Рішення № 99785241, 13.09.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р. Справа № 910/23520/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Фермерського господарства «Мрія»

до: 1) Бучанської районної державної адміністрації Київської області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Аквахвиля»

3) Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Дащенка Олега Юрійовича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача –

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3 ;

4) ОСОБА_4 ;

5) ОСОБА_5 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів – Кабінет Міністрів України;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 – Компанія «Сіті Ф Енд П ЛТД» (Company City F and P LTD);

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації

за участю представників

позивача: Храпаль М.В. – представник за довіреністю від 01.03.2021;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: Титорчук С.Ф. – адвокат, довіреність від 25.01.2021;

відповідача 3: не з`явився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: не з`явились.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2013 року до Господарського суду міста Києва звернулось Фермерське господарство «Мрія» (далі – позивач, ФГ «Мрія») з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі – відповідач 1, Києво-Святошинська РДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Аквахвиля» (далі – відповідач 2, ТОВ «Зелена Аквахвиля»), у якому просило суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Києво-Святошинської РДА від 15.04.2013 № 288 про передачу в оренду водного об`єкта;

- визнати недійсним договір оренди водного об`єкта загальнодержавного значення від 16.04.2013 № 105, укладений між Києво-Святошинською РДА та ТОВ «Зелена Аквахвиля».

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 51, 58, 59, 85 Водного кодексу України та статей 116, 123, 124, 149 Земельного кодексу України, обґрунтовані тим, що оскаржуваними розпорядженням та договором оренди водного об`єкта, який переданий у користування ТОВ «Зелена Аквахвиля», порушуються права та законні інтереси позивача, як землекористувача земельної ділянки, переданої ФГ «Мрія» у постійне користування згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 10.09.2001 на підставі рішення Києво-Святошинської РДА від 16.02.1999, а передача водного об`єкта відповідачеві 2 суперечить цільовому призначенню земельної ділянки, яка надана позивачу для ведення фермерського господарства та буде перешкоджати реалізації його прав та обов`язків щодо використання земельної ділянки.

Позивач також посилався на відсутність у Києво-Святошинської РДА повноважень на розпорядження водним об`єктом загальнодержавного значення.

У відзиві на позовну заяву Києво-Святошинська РДА просила суд відмовити у задоволенні позову вказуючи на те, що ні Конституцією України, ні Водним кодексом України, ні Законом України «Про місцеві державні адміністрації» не встановлено прямої заборони видавати розпорядження, і оскільки райдержадміністрація є частиною виконавчої гілки влади та здійснює державну політику, визначену Кабінетом Міністрів України в межах адміністративно-територіальної одиниці в порядку та у спосіб, визначених законом, оскаржуване розпорядження Києво-Святошинської РДА та спірний договір є законними, а доводи позивача необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач 1 також зазначав, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів, вважаючи, що ФГ «Мрія» має право на користування земельною ділянкою лише після укладення договору оренди в порядку ст. 93 Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», який позивачем не наданий, а згідно з розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 18.03.2010 № 2019 було передано частину земель ФГ «Мрія» у приватну власність громадян, про що позивач не повідомив у позовній заяві.

ТОВ «Зелена Аквахвиля» просило суд відмовити у задоволенні позову вказуючи, зокрема, на те, що відповідно до наданого позивачем земельного акта у постійне користування було надано земельну ділянку площею 50 га в межах згідно з планом громадянці ОСОБА_2 , а не позивачеві – ФГ «Мрія», тобто позивачем не доведено порушення його права та інтересів. Крім того, як зазначав відповідач 2, на даному земельному акті була зроблена відмітка про зміни у землекористуванні на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 18.03.2010 № 2019, відповідно до якого було передано у приватну власність земельні ділянки членам фермерського господарства, у тому числі і ОСОБА_2 , тобто земельна ділянка площею 50 га, яка надавалась у 2001 році у постійне користування громадянці ОСОБА_2 , у 2010 році була розділена шляхом виділення з неї земельних ділянок громадянам у власність, проте новий державний акт на землю ОСОБА_2 , з визначенням розміру, кадастрового номеру та схеми земельної ділянки, не отримувався, що, на думку відповідача 2, свідчить про відсутність спору про право.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України у письмових поясненнях стосовно позовних вимог зазначав, що інформація про те, що укладено договір оренди водного об`єкта загальнодержавного значення від 16.04.2013 № 105 – не підтверджена іншими доказами, які б доводили, що переданий в оренду водний об`єкт належить до об`єктів загальнодержавного значення та відсутня інформація про те, чи було погоджено спірний договір оренди державними органами охорони навколишнього середовища та водного господарства, як того вимагає частина сьома статті 51 Водного кодексу України. Кабінет Міністрів України вважає, що в разі отримання доказів буде зрозуміло чи може рішення з господарського спору вплинути на його права або обов`язки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014, в задоволенні позовних вимог ФГ «Мрія» відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі № 910/23520/13 та рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження № 288 від 15.04.2013 «Про передачу в довгострокову оренду водного об`єкту ТОВ «Зелена Аквахвиля» на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області. Визнано недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення від 16.04.2013 № 105, укладений між Києво-Святошинською РДА та ТОВ «Зелена Аквахвиля». Стягнуто з Києво-Святошинської РДА в доход Державного бюджету України судові витрати – 1147,00 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ «Зелена Аквахвиля» в доход Державного бюджету України судові витрати – 1147,00 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/23520/13 скасовано. Матеріали справи № 910/23520/13 повернуто до Господарського суду міста Києва для виконання ним вимог ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 направлено справу № 910/23520/13 за позовом ФГ «Мрія» до Києво-Святошинської РДА та ТОВ «Зелена Аквахвиля», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Кабінет Міністрів України та Компанія «Сіті Ф Енд П ЛТД» (Company City F and P LTD), про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди – за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017, справу № 910/23520/13 передано на розгляд судді Щоткіну О.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2017 прийнято справу № 910/23520/13 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2017 зупинено провадження у справі № 910/23520/13 до набрання законної сили рішенням у справі № 911/4751/15.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2018 відмовлено в задоволенні заяви ФГ «Мрія» про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2021 клопотання ФГ «Мрія» від 02.03.2021 про поновлення провадження у справі задоволено та поновлено провадження у справі № 910/23520/13; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням першого підготовчого засідання на 12.04.2021.

Через канцелярію суду 02.03.2021 (вх. № 4970/21) ФГ «Мрія» подано заяву від 01.03.2021 про збільшення позовних вимог.

Через канцелярію суду 12.04.2021 (вх. № 8550/21) ФГ «Мрія» подано клопотання від 12.04.2021 про залучення співвідповідача.

У судовому засіданні 12.04.2021 представником ФГ «Мрія» подано письмову заяву про відвід судді Господарського суду Київської області Щоткіна О.В. від розгляду справи № 910/23520/13.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 12.04.2021 визнано необгрунтованою заяву представника ФГ «Мрія» від 12.04.2021 про відвід судді Щоткіна О.В. Заяву ФГ «Мрія» від 12.04.2021 про відвід судді Щоткіна О.В. від розгляду справи № 910/23520/13 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву ФГ «Мрія» від 12.04.2021 (вх. № 26/21 від 12.04.2021) про відвід судді передано на розгляд судді Господарського суду Київської області Лутак Т.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Лутак Т.В.) від 13.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви ФГ «Мрія» б/н від 12.04.2021 (вх. № 26/21 від 12.04.2021) про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Щоткін О.В.) від 19.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 17.05.2021.

Через канцелярію суду 17.05.2021 ФГ «Мрія» подано письмові пояснення від 17.05.2021 з метою підтвердження правової позиції, висловленої в позовній заяві, а також клопотання від 17.05.2021 (вх. № 11173/21) про залучення третіх осіб.

У підготовчому засіданні 17.05.2021 суд перейшов до розгляду заяви ФГ «Мрія» від 01.03.2021 про збільшення позовних вимог, якою позивач просив вважати прохальну частину позовної заяви викладеною у такій редакції:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження № 288 від 15.04.2013 «Про передачу в довгострокову оренду водного об`єкту ТОВ «Зелена Аквахвиля» на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» Києво-Святошинської РДА;

- визнати недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення від 16.04.2013 № 105, укладений між Києво-Святошинською РДА та ТОВ «Зелена Аквахвиля»;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37443400 від 06.10.2017, скасувати державну реєстрацію іншого речового права: номер запису про інше речове право 22700571 (спеціальний розділ) від 05.10.2017.

Обгрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначав, що шляхом моніторингу сайту Державного земельного кадастру ФГ «Мрія» виявлено, що на належну йому земельну ділянку було зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Зелена Аквахвиля» (номер запису про право 22700571) державним реєстратором Київської обласної філії Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району». Посилаючись на лист Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» від 27.10.2017 № 453, позивач зазначає, що підставою для реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ «Зелена Аквахвиля» стали: розпорядження Києво-Святошинської РДА від 16.04.2013 № 288, договір оренди водного об`єкта загальнодержавного значення № 105 від 16.04.2013 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На думку позивача, реєстрація права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди № 105, укладеного з Києво-Святошинською РДА, за яким у користування ТОВ «Зелена Аквахвиля» передано водний об`єкт, а не земельну ділянку, суперечила вимогам Земельного законодавства, а державний реєстратор на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження) мав відмовити у здійсненні державної реєстрації прав оренди на належну позивачу земельну ділянку.

Позивач вважає, що вимога про скасування рішення державного реєстратора є похідною від вимог, заявлених ФГ «Мрія» про визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА № 288 від 15.04.2013 і визнання недійсним договору водного об`єкта загальнодержавного значення від 16.04.2013 № 105, оскільки державна реєстрація права оренди земельної ділянки за ТОВ «Зелена Аквахиля» здійснювалась на підставі вказаних розпорядження та договору.

Розглянувши у підготовчому засіданні 17.05.2021 заяву ФГ «Мрія» від 01.03.2021 про збільшення позовних вимог, судом вирішено прийняти її до розгляду з мотивів, викладених в ухвалі суду від 17.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2021 клопотання ФГ «Мрія» від 12.04.2021 (вх. № 8550/21) про залучення співвідповідача задоволено та залучено державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Дащенка Олега Юрійовича (далі – відповідач 3, державний реєстратор Київської обласної філії КП «Благоустрій Шевченківського району» Дащенко О.Ю.) до участі у справі в якості відповідача. Клопотання ФГ «Мрія» від 17.05.2021 (вх. № 11173/21) про залучення третіх осіб задоволено та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ФГ «Мрія»: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 ГПК України, підготовче засідання неодноразово відкладалось.

На підставі ухвали суду від 09.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.07.2021.

У судовому засіданні 19.07.2021, не оголошуючи про початок розгляду справи по суті, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.08.2021

У судовому засіданні 16.08.2021 судом розпочато розгляд справи по суті та заслухано вступні слова представників сторін щодо вимог заявленого позову, а також стосовно змісту та підстав заперечень проти позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2021 замінено відповідача 1 у справі № 910/23520/13 – Києво-Святошинську РДА на її правонаступника – Бучанську районну державну адміністрацію Київської області (далі – Бучанська РДА).

У судовому засіданні 13.09.2021 судом закінчено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами та вирішено перейти до судових дебатів. Представники сторін виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 13.09.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Києво-Святошинською РДА 15.04.2013 видано розпорядження № 288 «Про передачу в довгострокову оренду водного об`єкту ТОВ «Зелена Аквахвиля» на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», яким: надано в оренду, терміном на 25 років ТОВ «Зелена Аквахвиля» водний об`єкт, площа водного зеркала якого складає 17,0 га для риборозведення на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району; встановлено річну орендну плату за згодою сторін за користування водними ресурсами у розмірі 700 грн в рік за 1,0 га; зобов`язано ТОВ «Зелена Аквахвиля» погодити договір оренди водного об`єкта з державним органом водного господарства (Київводресурси) та іншими державними органами у відповідності до вимог ст. 51 Водного кодексу України; дозволено до використання водного об`єкта ТОВ «Зелена Аквахвиля» приступити після підписання договору оренди, його погодження та реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Між Києво-Святошинською РДА (орендодавець) та ТОВ «Зелена Аквахвиля» (орендар) 16.04.2013 укладено договір оренди водного об`єкта загальнодержавного значення № 105 (далі – договір № 105).

Відповідно до п. 1.1 договору № 105 на підставі розпорядження голови Києво-Святошинської РДА від 15.04.2013 № 288 «Про передачу в довгострокову оренду водного об`єкту ТОВ «Зелена Аквахвиля» на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» та відповідно до п. 3 Прикінцевих положень, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 502 «Про затвердження порядку користування землями водного фонду», орендодавець надає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди водний об`єкт (в подальшому – «об`єкт оренди») на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області площа водного дзеркала якого складає 17,0 га для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Згідно з п. 1.2. договору № 105 за користування вказаним в договорі водним об`єктом на умовах оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі 700 грн за 1 га в рік за кожний рік оренди протягом терміну дії договору. Розмір орендної плати за рік становить 11900,00 грн.

За умовами п. 1.5. договору № 105 термін його дії становить 25 років.

