Рішення № 99783029, 21.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2021Справа № 910/11476/21за позовом Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Консальт»

про стягнення 72 403,16 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Консальт» про стягнення 72403,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором поставки № 2020/07/035 від 09.07.2020, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 64569,09 грн основного боргу, 2416,99 грн інфляційних втрат, 2228,32 грн 10% річних та 3188,76 грн пені.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/11476/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (надалі - «Позивач», «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.Консальт» (надалі - «Відповідач», «Покупець») укладено Договір поставки бетону, будівельних розчинів та залізобетонних виробів №2020/07/035 від 09.07.2020 (надалі - «Договір») відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товарний бетон, будівельні розчини та залізобетонні вироби, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, визначеними Сторонами в видаткових накладних.

Згідно п. 2.1. Договору Товар поставляється Покупцю оплаченими партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця, які направляються Постачальнику: для товарного бетону та будівельних розчинів - по телефону або на електрону пошту, які зазначені в розділі 10 цього Договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки; для залізобетонних виробів - на електронну пошту, яка зазначена в розділі 10 цього Договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець прийняв Товар на суму 1 262 699,99 грн, що підтверджується накладними №1/14038 від 04.03.2021, №1/13903 від 02.03.2021, №1/12391 від 25.02.2021, №1/13119 від 26.02.2021, №1/12198 від 23.02.2021, №1/11450 від 19.02.2021, №1/10630 від 15.02.2021, №1/09836 від 10.02.2021, №1/08569 від 05.02.2021, №1/09652 від 08.02.2021, №1/05136 від 19.01.2021, №1/07551 від 28.01.2021, №1/07595 від 29.01.2021, №1/101584 від 03.12.2020, №1/103180 від 09.12.2020, №1/104855 від 11.12.2020, №1/106470 від 18.12.2020, №1/109027 від 25.12.2020, №1/91477 від 02.11.2020, №1/92437 від 05.11.2020 №1/93833 від 10.11.2020, №1/95269 від 12.11.2020, №1/95586 від 13.11.2020, №1/96880 від 20.11.2020, №1/98479 від 25.11.2020, №1/99998 від 30.11.2020, №1/82209 від 02.10.2020, №1/82048 від 05.10.2020, №1/83579 від 09.10.2020, №1/85083 від 15.10.2020, №1/86850 від 16.10.2020, №1/86684 від 20.10.2020, №1/88329 від 21.10.2020, №1/89866 від 30.10.2020, №1/80649 від 30.09.2020, №1/78883 від 24.09.2020, №1/77274 від 18.09.2020, №1/75658 від 14.09.2020, №1/73958 від 10.09.2020, №1/74087 від 08.09.2020, №1/72476 від 04.09.2020, №1/71704 від 02.09.2020, №1/70641 від 31.08.2020, №1/70018 від 26.08.2020, №1/68310 від 25.08.2020, №1/66435 від 20.08.2020, №1/66757 від 17.08.2020, №1/64618 від 14.08.2020, №1/65034 від 13.08.2020, №1/62919 від 10.08.2020, №1/63184 від 07.08.2020, №1/61287 від 05.08.2020, №1/59672 від 31.07.2020, №1/59556 від 29.07.2020, №1/59521 від 28.07.2020, №1/56152 від 17.07.2020, №1/56068 від 16.07.2020, №1/54715 від 15.07.2020, які підписані та скріплені печатками Постачальника та Покупця.

Судом встановлено, що оплата поставленого Товару була здійснена відповідачем частково, а саме в розмірі 1 198 130,90 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 267 від 15.07.2020, 272 від 16.07.2020, 295 від 28.07.2020, 297 від 28.07.2020, 313 від 31.07.2020, 321 від 04.08.2020, 331 від 17.08.2020, 347 від 27.08.2020, 352 від 02.09.2020, 422 від 05.10.2020, 446 від 23.10.2020, 483 від 27.11.2020, 265 від 15.07.2020, 55 від 24.02.2021, 49 від 18.02.2021, 46 від 15.02.2021, 42 від 11.02.2021, 36 від 04.02.2021, 8 від 15.01.2021, 516 від 23.12.2020, 512 від 21.12.2020, 493 від 07.12.2020, 475 від 19.11.2020, 469 від 11.11.2020, 463 від 05.11.2020, 457 від 30.10.2020, 432 від 15.10.2020, 425 від 08.10.2020, 403 від 24.09.2020, 394 від 15.09.2020, 383 від 10.09.2020, 367 від 04.09.2020.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Покупцем умов Договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 64 569,09 грн основного боргу, 2 416,99 грн інфляційних втрат, 2 228,32 грн 10% річних, 3 188,76 грн пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, у пункті 2.3. Договору Сторони встановили, що на товар Постачальник надає Покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна - 2 екземпляри, рахунок та документ, який підтверджує якість Товару, при цьому товарно-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість Товару, направляється Покупцю разом з товаром. Покупець зобов`язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути Постачальнику протягом 5 (п`яти) днів з дати її отримання.

Згідно п. 3.2. Договору приймання товару за кількістю і якістю здійснюється протягом однієї доби з моменту розвантаження повноважними представниками сторін відповідно до ДСТУ Б В.2.7-176:2008, ДСТУ Б В.2.7-96-2000, ДСТУ Б В.2.7-43-96, ДСТУ Б В.2.7-23-95 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затвердженої Поставною Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 з додатками та змінами внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974р.); Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затвердженої Поставною Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 з додатками та змінами внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974р. №98). При виявленні невідповідності якості виклик представника Постачальника для участі в перевірці якості та складанні акту є обов`язковим.

У п. 4.1. Договору Сторони визначили, що ціна Товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається в видаткових накладних.

Як встановлено судом, Позивач поставив, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 1 262 699,99 грн.

Пунктом 4.3. Договору Сторони визначили, що Покупець здійснює 100 % передоплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання рахунку. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.

Як встановлено судом, Покупець частково оплатив поставлений товар, а саме в розмірі 1 198 130,90 грн.

При цьому, як зазначає Позивач, Відповідач не оплатив вартість поставленого товару за накладними №1/14038 від 04.03.2021 на суму 47275,64 грн., №1/13903 від 02.03.2021 на суму 11765,62 грн. та №1/13119 від 26.02.2021 (в частині суми 5527,83 грн.). Відтак, заборгованість відповідача загалом складає 64 569,09 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не здійснив передоплату вартості товару, як це передбачено п. 4.3. Договору, зважаючи при цьому на норми ст. 692 ЦК України щодо обов`язку покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, суд доходить висновку, що строк оплати поставленого товару за накладними №1/14038 від 04.03.2021, №1/13903 від 02.03.2021 та №1/13119 від 26.02.2021 є таким, що настав 05.03.2021, 03.03.2021 та 01.03.2021 (оскільки 27.02.2021 та 28.02.2021 вихідні дні), відповідно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що станом на дату розгляду справи, відповідачем не надано доказів сплати вартості поставленого товару згідно Договору за на суму 64 569,09 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 64 569,09 грн, а відтак, про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 416,99 грн інфляційних втрат та 2 228,32 грн 10% річних за несвоєчасну сплату вартості поставленого Товару за накладними №1/13119 від 26.02.2021, №1/13903 від 02.03.2021 та №1/14038 від 04.03.2021.

Положеннями п. 5.2. Договору Сторони узгодили, що разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, крім передплати, Покупець сплачує Постачальнику зокрема 10 % річних від простроченої суми.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, сторонами Договору погоджено інший розмір процентів, який боржник повинен сплатити кредитору через прострочення виконання ним свого обов`язку з оплати, ніж той, що передбачений ст. 625 ЦК України, а саме сторони Договору дійшли згоди визначити такий розмір процентів - 10%.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування 10% річних та інфляційних втрат за період з 26.02.21 по 07.07.21 щодо суми 5 527,83 грн, з 03.03.2021 по 07.07.21 щодо суми 11 765,62 грн та з 05.03.21 по 07.07.21 щодо суми 47 275,64 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 10% річних, що міститься у позові, суд частково не погоджується з визначеним позивачем періодами нарахування 10% річних та інфляційних втрат щодо заборгованості за накладною №1/13119 від 26.02.2021, з огляду на встановлені судом обставини щодо дати виникнення у відповідача обов`язку з оплати поставленого йому товару, а саме, строк оплати поставленого товару за накладними №1/14038 від 04.03.2021, №1/13903 від 02.03.2021 та №1/13119 від 26.02.2021 є таким, що настав 05.03.2021, 03.03.2021 та 01.03.2021, відповідно.

Отже, обгрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат та 10% річних за накладною №1/13119 від 26.02.2021 є період з 01.03.2021 по 07.07.2021, щодо інших накладних період нарахування є обгрунтованим.

Відтак, зробивши перерахунок 10% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що 10% річних, що підлягає до стягнення з відповідача, складає 2223,78 грн., при цьому, сума інфляційних втрат яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 2 416, 99 грн., а отже, позовні вимоги у частині стягнення 10% річних підлягають частковому задоволенню, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 188,76 грн пені за несвоєчасну сплату вартості поставленого Товару за накладними №1/13119 від 26.02.2021, №1/13903 від 02.03.2021 та №1/14038 від 04.03.2021 за період з 26.02.21 по 07.07.21, з 03.03.2021 по 07.07.21 та з 05.03.21 по 07.07.21.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями п. 5.2. Договору Сторони узгодили, що разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, крім передплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Перевіривши розрахунок пені, що міститься у позові, суд частково не погоджується з визначеним позивачем періодами нарахування щодо заборгованості за накладною №1/13119 від 26.02.2021, з огляду на встановлені судом обставини щодо дати виникнення у відповідача обов`язку з оплати поставленого йому товару, а саме, строк оплати поставленого товару за накладними №1/14038 від 04.03.2021, №1/13903 від 02.03.2021 та №1/13119 від 26.02.2021 є таким, що настав 05.03.2021, 03.03.2021 та 01.03.2021, відповідно.

Отже, обгрунтованим періодом нарахування пені за накладною №1/13119 від 26.02.2021 є період з 01.03.2021 по 07.07.2021, щодо інших накладних період нарахування є обгрунтованим.

Відтак, зробивши перерахунок пені, суд приходить до висновку, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає до стягнення з відповідача, є 3183,31 грн, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Консальт» (01133, місто Київ, вулиця Є. Коновальця, будинок 31; ідентифікаційний код: 32046528) на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код: 05523398) основний борг у розмірі 64 569 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 09 коп., 2 416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 78 коп. 10% річних, 3 183 ( три тисячі сто вісімдесят три) грн. 31 коп. пені та судовий збір у розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева