Рішення № 9977644, 31.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                 Справа № 4/73

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, м. Енергодар Запорізької області

до Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 79721 грн. 83 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Чорній І.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Білоконь О.П., довіреність № 5 від 04.02.10;

від відповідача - Шамкій В.М., довіреність № 1-3/3д-14 від 10.12.09;

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Рябцевої О.В. від 19.04.2010 справі № 4/73 передано на розгляд судді Батюк Г.М.

В судовому засіданні 11.05.2010 по справі № 4/71, згідно ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 31.05.2010.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 31.05.2010.

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 67186 грн. 13 коп., інфляційні витрати у сумі 9627 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 2907 грн. 85 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 19.04.2010 позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу –67186 грн. 13 коп.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами у справі був підписаний договір поставки № 19-96гп від 22.01.2009, за умовами якого ТОВ «Україна»- «Постачальник»(позивач у справі) зобов’язується поставити, а ДП «Ровенькиантрацит»в особі ВП «УМТП»- «Покупець»(відповідач у справі) зобов’язується прийняти і оплатити відповідний товар.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв певний товар на загальну суму 99958грн. 40 коп.

Позивач зазначив, що позивач не повністю розрахувався за поставлений товар, оскільки 30.11.2009 була підписана між позивачем та відповідачем угода про зарахування зустрічних однорідних вимог № 109-1гп від 30.11.2009на суму 32772 грн. 27 коп., після підписання якої залишилась заборгованість за поставлений товар складає 67186 грн. 13 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Також, позивачем до стягнення заявлені інфляційні витрати у сумі 9627 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 2907 грн. 85 коп., нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу.

Оцінивши по матеріалам справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно ( товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір на поставку товару № 19-96гп від 22.01.2009, та специфікація до договору. За умовами вказаного договору позивач постачає відповідачу певний товар, а останній приймає та оплачує його на умовах договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору за видатковою накладною № РН-0000002 від 25.01.09 (а.с.9), за довіреністю на отримання товару (а.с.18) поставив відповідачу відповідний товар на загальну суму 99958 грн. 40 коп., та 30.11.2009 була підписана між позивачем та відповідачем угода про зарахування зустрічних однорідних вимог № 109-1гп від 30.11.2009 на суму 32772 грн. 27 коп., після підписання якої залишилась заборгованість за поставлений товар складає 67186 грн. 13 коп.

Зазначена сума підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.

Згідно п.3.4 договору оплата поставленої продукції здійснюється відповідачем на протязі 30 днів з моменту поставки товару.

Також з метою отримання вартості поставленого товару позивач надавав відповідачу відповідні рахунки, які останнім не оплачені.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення із даним позовом у позивача виникло право вимоги заборгованості за поставлений товар, яка є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи.

Відповідач доказів оплати зазначеної суми не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 67186 грн. 13 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з березня 2009 р. по лютий 2010р. в сумі 9627 грн. 85 коп. та 3% річних за період з 25.02.09 по 20.03.10 в сумі 2907 грн. 85 коп. слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні нарахування та 3% річних нарахував правомірно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 67186 грн. 13 коп., інфляційні витрати у сумі 9627 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 2907 грн. 85 коп.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, код ЄДРПОУ 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», м. Енергодар Запорізької області, а/ящ 98, код ЄДРПОУ 25215440 заборгованість за поставлений товар у сумі 67186 грн. 13 коп., інфляційні витрати у сумі 9627 грн. 85 коп., 3% річних в сумі 2907 грн. 85 коп.., витрати по оплаті держмита у сумі 797 грн. 22 коп., витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –07.06.2010.

Суддя                                                   Г.М.Батюк