Рішення № 99781646, 15.09.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/4214/15-ц

Провадження №2/944/85/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівськоїобласті в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

з участю секретаря судового засідання Вербенець Т.Р.

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

відповідача за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом ОСОБА_2

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа Яворівська міська рада Львівської області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Яворівськаміська рада Львівськоїобласті про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на 3/4 житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_6 та своєї матері ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько - ОСОБА_6 . До дня смерті батько проживав та був зареєстрований в житловому будинку АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок побудував за час подружнього проживання із своєю дружиною ОСОБА_7 , а отже житловий будинок є спільною власністю подружжя. Таким чином спадкове майно, на яке відкрилась спадщина після смерті батькаскладалось із 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина цього будинку належала його дружині ОСОБА_7 , як частка в спільному майні подружжя. За життя заповіту батько не склав. До дня смерті батька з ним постійно проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_7 та вона - дочка ОСОБА_4 , інші діти проживали окремо та були зареєстровані за іншими адресами. Після смерті батька вони з матір`ю вступили у володіння спадковим майном, а саме Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що залишилась після його смерті. Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті батька, якими були його діти- ОСОБА_5 , ОСОБА_8 (помер 2014 року), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (помер 2013 року), ОСОБА_2 не прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_6 , оскільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не звернулись до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини та не вступили у володіння спадковим майном, а отже вважаються такими, що не прийняли спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати ОСОБА_7 . За життя її мати заповіту також не складала. До дня смерті вона проживала та була зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 . Разом з матір`ю за цією адресою проживала та була зареєстрована лише вона, інші діти (її брати та сестри) проживали окремо та були зареєстровані за іншими адресами. Спадковим майном на яке відкрилась спадщина 21.10.2010 року (в день смерті матері) було ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 ,в тому числі 1/2 частини житлового будинку, яка належала матері як частка в спільному майні подружжя та ј, що була успадкована матір`ю після смерті чоловіка. Отже, вона як спадкоємець першої черги за законом, після смерті матері ОСОБА_7 , постійно проживаючи разом із матір`ю на час відкриття спадщини - прийняла спадщину. Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті матері, якими були її діти, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 (помер 2014 року), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (помер 2013 року), ОСОБА_2 не прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_7 , оскільки такі не проживали постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у визначений законом шестимісячний строк не подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Отже інші спадкоємці першої черги за законом після смерті матері, якими були її діти вважаються такими, що не прийняли спадщину після смерті матері. 08 квітня 2014 року вона звернулась до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Кенцало Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язкуіз відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. 03 липня 2014 року вона звернулась до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Кенцало Л.В із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Просить позов задовольнити.

Справа поступила в провадженні судді Гоцка В.І.

03.12.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за нею право власності на 2/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати за нею право власності на 1/2 (3/6) частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_6 та матері - ОСОБА_7 . В обґрунтування позову зазначає, що 23.07.2014 року Яворівський районний суд Львівської області ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_4 до Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме спадкове майно. Позивачка ОСОБА_4 фактично обманула суд і приховала той факт, що є ще 5 спадкоємців спірного будинку, що фактично вона з народження і до сьогодні, а після одруження з чоловіком проживають в даному будинку, користуються земельними ділянками, підтримують будинок в належному стані, проводять ремонтні та будівельні роботи, доглядали за батьками, а тому суд виніс необ`єктивне рішення, яке 26 лютого 2015 року було скасовано та постановлене нове рішення Апеляційного суду Львівської про відмову в позові ОСОБА_4 . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 було відхилено, а рішення Апеляційного суду Львівської області залишено без змін. Згідно волі їхніх батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вона із ОСОБА_4 мали отримати спадкове майно: батьківський будинок і землю. Вона з відповідачем доглядали за хворими батьками. ОСОБА_4 зареєстрована в спірному будинку, хоча живе у м. Львові. Після смерті матері, в сільській раді та нотаріуса їм повідомили, що на спадкове майно - житловий будинок з будівлями та спорудами, який фактично будували їхні батьки, немає жодних правовстановлюючих документів. Відповідач мала виробити ці документи, а після того оформити спадщину на них двох. Вона обманула її, документів не виробляла, а звернулася до суду про визнана права власності на будинок лише на неї одну, зловмисно приховала перед судом факт наявності інших спадкоємців та факт його фактичного проживання і прийняття спадщини. У всіх документах, зокрема в позові вона вказала свою фактичну адресу проживання АДРЕСА_2 . Зазначає, що вона народилася та проживає в с. Оселя, до 1997 року була зареєстрована у спірному будинку, а з 1997 року проживає в будинку без реєстрації. Вона та члени її сім`ї належно доглядали та доглядають за будинком та допоміжними приміщеннями, провели ремонтні роботи, поміняли старі вікна на пластикові, провели будівельні роботи в сараї, капітальний ремонт криниці, встановили цегляний туалет, побудувалимуровану альтанку, поміняли електропроводку тощо. Вони систематично обробляють земельні ділянки, а тому вона фактично прийняла спадщину. В будинку знаходиться їхнє майно, вони доглядали та піклувалися батьками до їхньої смерті. Її брат - ОСОБА_8 був онкохворим, і вона до смерті доглядала за хворим братом, який також проживав в с. Оселя. Вона спадкоємець першої черги по закону і фактично прийняла спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 , який з матір`ю збудували житловий будинок в АДРЕСА_1 , а отже будинок з господарськими спорудами є спільною сумісною власністю їхніх батьків. Спадкоємцями батька були: мати ОСОБА_7 , ОСОБА_4 (зареєстрована в будинку, але проживала у м. Львові ) та вона, яка проживала з батьками і фактично прийняла спадщину. Отже, Ѕ частина будинку, яка належала батькові мала бути розподілена по 1/6 кожному. Спадщину вони не оформляли, оскільки жива була мати і вони домовились, що будуть оформляти на прохання матері на неї та відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня мати ОСОБА_7 , однак на спадкове майно немає жодних правовстановлюючих документів. Частка матері в будинку складала 4/6 частини будинку, а отже по 2/6 частині на кожного – на неї та відповідача. На час відкриття спадщини як за батьком так і за матір`ю вона проживала разом з ними і прийняла спадщину, а тому частка в спадковому майні за померлими батьками складає: Ѕ частина будинку з господарськими спорудами ОСОБА_4 , 1/2 частина будинку з господарськими спорудами її.

Ухвалою суду від 27.01.2016 року заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Гоцка В.І. як головуючого по вказаній цивільній справі задоволено, справу передано в канцелярію Яворівського районного суду Львівської області для визначення автоматизованою системою документообігу суду іншого судді для розгляду цієї цивільної справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яворівського районного суду Львівської області №1 від 27.01.2016 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2016 року, цивільну справу передано судді Варениці В.С.

10.03.2016 року відповідач ОСОБА_5 на адресу суду скерувала письмові пояснення, у яких зазначила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є її сестрами. По суті первісного позову щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батьків повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їхній батько, який до дня смерті проживав у спірному житловому будинку. На час смерті батька з ним спільно проживали та були зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Інші діти батьків, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 на час смерті батька проживали окремо, зі своїми сім`ями. Спадщину, яка залишилась після смерті батька, вона як спадкоємець першої черги за законом не приймала, оскільки вона не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та не вступила у володіння спадковим майном. Аналогічно не прийняли спадщини після смерті батька і ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , адже вони також до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертались та не вступили у володіння житловим будинком в якому проживав батько. Після смерті батька, вона, її сестра ОСОБА_2 , як зрештою і брати тільки приїжджали провідувати свою матір ОСОБА_7 в с. Оселя. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла їхня мати ОСОБА_7 , яка до дня смерті проживала у житловому будинку АДРЕСА_1 . Заповіту матір не складала, на день смерті разом з матір`ю проживала та була зареєстрована лише ОСОБА_4 , інші брати та сестри проживали окремо. На скільки їй відомо, ніхто із спадкоємців першої черги за законом після смерті матері, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, окрім ОСОБА_4 , не звертався. Вважає, що у зв`язку із поданням ОСОБА_4 даного позову права ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , а також її права не порушуються, ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом першоїчерги прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_10 та матері ОСОБА_7 , а відтак вона не заперечує щодо задоволення первісного позову про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірний житловий будинок. Стосовно зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 то такі позовні вимоги заперечує,оскільки в заяві викладено неправдиві обставини, в тому числі щодо фактичного проживання ОСОБА_2 в спірному житловому будинку. Такі обставини не відповідають дійсності, адже ОСОБА_2 після свого одруження змінила місце свого проживання та проживає по даний час в АДРЕСА_3 . Наданий ОСОБА_2 акт обстеження складені із слів сусідів, кожен з яких перебуває в родинних стосунках з ОСОБА_2 , а тому повинні критично оцінюватись судом. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_2 не приймала спадщини після смерті батька та матері, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 слід відмовити. Просить розгляд справи проводити у її відсутності.

В судовому засіданні 10.03.2016 року представник позивача за первісним позовом подав заперечення на зустрічну позовну заяву, аналогічну первісному позову. Додатково зазначив, що безпідставним є покликання ОСОБА_2 на довідку Рогізненської сільської ради №3199 від 27.11.2015 року, оскільки така містить суперечливі дані, в довідці зазначено, що начебто ОСОБА_2 з 1997 року по теперішній час проживає без реєстрації в буд. АДРЕСА_1 , проте довідка суперечить акту обстеження на підставі якого така довідка видавалась, оскільки зі змісту акту від 26.11.2015 року не вбачається відомостей про фактичне проживання без реєстрації ОСОБА_2 за вказаною адресою.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яворівського районного суду Львівської області №376 від 11.10.2016 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2016 року, у зв`язку із закінченням повноважень судді Варениці В.С. справу передано судді Швед Н.П.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яворівського районного суду Львівської області №236 від 28.02.2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019 року, у зв`язку із закінченням повноважень судді Швед Н.П. справу передано судді Кондратьєвій Н.А.

Ухвалою суду від 15.03.2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.11.2019 року ОСОБА_2 на адресу суду скерувала заяву в порядку ч. 3 ст. 49 ЦПК України, в якій просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 за померлими батьками - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на Ѕ частину житлового будинку та господарських споруд заадресою: АДРЕСА_1 після померлих батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 29.11.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.02.2021 року у цивільній справі третю особу Рогізненську сільську раду Яворівського району Львівської області замінено на її правонаступника - Яворівську міську раду Львівської області.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги. Спірний житловий будинок перебував у спільній власності подружжя – її батьків. Після смерті батька позивача спадщину прийняли його дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_4 , оскільки проживали разом із спадкодавцем. Матері належало ѕ спадкового майна, а позивачу – ј. ОСОБА_4 постійно проживала та була зареєстрована на час смерті батьків. Після смерті матері інші діти подружжя спадщини не прийняли. У квітні 2014 року позивач звернулась до приватного нотаріуса, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів. В липні 2014 року вона звернулась до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті батька, однак їй також було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Після чого ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом про визнання права власності, рішення суду було скасовано лише з тих підстав, що не було залучено інших потенційних спадкоємців. Спірний житловий будинок не був колгоспним двором. У 1997 році відповідач ОСОБА_2 знялась із реєстрації та на момент смерті батька та матері не проживала та не була зареєстрована у житловому будинку. В акті сільської ради вказано, що відповідач приїжджає, однак у зустрічному позові зазначає, що постійно проживає. Щодо вимоги про встановлення факту прийняття спадщини зазначає, що відповідно до п. 23 ППВС – факт прийняття спадщини не встановлюється, встановлюється факт спільного проживання. Щодо вимоги про визнання права власності – відповідач приїжджала, однак постійно не проживала, а відтак відсутні підстави для визнання за нею право власності. На момент смерті батька ОСОБА_2 проживала у АДРЕСА_4 , її діти відвідували школу у м.Львові. Після смерті матері відповідач до нотаріальної контори не зверталась, з матір`ю не проживала. Нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, хоча мало бути відмовлено у зв`язку із пропуском встановленого строку. Просить первісний позов задовольнити, а у зустрічному - відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом, представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 первісний позов заперечила, зустрічний – підтримала та пояснила, що спірний житловий будинок був збудований батьками ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем першої черги. ОСОБА_2 народилась в с.Оселя та до 1997 року була там зареєстрована, однак і після цього продовжувала проживати у вказаному будинку разом із батьками. ОСОБА_4 з чоловіком проживає в трикімнатній квартирі у АДРЕСА_5 , а ОСОБА_2 має квартиру у АДРЕСА_4 , де проживає АДРЕСА_4 з 1997 року по 01.11.2006 року проживала без реєстрації саме ОСОБА_4 , саме вона і приїжджала до батьків, а ОСОБА_2 проживала у спірному будинку. ОСОБА_2 разом із чоловіком та батьками в АДРЕСА_1 засаджували сад, здійснювали добудову, збудували альтанку, літню кухню, монтували проводку. На даний час у будинку проживає ОСОБА_2 з чоловіком та повністю утримує будинок. На час смерті батьків вона також проживала у будинку. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 була домовленість, що саме ОСОБА_4 виготовить документи на будинок, тому ОСОБА_2 не зверталась до нотаріуса, однак ОСОБА_4 обманним шляхом оформила право власності на себе. В подальшому рішення суду було скасовано.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що постійно проживала в с.Оселя, працювала у м.Львові позмінно, інколи залишалась у м.Львові на ночівлю. Діти навчались у школі у м.Львові та у цей час вони з чоловіком чергувались – хтось залишався у м.Львові, а хтось їхав у село. На час смерті батька і матері постійно проживала у спірному будинку, хоча зареєстрована була у Львові на вул. Ряшівській. Просила у первісному позові відмовити, а зустрічний задовольнити.

Відповідач за первісним позовом, третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, на адресу суду скерувала заяву в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник третьої особи Яворівської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, на адресу суду скерував клопотання в якому просить розгляд справи проводити у їхній відсутності та винести рішення на підставі наявних у справі документів.

Треті особи ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в судове засідання не з`явились, на адресу суду скерували заяви про розгляд справи у їхній відсутності, первісний позов підтримують в повному обсязі, просять такий задовольнити, щодо зустрічного позову заперечують та просить у задоволенні такого відмовити.

Свідок ОСОБА_14 показав у судовому засіданні, що він є чоловіком відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 , що вони з дружиною постійно допомагали її батькам, дивилися за худобою, жили у Львові, однак постійно хтось з них приїжджав до батьків в село і ночував там, більше в селі проживала його дружина, коли він приїжджав то робив усю сільську роботу, а позивач коли приїжджала, то лише відпочивала. Позивач ОСОБА_15 жила у них у Львові з 1998 по 2007 роки, потім вийшла заміж і пішла до чоловіка. За час життя батьків він копав криницю, садив дерева, доглядав хворого свекра і в той період ніхто з родичів не допомагав. У період 1992-1994 дружина перебувала у декреті і жила в селі з батьками, у 1994 році вони отримали квартиру у АДРЕСА_4 у якій він зареєструвався у 1994 році, а дружина у 1997. Він працював у Львові, їх з відповідачкою ОСОБА_2 діти 1992 р.н та 1994 р.н. ходили і закінчили школу у Львові на вул. Патона. У цей час він з дружиною мінялися і їздили в село жити до її батьків по черзі. Ховали батьків разом, всією родиною.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідка, дослідивши зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.02.1972 року, ОСОБА_16 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батько ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.04.2007 року, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб 14.04.2007 року, про що складено актовий запис №75. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу " ОСОБА_15 ".

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03.12.1974 року, ОСОБА_18 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 . Її батько ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 25.01.1992 року, ОСОБА_14 та ОСОБА_18 зареєстрували шлюб 25.01.1992 року, про що складено актовий запис №1. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу " ОСОБА_19 ".

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 08.04.2014 року, виданого повторно, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років, про що виконавчим комітетом Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області складено актовий запис №7.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 22.10.2010 року, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 70 років, про що Рогізненською сільською радою Яворівського району Львівської області складено актовий запис №38.

Право власності на житловий будинок належним чином не оформлено, проте даний будинок відповідає технічним вимогам, що підтверджується технічним паспортом, який виготовлено 10.04.2017 року.

Відповідно до довідки №616 від 02.04.2014 року, виданої Рогізненською сільською радою Яворівського району Львівської області, ОСОБА_6 на момент смерті проживав разом із дочкою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №173 від 10.04.2014 року, вартість житлового будинку в АДРЕСА_1 складає 76373 грн.

Відповідно до довідки №3199 від 27.11.2015 року, виданої Рогізненською сільською радою Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 народилась в с.Оселя Яворівського району Львівської області, із народження до ІНФОРМАЦІЯ_7 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , а з 1997 року по теперішній час проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Згідно із актом обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 від 26.11.2015 року, комісія Рогізненської сільської ради встановила, що у вказаному житловому будинку зареєстрована ОСОБА_4 , однак в тому ж будинку фактично проживає ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_14 , які зареєстровані в м.Львові. Зі свідчень сусідів встановлено, що вони постійно приїжджають в с.Оселя, обробляють земельну ділянку, ремонтували будинок, доглядали за батьками до їх смерті.

Відповідно до довідки № 973 від 04.04.2016, виданої Рогізненською сільською радою Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 до дня смерті батька ОСОБА_6 , який помер 2003 року, проживала разом з ним без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 974 від 04.04.2016, виданої Рогізненською сільською радою Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 до дня матері ОСОБА_7 , яка померла 2010 року, проживала разом з нею без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №37106050 від 08.04.2014 року, після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу №12/2014 (55955136).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №37781390 від 03.07.2014 року, після смерті ОСОБА_7 заведено спадкову справу №20/2014 (56261382).

Як вбачається з погосподарської книги за 1991-1995 роки по с.Оселя, даний житловий будинок відносився до майна колгоспного двору, станом на 01.01.1995 року головою господарства був ОСОБА_6 (працював різноробочим колгоспу «Правда»), членами були: його дружина ОСОБА_7 , син ОСОБА_9 , донька ОСОБА_16 та донька ОСОБА_18 .

Відповідно до виписки із трудової ОСОБА_20 , 1935р.н., відомості щодо працевлаштування або членства ОСОБА_6 в колгоспі відсутні.

Згідно із відповіддю Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області №163 від 12.04.2016 року, книги погосподарського обліку Рогізненської сільської ради за 1970-1973 роки та за 1974-2000 роки по господарству головою якого був ОСОБА_6 не збереглись; інформація про те, чи був ОСОБА_6 членом або робітником КСП «Правда» у книгах обліку розрахунків з членами колгоспу відсутня.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Для з`ясування питання правильності віднесення спірного будинку до суспільної групи господарств «колгоспний двір» необхідно записи в погосподарській книзі оцінювати в сукупності з іншими доказами.

Відповідно до п. 20 "Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів", затверджених Постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69, в графі "суспільна група господарства" записується станом на 1 січня відповідного року одна із наступних суспільних груп: господарство колгоспника; господарство робітника; господарство службовця; господарство інших категорій населення. Суспільна група господарства встановлювалася в залежності від роду занять голови господарства.

Згідно погосподарської книги головою вищезгаданого колгоспного двору був ОСОБА_6 , який не був членом колгоспу, матеріали справи протилежного не містять. В графі місце роботи голови зазначено колгосп «Правда», посада різноробочий, однак у виписці із трудової книжки ОСОБА_6 тау книгах обліку розрахунків з членами колгоспу такі відомості відсутні.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_6 (голова двору) не працював у колгоспі та не був членом колгоспу, відомості про те, що працюючі члени колгоспу проживали в даному господарстві відсутні, у зв`язку з чим вищезгаданий двір не міг бути колгоспним, а відтаксуд дійшов висновку про те, що вказане господарство не було колгоспним двором, а тому неможливо застосувати до спірного домогосподарства статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року.

Згідно із відповіддю на запит №141 від 21.03.2016 року, наданою Львівською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №15 з поглибленим вивченням англійської та французької мов Львівської міської ради, ОСОБА_21 , 1992 р.н., навчався в школі з 01.09.2000 року по 20.06.2008 року, ОСОБА_22 , 1994 р.н., навчалась в школі з 01.09.2001 року по 13.05.2012 року.

Відповідно до відповіді за запит №373 від 21.11.2019 року, наданої Ліцеєм №15 Львівської міської ради, у ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які навчались у ССЗШ №15 згідно Алфавітної книги та класних журналів вказана адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 17.08.2018 року, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , у віці 53 роки, про що складено актовий запис №25.

Із матеріалів спадкової справи №20/2014, заведеної 03.07.2014 року після смерті ОСОБА_7 , вбачається, що 03.07.2014 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7 11.12.2015 року до приватного нотаріуса звернулась ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 14.12.2015 року ОСОБА_2 рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Кенцало Л.В. рекомендовано ОСОБА_2 звернутись до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Із матеріалів спадкової справи № 12/2014, заведеної 08.04.2014 року після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що 08.04.2014 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6 .

Відповідно до ст.1218 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно до вимог ст. 1274 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Стаття 1296 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За приписами ст. ст. 76 - 81 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін; докази повинні бути належними, тобто містити інформацію щодо предмету доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 2, 23 Постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Разом з цим, під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Разом з тим, довідка Рогізненської сільської ради № 3199 від 27.11.2015, наявна в матеріалах справи, не може свідчити про те, що ОСОБА_2 дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації, оскільки актом обстеження такий факт спростовується, ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживала, а лише постійно приїжджала. Вказане в судовому засіданні також показав свідок ОСОБА_14 , який пояснив, що його дружина часто приїжджала до батьків, також він з нею чергувався і приїжджав до її батьків, однак постійного проживання її в селі з батьками на момент смерті батька та матері не підтвердив, підтвердив, що він працював у Львові, їх з ОСОБА_2 діти навчалися в школі у Львові у період, який охоплював час смерті батька і матері відповідачки ОСОБА_2 .

Також суд критично оцінює довідку Рогізненської сільської ради № 973, видану у 2016 році про проживання ОСОБА_2 до дня смерті батька ОСОБА_6 , який помер 2003 року, разом з ним без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 та довідку Рогізненської сільської ради № 974, видану у 2016 році про проживання ОСОБА_2 до дня смерті матері ОСОБА_7 , яка померла 2010 року разом з нею без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_2 у вказаний період була зареєстрована з своєю сім`єю за іншою адресою у АДРЕСА_3 , факт проживання з спадкодавцем не встановлювався , відтак суд не може прийняти зазначені довідки на підтвердження постійного місця проживання відповідачки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

Надані ОСОБА_2 квитанції на оплату комунальних послуг за адресою спірного будинковолодіння не підтверджують факт проживання без реєстрації на момент смерті спадкодавця ОСОБА_6 , оскільки такі датовані 2014 роком, а батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт, реєстраційний талон) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються нотаріусом з врахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Позивач за зустрічним позовом не надала суду жодних належних та допустимих доказів того, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, окрім того остання зареєстрована за іншою адресою ніж та за якою проживав спадкодавець.

Оскільки доказів на підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном позивач за зустрічним позовом суду не надала, підстав вважати, що вона вступила у володіння та управління спадковим майном за ст. 1268 ЦК України немає.

Тобто, факт прийняття спадщини за правилами ст.1268 ЦК України не доведений, отже, спадщина фактично не прийнята.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 суд встановив наступне.

Відповідно до п. 23 постанови пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 встановлено: якщо спадщина відкрилась після 1 січня 2004 року, суди не повинні задовольняти вимоги про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном або задовольняти позови про визнання права власності на спадкове майно із зазначених підстав.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року). Якщо спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК, судам слід враховувати, що ст. 549 ЦК УРСР було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини - фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном.

Враховуючи, що спадщина після смерті матері ОСОБА_7 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спірні правовідносини поширюються норми ЦК України від 2004 року, а тому суд не може встановлювати факт прийняття спадщини.

З огляду на викладене, вимога зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з положеннями ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в межах строку встановленого ст. 1270 ЦК України із заявою про прийняття спадщини не зверталася, доказів того, що на час смерті батьків проживала разом із ними не подала, факт прийняття спадщини судом не встановлено, а тому вона вважається такою, що не прийняла спадщини. Відтак відсутні підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на частку у спадковому майні.

Щодо первісного позову ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому було набуте спірне майно.

Відповідно до ст.22 КпШС України (в ред.1963 р.) аналогічної норми ст.60 СК України, ст.368 ЦК України, які регулюють правовідносини щодо режиму спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу майно,придбане подружжям в період шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).

При розділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, що встановлено ст.28 КпШС (в ред.1963 р.) та ч.1 ст.70 СК України та ст.372 ЦК України.

Судом з матеріалів справи з`ясовано, що шлюбний договір між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не укладався, доказів про домовленість між ними щодо іншого розміру їх часток у спільній сумісній власності не надано.

З наведеного суд встановив, що за відсутності спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про розмір їх часток, домовленості між ними щодо іншого розміру їх часток, частки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спільній сумісній власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, який був набутий ними у власність в період зареєстрованого шлюбу та є предметом цього спору, є рівними, по 1/2 частині у кожного.

Згідно роз`яснень в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» для оформлення права на спадщину, закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Як передбачено ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а згідно ст.1220 ЦК України встановлено, що смерть спадкодавця породжує спадкові правовідносини.

Як передбачено ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять всі права та обов`язки, які належали спадкоємцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.ст.1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за законом або заповітом, право на спадкування мають особи, які визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу.

Як передбачено ст.1268 ЦК України,спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина за законом, до складу якої входить 1/2 частина спірного будинковолодіння.

Спадщину прийняли спадкоємці першої черги за законом дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_4 , які проживали та були зареєстровані разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,кожен із них успадкував по 1/4 частки від спадкового майна ОСОБА_6 . Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_6 , якими були його діти - ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 не прийняли спадщину після смерті батька, оскільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не звернулись до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини та не вступили у володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , відкрилась спадщина за законом, до складу якої входить ѕ частини спірного будинковолодіння.

Спадщину прийняла спадкоємиця першої черги за законом донька ОСОБА_4 , яка проживала та була зареєстрована разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_7 , якими були її діти - ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 не прийняли спадщину після смерті матері, оскільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не звернулись до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини та не вступили у володіння спадковим майном.

Посилання сторони відповідача за первісним позовом на акт ОСББ «Титан» від 31.03.2016 року, у якому сусіди підтвердили, що ОСОБА_4 , 1972 р.н. проживала без реєстрації з 1997 року по 01.11.2006 рік за адресою: АДРЕСА_3 , як на доказ у справі, судом до уваги не приймаються, оскільки зазначений акт є недопустимим та недостовірним, в розумінні ст.ст.78, 79 ЦПК України доказом, оскільки такий не оформлений належним чином, зокрема у такому відсутні паспортні дані сусідів, що підписали акт, що унеможливлює встановити їх особу.

Як роз`яснено п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування»,свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, вимоги спадкоємця про визнання права власності на спадкове майно можуть бути предметом розгляду судом після завершення процедури нотаріального розгляду письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, яка завершується винесенням нотаріусом відповідної постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок унеможливлює належне оформлення спадкових прав, постанова нотаріуса про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на частки,що належали спадкодавцям у спільній сумісній власності,перешкоджає позивачу захистити свої спадкові права в позасудовий спосіб та є підставою для визнання за нею права власності на успадковані частки у спадщині після смерті батьків, які в сукупності складають спадкове майно в цілому, що відповідає приписам ст.16 ЦК України про право на захист особою свого цивільного права шляхом визнання за ним права власності на майно.

У зв`язку із задоволенням первісного позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору, відповідно дост. 141 ЦПК України, покладаються на відповідачів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про судові витрати, які слід стягнути з відповідача, у разі відмови у позові - судовий збір не відшкодовується позивачу.

На підставі ст.ст.16,370,1217,1223,1261,1266,1268 ЦК України,ст. ст. 60,70 СК України,ст. ст. 12,13,76,81,141, 258,259,265,353,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа Яворівська міська рада Львівськоїобласті про визнання права власності на житловий будинокв порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом післясмерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 381,87 грн. з кожної.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Яворівська міська рада Львівської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повнерішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суд - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцятиднів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа Яворівська міська рада Львівської області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом:

Позивач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІПН НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_5 , дата народження та ІПН суду невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа – Яворівська міська рада Львівської області, юридична адреса: Львівська обл., Яворівський р-н, м.Яворів вул.Львівська,15. ЄДРПОУ: 33213539.

Повне найменування сторін за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Яворівська міська рада Львівської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинкув порядку спадкування за законом:

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІПН НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа – ОСОБА_5 , дата народження та ІПН суду невідомий,, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа – Яворівська міська рада Львівської області, юридична адреса: Львівська обл., Яворівський р-н, м.Яворів вул.Львівська,15. ЄДРПОУ: 33213539.

Повний текст рішення складено 22.09.2021.

Суддя Н.А. Кондратьєва