Рішення № 99775522, 16.09.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/54/2021

130/1192/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

за участі секретаря Маліщук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа АТ КБ «Експобанк» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.10.2008 між ПАТ «КБ «Експобанк» та позивачем було укладений кредитний договір №171/2008 доларів США, та позивач отримав кредит в сумі 13450 доларів США, укладалися угода до договору кредиту про реструктуризацію заборгованості та додаткові угоди до зазначеного договору. Враховуючи економічну обстановку в країні позивачем не своєчасно вносилися платежі та АТ «Комерційний банк «Експобанк» звернулось до суду з позовом і заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 18.03.2013 задоволено позов та присуджено до стягнення заборгованість з позивача ОСОБА_1 в розмірі 261200,98 грн. та 420 судових витрат. 06.03.2018 відповідно до договору про відступлення право вимоги за зазначеним кредитним договором №171/2008 укладеним 07.10.2008 між АТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 , первісний кредитор відступив права вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами про внесення змін, змінами і доповненнями. 18.04.2018 ухвалою Жмеринського міськрайонного суду замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях №43732479 та №43732206 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційного банку «Експобанк», КБ «Експобанк», як вибулої сторони його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», як такий, що набув всі права та обов`язки стягувача згідно з договором про відступлення прав вимоги від 06.03.2018. Крім того на виконанні у приватного виконавця Кісельової В.В. знаходяться виконавчі провадження №57980162 з виконавчого листа №130/304/13-ц, виданого 18.05.2013 року Жмеринським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором в розмірі 63616,87 грн. та №57902223 з виконання виконавчого листа №130/305/13-ц виданого 07.05.2013 року Жмеринським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості в розмірі 261200,98 грн. Позивач вважає, що вказаний договір відступлення права вимоги суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за своєю юридичною природою, незважаючи на назву, містить всі ознаки договору факторингу, що дає підстави визнати його недійсним.

Ухвалою суду від 10.06.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове судове засідання за загальними правилами позовного повадження.

08.07.2020 року до суду від ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що зазначений договір про відступлення права вимоги, укладений відповідно до норм діючого законодавства.

Ухвалою від 04.11.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Мерженко Т.П. в судове засідання не з`явилася, надавши заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення.

Представник третьої особа АТ КБ «Експобанк» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, до суду повернулося повідомлення з відміткою про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 07.10.2008 між ПАТ «КБ «Експобанк» та позивачем було укладений кредитний договір №171/2008 доларів США та позивач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 13450 доларів США (а.с.10-12). Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 18.03.2013 задоволено позов та присуджено до стягнення заборгованість з позивача ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний банк «Експобанк» в розмірі 261200,98 грн. та 420 судових витрат (а.с.13-14). 06.03.2018 відповідно до договору про відступлення право вимоги за зазначеним кредитним договором №171/2008 укладеним 07.10.2008 між АТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 , первісний кредитор відступив права вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами про внесення змін, змінами і доповненнями (а.с.16-20).

Відповідно до п.2.1 договору сторони домовилися, що за цим договором, в порядку та на умовах, визначених договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором права вимоги Банку до позичальників, поручителів фізичних осіб та поручителя юридичної особи, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за Догвором кредиту з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до нього, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом -«Основний договір», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно п.п.2.2 за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком в повному обсязі коштів, відповідно по п.4.1 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах вказаних в додатку №1 до цього Договору, сплати штрафних санкцій, неустойок, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо.

18.04.2018 ухвалою Жмеринського міськрайонного суду замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях №43732479 та №43732206 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційного банку «Експобанк», КБ «Експобанк», як вибулої сторони його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», як такий, що набув всі права та обов`язки стягувача згідно з договором про відступлення прав вимоги від 06.03.2018 (а.с.15).

На виконанні у приватного виконавця Кісельової В.В. знаходяться виконавчі провадження №57980162 з виконавчого листа №130/304/13-ц, виданого 18.05.2013 року Жмеринським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором в розмірі 63616,87 грн. (а.с.23) та №57902223 з виконання виконавчого листа №130/305/13-ц виданого 07.05.2013 року Жмеринським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості в розмірі 261200,98 грн.(а.с.24зв.-25). Позивач вважає, що вказаний договір відступлення права вимоги суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за своєю юридичною природою, незважаючи на назву, містить всі ознаки договору факторингу, що дає підстави визнати його недійсним.

Ч.3 ст.6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Ч.1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Ст.512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.

У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ч.3 ст.656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб`єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і щодо договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов`язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Разом з цим в ст.1077 Цивільного кодексу України визначено поняття договору факторингу, відповідно до якого за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Договір факторингу у зазначеній нормі визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені в п.3 ч.3 ст.47 Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). В цій нормі Закону факторинг класифікується як кредитна операція, що підтверджує суть факторингу - фінансування постачальника товарів чи послуг, надання йому (як кредиторові в товарних відносинах) коштів в розпорядження за плату під відступлення права вимоги.

Важливою відмінністю між договором факторингу та договором відступлення права вимоги є те, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов`язання боржника і більше взаємовідносин не має ні з боржником, ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож фактично відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов`язань. А за договором факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, вони розраховуються із фактором, що передбачено ст.1084 Цивільного кодексу України. Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса: вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги).

При цьому однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що пролягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 910/7038/17 від 31.01.2018 року, № 910/7320/17 від 11.09.2018 року.

Як встановлено судом, при укладенні договору №50 про відступлення права вимоги від 06.03.2018 сторони керувалися положеннями ст.ст.512, 627 ЦК України.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).

З урахуванням зазначених норм права вбачається, що укладений договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату взамін права вимоги та жодна із сторін не отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком поверненням цих коштів та оплати часу користування ними, що зумовлює відсутність передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.

Крім того, спірний договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Також слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Обов`язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача, який не є стороною правочину, узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною в абзаці 5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Натомість позивач ОСОБА_1 , який не є стороною оспорюваного ним правочину, не обґрунтував та, відповідно не довів, які його права та законні інтереси порушуються договором про відступлення права вимоги від 06.03.2018 року.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.6,16,203,215,626-628,509-514,1077,1079 ЦК України та ст.12,13,19,81,141,263-265,267,273,274,354,355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.