Рішення № 99775873, 14.09.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

14.09.2021

Справа №489/3207/21

Провадження №2/489/1844/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання - Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив скасувати арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 04 травня 2011 року (реєстраційний номер обтяження: 11134567) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 . Мотивуючи вимоги тим, що під час звернення до нотаріальної контори з метою укладення угоди щодо майна, яке належить йому на праві приватної власності, йому було роз`яснено про неможливість укладення угоди, оскільки на все нерухоме майно, що належить йому на праві власності, накладено арешт державним виконавцем. Оскільки у нього відсутня будь-яка заборгованість перед третіми особами, він звернувся до Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогою про надання роз`яснень про підстави застосування щодо нього заборони відчуження та зняття арешту з належної йому нерухомості. Йому надано відповідь, з якої вбачається, що на виконанні в Інгульському ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували три виконавчих проваджень відносно нього, два яких закінчено у зв`язку з повним фактичним виконання, а третє у зв`язку зі скасуванням рішення, яке не підлягає виконанню. При цьому відповідач вказує на те, що неможливо ідентифікувати виконавчі провадження у відношенні до нього, під час виконання якого було винесено постанову про накладення арешту та внесено запис про обтяження всього нерухомого майна, що належить позивачу. Будь-яка непогашена заборгованість перед третіми особами, яка підлягає стягненню у примусовому порядку у позивача відсутня. Між тим, негативні заходи щодо нього у вигляді арешту всього нерухомого майна, державним виконавцем скасовано не було та іншого шляху ніж звернення до суду усунути неможливо.

Від головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Севастьянової Ю., надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не може бути відповідачем у даній справі. Вказує, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконанні перебувало 3 виконавчих провадження у відношення ОСОБА_1 , два яких завершено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», третє виконавче провадження завершено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Перевіркою відомостей АСВП, а саме спеціального розділу та електронного архіву не виявлено виконавчих проваджень за якими було винесено постанову про арешт майна боржника від 04.05.2011. у зв`язку з вищевикладеним, неможливо ідентифікувати виконавче провадження ОСОБА_1 , під час виконання якого було винесено постанову про накладення арешту та внесено запис про обтяження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27.05.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Від представника відповідача надійшли пояснення.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 по 1/3 частки за кожним на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.09.2016.

Позивач в своєму позові зазначає, що під час звернення до нотаріальної контори з метою укладення угоди щодо майна, яке належить йому на праві приватної власності, йому було роз`яснено про неможливість укладення угоди, оскільки на все нерухоме майно, що належить йому на праві власності, накладено арешт державним виконавцем

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 08.09.2021, зокрема, ОСОБА_1 належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.09.2016.

В розділі щодо відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні відомості щодо накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 , на підставі постанови державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ від 04.05.2011.

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої за фізичною особою ОСОБА_1 (частковим спів падінням на невизначене майно) від 08.09.2021, міститься запис про обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, на невизначене майно, все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесений на підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Палагнюк А.М. про арешт майна боржника б/н від 04.05.2011, реєстраційний номер обтяження: 11134567, внесений реєстратором Миколаївської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Відповідно до листа Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.05.2021 за вих. № 38973, згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі на виконанні перебували 3 виконавчі провадження у відношенні до ОСОБА_1 :

- виконавче провадження № 12679471 з примусового виконання виконавчого листа № 7/210 від 24.03.2009 виданого Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 1700,00 грн., що було відкрито 07.05.2009. Завершено 23.05.2011 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом);

- виконавче провадження № 19494803 з примусового виконання постанови № 150050 від 21.04.2010 виданої ВДАІ м. Миколаєва УДАІ УМВС в Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510,00 грн., що було відкрито 31.05.2010. Завершено 16.07.2010 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом);

- виконавче провадження № 25455031 з примусового виконання постанови № 216385 від 28.01.2011 виданої ВДАІ м. Миколаєва УДАІ УМВС в Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 900,00 грн., що було відкрито 25.03.2011. Завершено 29.02.2012 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування рішення, яке не підлягало виконанню).

У зв`язку з вищевикладеним неможливо ідентифікувати виконавче провадження у відношенні до ОСОБА_1 , під час виконання якого було винесено постанову про накладення арешту та внесено запис про обтяження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .

У відповідності до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно з положеннями Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Норми Закону України «Про виконавче провадження» містять комплекс дій обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення.

Одним із його заходів є звернення стягнення на майно боржника, яке відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 2010 рік) (надалі Закон № 606-XIV), полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так саме повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, відповідно до зазначеної статті та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 проводяться всі інші дії державного виконавця необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження та наслідки завершення відповідного виконавчого провадження зі зняттям арешту, що по виконавчим провадженням відносно ОСОБА_1 зроблено не було.

Наразі, згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт накладений постановою державного виконавця не знято.

З листа Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.05.2021 за вих. № 38973, вбачається, що неможливо ідентифікувати виконавче провадження у відношенні до ОСОБА_1 , під час виконання якого було винесено постанову про накладення арешту та внесено запис про обтяження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та у зв`язку з чим неможливо скасувати арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .

Отже, іншого шляху, ніж вирішення питання в судовому порядку, на сьогоднішній день немає. Не зняття арешту та заборони обмежують права позивача щодо розпорядженням своїм майном.

Відповідно п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.08 № 2274/5 передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік, обчислення строків зберігання документів проводиться із 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством, а відповідно п. 9.10 цього ж Порядку - виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положенням ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на теперішній час) передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частина 1, 2 статті 50 та частина 3 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на момент вчинення виконавчих дій) передбачає, що:

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 вказаної статті Закону зазначено, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З наданих матеріалів вбачається, що завершивши виконавче провадження, державний виконавець не потримався вимог ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату завершення виконавчих проваджень) та арешт не скасував.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, при цьому підстав для продовження обтяження на майно судовим розглядом не встановлено, тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб - шляхом звільнення майна з під арешту.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26 цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11 -377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

В даних категоріях справи відповідачами по справі є стягувачі у виконавчих провадженнях. Проте, з листа Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.05.2021 за вих. № 38973, вбачається, що неможливо ідентифікувати виконавче провадження у відношенні до ОСОБА_1 , під час виконання якого було винесено постанову про накладення арешту та внесено запис про обтяження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що неможливо встановити, в рамках якого саме виконавчого провадження накладено арешт на майно ОСОБА_1 , суд вважає, що позивачем вірно зазначено відповідачем по справі Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Аналізуючи вищевказані обставини справи та надані докази, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно у зв`язку з відсутністю виконавчого провадження, яке було закрито, строк пред`явлення до виконання виконавчого документу сплив, а тому накладений арешт підлягав скасуванню.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що позивач не може належним чином реалізувати своє право власності, оскільки відповідачем було винесено постанову про арешт майна боржника та вчасно в порушення норм законодавства не скасовано; на сьогоднішній день він позбавлений в іншій спосіб захистити свої порушені права, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Вимоги про розподіл судових витрат позивачем не ставилось, тому витрати пов`язані з судовим розглядом цивільної справи покладаються на позивача відповідно до їх фактичного понесення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Палагнюк А.М. б/н від 04 травня 2011 року на невизначене майно, все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер обтяження 11134567.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «14» вересня 2021 року.