Між Києво-Святошинською РДА та ТОВ «Зелена Аквахвиля» 16.04.2013 підписано акт прийому-передачі водного об`єкта за договором № 105, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду водний об`єкт площею 17,0 га на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до п. 2 вказаного акта стан водного об`єкта визначено Водогосподарським паспортом став № 1 площею 17,0 га на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що, на думку позивача, видане Києво-Святошинською РДА розпорядження № 288 від 15.04.2013 є незаконним та підлягає скасуванню, а договір оренди № 105, укладений на підставі такого розпорядження, – визнанню недійсним.

Зокрема, позивач вказує на те, що спірний водний об`єкт знаходиться у нього в постійному користуванні, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею ІІІ-КС № 018998, а відтак не міг бути переданий в оренду ТОВ «Зелена Аквахвиля». Крім того позивач зазначає, що єдиним суб`єктом, який має право надавати в користування водні об`єкти загальнодержавного значення, є Кабінет Міністрів України, а відтак Києво-Святошинська РДА діяла з перевищенням наданих їй повноважень.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із списком громадян, яким надаються земельні ділянки для організації селянського /фермерського/ господарства в Києво-Святошинському районі, який є додатком № 1 до рішення районної Ради народних депутатів від 15.10.1992, громадянину ОСОБА_6 у постійне користування надано земельну ділянку площею 50 га.

Відповідно до акта перенесення в натуру меж наданої земельної ділянки гр. ОСОБА_6 під організацію селянського (фермерського) господарства, складеного 20.11.1992, перенесено в натуру межі наданої громадянину ОСОБА_6 земельної ділянки площею 50,0 га, з них: ріллі – 6,6 га; пасовищ – 5,0 га, лісових площ – 0,5га; деревно-чагарникових насаджень – 0,8 га; каналів – 1,4 га; громад.дворів – 0,4 га; шляхів – 0,3 га; кар`єрів – 32,7 га; інші – 0,3 га.

При цьому в акті перенесення в натуру меж земельної ділянки гр. ОСОБА_6 під організацію селянського (фермерського) господарства від 20.11.1992 вказано, що до користування землями, зайнятими під кар`єр, можна приступати після повного вироблення сировини та його рекультивації.

Згідно з актом про передачу рекультивованої землі, порушеної гірничими роботами, від 14.12.1994, затвердженого директором Ірпінського комбінату «Прогрес», фермеру Величко Д.І. для сільськогосподарського виробництва була передана відновлена в порядку рекультивації земля площею 27,4 га, з них: рілля – 10,5 га, озеро – 16,9 га, яка була тимчасово використана комбінатом під глиняний кар`єр.

Статтею 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, чинній на момент прийняття Радою народних депутатів рішення від 15.10.1992 про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_6 ) встановлений порядок надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства та передбачено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею. Надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у порядку, визначеному у пункті 1 статті 7 цього Закону. У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями.

За приписами частин 4 та 5 вказаної норми громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство для одержання земельної ділянки подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцеположенням земельної ділянки заяву, яку підписує голова селянського (фермерського) господарства, що створюється, із зазначенням мети використання земельної ділянки, умов надання, її бажаний розмір і місце розташування, перелічуються члени селянського (фермерського) господарства, а також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, у власність або в оренду за поданням сільської, селищної Ради народних депутатів розглядає виконавчий комітет районної, міської Ради народних депутатів у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з землеволодільцями, землевласниками або землекористувачами, районними, міськими землевпорядними, природоохоронними, санітарними органами, органом архітектури і подається до районної, міської Ради народних депутатів. Рішення про надання земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства або про відмову у наданні землі районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Як вбачається зі змісту Державного акта на право постійного користування землею від 10.09.2001, на який посилається позивач, громадянці ОСОБА_2 на підставі рішення 5 сесії ХХІІІ скликання Києво-Сятошинської районної Ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 16.02.1999 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50 га, в межах згідно з планом, на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення селянського /фермерського/ господарства.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням 5 сесії ХХІІІ скликання Києво-Сятошинської районної Ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 16.02.1999 вилучено з користування фермера ОСОБА_6 земельну ділянку площею 50 га та надано її члену фермерського господарства – дочці ОСОБА_2 за його згодою без змін цільового призначення – для ведення селянського /фермерського/ господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, чинній на момент прийняття Радою народних депутатів рішення від 16.02.1999) громадянин, який веде селянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування, може у разі втрати працездатності або досягнення пенсійного віку за рішенням Ради народних депутатів, яка надала цю земельну ділянку, надати її в тимчасове користування одному із членів сім`ї, який веде спільно з ним селянське (фермерське) господарство.

За приписами ст. 9 цього Закону після одержання Державного акта на право постійного користування землею, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, для чого до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи – Селянське (фермерське) господарство «Мрія» зареєстроване 10.09.1993, а згідно з пунктом 1.2 Статуту Селянського (фермерського) господарства «Мрія» (у новій редакції, затвердженій загальними зборами членів господарства відповідно до протоколу № 2 від 08.11.2006 та зареєстрованого 06.02.2007) господарство зареєстроване Києво-Святошинською РДА 10.09.1993, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців 1 339 120 0000 002544.

Згідно з протоколом № 1 від 17.11.2001 засідання членів СФГ «Мрія», за присутності ОСОБА_6 – голови господарства та ОСОБА_2 вирішено головою СФГ «Мрія» затвердити ОСОБА_2 . У довідці № 224/0251/2006 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) зазначено, що первинна реєстрація СФГ «Мрія» проведена 10.09.1993 за № 38, а станом на 22.03.2006 керівником господарства є ОСОБА_2 , як і зазначені аналогічні дані у витягу з ЄДРПОУ.

Аналізуючи вказані документи та приписи законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 отримала земельну ділянку площею 50,0 га як голова ФГ «Мрія» та з метою подальшого оформлення такого фермерського господарства як юридичної особи, в користування якого і було передано таку земельну ділянку.

Крім того рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 у справі № 910/211/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014 в частині вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА від 18.03.2010 «Про передачу у власність земельних ділянок 5-ти громадянам України – членам фермерського господарства «Мрія» для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Горенської сільської ради» № 2019, встановлено, що ФГ «Мрія» набуло право постійного користування на земельну ділянку на підставі рішення 5-ї сесії ХХІІІ скликання Києво-Святошинської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 16.02.1999, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001, виданого на ім`я голови фермерського господарства ОСОБА_2 .

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 у справі № 910/211/14 скасовано в частині припинення провадження у справі щодо визнання недійсним та скасування Державного акта про право постійного користування ІІІ-КВ № 018998, виданого 10.09.2001р. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час повторного розгляду справи № 910/211/14 у частині, направленій на новий розгляд, судом установлено, що оформлення Державного акта про право постійного користування ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001 було здійснено для відповідної мети – реалізація права громадян на створення фермерського господарства в порядку, що діяв станом на час його оформлення, наслідком оформлення вказаного акта – є створення та діяльність ФГ «Мрія».

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі № 910/211/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2015 з посиланням на те, що суди встановили, що ФГ «Мрія» набуло право постійного користування на земельну ділянку на підставі рішення 5-ї сесії ХХІІІ скликання Києво-Святошинської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 16.02.1999; ФГ «Мрія» видано Державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001 з відміткою про зменшення розміру земельної ділянки на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 18.03.2010 № 2019 на земельну ділянку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка.

Судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» встановлено, що земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості наближеними до існуючих доріг, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Як вбачається з кількісної характеристики земель, наданих у постійне користування ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001, усього передано 50 га, у тому числі: сільськогосподарських угідь – 13,6 га (з них: ріллі – 8,6 га, кормових угідь – 5,0 га), під будівлями, лісами та іншими угіддями – 36,4 га.

Як вже зазначалось, згідно з актом про передачу рекультивованої землі, порушеної гірничними роботами від 14.12.1994 фермером Величко Д.І. прийнята відновлена в порядку рекультивації земля площею 27,4 га, з них: рілля – 10,5 га, озеро – 16,9 га. Тимчасово використана комбінатом під глиняний кар`єр земля передана фермеру Величку Д.І. для сільськогосподарського виробництва у належному стані для вирощування сільгоспкультур.

За інформацією Державної екологічної інспекції у Київській області, викладеної у листі від 27.11.2013 № Н-708/01-11, за результатами перевірки наданих ФГ «Мрія» матеріалів встановлено, що водний об`єкт є штучно створений (бувший кар`єр з видобутку глини), поповнення якого здійснювалось за рахунок підземних джерел, зливових та талих вод, а також зазначено, що вказаний водний об`єкт у кадастрі водних об`єктів відсутній.

Наведені обставини свідчать про те, що у складі 50 га земель, переданих ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001, знаходився і спірний водний об`єкт, який був утворений внаслідок рекультивації земель сільськогосподарського призначення фермерського господарства «Мрія».

Досліджуючи питання правового статусу спірного водного об`єкта, судом враховується наступне.

У провадженні Господарського суду Київської області знаходилась справа № 910/20743/14 за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави до Києво-Святошинської РДА та ТОВ «Зелена Аквахвиля», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ФГ «Мрія», а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА від 15.04.2013 № 288 про передачу в довгострокову оренду водного об`єкту ТОВ «Зелена Аквахвиля» на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; визнання недійсним договору оренди водного об`єкту загальнодержавного значення, укладеного 16.04.2013 № 105 між відповідачами; зобов`язання ТОВ «Зелена Аквахвиля» повернути водний об`єкт площею 17,0 га, що знаходиться на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у власність держави.

У вказаній справі з`ясовувались обставини, у тому числі того, чи належить водний об`єкт площею 17 га, переданий Києво-Святошинською РДА в оренду ТОВ «Зелена Аквахвиля» на підставі договору оренди № 105 від 16.04.2013, до об`єктів загальнодержавного значення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.01.2017, яке набрало законної сили 13.02.2017, у справі № 910/20743/14 установлено: «З листа Державного агентства водних ресурсів від 01.09.2016 р. вбачається, що запитуваний об`єкт площею 17 га розташований на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та має вільний водообмін із річкою Горенка, що є притокою річки Ірпінь, що є притокою річки Дніпро. Враховучи зазначене та дані державного обліку водокористування водний об`єкт площею 17 га розташований на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області є ставком (водосховищем) та належить до водних об`єктів загальнодержавного значення. Таким чином, переданий за спірним договором від 16.04.2013 р. водний об`єкт є саме об`єктом загальнодержавного значення.».

В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України зазначені обставини не підлягають доказування під час розгляду цієї справи.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність – обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду – на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/4436/19.

З огляду на обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/20743/14 та норму ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд вважає установленою ту обставину, що водний об`єкт площею 17 га на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, переданий в оренду ТОВ «Зелена Аквахвиля» на підставі спірного договору оренди № 105, належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Згідно з визначенням, яке наведено у ст. 1 Водного кодексу України (тут і далі – у редакції чинній на момент видачі оскаржуваного розпорядження та укладення спірного договору оренди № 105), водний об`єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Згідно із ч. 1 ст. 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море, а також акваторії морських портів; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення.

За змістом частини першої ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди водні об`єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Частинами 3-6 вказаної норми передбачено, що орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об`єктів (їх частин) місцевого значення в користування Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевим органам виконавчої влади. Орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об`єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (тут і далі – у редакції чинній на момент видачі оскаржуваного розпорядження та укладення спірного договору оренди № 105) виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень (ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Згідно з приписами ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, зокрема, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Із системного аналізу положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та ст. 51 Водного кодексу України вбачається, що місцеві державні адміністрації відповідно до законодавства вирішують питання пов`язані з використанням природних ресурсів на відповідній території.

Відповідно до приписів ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до природних ресурсів загальнодержавного значення належать, зокрема: територіальні та внутрішні морські води; природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; підземні води; поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області.

Статтею 51 Водного кодексу України прямо передбачено право місцевих державних адміністрацій бути орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення.

Водночас тією ж статтею встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює розподіл повноважень щодо передачі водних об`єктів загальнодержавного значення.

Проте ані Водним кодексом України, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачено ані форми такого волевиявлення Кабінету Міністрів України, ані обов`язковості наявності такого розподілу.

А відтак, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було прямо передбачено право місцевих державних адміністрацій бути орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення, а Кабінетом Міністрів України будь-яких обмежень щодо такого розпорядження не встановлено (розподілу повноважень), з огляду на що місцева державна адміністрація була уповноваженим на розпорядження такими об`єктами органом, за умови, що цей об`єкт знаходиться у межах відповідної однієї адміністративно-територіальної одиниці (району).

При цьому той факт, що у складі 50 га земель, переданих Ніколаєвій С.Д. на підставі Державного акта на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001, знаходився і спірний водний об`єкт, який був утворений внаслідок рекультивації земель сільськогосподарського призначення фермерського господарства «Мрія», не спростовує законність виданого Києво-Святошинською РДА розпорядження № 288 від 15.04.2013, оскільки Києво-Святошинська районна рада Київської області, на підставі рішення якої Ніколаєвій С.Д. надано вказану земельну ділянку в постійне користування, не мала повноважень на розпорядження зазначеним водним об`єктом загальнодержавного значення.

Таким чином суд дійшов висновку, що розпорядження Києво-Святошинської РДА № 288 від 15.04.2013 видано у повній відповідності до норм чинного на той момент законодавства та у межах делегованих адміністрації державою повноважень, а відтак суд вважає вимоги про визнання незаконним та скасування такого розпорядження необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання договору оренди водного об`єкта загальнодержавного значення, укладеного 16.04.2013 № 105 між відповідачами, недійсним, судом установлено, що відповідна вимога обґрунтована посиланнями позивача на те, що спірний договір, всупереч ч. 7 ст. 51 Водного кодексу України, не погоджений відповідними державними органами.

Згідно з ч. 7 ст. 51 Водного кодексу України право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі укладення договору обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим такий договір погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а договір, укладений органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Договори, що укладаються Кабінетом Міністрів України, не потребують погоджень з іншими органами.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою-третьою, п`ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір погоджено з Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області про що свідчить відмітка Управління на договорі оренди.

Водночас, частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Отже підставою недійсності правочину є недодержання сторонами передбачених законом вимог саме в момент вчинення правочину, а не під час його виконання, а отже вказана позивачем підстава не впливає на дійсність правочину.

Дослідивши оспорюваний договір оренди водного об`єкта загальнодержавного значення № 105 від 16.04.2013, суд приходить до висновку, що договір укладено відповідно до вимог ст. 51 Водного кодексу України належним орендодавцем – Києво-Святошинською РДА, з дотриманням визначеної законом процедури погодження. За викладених обставин, правові підстави для визнання договору оренди водного об`єкта загальнодержавного значення № 105 від 16.04.2013 відсутні.

Крім вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження і визнання недійсним договору оренди, позивач, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 01.03.2021, заявив вимогу про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Благоустрій Шевченківського району» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37443400 від 06.10.2017, а також скасування державної реєстрації іншого речового права: номер запису про інше речове право 22700571 (спеціальний розділ) від 05.10.2017.

Обгрунтовуючи вказану вимогу, позивач посилається на те, що на належну йому земельну ділянку було зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Зелена Аквахвиля».

Позивач зауважує, що відповідно до договору оренди № 105 у користування ТОВ «Зелена Аквахвиля» в користування було передано водний об`єкт, розташований на земельній ділянці, проте сама земельна ділянка в користування передана не була, що підтверджується тим, що в договорі оренди № 105 відсутні будь-які вказівки щодо площі та кадастрового номеру земельної ділянки, на якій водний об`єкт розташований.

Крім того, на думку позивача, враховуючи те, що водне дзеркало за договором оренди № 105 не є нерухомим майном в розумінні ст. 181 Цивільного кодексу України, права на водний об`єкт окремо від земельної ділянки, на якій він розміщений, реєстрації не підлягають.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна (інформаційна довідка № 246266246 від 28.02.2021), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37443400 від 06.10.2017, державним реєстратором Київської обласної філії КП «Благоустрій Шевченківського району» Дащенком О.Ю. внесено запис про інше речове право № 22700571 від 05.10.2017 з відкриттям спеціального розділу, відповідно до якого за ТОВ «Зелена Аквахвиля» зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 25,5422 га.

Вказана державна реєстрація здійснена на підставі договору оренди № 105 від 16.04.2013, укладеного між Києво-Святошинською РДА та ТОВ «Зелена Аквахвиля».

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 25,5422 га зареєстрована на праві постійного користування для ведення фермерського господарства за Ніколаєвою С.Д. на підставі Державного акта на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001.

За визначенням, яке наведено у ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на момент здійснення спірної державної реєстрації) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на момент здійснення спірної державної реєстрації) державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

За приписами ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на момент здійснення спірної державної реєстрації) Державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на момент здійснення спірної державної реєстрації) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Аналіз норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави вважати, що до повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення у заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Законодавець поклав на відповідних посадових осіб обов`язок під час реєстрації перевіряти відсутність суперечностей зареєстрованих прав і тих, що подаються до реєстрації. Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідна посадова особа здійснює дії по аналізу поданих документів та приймає відповідне рішення про здійснення такої реєстрації або про відмову у здійсненні такої реєстрації, яке є обов`язковим для заявника.

Здійснюючи такі дії при перевірці поданих документів, співставлення зареєстрованих та заявлених до реєстрації прав – запобігає порушенню прав та законних інтересів власників від порушень внаслідок реєстраційних дій.

Як установлено судом, на підставі договору оренди № 105 від 16.04.2013 Києво-Святошинська РДА надано в оренду, а ТОВ «Зелена Аквахвиля» прийнято в строкове платне користування на умовах оренди водний об`єкт на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області площа водного дзеркала якого складає 17,0 га для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Вказаний водний об`єкт знаходиться на земельній ділянці, належній позивачу на праві постійного користування на підставі Державного акта на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001.

Здійснюючи державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 25,5422 га, державним реєстратором не було враховано, що за умовами договору оренди № 105 що в користування ТОВ «Зелена Аквахвиля» було передано саме водний об`єкт, а не земельну ділянку.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у ТОВ «Зелена Аквахвиля» права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 25,5422 га.

Викладені вище обставини свідчать про те, що державний реєстратор не здійснив визначених законом дій з перевірки документів та наявність правових підстав для реєстрації за ТОВ «Зелена Аквахвиля» речових прав на оренду земельної ділянки і здійснив за ТОВ «Зелена Аквахвиля» спірну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482400:03:008:5007 площею 25,5422 га, яка, як встановлено вище, перебуває у постійному користуванні позивача на підставі Державного акта на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 018998 від 10.09.2001, без достатніх правових підстав.

Таким чином рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Благоустрій Шевченківського району» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37443400 від 06.10.2017 та державна реєстрації іншого речового права: номер запису про інше речове право 22700571 (спеціальний розділ) від 05.10.2017 – є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на що відповідна вимога позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Благоустрій Шевченківського району» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37443400 від 06.10.2017, а також скасування державної реєстрації іншого речового права: номер запису про інше речове право 22700571 (спеціальний розділ) від 05.10.2017. В іншій частині позов не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище судом.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Сплачений ФГ «Мрія» судовий збір у розмірі 1705,20 грн за подання касаційної скарги, яку задоволено частково постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015, покладається на першого та другого відповідачів порівну.

Також установлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 апеляційні скарги ТОВ «Зелена Аквахвиля» та Компанії «Сіті Ф Енд П Лтд» (Company City F and P LTD) задоволено частково.

Чинним на момент звернення ТОВ «Зелена Аквахвиля» та Компанії «Сіті Ф Енд П Лтд» (Company City F and P LTD) з апеляційними скаргами законодавством за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційних скарг ТОВ «Зелена Аквахвиля» та Компанії «Сіті Ф Енд П Лтд» (Company City F and P LTD) на користь останніх з ФГ «Мрія» підлягають до стягнення по 1218,00 грн судового збору за подання апеляційних скарг.

Сплачений ФГ «Мрія» судовий збір у розмірі 2270,00 грн за вимогу про визнання протиправним та скасування рішення, а також скасування державної реєстрації покладається судом на державного реєстратора повністю на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з тим, що спір у цій частині виник внаслідок неправильних дій відповідача 3. Решта судового збору за дві вимоги немайнового характеру, у задоволенні яких судом відмовлено, покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1; код ЄДРПОУ ВП: 41299694) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37443400 від 06.10.2017, скасувати державну реєстрацію іншого речового права: номер запису про інше речове право 22700571 (спеціальний розділ) від 05.10.2017.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Дащенка Олега Юрійовича (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1; код ЄДРПОУ ВП: 41299694) на користь Фермерського господарства «Мрія» (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Кільцева, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 20591954) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Бучанської районної державної адміністрації Київської області (08293, Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 22; код ЄДРПОУ 44014159) на користь Фермерського господарства «Мрія» (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Кільцева, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 20591954) 852 (вісімсот п`ятдесят дві) грн 60 коп. за подання касаційної скарги.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Аквахвиля» (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1, офіс 16; код ЄДРПОУ 38591046) на користь Фермерського господарства «Мрія» (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Кільцева, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 20591954) 852 (вісімсот п`ятдесят дві) грн 60 коп. за подання касаційної скарги.

7. Стягнути з Фермерського господарства «Мрія» (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Кільцева, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 20591954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Аквахвиля» (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1, офіс 16; код ЄДРПОУ 38591046) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Фермерського господарства «Мрія» (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Кільцева, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 20591954) на користь Компанії «Сіті Ф Енд П ЛТД” (Company City F and P LTD) (Studio G3, Grove Park Studios, 188-192 Sutton Court Road, London W4 3HR, England; registration number: 8687988) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги.

9. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.09.2021.

Суддя О.В. Щоткін