Рішення № 99775976, 22.09.2021, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1090/21

Провадження №2/485/377/21

Заочне рішення

іменем України

22 вересня 2021 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Забаровська С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Снігурівка цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У серпні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" (далі-Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв"язку з чим підписав заяву № б/н від 23 грудня 2013 року (кредитний договір). Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та надано кредитну картку. Банк свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач в свою чергу порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та допустив заборгованість, яка станом на 14 липня 2021 року складає 10970,78 грн., з них: 9313,52 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита, 1657,26 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати пов"язані зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн.

У судове засідання учасники справи не з"явилися.

Представник позивача у поданій заяві просив про розгляд справи в його відсутність та не заперечував проти винесення заочного рішення судом в разі неявки відповідача.

Відповідач про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судового виклику рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації, яку вручено. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 23 грудня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання сторонами анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 54 зворот).

18 квітня 2014 року ОСОБА_1 . Банком було встановлено кредитний ліміт у сумі 4100,00 грн, який у подальшому збільшувався та зменшувався: 06 травня 2014 року до 5100,00 грн; 28 квітня 2018 року до 8000,00 грн; 14 червня 2018 року до 13000,00 грн; 06 березня 2019 року до 10854,33 грн; 31 березня 2020 року до 10624,33 грн; 13 липня 2020 року до 10521,52 грн; 06 серпня 2020 року до 9811,52 грн; 28 серпня 2020 року до 9431,52 грн; 30 жовтня 2020 року до 9141,52 грн; 11 листопада 2020 року до 9011,52 грн; 08 грудня 2020 року до 0,00 грн (а.с. 56 зворот).

Протягом дії договору Банком було видано сім кредитних карток, остання з яких має термін дії до 08/24 (а.с. 55 зворот).

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку (а.с.57-65).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед Банком за вказаним кредитним договором, станом на 14 липня 2021 року, складає 10970,78 грн, з них: 9313,52 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита, 1657,26 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.6-14).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З дослідженої заяви позичальника № б/н від 23 грудня 2013 року, вбачається що нарахування процентів, пені, комісії не передбачено.

Надані на підтвердження позовних вимог позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, надав на підтвердження позовних вимог копію паспорту споживчого кредиту (а.с.52-53), яким визначено порядок надання банківських послуг, що викладений в Умовах та правилах надання банківських послуг, однак останній підписаний відповідачем 27 жовтня 2020 року, зберігає чинність та є актуальним до 11 листопада 2020 року, та не підтверджує Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на момент укладення кредитного договору 23 грудня 2013 року. Доказів того, що сторони погодили таку особливість як те, що підписаний паспорт споживчого кредиту має зворотню дію в часі, позивачем не надано.

Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Як встановлено вище, заява-анкета, підписана відповідачем 23 грудня 2013 року, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику умови та правила банківських послуг не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. На користь зазначеного свідчить і невідповідність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором паспорту споживчого кредиту щодо розміру на порядку нарахування її складових.

Ураховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що на день підписання анкети-заяви 23 грудня 2013 року сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, анкета-заява на отримання кредитної картки не містить посилання на конкретні умови кредитування, порядок повернення кредиту, що за відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували прийняття представлених банком умов та тарифів відповідачем та приєднання до них як другої сторони до запропонованого договору, є підставою для відмови у стягненні з відповідача 1657,26 грн - заборгованості за простроченими відсотками, оскільки такі є недоведеними.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, та що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

При цьому, з наданої позивачем виписки по рахунку (а.с.57-65) вбачається, що заборгованість по тілу кредиту збільшувалася, в тому числі, в зв`язку з погашенням позивачем нарахованих відсотків, комісії за обслуговування (членський внесок) та пені. Як було зазначено вище, вказані платежі не підлягають стягненню, в зв`язку з чим суд вважає, що вони також не можуть бути враховані при визначенні розміру заборгованості по тілу кредиту, та заборгованість по тілу кредиту за період з 23 грудня 2013 року (підписання анкети-заяви) до 27 жовтня 2020 року (підписання паспорту споживчого кредиту) підлягає перерахуванню виходячи з різниці між розміром фактично витрачених відповідачем коштів (покупки, знаття готівки, поповнення мобільного телефону, тощо) та внесених відповідачем на рахунок коштів.

Таким чином, з урахуванням фактично здійснених відповідачем витрат у сумі 64065,55 грн, та внесених ним коштів на картку у сумі 70131,25 грн, вбачається що заборгованість за тілом кредиту станом на 14 липня 2021 року відсутня, а навпаки існує переплата.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі та є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 76-78, 81, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд Миколаївської області, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 22.09.2021 р.

Суддя О.В. Соловйов