Рішення № 99785222, 22.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2021Справа № 910/11175/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СДМ-ГРУПП» (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8, Літ. В-4, Прим. 7, код ЄДРПОУ 32337105)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03026, м.Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, код ЄДРПОУ 31316718)

про стягнення 8900,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СДМ-ГРУПП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про стягнення 8900,00 грн збитків - вартості пошкодженого товару при пересиланні за ЕН №59000683622611 від 08.05.2021: «Електродвигун пересування з гальмом МА71С-6В, 0,37 кВт».

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.07.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Судом встановлено належне повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 19.07.2021 було надіслано позивачу на адресу згідно відомостей, вказаних у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105478285287, яке повернене до суду 10.08.2021 із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (жодних заяв про зміну місцезнаходження позивача до суду не надходило), відповідач отримав ухвалу суду поштовим відправленням № 0105478285295 - 28.07.2021.

11.08.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, зазначаючи, що надання послуг з організації перевезення відправлення за експрес-накладною №59000683622611 було здійснено в межах укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання послуг з організації перевезень відправлень № 698314 від 17.02.2021 шляхом підписання позивачем заяви про приєднання на веб-сайті експедитора. 07.05.2021 згідно ЕН №59000683622611 ТОВ «СДМ-ГРУПП» в особі ОСОБА_2. з відділення №14 у м.Харкові було здійснено відправлення вантажу - 2 місця, оголошеною вартістю 8900,00 грн для перевезення до відділення № 5 в м.Дніпро одержувачу ОСОБА_1., товар:електродвигун, однак 11.05.2021 при огляді одержувачем вантажу у присутності представника перевізника та одержувача виявлено пошкодження, про що складено відповідний акт, в якому зафіксовано порушення правил відправником пакування вантажу, невідповідність пошкодження упаковки з пошкодженням вантажу, у зв`язку із чим в подальшому позивачу відмовлено у компенсації вартості пошкодженого вантажу листом № 09140 від 21.05.2021 відповідно до п.6.2.7 договору. Відповідач заявлені вимоги вважає безпідставними, недоведеність позивачем розміру фактичної шкоди у вигляді суми, на яку зменшилась вартість вантажу.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (експедитор) пропонує необмеженому колу осіб (замовникам) отримати послуги з організації перевезення відправлень, відповідно до положень публічного договору (далі - Договору).

Публічний договір про надання послуг з організації перевезення відправлень та Умови надання послуг розмішені на офіційному сайті http://novaposhta.ua.

Матеріалами справи та поясненнями обох сторін встановлено, що 17.02.2021 позивач подав відповідачу підписану та скріплену печатками Заяву про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, якій присвоєно індивідуальний номер № 698314.

Договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України і може бути укладений лише шляхом приєднання замовником до всіх його умов в цілому шляхом надання експедитору Заяви про приєднання (додаток №1 до цього договору) в порядку, передбаченому договором (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору, прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором оформлюється експрес-накладною.

Експедитор повинен забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього договору та Умов (п. 3.1.3 договору).

Пунктом 6.2.2 договору встановлено, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, останній повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.

07.05.2021 позивач передав відповідачу у відділенні № 14 м.Харкова для відправлення товар:Електродвигун, оголошеною вартістю 8900,00 грн, фактичною вагою ; 10,1 кг, місць 2 для перевезення в м.Дніпро, відділення № 5, отримувачу ОСОБА_1., про що сформовано експрес-накладну №59000683622611.

Вказаний вантаж 11.05.2021 було доставлено в м.Дніпро, відділення № 5, де отримувач - ОСОБА_1 , діючи, як представник ТОВ «Абсолют-Сталь» на отримання товару від ТОВ «СДМ-ГРУПП» на підставі довіреності № 53 від 06.05.2021 відмовився від отримання відправлення, у зв`язку з пошкодженням вантажу, в результаті чого було складено акт приймання-передачі.

Відповідно до вказаного акту працівником відповідача зафіксовано, що вантаж було запаковано в упаковку клієнта, зовнішня упаковка нова, стан: розірвана, стан вмісту відправлення: на двигуні відбито кріплення, має місце порушення правил пакування, відсутній наповнювач, вантаж вільно переміщався в коробці.

Доданий до відзиву Акт приймання-передачі від 11.05.2021 містить лише підписи перевізника.

12.05.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією про пошкодження вантажу, відправленого за експрес-накладною №59000683622611, в якій висловив вимогу відшкодувати вартість відправлення в розмірі 8900,00 грн, анулювати нараховану плату за перевезення/повернення у зв`язку із тим, що товар пошкоджено в процесі транспортування, замовник відмовився від отримання товару. До претензії додано видаткову накладну № РН-0000205 від 07.05.2021 на підтвердження купівлі-продажу товару ТОВ «Абсолют-Сталь» у ТОВ «СДМ-Групп»: електродвигуна, вартістю 8901,00 грн.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 09140 від 21.05.2021 відмовив у задоволення поданої претензії, вказуючи про відсутність вини перевізника у пошкодженні вантажу, невідповідності пакування вантажу стандартам пакування даної категорії товару, зазначеної у Додатку А Правил пакування відправлень, вантаж вільно переміщувався у пакуванні.

