Вирок № 99779564, 22.09.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/5733/18

Провадження №1-кп/523/251/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.

за участю: секретаря судового засідання - Смокіної Н.І.

прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси - Фомічова Ф.Ф.

захисника - Дерев`янко М.О.

обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018161490000471 від 13.03.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Краснодарського края Російської Федерації, громадянина РФ, з середньою освітою, неодруженого та офіційно не працевлаштованого, не забезпеченого місцем реєстрації та постійного проживання в Україні, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2018 року, приблизно о 21:30 годин, підсудний ОСОБА_1 за попередньою змовою з іншою особою, кримінальне провадження відносно якого виділено в окреме провадження у зв`язку із розшуком, перебуваючи на території АЗС «УКРНАФТА» по вул.Балківській 5а в м.Одесі, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, переконавшись у відсутності уваги за їх діями з боку сторонніх осіб та таємно викрали належний ПАТ «УКРНАФТА» бензиновий генератор марки «HONDA MOSA GE 12000 HBS/GS 630» №25930С000005246, вартістю 60925 гривень, заволодівши яким вказаний підсудний разом з іншою особою з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши таким чином зазначеному ПАТ матеріальну шкоду у наведеному розмірі.

В судове засідання представник потерпілого - ПАТ «Укрнафта» Соколов В.М, не з`явився, надавши до суду заяву щодо розгляду справи без його участі, у зв`язку з чим, суд з урахуванням позиції сторін процесу й з метою дотримання розумності строків судового розгляду, вирішив здійснити розгляд кримінального провадження за відсутністю означеного представника потерпілого.

Підсудний ОСОБА_1 , повністю визнавши свою провину по пред`явленому й викладеному в обвинувальному акті обвинуваченню, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення.

Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

Разом із тим, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось у повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_1 своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, а відтак його дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України.

Так, з огляду на ч.2 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за скоєння таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно або за попередньою змовою групою осіб, що карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, а за змістом ч.2 ст.28 цього ж Кодексу кримінальне правопорушення (злочин) визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення (злочину) домовилися про спільне його вчинення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 вказаного Кодексу, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, що за ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів корисливої спрямованості, а також судом ураховується відсутність завданої потерпілій стороні матеріальної шкоди завдяки поверненню викраденого майна, стан здоров`я підсудного та його особа - раніше не судимий та визнав свою провину, офіційно неодружений та (зі слів) працює на СТО «Профі-Тюнінг» майстром з монтажу автомобільної плівки, на диспансерному обліку в КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради» не перебуває, позитивно характеризується за місцем фактичного мешкання, але не забезпечений місцем реєстрації й постійного проживання в Україні та є громадянином іншої держави - РФ, сукупність чого свідчить про можливість виправлення вказаного підсудного в умовах суспільства.

Разом із тим, як вбачається зі змісту обвинувального акту в цьому кримінальному провадженні, стороною обвинувачення в якості обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 , визначено вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою групою осіб.

Проте, з такою позицію сторони обвинувачення у контексті кваліфікуючих ознак висунутого підсудному ОСОБА_1 обвинувачення суд погодитися не може, оскільки за приписами ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Аналогічну правову позицію визначив Пленум Верховного Суду України у постанові №7 від 04.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (п.4).

Відтак, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_1 , як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, слід віднести щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, протягом кримінального провадження не встановлено.

Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов`язків.

На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, приймаючи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини інкримінованого підсудному ОСОБА_1 кримінального правопорушення, його ступінь тяжкості й суспільну небезпечність, характеризуючі дані про особу підсудного, суд у контексті ст.ст.50, 65-68 КК України доходить висновку про те, що виправлення вказаного підсудного і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень має відбуватися в умовах суспільства, з призначенням покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, але з одночасним звільненням від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.75 цього Кодексу та з покладенням відповідних обов`язків за ст.76 цього ж Кодексу.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з цим органом з питань пробації.

Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженим ОСОБА_1 , - покласти на Суворовський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, арешт на майно, накладений за ухвалою слідчого судді від 23.03.2018 року на добровільно виданий ОСОБА_1 бензиновий генератор марки «HONDA MOSA GE 12000 HBS/GS 630» №25930С000005246, після набрання вироком законної сили, - скасувати.

В порядку ст.100 КПК України, речовий доказ у кримінальному провадженні - бензиновий генератор марки «HONDA MOSA GE 12000 HBS/GS 630» №25930С000005246, переданий представнику ПАТ «Укрнафта» Андрусь Ю.Г. , - вважати повернутими за належністю вказаній особі.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_1 , надати іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

С у д д я: В.В.Шурупов