Рішення № 9977870, 01.06.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р. Справа № 11/61/10

м. Миколаїв

За позовом: Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону

(54028, м.Миколаїв , вул.Гмирьова, 4, р/р2600042908 у МОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 33896375)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська продовольча компанія»

(56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 283, р/р26001301152024 у ПіБ м.Вознесенська, МФО 326289, код ЄДРПОУ 24781924)

Третя особа без самостійних

позовних вимог на стороні відповідача: Головне управління Міністерства надзвичайних

ситуацій України в Миколаївській області

(54039, м.Миколаїв, вул.Привільна, 136 б)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Горностай С.П., дов .№69/02 від 01.03.2010р., Віштал Д.А., дов. №290/02 від 29.09.2009р.

від відповідача: Догарєва І.О., дов. №5 від 13.07.2009р.

від ІІІ особи: Кібець В.В., дов .№69/2417 від 19.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення 11280,0 грн.

Відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, оскільки вартість послуг з аварійно-рятувального обслуговування за червень 2007 року вже була стягнута з відповідача згідно з рішенням суду від 15.10.2009р. №9/148/09. Обов’язки, передбачені договором позивач не виконував належним чином. Листом від 14.10.2009р. відповідач повідомив позивача про відмову від послуг аварійно-рятувальної служби.

Згідно з поясненнями третьої особи, 26.01.2010р. за №1 між відповідачем та Головним управлінням МНС України в Миколаївській області було укладено договір на постійне та обов’язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об’єктів та окремих територій. Послуги згідно умовами даного договору надавались третьою особою починаючи з січня 2010р., що підтверджується актами виконаних робіт.

Позивач з позицією відповідача, викладеною у відзиві не погоджується, мотивуючи це тим, що відповідач не мав права відмовлятись від послуг з аварійно-рятувального обслуговування, в односторонньому порядку розривати договір з позивачем та укладати договір з ГУ МНС України в Миколаївській області.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи суд, –

в с т а н о в и в:

25 липня 2006 року за №16/05-10 між сторонами було укладено договір на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування, відповідно до умов якого виконавець зобов’язався організувати цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечити і виконати аварійно-рятувальні роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з додатком №1 до договору, сторони встановили перелік об’єктів, які підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню: Аміачна холодильна установка.

Умовами п.4.1 договору сторони встановили, що вартість постійного і обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування об’єктів замовника складає 18000,0 грн. на рік, щомісячно 1500,0 грн.

Додатковою угодою від 16.06.2008р. №38/08 сторони збільшили розмір вартості постійного і обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування та встановили її у сумі: з 01.07.2008р. до 30.09.2008р. щомісячно 2121,0 грн.; з 01.10.2008р. до 30.11.2008р. щомісячно 2202,0 грн.; з 01.12.2008р. до 31.12.2008р. –2445,0 грн.

Згідно з умовами п.4.2 договору, плата за обслуговування об’єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням коштів на підставі акту виконання умов договору, підписаним обома сторонами, протягом 7 банківських днів після наданого аварійно-рятувальною службою рахунку.

Позивачем, на виконання умов договору, нараховано відповідачу витрати на фінансування аварійно-рятувальної служби за червень 2007р., та з вересня 2009р. по грудень 2009р. у загальній сумі 11280,0 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, нараховані витрати не оплатив.

Позивачем надано суду докази направлення на адресу споживача рахунків на сплату фінансування аварійно-рятувальної служби (а.с. 20,23,26,29,32,), акти виконання умов договору (а.с.19,22,25,28,31) а також табелі обліку робочого часу (а.с.21,24,27,30,33), що згідно з вимогами п.4.1 договору є належним та допустимим доказом вартості виконання умов договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На день розгляду справи відповідач не надав доказів погашення боргу в сумі 11280,0 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 15.10.2010р. по справі №9/148/09, на яке посилається відповідач у відзиві, з останнього було стягнуто борг в сумі 14670,0 грн. за період лютий 2009р. та квітень-серпень 2009р. (а.с.53-54).

Предметом позову, який розглядається у справі №11/64/10 є стягнення з відповідача заборгованості за червень 2007р. та з вересня 2009р. по грудень 2009р. За таких обставин, посилання відповідача про повторне стягнення з нього однієї заборгованості спростовуються матеріалами справи.

Що ж стосується неналежного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором, то умовами п.5.1 даного договору його учасники погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором аварійно-рятувальна служба та об’єкт несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів встановлення факту неналежного виконання позивачем своїх зобов’язано за договором.

При цьому, виходячи з умов договору, питання щодо притягнення аварійно-рятувальної служби до відповідальності за неналежне виконання аварійно-рятувальною службою своїх зобов’язань за договором відповідачу слід вирішувати в рамках окремого позовного провадження, а не відмовлятись від здійснення оплати, як того вимагає п.п.4.1, 4.2.

Згідно з умовами договору №1 від 26.01.2010р., укладеного між відповідачем та Головним управлінням МНС України в Миколаївській області, останнім надавались послуги починаючи з січня 2010р., що також не входить до спірного періоду, за який позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу, обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

1.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська продовольча компанія», 56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 283, (р/р26001301152024 у ПіБ м.Вознесенська, МФО 326289, код ЄДРПОУ 24781924) на користь Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, 54028, м.Миколаїв , вул.Гмирьова, 4, (р/р2600042908 у МОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 33896375) 11280,0 грн. боргу, 112,8 грн. держмита та 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя