
Справа № 208/8075/21
№ провадження 2-а/208/79/21
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
22 вересня 2021 р. м. Кам`янське
Суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянув матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 взводу № 1 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області Логункова Віктора Васильовича «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення», -
встановив:
13 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспектора роти № 1 взводу № 1 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області Логункова Віктора Васильовича «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення», та просить:
¦постанову серії ДП18 № 848329 від 03.09.2021 року, винесену Інспектором роти №1 Взводу №1, бат. №4, УПП в Миколаївській області лейтенантом поліції Логунковим Віктором Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень на користь держави - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення;
¦стягнути з УПП в Миколаївській області (ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн., сплачений при поданні позовної заяви.
17 вересня 2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 208/8075/21 передано до провадження судді Івченко Т.П.
Дослідивши позовну заяву та доданні до неї документи, суддя дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Крім того, імперативними приписами пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві повинно бути зазначено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно – правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно – владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 6 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з положеннями статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частини 1 та 2 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
При цьому, приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме – від імені органів Національної поліції і її територіальних органів.
Отже, відповідний інспектор поліції не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган Національної поліції, на який, зокрема положеннями статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 вищенаведеного кодифікованого закону України.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб`єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
Як вбачається з матеріалів позову, відповідачем у справі виступає посадова особа суб`єкта владних повноважень, а саме інспектор роти № 1 взводу № 1 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області Логунков Віктор Васильович, проте, в даних спірних правовідносинах ані Департамент патрульної поліції України, ані структурний підрозділ Управління патрульної поліції в Миколаївській області до участі у справі в якості належного відповідача позивачем залучені не були.
В даному випадку інспектор поліції або структурний підрозділ Національної поліції, в якому проходить службу такий інспектор лейтенант поліції, і який не є юридичною особою, не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом, і належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.
Тому позивачу слід уточнити склад відповідачів, направивши до суду уточнену позовну заяву із додатками у необхідній кількості примірників для їх вручення сторонам.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.11.1950), містить рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року. Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Згідно із ч. 1, 2 ст.169КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
З урахуванням вищенаведеного, вважаю, що подану позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для виправлення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючисьст.ст. 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
постановив:
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 взводу № 1 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області Логункова Віктора Васильовича «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення» - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, а саме: уточнити склад відповідачів, направивши до суду уточнену позовну заяву із додатками у необхідній кількості примірників для їх вручення сторонам, протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити позивачу, що у разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. У разі не усунення вищевказаних недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : Івченко Т. П.
Судове рішення № 99783263, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 22.09.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 208/8075/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: