Рішення № 99775821, 22.09.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3081/21

Провадження № 2-а/487/59/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Щербатюк М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Заводського району м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП18 №804501; встановити факт порушення суб`єктом владних повноважень Дисциплінарного статуту Національної поліції України; зобов`язати Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити йому моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 06.04.2021 року поліцейським взводу №2 роти №2 батальйону №4 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Мосензовим В.Є. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 850,00 грн. Відповідно до вказаної постанови 06.04.2021 року о 03:40 год. в темну пору доби ОСОБА_1 керував автомобілем Audi А4 д/н НОМЕР_1 із непрацюючим освітленням заднього номерного знаку, символи якого неможливо чітко визначити з відстані 20 (двадцяти) метрів, чим порушив вимоги п.2.9В та 30.2 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.6 ст. 121 КУпАП. Так, після зупинки автомобіля, інспектором було зазначено, що автомобіль ОСОБА_1 має несправність, а саме не працює одна із двох ламп освітлення заднього номерного знаку. Проте, одна з двох непрацюючих ламп освітлення номерного знаку автомобіля не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП, оскільки санкцією вказаної статті передбачена відповідальність за неосвітлений номерний знак. Натомість, в даному випадку номерний знак є недостатньо освітленим, оскільки не працює лише одна з двох ламп освітлення номерного знаку. Вважає, що постанова винесена всупереч нормам матеріального права та при недотриманні норм процесуального права, відтак є протиправною і підлягає скасуванню. Окрім того вважає, що протиправні дії інспектора патрульної поліції, які полягали у безпідставному та завідомо неправомірному притягненні його до адміністративної відповідальності є підставою для стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

В судовому засіданні 08.09.2021 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримував, суду пояснював, що вночі 06.04.2021 року він виїхав з території АЗК «Glusko» по вул. Одеське шосе, 53б в м. Миколаєві. При цьому, перед виїздом, він перевірив технічний стан свого автомобіля шляхом візуального огляду та за допомогою борт-комп`ютера, який знаходиться в автомобілі. Будь-яких несправностей ним виявлено не було. Після виїзду з АЗК він був зупинений працівниками патрульної поліції, які спочатку повідомили йому, що він порушив ПДР, а саме змінив смугу руху без увімкнення відповідного показчика повороту, а потім повідомили, що в його автомобіля не працює одна з ламп освітлення заднього номерного знаку. Щодо зміни смуги руху пояснює, що смугу руху не змінював, а лише об`їжджав пошкоджене дорожнє полотно, при цьому залишаючись в тій самій смузі руху. З приводу непрацюючої лампи освітлення заднього номерного знаку суду пояснював, що перед виїздом обидві лампи працювали, та ймовірніше за все, остання перестала працювати вже під час руху автомобіля. Дану несправність, яка виникла під час руху, він фізично не міг бачити, оскільки, перебував за кермом.

Представник відповідача Зоря О.П. в судовому засіданні 08.09.2021 позовні вимоги не визнавав, проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у наданому відзиві на позов.

В подальшому сторони до судового засідання не з`явились, суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши сторони, свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 06.04.2021 року поліцейським взводу №2 роти №2 батальйону №4 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Мосензовим В.Є. винесено постанову серії ДП18 №804501 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 850,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови 06.04.2021 року о 03:40 год. в темну пору доби ОСОБА_1 керував автомобілем Audi А4 д/н НОМЕР_1 із непрацюючим освітленням заднього номерного знаку, символи якого неможливо чітко визначити з відстані 20 (двадцяти) метрів, чим порушив вимоги п.2.9В та п.30.2 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.6 ст. 121 КУпАП.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі – ПДР)

Частиною шостою статті 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2.9В ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

В свою чергу, пунктом 30.2 ПДР передбачено, що забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

При цьому, в п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» передбачено обов`язкову наявність у всіх категоріях колісних транспортних засобів ліхтаря освітлення номерного знаку.

У п.6.7.1 вказаного ДСТУ передбачено, що габаритні вогні, контурні вогні та знак автопоїзда повинні функціонувати у сталому режимі. Ліхтар освітлення заднього номерного знака має вмикатися одночасно з габаритними вогнями та надійно освітлювати поверхню номерного знака.

З аналізу диспозиції частини шостої статті 121 КУпАП в системному зв`язку з пунктом 30.2 ПДР, а також вимог ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», слід дійти висновку, що керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, в тому числі не функціювання або не стале функціювання освітлення номерного знаку, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені норми приписують обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Так, відповідачем до постанови додано відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції ВЕ00250. З дослідженого судом відеозапису №20210406072145002227 з камери нагрудного реєстратора, наданого відповідачем як доказу вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП, вбачається, що у позивача під час зупинки було увімкнуте освітлення заднього номерного знаку, проте працювала лише одна лампа освітлення з двох. Окрім того, з даного відеозапису неможливо встановити та підтвердити обставини стосовно недостатнього освітлення чи неосвітлення заднього номерного знаку. Даний відеозапис містись короткий уривок, з якого добре видно задній номерний знак, і встановити, що він не освітлювався чи був недостатньо освітлений, неможливо.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП слугують обставини з приводу неможливості ідентифікації, чи забруднення, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака саме з відстані двадцяти метрів.

Натомість, відповідач, вказуючи на недостатню освітленість заднього номерного знаку, не зазначив, на якій відстані від транспортного засобу ним були встановлені обставини з приводу недостатності його освітленості.

Таким чином, з наданого суду відеозапису не вбачається, що у позивача не освітлювався чи недостатньо освітлювався задній номерний знак з відстані 20 метрів. Натомість з даного відеозапису видно, що у позивача під час зупинки автомобіля достатньо добре видно номерний знак.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим позовна заява в частині скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення - закритт.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту порушення суб`єктом владних повноважень Дисциплінарного статуту Національнгої поліції задоволенню не підлягають, за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноваженьу справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд може лише прийняти одне з рішень, визначених у ч. 3 ст. 286 КАС, якою не передбачено встановлення судом фактів.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пленум Верховного Суду України у постанові №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що відповідно до ст.137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У свою чергу, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує обставинами притягнення його до адміністративної відповідальності та винесення постанови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає, що в даному випадку існування зазначених обставин не може безумовно вважатися завданням особі моральної шкоди. При цьому, зібраними у справі доказами неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між будь-якими моральними стражданнями позивача та фактом притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн моральної шкоди слід відмовити, оскільки позивачем на підтвердження своїх доводів не було надано належних та допустимих доказів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За такого, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 151,33 грн.

Враховуючи зазначене вище, керуючись ст.ст. 5-9, 77, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 287 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ДП18 №804501 від 06.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в дохід держави судовий збір в сумі 151,33 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області, адреса місцезнаходження: 54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1; код ЄДРПОУ: 40108646.

Суддя Т.А. Карташева