Рішення № 99779514, 20.09.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/19685/20

Провадження № 2/522/3064/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лисенко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 06.11.2020 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитним договором у вигляді інфляціних витрат і 3% річних, в порядку ст. 625 ЦК України.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 17.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та позичальником ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11372709000, згідно з умовами договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 77000.00 дол. США зі сплатою 15 % річних, на строк з 17.07.2008 року по 17.07.2018 року.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 217777 від 17.07.2008 року, згідно з умовами договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором № 11372709000 від 17.07.2008 року.

Позивач при визначенні сум заборгованості у вигляді інфляційних витрат і 3% річних здійснював розрахунок від загальної суму боргу, яка була встановлена на підставі Заочного Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2014 року по справі № 522/8832/14-ц та Заочного Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 року по справі № 522/19960/13-ц.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі даного договору до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до Позичальника ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008 року у повному обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора, з урахуванням Договору поруки № 217777 від 17.07.2008 року.

30.07.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі за текстом - Позивач) було укладено Договір № 2298/К про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за Кредитним договором та Договором поруки.

У порядку ч.10 ст.187 ЦПК України, 13.11.2020 року до суду надійшли відповіді щодо місця реєстрації відповідачів.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 15.12.2020 року.

До суду 27.11.2020 року надійшли відповіді з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідачів.

Розгляд справи призначений на 15.12.2020 року був відкладений на 22.02.2021 року для належного сповіщення сторін.

У підготовче засідання призначене на 22.02.2021 року сторони не з`явилися, 22.02.2021 року ОСОБА_2 на електронну адресу суду надав заяву про відкладення розгляду справи. Представник ТОВ «Вердикт Капітал» 22.02.2021 року на електронну адресу суду надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, справу просив розглядати за відсутністю представника Товариства.

Розгляд справи відкладено на 05.03.2021 року.

У підготовче засідання призначене на 05.03.2021 року сторони не з`явилися, 05.03.2021 року представник ОСОБА_2 адвокат Павельченко І.В. надав суду заяву про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи. Представник ТОВ «Вердикт Капітал» 05.03.2021 року на електронну адресу суду надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, справу просив розглядати за відсутністю представника Товариства.

Розгляд справи відкладено на 12.04.2021 року.

22.03.2021 року представник ОСОБА_2 адвокат Павельченко І.В. надав суду заяву про продовження строку для подачі відзиву.

05.04.2021 року представник ОСОБА_2 адвокат Павельченко І.В. надав суду відзив, в якому просив у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» відмовити в повному обсязі.

Також представник відповідача 05.04.2021 року надав суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Вердикт Капітал», АТ «УкрСиббанк», третя особи: ОСОБА_1 , АТ «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання поруки припиненою.

Свої позовні вимоги Позивач за зустрічним обґрунтовує тим, ОСОБА_2 не було відомо про той факт, що 17.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008 року та 31.10.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору Договору про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008 року. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що укладення відповідних додаткових угод без його згоди призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, у зв`язку із чим порука, яка встановлена Договором поруки № 217777 від 17.07.2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 є припиненою з 17.07.2008 року.

У підготовче засідання призначене на 12.04.2021 року представник ТОВ «Вердикт Капітал» не з`явився, в матеріалах справи міститься заява щодо розгляду справи за відсутністю представника Товариства.

У підготовче засідання з`явився представник ОСОБА_2 адвокат Павельченко І.В., зазначив, що ним подано до суду заяву про поновлення строку для подання відзиву, відзив та зустрічну позовну заяву, просив прийняти та долучити до матеріалів справи.

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Протокольною ухвалою суду від 12.04.2021 року згідно ст.ст.127, 197 ЦПК України поновлено строк для подачі відзиву та прийнято відзив. Згідно ст.ст.191, 193 ЦПК України прийнято зустрічну позовну заяву, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 17.05.2021 року з метою надання часу на подачу відзиву на зустрічний позов.

23.04.2021 року на адресу суду від АТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, в якому просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та застосувати строки позовної давності. при цьому також просили застосувати строки позовної давності, оскільки на їх думку позивач знав або міг знати про порушення свого право ще у 2008р. та під час розгляду цивільної справи №522/19960/16-ц.

Також 23.04.2021 року від АТ «УкрСиббанк» на адресу суду надійшло клопотання, в якому просили закрити провадження по справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 відносно АТ «УкрСиббанк».

17.05.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому остання просила поновити їй строк для подачі відзиву по справі за позовом ТОВ «Вердикт Капітал», прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи. Також просила у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» відмовити в повному обсязі.

У підготовче засідання призначене на 17.05.2021 року сторони не з`явилися, представник ОСОБА_2 адвокат Павельченко І.В. на електронну адресу суду надав заяву про відкладення, розгляд справи відкладено на 23.06.2021 року.

24.05.2021 року на адресу суду від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

24.05.2021 року представник ОСОБА_2 адвокат Павельченко І.В. надав суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, яка була надана суду АТ «УкрСиббанк».

У підготовче засідання призначене на 23.06.2021 року представник ТОВ «Вердикт Капітал» не з`явився, в матеріалах справи міститься заява щодо розгляду справи за відсутністю представника Товариства.

У підготовче засідання з`явився представник ОСОБА_2 адвокат Павельченко І.В., заявив клопотання, в якому просив відповідача за зустрічним позовом АТ «УкрСиббанк» виключити з кола співвідповідачів, та залучити його до участі у справі в якості третьої особи.

Представник АТ «УкрСиббанк» у підготовчому засіданні не заперечувала проти клопотання представника позивача за зустрічним позовом. Також зазначила, що ними подано заяву про закриття провадження по справі за зустрічним позовом щодо Банку.

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань щодо розгляду справи за їх відсутністю суду надано.

Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача за зустрічним позовом, та виключив АТ «УкрСиббанк» з кола співвідповідачів за заявою представника позивача та залучив АТ «УкрСиббанк» до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору.

У підготовчому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Павельченко І.В. позов ТОВ «Вердикт Капітал» не визнав, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Також просив долучити до матеріалів справи копію постанови Одеського апеляційного суду від 15.04.2021 року. Проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті не заперечував.

Представник АТ «УкрСиббанк» у підготовчому засіданні не заперечувала проти долучення до матеріалів справи копії постанови від 15.04.2021 року. Заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом. Проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті не заперечував.

Суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи копію постанови Одеського апеляційного суду від 15.04.2021 року. Клопотання представника АТ «УкрСиббанк» про закриття провадження залишив без розгляду, у зв`язку з недоцільністю.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2021 року підготовче засідання по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання поруки припиненою - закрито, та призначено до судового розгляду по суті на 11 годин 00 хвилин «08» вересня 2021 року.

До судового засідання 08.09.2021 року учасники справи не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

ТОВ «Вердикт Капітал», Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно до п.п.6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 210 ЦПК України суд розглядає справи у порядку позовного провадження по суті протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі та протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, оскільки поважність причин неявки сторони суду не повідомили, зважаючи на межі розгляду справи, а також належне сповіщення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 20.09.2021р..

Суд, вивчивши матеріали справи, додані до неї документи, оцінивши надані докази, прийшов до висновку про відхилення первинних позовних вимог та відхилення зустрічних позовних вимог із наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та позичальником ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11372709000, згідно з умовами договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 77000.00 дол. США зі сплатою 15 % річних, на строк з 17.07.2008 року по 17.07.2018 року.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 217777 від 17.07.2008 року, згідно з умовами договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором № 11372709000 від 17.07.2008 року.

17.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору.

31.10.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі даного договору до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до Позичальника ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008 року у повному обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора, з урахуванням Договору поруки № 217777 від 17.07.2008 року.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси № 522/19960/13-ц від 11.12.2014 року, позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, - задоволено. В рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008 року в розмірі 1 096 236,84 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 599 997,82 грн., у тому числі прострочена заборгованість - 276 577,06 грн.; сума заборгованості за відсотками - 496 239,01 грн., у тому числі прострочена заборгованість - 170 930,46 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме: нерухоме майно - квартиру, загальною площею 59,5 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Зупинено звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 59,5 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вказане рішення суду не оскаржувалось.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси №522/8832/14-ц від 08.09.2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність - задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м., в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11372709000 від 17.07.2008 року у розмірі 151959 (сто п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) доларів США 68 (шістдесят вісім) центів, що згідно курсу НБУ складає 1536190 (один мільйон п`ятсот тридцять шість тисяч сто дев`яносто) гривень 80 (вісімдесят) копійок, шляхом передачі ПАТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, буд.36, корп. Б) право власності на вказане майно.

Зазначене рішення суду також не оскаржувалось ОСОБА_2

30.07.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі за текстом - Позивач) було укладено Договір № 2298/К про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008 року та Договором поруки № 217777 від 17.07.2008 року.

ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду із позовними вимогами про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008 року у вигляді інфляційних витрат та 3% річних згідно ст..625 ЦК України..

Згідно наданого ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунку заборгованості, заборгованість у вигляді 3% річних за кредитним договором від 17.07.2008 року складає 324 700,15 грн. (триста двадцять чотири тисячі сімсот гривень 15 копійок), яка складається із суми 241 706,32 грн. (двісті сорок одна тисяча сімсот шість гривень 32 копійки) за період з 01.10.2017 року по 14.08.2019 року, відповідно до Заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2014 року № 522/8832/14-ц, та з суми 82 993,83 грн. (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 83 коп.) за період з 15.08.2019 року по 02.10.2020 року, відповідно до Заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси № 522/19960/13-ц від 11.12.2014 року.

Позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» обґрунтовані посиланням на ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у позовній заяві наполягає на факті невиконання Відповідачами вказаних заочних рішень Приморського районного суду м. Одеси із чим пов`язує можливість застосування відповідних фінансових санкцій.

Суд констатує, що заочними рішеннями Приморського районного суду м. Одеси №522/19960/13-ц від 11.12.2014 року та №522/8832/14-ц від 08.09.2014 року не було встановлено обов`язку боржника та поручителя виконати зобов`язання у натуральній формі, тобто сплатити суму боргу кредитору.

Крім того, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/19960/13-ц від 11.12.2014 року, в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме: нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Звернення стягнення на предмет іпотеки зупинено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню, протягом дії вказаного Закону.

ПАТ «Дельта Банк», як кредитор та іпотекодержатель, станом на дату звернення до суду із позовами у справі № 522/19960/13-ц, №522/8832/14-ц, з урахуванням принципу диспозитивності самостійно визначив спосіб захисту своїх прав саме шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а не стягнення грошової суми.

Суд зазначає, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/19960/13-ц від 11.12.2014 року було встановлено порядок виконання вказаного судового рішення, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Виконання вказаного рішення суду можливе лише в рамках процедури примусового стягнення на нерухоме майно, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а отже Відповідачі позбавлені можливості самостійно виконати вказане судове рішення.

Таким чином відповідач не погоджується з зазначеною позивачем сумою заборгованості.

Щодо заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси №522/8832/14-ц від 08.09.2014 року Суд зазначає наступне.

Вказаним судовим рішення визнано право власності на предмет іпотеки, переданий у забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008р.

Таким чином, з моменту набуття законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси №522/8832/14-ц від 08.09.2014 року (про визнання права власності на іпотечне майно), виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси №522/19960/13-ц від 11.12.2014 року (про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів) було унеможливлено у зв`язку із набуттям Іпотекодержателем права власності на іпотечне майно.

Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 15.04.2021 року у справі №522/8832/14-ц, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність залишені без задоволення.

Скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення (п. 7.22. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17).

Таким чином, скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2014 у 2021 році не є підставою для перегляду юридичного факту нівелювання та унеможливлення виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси №522/19960/13-ц від 11.12.2014 року.

Крім того суд встановив, що рішення по справі №522/8832/14-ц не впливає э на зобов`язання ОСОБА_2 , оскільки він не був учасником по цій справи. Також рішення суду по справі №522/19960/13 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки-квартиру в рахунок погашення заборгованості виконано.

Крім того судом встановлено відсутність судового рішення про сгягнення з ОСОБА_2 заборгованості за даним кредитним договором та договором поруки .

За таких обставин, Суд приходить до висновку, про відсутність підстав для нарахування заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з погашенням боргу станом на 02.10.2020р. у розмірі 324 700,15 грн. у вигляді 3% річних за кредитним договором від 17.07.2008 року, за період з 01.10.2017 року по 14.08.2019 року, відповідно до заочних рішень Приморського районного суду м. Одеси №522/19960/13-ц від 11.12.2014 року та №522/8832/14-ц від 08.09.2014.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

В якості додатку до позовної заяви ТОВ «Вердикт Капітал» було надано копії Додаткових угод до Кредитного договору.

17.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, згідно умов якого: до Кредитного договору було додано Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту; додано до Кредитного договору Тарифи Банку; викладено п. 1.3.5. Кредитного договору в новій редакції, згідно якої Позичальник сплачує Банку комісію на умовах, зазначених у Кредитному договорі; п. 3.4. Кредитного договору доповнено підпунктом 3.4.5. щодо оплати Позичальником на користь третіх осіб коштів, які пов`язані із вчиненням нотаріальних дій, укладенням договорів страхування, здійсненням оцінки та ін., які пов`язані із укладенням Кредитного договору та договорів забезпечення; доповнено п. 5.2. Кредитного договору новим абзацом, яким сторони встановили величину зміни розміру процентної ставки з боку Банку за умов настання відповідних обставин, що визначені Кредитним договором; доповнено п .7.5. Кредитного договору щодо ознайомлення Позичальника з усіма тарифами Банку по розрахунково-касовому обслуговуванню.

31.10.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, згідно умов якого: викладено п. 1.3.4. Кредитного договору в новій редакції, сторонами погоджено, що строк сплати процентів та ОБ по кредиту встановлено 25 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти та ОБ; Викладено Графік платежів за Кредитним договором в новій редакції.

Судом встановлено, що на вказаних додаткових угодах до Кредитного договору відсутній підпис поручителя ОСОБА_2 , також в матеріалах справи відсутні докази того, що поручитель був ознайомлений із текстом додаткових угод.

Пунктами Додаткової угоди № 1 від 17.07.2008 року, Додаткової угоди № 2 від 31.10.2008 року встановлено, що АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 погодили встановлення доповнених умов Договору про надання споживчого кредиту № 11372709000 від 17.07.2008 року, якими встановлюються обставини щодо зміни, в сторону збільшення, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, що свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Відповідно до частини 1 статті 553, частини 1 статті 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: 1) підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів, тощо; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; 5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо (відповідна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15 , від 23.12.2014 № 3-196гс14 , від 20.02.2013 № 6-172цс12 , від 21.05.2012 № 6-18цс11 , від 10.10.2012 № 6-112цс12 ).

За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов`язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 , згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2-588/10 (провадження № 14-275цс19).

Відповідно до правової позиції у Постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 09.12.2019 року по справі № 569/11865/16-ц:

Аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання).Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суд України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, підстав відступати від якого Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не вбачає.

З кредитного договору вбачається строк до 17.07.2018р.

Згідно додаткової угоди №1 від 17.07.2008р. вбачається що доповнено п.5.2. кредитного договору в бік збільшення відповідальності (процентна ставка за користування кредитом.

Згідно додаткової угоди №2 від 31.10.2008р. викладено додаток №2 в новій редакції згідно з Додатком №1.

Будь-яких доказів щодо укладення додаткових угод з поручителем матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Проте суд вбачає, що строк кредиту на момент подачі зустрічного позову закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 3 липня 2018 року № 2478-VIII), порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з правовою позицією, що викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 року у справі 522/1528/15-ц: наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

З кредитного договору вбачається строк до 17.07.2018р.

Згідно додаткової угоди №1 від 17.07.2008р. вбачається що доповнено п.5.2. кредитного договору в бік збільшення відповідальності (процентна ставка за користування кредитом.

Згідно додаткової угоди №2 від 31.10.2008р. викладено додаток №2 в новій редакції згідно з Додатком №1.

Будь-яких доказів щодо укладення додаткових угод з поручителем матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Проте суд вбачає, що строк кредиту на момент подачі зустрічного позову закінчився.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у постанові по справі N 444/9519/12 вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи встановлену законодавством правову природу поручительства, як додаткового (акцессорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, суд з огляду на наявність судового рішення про стягнення заборгованості і вважає, що таке рішення само по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникли після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 3 липня 2018 року № 2478-VIII), порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом статей 559, 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право й кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.

При цьому встановлено про відсутність судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК припинення поруки у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору.

Крім того, ВС наголосив, що у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/7389/17 та від 29 травня 2019 року у справі № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Отже, умова договору поруки про те, що поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на зміну умов основного договору без додаткового погодження змін з поручителем (пункт 2.1. договору поруки), не свідчить про надання ним згоди на такі зміни.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порука за договором поруки № 217777 від 17.07.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 припинилася, оскільки унаслідок зміни умов основного кредитного договору, внесених без згоди поручителя, які всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У силу ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час дослідження та вивчення матеріалів справи, суд прийшов до висновку про припинення поруки, , а тому зустрічні позовні вимоги про визнання поруки припиненою підлягають задоволенню .

У зв`язку з чим підлягають задоволенню і вимога про стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст.15-16, 553-554, 559, 625 ЦК України, ст.ст.1-4, 12, 13, 19, 43, 44, 51, 76-81, 82, 89, 142, 210, 211, 212, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання поруки припиненою – задовольнити.

Визнати припиненою поруку з 17.07.2008р. ОСОБА_2 за договором поруки № 217777 від 17.07.2008 року, який був укладений між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» ( код ЄДРПОУ 36799749 м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б.5-Б), на користь ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складений 20.09.2021 року.

Суддя : Домусчі Л.В.