Як зазначає позивач, у подальшому на звернення про компенсацію вартості пошкодженого вантажу за вказаним перевезенням на гарячу лінію ТОВ «Нова Пошта» повідомлено про надсилання вантажу за зворотною адресою та припинення зберігання вантажу з 01.07.2021 і його утилізацію.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язання з відшкодування вартості пошкодженого та неповерненого товару у розмірі 8 900,00 грн, позивач звернувся до відповідача із позовом у даній справі про стягнення понесених збитків у вказаному розмірі у судовому порядку.

Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами публічний договір шляхом підписання позивачем та подання відповідачу Заяви про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень від 17.02.2021, за своєю правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Отже, наявність експрес-накладної (ЕН) №59000683622611 від 08.05.2021 свідчить про укладення між позивачем та відповідачем відповідного договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно частини 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань - причиною.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов`язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Крім цього, якщо позивач пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Так, зазначена вище норма ст. 924 Цивільного кодексу України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій).

Стаття 924 Цивільного кодексу України зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 Цивільного кодексу України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 Цивільного кодексу України).

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Належних доказів відсутності вини (умислу чи необережності) у заподіянні збитків позивачеві, як це передбачено в ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відповідачем суду не надано.

Згідно з п. 3.1.2 договору експедитор зобов`язався забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень Договору та Умов надання послуг.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам обох сторін, суд дійшов висновку про доведеність позивачем усього складу цивільного правопорушення - завдання йому відповідачем збитків на всю суму вартості пошкодженого відправлення 8900,00 грн., у т.ч. приймаючи до уваги залишення такого вантажу на складі відповідача для утилізації.

Розмір понесених збитків підтверджений належними доказами, доданими до позову.

З огляду на те, що електродвигун у відповідача відсутній, за відсутності його передачі позивачу, передання на утилізацію за доводами позивача, які відповідач у відзиві не спростовує, не є доведеними посилання відповідача на те, що електродвигун був частково пошкоджений та відсутні підстави для відшкодування повної його вартості.

Наданий відповідачем Акт приймання-передачі від 11.05.2021 не є належним доказом у справі, оскільки підпису замовника (одержувача) не містить, що дає підстави для складення його відповідачем (перевізником) в односторонньому порядку.

Щодо доводів відповідача, що експедитор не несе відповідальності за пошкодження відправлення без упаковки або в упаковці, що не забезпечує його цілісності чи не відповідає особливостям відправлення (п.6.2.4 договору), експедитор не зобов`язаний здійснювати перевірку вмісту відправлення та відповідності упаковки особливостям відправлення, вимогам чинного законодавства та державним стандартам (п.6.2.12 договору), суд зауважує, що вказані умови договірних відносин побудовані на нерівних засадах та нівелюють вищевикладені норми матеріального права, адже не оглядаючи вантаж навіть на предмет зовнішнього порушення та дотримання правил пакування, перевізник у будь-якому випадку має підстави покладення відповідальності за пошкодження вантажу на замовника послуг.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 8900,00 грн збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання позивача про покладення на відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До позовної заяви позивачем додано: копії договору про надання правової допомоги від 21.05.2021, укладеного між адвокатом Шевченко Д.С. та позивачем, копію Акту виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 21.05.2021 на суму 5000,00 грн, Детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.07.2021, рахунок на оплату від 09.07.2021 та платіжне доручення № 415 від 09.07.2021 на суму 5000,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом п.3.1 договору визначено, що сторонами узгоджено винагороду (гонорар) адвоката за надані послуги у сумі 5000,00 грн.

Наданим позивачем платіжним дорученням №415 від 09.07.2021 підтверджується здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги згідно договору від 21.05.2021.

Отже, матеріалами справи підтверджується встановлення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у фіксованому розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Відповідачем заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заперечень проти заяви позивача про розподіл судових витрат не надано, доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, порушення критерію реальності та розумності наданих послуг професійної правничої допомоги, їх неспівмірності зі складністю справи та обсягом проведених адвокатом робіт до суду не подано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, за відсутності заперечень відповідача та клопотання про зменшення заявлених витрат, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та з огляду на те, що позовні вимоги задоволено повністю, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03026, м.Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, код ЄДРПОУ 31316718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СДМ-ГРУПП» (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8, Літ. В-4, Прим. 7, код ЄДРПОУ 32337105) 8 900 (вісім тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп збитків, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп витрат по сплаті судового збору, 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак