Рішення № 99785680, 16.09.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/399/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання: Крутіна Ю.С.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМП", вул. Васильківська, буд. 30Д, м. Київ, 03022

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмонтажбуд", вул. Живова, 4, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 201 953, 13 грн. заборгованості.

За участі представників:

Позивача: Дашко Тарас Юрійович, довіреність б/н від 23.06.2021 р.

Відповідача: не прибув.

Суть справи:

14.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАМП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмонтажбуд" про стягнення 201 953, 13 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в наслідок не виконання взятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу № МВ-02/06/01 від 02.06.2015, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 201 953, 13 грн., з яких: 178 273,12 грн. - сума основного боргу; 10 956,77 грн. - пеня; 10 203,84 грн. - інфляційні втрати; 2 519,40 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.06.2021 відкрито провадження у справі № 921/399/21 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2021 на 14:30 год. Названою ухвалою встановлено відповідачу строк в 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов, із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, копію відзиву направити позивачу про що докази надати суду, також запропоновано у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч. 4 ст.176 ГПК України; позивачу - в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Також запропонувати позивачу надати суду додаткові обґрунтування строку виконання зобов`язань з оплати товару з урахуванням п. 4.2. Договору купівлі-продажу №МВ-02/06/01 від 02.06.2015.

03.09.2021 позивачем на виконання ухвали суду подано пояснення №30-08/2021-02 від 30.08.2021 (вх. № 7187 від 03.09.2021), у якому зазначає, що пунктом 4.2 Договору визначено, що порядок розрахунків за поставлений Товар визначається в Додатках до даного Договору, однак сторонами Договору не укладались жодні Додатки до Договору купівлі-продажу № МВ-02/06/01 від 02.06.2015р., в тому числі ті, якими визначався б порядок розрахунків за поставлений Товар, у зв`язку з чим вказує, що порядок розрахунків за поставлений Товар згідно Договору визначався та здійснювався Сторонами на підставі норм чинного цивільного законодавства України, зокрема ст. 692, 530 Цивільного кодексу України, а саме з моменту підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

В судове засідання, яке відбулося 16.09.2021, представник позивача прибув, позовні вимоги викладені у позовній заяві з урахуванням додатково поданих пояснень №30-08/2021-02 від 30.08.2021 підтримав.

В дане судове засідання представник відповідача не прибув, жодних заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву не подав. Процесуальні документи надсилались судом за адресою, зазначеною у позовній заяві та сформованому судом Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: вул. Живова, 4, м. Тернопіль, 46000. Однак поштова кореспонденція (як-то ухвала суду від 18.06.2021 про відкриття провадження у справі № 921/399/21, ухвали суду 08.07.2021 та від 03.09.2021 про відкладення розгляду справи) поверталася адресату з відміткою “неповна адреса” та "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, вбачається, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховий Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 12.03.2019 за №923/1432/15.

Таким чином, з огляду на викладене, слід вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях не скористався.

Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

При цьому судом враховано, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.

02 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЕ» , яке в подальшому у відповідності до Рішення учасника №26-06/2019 від 26.06.2019р. перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАМП» (надалі Продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФІРМА КУРІННИЙ І КОМПАНІЯ», перейменоване 03.03.2021 у Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОПІЛЬМОНТАЖБУД» (надалі Покупець), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 04.06.2021р., що міститься у матеріалах справи, укладено Договір купівлі-продажу №МВ-02/06/01 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язався передати на умовах даного Договору у власність Покупця Товар, найменування, кількість, комплектність, ціна та асортимент якого визначені у Додатку до даного Договору або у рахунку-фактурі, та підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладними), а Покупець в свою чергу - сплатити його повну вартість та прийняти Товар.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. Договору, та діє до 31.01.2015 року, а в частині виконання Сторонами взятих на себе по Договору зобов`язань - до моменту їх повного виконання Сторонами. Сторони дійшли взаємної згоди, що Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін за 1 місяць до моменту закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору (п.п. 10.1-10.2 Договору).

На виконання укладеного між сторонами Договору, протягом строку дії Договору Продавцем передано у власність Покупця, а Покупцем прийнято Товар на загальну суму 1051694,12 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (всього 48 шт.), копії яких містяться у матеріалах справи, підписаних представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб без зауважень, який Покупцем оплачено лише частково в розмірі 873421 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку ТОВ "КРАМП" №361 за 02.06.2015 по 02.06.2021. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий ним згідно Договору Товар станом на день заявлення позову - 14.06.2021 , становить 178 273,12 грн.

В зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку по оплаті отриманого ним товару, 07.12.2020р. позивач надіслав на адресу Товариства Претензію №01-12/20 від 01.12.2020 з вимогою негайно погасити заборгованість за поставлений та неоплачений ним Товар згідно Договору на загальну суму 178 273,12 грн. Вказана Претензія отримана Відповідачем 10.12.2020р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7901706835337 з відміткою про вручення, однак жодної відповіді на Претензію позивач не отримав.

Позивач стверджує, що вказана заборгованість в сумі 178 273,12 грн станом на момент звернення до суду Покупцем не сплачена.

З огляду на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАМП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмонтажбуд" про стягнення 178 273,12 грн. боргу за постановлений на підставі договору купівлі-продажу № МВ-02/06/01 від 02.06.2015 товар, а також 10 956,77 грн. пені; 10 203,84 грн. інфляційних втрат; 2 519,40 грн. - 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Договір купівлі-продажу №МВ-02/06/01 від 02.06.2015 є таким, що відбувся, окрім того даний договір станом на час розгляду справи не є зміненим чи розірваним, оскільки доказів припинення дії вказаного Договору в порядку визначеному його умовами (п. 10.2, п. 10.8 Договору) сторонами не подано, а судом не здобуто.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаних умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1051694,12 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (всього 48 шт.), підписаних представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб без зауважень.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено оборотно-сальдову відомість по рахунку ТОВ "КРАМП" №361 за 02.06.2015 по 02.06.2021, згідно якої відповідачем було сплачено на користь позивача загалом 873421 грн.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України,

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так відповідно до п. 4.2 Договору купівлі-продажу №МВ-02/06/01 від 02.06.2015 порядок розрахунків за поставлений Товар визначається в Додатках до даного Договору. Оплата є такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок Продавця в повному обсязі.

Позивач у поданих суду поясненнях №30-08/2021-02 від 30.08.2021 (вх. № 7187 від 03.09.2021) повідомив, що сторонами Договору не укладались жодні Додатки до Договору купівлі-продажу № МВ-02/06/01 від 02.06.2015р., в тому числі ті, якими визначався б порядок розрахунків за поставлений Товар.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Судом встановлено, що відповідач свій обов`язок по оплаті одержаного товару виконав лише частково і станом на 14.06.2021 (день заявлення позову) заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий ним згідно Договору купівлі-продажу № МВ-02/06/01 від 02.06.2015р. товар з урахуванням часткових проплат становить 178 273,12 грн. Доказів зворотного відповідачем не подано, а судом не здобуто.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМП" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмонтажбуд" 178 273,12 грн боргу за Договором купівлі-продажу № МВ-02/06/01 від 02.06.2015р., як обґрунтовано заявлених.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10 956,77 грн. пені, 10 203,84 грн. інфляційних втрат та 2 519,40 грн. 3% річних , суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так відповідно до п. 4.1. Договору, Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору в порядку, передбаченому законодавством та даним Договором.

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням наведеного сума пені, заявленої позивачем до стягнення, згідно поданого ним до позовної заяви розрахунку за період з 11.12.2020 по 31.05.2021 становить 10 956,77 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.9 вказаної Постанови).

З огляду на наведене вище, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", суд провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені і вважає вірним її нарахування за період з 11.12.2020 по 31.05.2021 в сумі 10 956,77 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем здійснено нарахування 10203,84 грн інфляційних втрат за період грудень 2020 - квітень 2021 та 2519,40грн 3% річних за період з 11.12.2020 по 31.05.2021 на підставі положень ст. 625 ГПК України.

Судом перевірено подані сторонами розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на предмет їх відповідності умовам договору та нормам законодавства України, а також здійснено власний їх перерахунок за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" та встановлено, що вимоги позивача про їх стягнення з відповідача підлягають до задоволення у розмірі 10203,84 грн інфляційних втрат за період грудень 2020 - квітень 2021 та 2519,40грн 3% річних за період з 11.12.2020 по 31.05.2021 як обґрунтовано заявлені.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМП" про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмонтажбуд" 178 273,12 грн боргу за Договором купівлі-продажу № МВ-02/06/01 від 02.06.2015р., 10 956,77 грн. пені, 10 203,84 грн. інфляційних втрат та 2 519,40 грн. - 3% річних як обґрунтовано заявлених та по суті не оспорених відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору в сумі 3029,31 грн, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмонтажбуд"( вул. Живова, 4, м. Тернопіль, 46000, ідент.код 39733235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " КРАМП" (вул. Васильківська, буд. 30Д, м. Київ, 03022, ідент.код 38718510) 201 953 (двісті одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят три) грн. 13 коп. заборгованості та 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) грн 31 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАМП" (вул. Васильківська, буд. 30Д, м. Київ, 03022, ідент.код 38718510).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільмонтажбуд" ( вул. Живова, 4, м. Тернопіль, 46000, ідент.код 39733235).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2021.

Суддя Н.М. Бурда