Рішення № 99784313, 20.09.2021, Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 952/475/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2021 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Яценка Є.І.,

за участю секретаря – Ніколенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказав, що 27.04.2012 ОСОБА_4 надав позику ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 38 400,00 доларів США, про що було складено відповідну розписку, яку підписано сторонами.

22.06.2021 між ОСОБА_4 та ТОВ «СТ-ПАРТНЕРШИП» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема за розпискою від 27.04.2012 укладеною між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3

29.06.2021 між ТОВ «СТ-ПАРТНЕРШИП» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким останній отримав право грошової вимоги до боржників, зокрема за розпискою від 27.04.2012 укладеною між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Як стверджує ОСОБА_1 відповідачі на день подання позову до суду грошові кошти не повернули, тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, відзиву на позов не надала.

Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В силу ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, розглянувши заяви позивача та відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи без їхньої участі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2012 ОСОБА_4 надав в борг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 38 400,00 доларів США.

22.06.2021 між ОСОБА_4 та ТОВ «СТ-ПАРТНЕРШИП» було укладено договір відступлення права вимоги, за яким останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема за розпискою від 27.04.2012 укладеною між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3

29.06.2021 між ТОВ «СТ-ПАРТНЕРШИП» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги, за яким останній отримав право грошової вимоги до боржників, зокрема за розпискою від 27.04.2012 укладеною між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Таким чином станом на 29.06.2021 ОСОБА_1 набув права грошової вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 38 400,00 доларів США.

У ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тлумачення ст. ст. 1046, 1047 ЦК України свідчить про те, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник (позичальник) видає кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання ним від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічні правові висновки зроблені і викладені Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2789цс16.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон України заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав не встановлює.

За змістом ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 533 ЦК України законним платіжним засобом на всій території України є грошова одиниця України - гривня. Грошове зобов`язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч. 2 ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі позики, чинне законодавство теж не містить.

Тлумачення абз. 1 ч. 1 ст. 1046, абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством на позичальника покладається обов`язок повернути те, що він отримав на підставі договору позики.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц зроблено правовий висновок та зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

У ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд встановив, що всупереч вимогам закону та умовам укладеного сторонами договору позики від 27.04.2012 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх зобов`язань за цим договором належним чином не виконали, суми позики в розмірі 38 400,00 доларів США не повернули. Згідно договору про відступлення прав вимоги позивач набув право грошової вимоги до відповідачів за борговою розпискою від 27.04.2012.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи невиконання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх зобов`язань за договором позики від 27.04.2012 та визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог, відсутність заборони на укладення та виконання цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики від 27.04.2012 в розмірі 38 400,00 доларів США.

У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 10 435,70 грн. по сплаті судового збору (1 відсоток ціни позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,12,13,141,200,206,247,259,263,264,265 ЦПК України, ст.ст. 509,512,514,526,1046,1047,1049 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: Харківська область, Красноградський район, Зачепилівська ОТГ, с. Миколаївка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: Харківська область, Красноградський район, Зачепилівська ОТГ, с. Займанка; на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за договором позики від 27.04.2012 в сумі 38 400,00 (тридцять вісім тисяч чотириста) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави в розмірі 10 435,70 (десять тисяч чотириста тридцять п`ять грн. 70 коп.), який перерахувати: отримувач коштів – ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету:22030106.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко