Рішення № 99781494, 13.09.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/602/21

Провадження №2/443/1021/21

РІШЕННЯ

іменем України

13 вересня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Ятвяги в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2 , –

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Яременко І.О. подав до суду позовну заяву до територіальної громади села Ятвяги в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (відповідач), в якій просить:

встановити факт перебування ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зареєстрованому шлюбі, укладеному 22.09.1957 року;

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 1,0819 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ №025379 від 27.09.2000 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 16.06.2000 року №193.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивачки по материній лінії ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дев`ятниківської сільської ради, загальною площею 1,0819 га, що належали померлому згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ №025379 від 27.09.2000 року. На день смерті разом з ним була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_3 . Оскільки заповіту ОСОБА_4 не залишав, то спадкування відбулося за законом. Інших спадкоємців першої черги за законом, не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки по материній лінії ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дев`ятниківської сільської ради, загальною площею 1,7596 га, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія I-ЛВ №025378 від 27.09.2000 року. Також у склад спадщини увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дев`ятниківської сільської ради, загальною площею 1,0819 га, які ОСОБА_3 фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , проте юридично не оформила. 28.06.2018 від імені ОСОБА_3 приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Костур О.М. посвідчено заповіт під №514 в користь позивачки ОСОБА_1 . На день смерті даний заповіт не змінено і не скасовано. При зверненні до державного нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі їй було відмовлено в цьому. Причиною відмови стало те, що в свідоцтві про смерть та в свідоцтві про одруження спадкодавця з її чоловіком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина – ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, наявні розбіжності: « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », а також відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали чоловікові ОСОБА_3 – ОСОБА_4 .

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.34), в якій зазначив про відсутність на час розгляду даної справи у суді інформації, яка була б підставою щодо заперечення або невизнання позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини, та просить суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак у поданому до суду відзиві просить суд справу розглядати за його відсутності.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано заяву про виклик свідків (а.с.35), заяву про розгляд підготовчого засідання за відсутності його і позивачки та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.36).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.29-30).

Ухвалою підготовчого засідання від 09.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.37-38).

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, з`ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 одружилися 22.09.1957 в с.Новосілки Жидачівського району Львівської області. Після реєстрації одруження дружині змінено прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про одруження від 04.10.1967 (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 і її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.11).

ОСОБА_10 та ОСОБА_9 уклали шлюб 02.09.1978 в Дев`ятниківській сільській раді Жидачівського району Львівської області. Після укладення шлюбу дружині змінено прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджує свідоцтво про укладення шлюбу від 02.09.1978 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 і її батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (а.с.13).

Згідно з свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_3 від 14.01.2014, НОМЕР_4 від 23.04.2014, ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Львів, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Прибілля Жидачівського району Львівської області (а.с.14, 15).

28.06.2018 ОСОБА_3 зробила особисте розпорядження, склавши заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що за законом матиме право, заповіла внучці ОСОБА_1 (а.с.20).

Згідно з свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_5 від 17.10.2019, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ятвяги Жидачівського району Львівської області (а.с.18).

Відповідно до довідок ВК Ходорівської міської ради №255 від 23.10.2019 та №29 від 16.10.2021, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дійсно проживали і були зареєстровані в АДРЕСА_1 до дня смерті. На день смерті ОСОБА_4 з ним була зареєстрована і проживала дружина ОСОБА_3 , яка на день своєї смерті проживала одна (а.с.16, 19).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 24.10.2019, від імені ОСОБА_3 посвідчено заповіт 28.06.2018 (а.с.21).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24.10.2019 встановлено, що після смерті ОСОБА_3 зареєстрована спадкова справа (а.с.22).

Відповідно до довідки Держгеокадастру від 01.02.2021, на ОСОБА_4 зареєстрований державний акт серії І ЛВ №025379 від 27.09.2000. Реєстраційний номер 379. Площа земельної ділянки – 1,0819 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земля передана у приватну власність на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 16.06.2000 №193 (а.с.24).

Державним актом на право власності на землю серії І-ЛВ №025379, виданого 27.09.2000 на підставі рішення ХІ сесії ІІІ дем. скликання Жидачівської районної ради народних депутатів від 16.06.200 №193, встановлено, що ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,0819 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №379 (а.с.25).

Постановою від 18.09.2020 нотаріус Жидачівської ДНК відмовив у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що в свідоцтві про смерть та в свідоцтві про одруження спадкодавця з її чоловіком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина – ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, наявні розбіжності: « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », а також відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали чоловікові ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина – ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.23).

Свідок ОСОБА_13 надала суду показання, за змістом яких вона є сусідкою діда та баби позивачки по маминій лінії – ОСОБА_3 і ОСОБА_14 , які проживали разом в с. Ятвяги як подружжя.

Свідок ОСОБА_10 надав суду показання, за змістом яких він є тестем позивачки. Дід з бабою позивачки проживали разом. Діда звали ОСОБА_14 , бабу ОСОБА_3 . Вони були подружжям і проживали в с. Ятвяги.

Зміст правовідносин.

Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з помилковим записом прізвища діда позивачки у свідоцтві про одруження, що позбавляє можливості документально підтвердити факт перебування у шлюбі спадкодавця та спадкоємця, а відтак наявність у дружини права на спадкування.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивачки права на спадкування за заповітом після смерті баби і неможливістю реалізації цього права (належного юридичного оформлення у позасудовому порядку) через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

До правовідносин, які стосуються встановлення фактів, що мають юридичне значення, і які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Нормою частини 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім цього, суд застосував норми статей 293 та 294 ЦПК України, які визначають зміст окремого провадження та встановлюють порядок розгляду справ даної категорії.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють правовідносини щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме: встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Також, суд зважає на роз`яснення, викладені у пункті 1 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Так, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина 1 статті 1225 ЦК України).

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з приписами частини 1 статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Приписами частин 1 та 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормою статті 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.09.1957. Ця обставина повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом у судовому засіданні письмовими доказами та показаннями свідків, які узгоджуються між собою, доповнюють один одного, не викликають сумнівів у своїй належності, допустимості та достовірності, а у сукупності є достатніми для встановлення факту перебування їх у шлюбі.

Суд зазначає, що встановлення зазначеного факту породжує для позивачки юридичні наслідки, оскільки усуне перешкоди у реалізації нею права на спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_3 майна, яке остання успадкувала як спадкоємець першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

Також, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що на день смерті ОСОБА_4 йому на праві власності належали земельні ділянки загальною площею 1,0819 га, які розташовані на території Дев`ятниківської сільської ради та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №025379 від 27.09.2000. Після смерті ОСОБА_4 єдиним його спадкоємцем була дружина ОСОБА_3 , яка успадкувала вказану земельну ділянку, однак юридично не оформила.

За життя ОСОБА_3 зробила особисте розпорядження, склавши заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що належатиме їй на день її смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла внучці ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 у визначений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , тому має законне право набути право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_3 на земельні ділянки загальною площею 1,0819 га, однак позбавлена можливості юридично оформити спадщину у визначений законом позасудовий спосіб, оскільки у цьому їй відмовлено уповноваженою особою (нотаріусом).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 не визнається, відтак позивачка має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим і звернулася до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 392, 1216, 1218, 1223, 1233, 1235, 1236, 1268 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до територіальної громади села Ятвяги в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район (колишній Жидачівський район), м. Ходорів, вул. Грушевського,38, ідентифікаційний код юридичної особи 26269449) про встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Встановити факт перебування ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Прибілля Жидачівського району Львівської області, та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Ятвяги Жидачівського району Львівської області, у зареєстрованому шлюбі з 22.09.1957.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_12 на земельні ділянки загальною площею 1,0819 га у межах згідно з планом, які розташовані на території Дев`ятниківської сільської ради, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №025379 від 27.09.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №379.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 22 вересня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів