за ПП "Мельник І С" права власності на нежитлову будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 558,8 кв.м., опис: основна будівля літ. "А", навіс "А3", що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101).

За дефініцією наведеною в статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 3 указаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до вимог частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (в випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За п.48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 №1127), для державної реєстрації права власності в зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються, зокрема, документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна; рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою).

За частиною 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав. Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону державним реєстратором є нотаріус.

Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Белової О.С., номер запису про право власності: 41579317, 16.04.2021, зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 558,8кв.м., опис: основна будівля літ. «А», навіс «А3», за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30, за ТОВ «Меіс» на підставі рішення власника ПП «Мельник І С», серія та номер: 1317, виданий 16.04.2021, видавник: Белова О.С., приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу; та акту приймання-передачі майнового внеску ПП «Мельник І.С.» до статутного капіталу ТОВ «Меіс», серія та номер: 1322, 1323, виданий 16.04.2021, видавник: Белова О.С., приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу.

Єдиною умовою скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права є рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на те, що суд, у межах даної справи, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання недійсними рішення власника ПП «Мельник І С» від 16.04.2021 (у частині пункту 1) та акту приймання-передачі майнового внеску ПП «Мельник І С» до статутного капіталу ТОВ «Меіс» від 16.04.2021 (за якими проведено державну реєстрацію права власності на спірний нерухомий об`єкт за відповідачем 2), тому наявні достатні підстави для скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Меіс» та визнання права власності на спірний нерухомий об`єкт за попереднім власником - ПП «Мельник І С».

Відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, забезпечить ефективний захист майнових прав та інтересів позивача, як кредитора по відношенню до боржника (відповідача 1) в межах примусового виконання судового рішення в справі №927/997/19.

Таким чином, з урахуванням установлених судом обставин, даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

У письмовій заяві від 01.09.2021 б/н позивач повідомив, що розмір витрат на правову допомогу в межах даної справи становить 50000грн. На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу надав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: договору про надання правової допомоги від 19.11.2019, додаткового договору від 14.06.2021 щодо визначення гонорару до договору про надання правової допомоги від 19.11.2019, що укладені між ФОП Ботвиною Т.В. та адвокатом Гутник В.П.; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, серія ЧН №000085, виданого 18.11.2016; ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серія СВ №1010037, виданого 15.06.2021; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі №927/657/21; рахунку №21/06-14-1 від 14.06.2021 на оплату вартості наданих послуг за Договором; платіжних доручень №437 від 18.06.2021 на суму 5000грн та №445 від 13.07.2021 на суму 5000грн, квитанцій про отримання готівкових коштів №9 від 02.08.2021 на суму 10000грн та №10 від 30.08.2021 на суму 10000грн.

Виходячи з умов додаткового договору від 14.06.2021 щодо визначення гонорару до договору про надання правової допомоги від 19.11.2019 (у новій редакції від 04.06.2021) (пункти 1-4) сторони погодили, що за представництво інтересів Клієнта (ФОП Ботвини Т.В.) в Господарському суді Чернігівської області у справі за позовом ФОП Ботвини Т.В. до ПП «Мельник І С» та ТОВ «Меіс» про визнання недійсним рішення власника від 16.04.2021 в частині п.1 першого порядку денного, визнання недійсним акту приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу від 16.04.2021, скасування державної реєстрації прав, визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30, встановлено фіксований розмір гонорару в розмірі 50000грн. Клієнт сплачує гонорар такими частинами: до/під час надання правової допомоги (попередня оплата - до прийняття Господарським судом Чернігівської області судового рішення, яким завершується розгляд справи) - 30000грн (підпункт 4.2.1. Договору); після надання правової допомоги (після прийняття Господарським судом Чернігівської області судового рішення, яким завершується розгляд справи) - 20000грн (підпункт 4.2.2. Договору). Гонорар сплачується в такі терміни: згідно з підпунктом 4.2.1. Додаткового договору - 31.08.2021; згідно з підпунктом 4.2.2. Додаткового договору - протягом трьох місяців після прийняття Господарським судом Чернігівської області судового рішення, яким завершується розгляд справи). На підтвердження сплати Клієнтом попередньої оплати в рахунок наданих адвокатом послуг, до матеріалів справи додано засвідчені копії платіжних доручень №437 від 18.06.2021 на суму 5000грн, №445 від 13.07.2021 на суму 5000грн та квитанцій про отримання готівкових коштів №9 від 02.08.2021 на суму 10000грн та №10 від 30.08.2021 на суму 10000грн.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат у межах справи №927/657/21, останнім надано наступну професійну правову допомогу в суді першої інстанції: 23.06.2021 - підготовка та подача до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви, направлення її копій та додатків відповідачам, витрачено 22год (1); 09.07.2021 - підготовка та подача до суду першої інстанції заяви про відвід судді, витрачено 1год.30хв (2); 26.07.2021 - участь у підготовчому засіданні в суді першої інстанції, витрачено орієнтовно 15хв (3); 29.07.2021 - підготовка та подача до суду першої інстанції заяви про ознайомлення з матеріалами справи та зняття з них копій, витрачено 1год (4); 29.07.2021 - ознайомлення з матеріалами справи та зняття з них копій в приміщенні суду, витрачено 30хв (5); 30.07.2021 - підготовка та подача до суду першої інстанції відповіді на відзиви відповідачів 1 та 2, та направлення їм відповідних копій, витрачено 8год (6); 04.08.2021 - участь у підготовчому засіданні в суді першої інстанції, витрачено орієнтовно 15хв (9); 01.09.2021 - підготовка та подача до суду першої інстанції заяви про стягнення судових витрат, направлення її копії з додатками відповідачам 1, 2, витрачено 2год30хв (10); 06.09.2021 - участь у судовому засіданні в суді першої інстанції, орієнтовно 30хв (9); після 06.09.2021 - участь у судовому засіданні в суді першої інстанції, орієнтовно 15хв (10).

Велика Палата Верховного Суду, правові висновки якої є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України, вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг (включаючи підготовку справи до розгляду та подачу позову до суду, підготовку та подачу письмової відповіді на відзиви, участь представника в судових засіданнях 26.07.2021, 04.08.2021, 06.09.2021 та 22.09.2021), з урахуванням предмету заявленого позову, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України, вирішив покласти на відповідачів 1 та 2 відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000грн, що документально обґрунтовані та мають бути відшкодовані кожним з відповідачів по 12500грн. За висновком суду, час витрачений адвокатом на надання правової допомоги в межах даної справи за його детальним розрахунком (доданий до матеріалів справи) явно завищений.

Враховуючи, що при поданні цього позову до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 9080грн, то відповідно до статті 129 ГПК України, з огляду на задоволення позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів, а саме стягнення з кожного з них на користь позивача по 4540грн судового збору.

Керуючись статтями 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165, 166, 184, 195, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги фізичної особи - підприємця Ботвини Тетяни Валеріївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства «Мельник І С» (14023, м. Чернігів, вул. Енергетиків, 8, кв. 2, код ЄДРПОУ 14240185) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Меіс» (14023, м. Чернігів, вул. Енергетиків, 8, кв. 2, код ЄДРПОУ 43875828) про визнання недійсним рішення власника від 16.04.2021 та акту приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу від 16.04.2021; скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості; визнання права власності, задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення власника Приватного підприємства «Мельник І С» (код ЄДРПОУ 14240185) від 16 квітня 2021 року, в частині пункту першого порядку денного, яким вирішено здійснити майновий внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меіс» (код ЄДРПОУ 43875828) шляхом передачі нерухомого майна належного Приватному підприємству «Мельник І С» (код ЄДРПОУ 14240185), що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 558,8кв.м., опис: основна будівля літ. «А», навіс «A3» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101), справжність підпису на якому посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. за реєстровим номером 1317.

3. Визнати недійсним акт приймання-передачі майнового внеску Приватного підприємства «Мельник І С» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меіс» від 16 квітня 2021 року, яким Приватне підприємство «Мельник І С» (код ЄДРПОУ 14240185) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Меіс» (код ЄДРПОУ 43875828) прийняло в свою власність в якості майнового внеску Приватного підприємства «Мельник І С» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меіс» наступне нерухоме майно: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 558,8 кв.м., опис: основна будівля літ. «А», навіс «А3» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101), справжність підписів на якому посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. за реєстровими номерами 1322, 1323.

4. Скасувати державну реєстрацію прав, а саме: державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Меіс» (код ЄДРПОУ 43875828) на нежитлову будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 558,8кв.м., опис: основна будівля літ. «А», навіс «А3», що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101), яка проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2021 о 19:42:59 державним реєстратором приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою Ольгою Степанівною (номер запису про право власності/довірчої власності: 41579317).

5. Визнати за Приватним підприємством «Мельник І С» (код ЄДРПОУ 14240185) право власності на нежитлову будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 558,8кв.м., опис: основна будівля літ. «А», навіс «А3», що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2207723574101).

6. Стягнути з Приватного підприємства «Мельник І С» (14023, м. Чернігів, вул. Енергетиків, 8, кв. 2, код ЄДРПОУ 14240185) на користь фізичної особи - підприємця Ботвини Тетяни Валеріївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4540грн судового збору та 12500грн витрат на професійну правову допомогу.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меіс» (14023, м. Чернігів, вул. Енергетиків, 8, кв. 2, код ЄДРПОУ 43875828) на користь фізичної особи - підприємця Ботвини Тетяни Валеріївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4540грн судового збору та 12500грн витрат на професійну правову допомогу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 22.09.2021

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко